Ухвала суду № 59156485, 21.07.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/739/16 Справа № 704/158/16-к Категорія: ч.4 ст. 296 КК України; Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2016 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5за участю прокурораОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційні скарги:

- начальника Тальнівського відділу Звенигородської місцевої прокуратури-прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 та

- обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Тальнівського районного суду Черкаської області від 21.04. 2016 року, яким

ОСОБА_7, 07 травня 1986 року

народження, українця, гр. України, раніше не судимого,

визнано винним та засуджено за ч.4 ст.296 КК України до 3-х років 1-го місяця позбавлення волі. При цьому до нього застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою. Строк відбуття покарання вирішено рахувати з 21.04. 2016 року.

Вивчивши матеріали судового та кримінального провадження, -

в с т а н о в и л а :

Як убачається із згаданого вироку, ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за те, що він 05 вересня 2015 року близько 23.00 години, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, знаходячись на АЗС «Добробут», яка розташована по вул. Соборній, 121 в м. Тальне Черкаської області, вчинив хуліганство, що супроводжувалось особливою зухвалістю, із застосуванням предмета спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень. Його дії при цьому виразились в тому, що він із хуліганських спонукань наніс один удар розбитою скляною пляшкою в область голови та один удар по лівому плечу потерпілому ОСОБА_9, внаслідок чого заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді синця та різаної рани лиця, садна голови та лівого плеча, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоровя

Продовжуючи хуліганські дії, двічі кинув уламками скляних пляшок по автомобілю марки ВАЗ д.н.з. 381 06 КЕ потерпілого ОСОБА_10, внаслідок чого розбив вітрове скло дверей водія, вартістю 130 грн., та деформував метал його даху.

В апеляції прокурора у кримінальному провадженні порушується питання про скасування цього вироку із-за мякості призначеного ОСОБА_7 покарання з наступним винесенням нового вироку та призначенням йому за цим кримінальним законом покарання у виді 5-ти років позбавлення волі. На її обгрунтування він послався на те, що місцевий суд недостатньо врахував:

- тяжкість скоєного ним злочину, який відноситься до категорії тяжких;

- те, що він вчинений в стані алкогольного спяніння.

Крім того, безпідставно врахував помякшуючу покарання обставину перебування на його утриманні малолітньої дитини.

В апеляції обвинуваченого ОСОБА_7 поставлено ставиться ряд питань, що на його думку суттєво впливають на законність та обґрунтованість цього вироку.

Так, спершу він послався на те, що адвокат ОСОБА_11, яка захищала його інтереси, будучи кумою потерпілого ОСОБА_12, про що він дізнався в ході судового засідання, схилила його до повного визнання своєї вини та спрощеного розгляду кримінального провадження, обіцяючи, що за скоєний злочин він відбудеться умовним засудженням, із застосуванням ст. 75 КК. Внаслідок цього, він позбавився права на захист та викладення в суді своєї версії фактичних обставин справи, в ході яких іншою особою його було жорстоко побито, а після, він, сплутавши її з потерпілим ОСОБА_9, вчинив щодо нього та автомобіля ОСОБА_10 інкриміновані йому дії.

Потім апелянт послався на те, що суд неповно дослідив дані про його особу, які за його переконаннями, є позитивними. Вважає, що їх врахування в апеляційній інстанції є можливим й необхідним, а тому це являється підставою для звільнення його від відбування призначеного місцевим судом покарання з випробуванням на певний іспитовий строк, відповідно до положень ст.ст. 75,76 КК України.

Заслухавши суддю-доповідача, який доповів матеріали справи та суть апеляційних вимог апелянтів,

- прокурора, який підтримав апеляцію прокурора у кримінальному провадженні, та заперечив апеляцію обвинуваченого,

- обвинуваченого ОСОБА_7, який підтримав свою та заперечив апеляцію прокурора,

- не вбачаючи підстав для опитування кожного з потерпілих з приводу цих апеляцій,

- вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи цих апеляцій, колегія суддів вважає, що кожна з них підлягає до часткового задоволення, виходячи з таких підстав.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд має зясувати, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позицій, а також розяснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Колегія суддів вважає, що цих положень процесуального закону місцевий суд не дотримався, що призвело до передчасного розгляду справи у спрощеному порядку та винесення вироку щодо ОСОБА_7

Так, із журналу судового засідання обєктивно вбачається, що прокурор у кримінальному провадженні заявляв з цього приводу ряд клопотань про:

- дослідження висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 08.09. 2015 року щодо ОСОБА_9 (а.п. 12-13), яке було судом задоволено;

- заперечення проти проведення розгляду справи у спрощеному порядку, оскільки ОСОБА_7 в своїх показаннях плутався та не визнавав своєї вини у скоєнні цього правопорушення, яке суд залишив без реагування.

Слід зазначити, що у цьому випадку суд оголосив перерву, після чого допит ОСОБА_7 був знову продовжений, його показання при цьому не узгоджувались з висунутим органами досудового слідства обвинуваченням. Тому, прокурор знову став заперечувати спрощений порядок розгляду справи. Дійшло до того, що за клопотанням прокурора суд став досліджувати показання ОСОБА_7 на досудовому слідстві в якості підозрюваного, а також його додаткові показання у цьому ж статусі (а.п. 94, 140-144).

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на викладення судом у вироку визнавальних показань ОСОБА_7, які за своїм змістом, слово в слово, відповідають викладеному в ньому обвинуваченню, та вважає, що це є неприпустимим, грубим порушенням процесуального закону. Більше того, ці показання не узгоджується з його показаннями в судовому засіданні, які як і весь судовий процес фіксувались комплексом «Камертон» та були прослухані в апеляційному суді.

У звязку з цими істотними порушеннями процесуального закону, вирок місцевого суду підлягає до скасування з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

З огляду на таке рішення, колегія суддів вважає, що вдаватись в оцінку доводів обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що його захисник адвокат ОСОБА_11 здійснювала його захист неякісно, схилила до повного визнання вини та спрощеного порядку розгляду справи, - є недоцільним. За повідомленням рідних обвинуваченого діяльність цього адвоката у даному кримінальному провадженні при захисті інтересів обвинуваченого ОСОБА_7 оскаржена до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів у Черкаській області.

Керуючись ст.ст. 405, 407ч.1п.6, 419 КПК України, колегія судів судової палати, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні-начальника Тальнівського відділу Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_8 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Тальнівського районного суду Черкаської області від 21 квітня 2016 року щодо ОСОБА_7 скасувати із-за істотного порушення процесуального закону і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 у виді тримання під вартою скасувати, звільнивши його з під варти негайно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 попередньо обраний запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на два місяці, починаючи з 21 липня 2016 року.

Ухвала не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий :

Судді :