Рішення № 59155880, 20.07.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: 22-ц/790/228/16 Головуючий І інстанції -

Справа: № 2029/2-2468/11 Бабенко Ю.П.

Категорія: надання послуг Доповідач - Костенко Т.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Костенко Т.М.

суддів: Колтунової А.І., Гальянової І.Г.

за участі секретаря Кравченко О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2015 року у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду, -

в с т а н о в и л а:

Представник позивача просить суд стягнути з відповідачів на користь позивача заборгованість за надані послуги з підігріву гарячої води для потреб гарячого водопостачання за період з 01.10.2002 року по 31.08.2011 року в розмірі 11399 грн. 58 коп. та судові витрати по справі. При цьому посилається на те, що відповідачі є споживачами послуг опалення та гарячого водопостачання, але своєчасно за надані послуги не сплачують, внаслідок чого виникла заборгованість.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, надали до суду заяву про можливість розгляду справи за їх відсутності. Одночасно у вказаній заяві відповідачі зазначили, що просять застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин. Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за опалення і гарячу воду за період з 01.01.2008 року по 31.07.2011 року в сумі 5770 грн. 65 коп.; в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за опалення і гарячу воду за період з 01.10.2002 року по 31.12.2007 року в сумі 5628 грн. 93 коп. - відмовлено.

На зазначене рішення суду першої інстанції ОСОБА_2 було подано апеляційну скаргу, в якій вона зазначила, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з не доведенням обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також істотним порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційні вимоги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції було невірно розрахований період позовної давності який позивачем було пропущено без поважних причин, у зв'язку з чим було безпідставно включено період - з 01 січня 2008 року по 19 вересня 2008 року, що не підлягає нарахуванню, через що судом першої інстанції було порушено вимоги ст.257 ЦК України, а тому, є всі підстави щодо застосування ч.4 ст.267 ЦК України та скасування в цій частині оскаржуваного судового рішення та прийняття нового, яким відмовити у задоволенні позивачу у позові.

Апелянт стверджує, що позивач не надає до суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що за період з 01.10.02р. по 31.08.11р. відповідачі не в повному обсязі сплачували вартість послуг, а надає лише якісь сумнівні розрахунки без зазначення з чого саме позивач виходив при їх здійсненні. Також ОСОБА_2 зазначає, що позивач на підтвердження суми боргу не вказує вартість послуг, тарифи, які він використовував при розрахунку; не зазначає, яка площа квартири позивачем опалювалась, що є дуже суттєвим для проведення розрахунків та визначення суми необхідної для сплати послуг; не зазначає, в яких місяцях відповідачами не сплачувалися послуги чи сплачувалися не в повному обсязі, та взагалі з чого він виходив, зазначаючи саме таку суму боргу.

Таким чином, відповідач вважає, що позивачем не надано, не доведено, а судом першої інстанції не досліджено та не встановлено жодного належного та допустимого доказу на обґрунтування та підтвердження наявності заборгованості за опалення та гарячу воду, що дає всі підстави вважати, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та незаконним.

Оскаржувач також стверджує, що нею були надані квитанції про сплату комунальних послуг за період з 01.01.11р. по 31.07.11 р., однак судом першої інстанції не було надано належної оцінки зазначеним обставинам справи, проігноровано письмові докази, залучені до матеріалів судової справи, через що судом було винесено незаконне та необґрунтоване рішення, яким покладено на відповідача обов'язок щодо сплати тих комунальних послуг, які вже були сплачені.

ОСОБА_2 в обґрунтування своєї позиції також посилається на той факт, що КП «ХТМ» в липні 2014 року вже зверталося із заявою до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за оплату послуг за централізоване опалення та гарячу воду у розмірі 11111 грн. 10 коп., яка ніби утворилася за період з 01.04.04р. по 30.06.14р., у зв'язку з чим 31.07.14р. судом було видано такий наказ. Однак за заявою ОСОБА_2 вже 18.08.14р. було скасовано виданий судовий наказ (справа № 644/8113/14-ц).

Апелянт зазначає, що не зберігала квитанції про сплату послуг за централізоване опалення та гарячу воду за останні п'ять років, оскільки вважала себе добросовісним платником, а також тому, що на самих квитанціях зазначено, що їх необхідно зберігати три роки. Таким чином, надати суду квитанції за спірний період вона не може.

Враховуючи викладене вище, ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги, районний суд, з посиланням на норми Цивільного Кодексу України, Житлового Кодексу України, Закон України «Про житлово-комунальні послуги» та «Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 року, виходив з їх доведеності та стягнув заборгованість за опалення та гарячу воду в межах строку позовної давності з відповідачів солідарно.

Проте, судова колегія не може повністю погодитись з таким висновком районного суду.

Як вбачається з матеріалів справи, судовим наказом Оджонікідзевського районного суду м.Харкова від 20.12.2010 року у справі № 2-Н-4252/10 стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 заборгованість за теплопостачання та гарячу воду за період з 01.07.2003 року по 30.11.2010 року у розмірі 12447,75 гривень та судові витрати (а.с.90). Ухвалою того ж суду від 28 березня 2011 року зазначений судовий наказ було скасовано.

31.07.2014 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова було видано судовий наказ про стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованість за надані послуги з підігріву гарячої води для потреб гарячого водопостачання в розмірі 11111 грн. 10 коп. за період з 01 квітня 2004 року по 30 червня 2014 року. Зазначений судовий наказ було скасовано ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18.08.2014 року.

Позивач звернувся до суду 21 вересня 2011 року з вимогами про стягнення заборгованості за період з 01 жовтня 2002 року по 31 серпня 2011 року.

Таким чином, висновок суду про сплив строку позовної давності в період з 01 жовтня 2001 року по 31 грудня 2007 року та відмову в позові в цій частині є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд безпідставно стягнув заборгованість за межами строку позовної давності, оскільки подання заяви про видачу судового наказу не перериває строку позовної давності, є помилковими.

Частиною 2 ст. 264 ЦК України встановлено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. (ч. 3 ст. 264 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 96 цього Кодексу.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 118 ЦПК України, позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції. Позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

За своєю сутністю судовий наказ є актом реалізації судової влади, яким вирішується цивільна справа по суті заявлених вимог.

Як і в наказному, так і в позовному провадженні реалізуються завдання цивільного судочинства (ст. 1 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Підставою для відкриття наказного провадження у справі є прийняття судом заяви про видачу судового наказу, а для відкриття позовного провадження - позовної заяви.

Результат вирішення цивільної справи по суті у позовному провадженні закріплюються у рішенні суду. За результатами вирішення справи у наказному провадженні видається судовий наказ.

З огляду на викладене та на положення ч. 1 ст. 8, ч. 2 ст. 264 ЦК України видача судом наказу перериває позовну давність.

Розглядаючи питання щодо обґрунтованості розміру стягнутої заборгованості, судова колегія вважає висновок районного суду в ці частині обґрунтованим та погоджується із ним, оскільки доказам по справі в цій частині дана об'єктивна оцінка і зроблений вірний висновок.

Будь-якого беззаперечного обґрунтування зменшення такої суми судам ані районному, ані апеляційному відповідачами не надано.

Разом із тим, як свідчать матеріали справи, квартира АДРЕСА_1, заборгованість за послуги КП «Харківські теплові мережі» в якій є предметом спору у справі, належить відповідачам на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 01 вересня 1999 року.

У відповідності до ст. ст.357, 360 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

В цьому зв'язку судова колегія вважає висновок районного суду про стягнення з відповідачів суми заборгованості в солідарному порядку помилковим, оскільки вищезазначене питання районним судом взагалі не досліджувалось.

Крім того, з наданих ОСОБА_2 документів ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовилися від своїх часток у спадщині після померлого на користь ОСОБА_6. ОСОБА_2 не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3

За змістом ст.ст.1231, 1282 ЦК України, спадкоємець, що прийняв спадщину, відповідає по борговим зобов'язанням спадкодавця в межах прийнятої спадщини.

Отже, частка заборгованості за опалення і гарячу воду, яка була би стягнута з ОСОБА_3, підлягає стягненню з ОСОБА_6.

З тих же підстав судова колегія змінює розмір стягнутих з відповідачів судових витрат з урахуванням їх розміру на час звернення позивача до суду.

У відповідності до ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення у справі.

З урахуванням встановленого, судова колегія вважає за необхідне змінити рішення районного суду в зазначеній частині та ухвалити в цій частині нове рішення з підстав, викладених вище.

Керуючись ст.303, 304, 307, 309, 316, 317, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного суду Харківської області,-

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2015 року змінити, скасувавши його в частині солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за опалення і гарячу воду за період з 01.01.2008 року по 31.07.2011 року, а також стягнення судового збору, та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути на користь Комунального підприємства „Харківські теплові мережі" заборгованість за опалення і гарячу воду за період з 01.01.2008 року по 31.07.2011 року з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - по 1 154 (одна тисяча сто п'ятдесят чотири) гривень 13 копійок, з кожного, а з ОСОБА_6 - 2 308 (дві тисячі триста вісім) гривень 26 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь держави судовий збір по 22 (двадцять дві) гривні 80 копійок, з кожного, а з ОСОБА_6 - 45 (сорок п'ять) гривень 60 копійок.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - Т.М. Костенко

Судді:

А.І.Колтунова

І.Г. Гальянова