Постанова № 59155480, 25.07.2016, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Бугера О. В.

Справа № 644/5288/16-а

Провадження № 2-а/644/121/16

25.07.2016

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 липня 2016 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Бугери О.В.

за участю секретаря Ілова А.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Логачової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Харкова про визнання та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем 29.06.2016 року до суду подано відповідну позовну заяву. В обґрунтування позову зазначено наступне, у зв'язку з подіями на сході України та окупації частини території позивач був змушений залишити місце свого постійного проживання - місто Горлівка Донецької області - та оселитись в АДРЕСА_1. Його було взято на облік, як тимчасово переміщену особу Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської. 19 лютого 2016 року він досяг пенсійного віку, звернувся із заявою до УПФУ в Орджонікідзевському районі м.Харкова. Надав заяву та перелік документів відповідно до чинного законодавства, а також надав копію довідки тимчасово переміщеної особи, яка не містила штампу міграційної служби. Він звертався за допомогою свого адвоката до Орджонікідзевського районного відділу у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області з приводу проставляння штампу, але йому були надані роз'яснення, що внаслідок змін у діючому законодавстві такий штамп не проставляється. Рішенням комісії за № 13 від 24.05.2016 року йому було відмовлено у призначенні пенсії з огляду на те, що в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відсутня відмітка (штамп) ДМС. Вважав, що така відмова є незаконною та не обґрунтованою. Відповідачем порушено його конституційне право на отримання пенсії у зв'язку із досягненням пенсійного віку, що є основним джерелом його існування. Оскільки він є особою тимчасово переміщеною, то має право на призначення та отримання пенсії за місцем його тимчасового перебування. При цьому, факт його тимчасового перебування підтверджується довідкою.

Вважав, що посилання відповідача на наявність Постанови КМУ, якою затверджений відповідний порядок, в якому передбачено наявність відмітки (штампу) ДМС в даному випадку не є обґрунтованим. Оскільки відповідно до вимог ст.8 Конституції України, ч. 1 ст. 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», прийняті акти Кабінету Міністрів України приймаються на підставі та на виконання законів України, а відтак - не можуть суперечити ним. У разі суперечностей між актом Кабінету Міністрів України та законом України з одного і того ж питання підлягає застосуванню закон України, як акт вищої юридичної сили. А тому, в даному випадку відповідач повинен був керуватись саме нормами Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» в редакції, що діяла на момент прийняття рішення, з урахуванням внесених змін до закону починаючи з 13.01.2016 року зазначеним законом це не передбачено. Також просив врахувати, що ним вживались заходи для проставляння відповідної відмітки, але йому було відмовлено з посиланням на внесені зміни до Закону. Просив суд визнати протиправним та скасувати рішення комісії Управління пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова № 13 від 24.05.2016 p., зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Орожонікідзевському районі м. Харкова призначити йому пенсію за віком починаючи з 20.02.2016 року.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав, суду пояснив, що питання проставляння штампу в ДМС на довідці тимчасово переміщеної особи на момент розгляду справи законодавчо врегульовано, але врегулювання цього спірного питання не може бути вирішено шляхом повторного звернення до відповідача, оскільки з урахуванням вимог ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено строки для звернення до пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії та пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Тобто, позивач звернувся до відповідача із заявою у встановлений тримісячний термін. Станом на день розгляду справи в суді цей строк складає вже більше 3-х місяців та це позбавляє позивача на отримання пенсії з моменту досягнення пенсійного віку. Наполягав на задоволенні позову, оскільки рішення відповідача є протиправним.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, подала письмові заперечення проти позову, посилалась на те, що позивач 16.05.2016 року звернувся до Управління із заявою про призначення пенсії за віком. В якості додатку до заяви було надано наступні документи: копія трудової книжки; копія диплому № НОМЕР_2; копія військового квитка; копія паспорта; копія довідки про присвоєння ідентифікаційного коду; копія довідки внутрішньо-переміщеної особи № НОМЕР_1 (без штампу ДМС). Заява була розглянута на засіданні комісії та прийнято рішення про відмову в задоволенні заяви, оскільки була відсутня на довідці про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи відмітка (штамп) ДМС. Посилалась на те, що Управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №28-2 від 22.12.2014 року. Управління є територіальним органом Пенсійного фонду України. Дійсно були внесені зміни до Закону №1706 та виключено частини другу - шосту статті 5, які стосувалися проставляння відмітки про реєстрацію місця проживання у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи територіальним підрозділом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції.

У той же час, відповідно до Закону № 921, видача довідки внутрішньо переміщеної особи та облік таких осіб здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи затверджений постановою Кабінету Міністрів України "Про облік внутрішньо переміщених осіб" №509 від 01.10.2014 року. Цей Порядок регулює механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. До зазначеної постанови були внесені зміни стосовно здійснення перевірок відомостей про фактичне місце проживання осіб, що переміщені з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції постановою Кабінету Міністрів України № 79 від 04.03.2015 року "Про деякі питання оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції". Та пунктом 7-1 Постанови № 509 визначено, що структурний підрозділ з питань соціального захисту населення (далі - уповноважений орган) щодня формує та направляє в електронній формі відповідному територіальному підрозділу ДМС перелік осіб, яким видана довідка. Під час видачі довідки посадова особа уповноваженого органу інформує внутрішньо переміщену особу про обов'язок повідомити протягом 10 днів відповідному територіальному підрозділу ДМС про фактичне місце проживання, а також про зміну фактичного місця проживання або повернення до покинутого місця проживання. Територіальний підрозділ ДМС у триденний строк після повідомлення внутрішньо переміщеною особою про фактичне місце проживання проводить перевірку наведених у довідці відповідних відомостей, проставляє у разі підтвердження таких відомостей на зворотному боці довідки відмітку про реєстрацію місця проживання осіб, зазначених у довідці, та щодня подає в електронній формі уповноваженому органові відповідну інформацію. Довідка не є дійсною без проставлення на її зворотному боці зазначеної відмітки.

На день звернення позивача до Управління, з огляду на прийняття Закону № 921 до Постанови № 509 зміни внесені не були, пункт 7-1 Постанови № 509 залишався чинним та передбачав обов'язкову наявність на довідці штампу ДМС. З урахуванням цього, управління діяло у відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України, а саме на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому позовні вимоги не підлягають задоволенню, а дії управління відповідають вимогам чинного законодавства.

Суд, вислухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року, в с.Магнітка, Кусинського району Челябинської області. Є зареєстрованим за адресою АДРЕСА_2, про що свідчить копія паспорту (а.с.6-7).

16.05.106 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.10). До заяви було надано довідку від 23.03.2016 року №63320146605 згідно до якої позивач взятий на облік в УПСЗН Індустріального району Харківської міської ради як внутрішньо переміщена особа. (а.с.13).

Рішенням комісії №13 від 24.05.2016 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки в наданій ним довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, відсутня відмітка (штамп) ДМС. (а.с.11-12). При цьому в рішенні було зазначено, що дійсно до статті 5 Закону України №1706 «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» були внесені зміни та виключено норму, яка стосувалась проставляння відмітки про реєстрацію місця проживання у довідці виключено, але довідка не є дійсною без проставлення на її зворотньому боці зазначеної відмітки, що передбачено Порядком встановленим Кабінетом Міністрів України, затвердженого відповідною постановою №509 від 01.10.2014 року. До відповідної Постанови змін у частині скасування обов'язку ДМС щодо проставляння відмітки в довідках про взятті на облік внутрішньо переміщеної особи внесено не було, пункт 7-1 Постанови залишається чинним. (а.с.11-12).

Позивач звертався до Орджонікідзевського районного відділу у місті Харкові ГУ ДМС України в Харківській області та відповідно до листа від 20.04.2016 року за №18/2547 йому було роз'яснено, що 13.01.2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, яким було вилучено частину другу-шосту статті 5, п.1 статті 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», а саме проставлення відмітки про реєстрацію місця проживання у довідці про взятті на облік внутрішньо переміщеної особи у територіальному підрозділі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політики у сфері міграції. (а.с.9).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому чи каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до вимог ст.26 зазначеного Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. Статтею 44, 45 цього Закону визначено порядок та строки подачі відповідної заяви. В статті 44 наголошується, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Як встановлено в судовому засіданні позивачем 16.05.2016 року подано до відповідача заяву про призначення пенсії за віком. В якості додатку до заяви було надано наступні документи:

копія трудової книжки; копія диплому № НОМЕР_2; копія військового квитка; копія паспорта; копія довідки про присвоєння ідентифікаційного коду; копія довідки внутрішньо-переміщеної особи № НОМЕР_1 (без штампу ДМС).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб. Відповідно до ч. 2-6 ст. 5 цього закону в редакції станом до 13.01.2016 року було визначено, що територіальний підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), проставляє у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відмітку про реєстрацію місця проживання, визначено перелік реквізитів до довідки.

Відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», в редакції станом на день звернення позивача, видача довідки внутрішньо переміщеної особи та облік таких осіб здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про облік внутрішньо переміщених осіб» №509 від 01.10.2014 року. Цей Порядок регулює механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Відповідно до пункту 7-1 зазначеного Порядку Уповноважений орган щодня формує та направляє в електронній формі відповідному територіальному підрозділу ДМС перелік осіб, яким видана довідка. Під час видачі довідки посадова особа уповноваженого органу інформує внутрішньо переміщену особу про обов'язок повідомити протягом 10 днів відповідному територіальному підрозділу ДМС про фактичне місце проживання, а також про зміну фактичного місця проживання або повернення до покинутого місця проживання. Територіальний підрозділ ДМС у триденний строк після повідомлення внутрішньо переміщеною особою про фактичне місце проживання проводить перевірку наведених у довідці відповідних відомостей, проставляє у разі підтвердження таких відомостей на зворотному боці довідки відмітку про реєстрацію місця проживання осіб, зазначених у довідці, та щодня подає в електронній формі уповноваженому органові відповідну інформацію. Довідка не є дійсною без проставлення на її зворотному боці зазначеної відмітки. Уповноважений орган вносить інформацію територіального підрозділу ДМС до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб та у разі наявності підстав приймає рішення про зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб. На підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо перебілених осіб» від 24.12.2015 року №921-VII, що набрав чинності з 13.01.2016 року частини 2-6 статті 5 вищевказаного Закону України було виключено. На момент звернення до відповідача 16.05.2016 року Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII не містив в собі вимог щодо обов'язкового проставляння відмітки (штампу) в довідці тимчасово переміщеної особи. Постановою Кабінету Міністрів України № 352 від 08.06.2016 року внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України № 509, а саме: з п. 7-1 було виключено положення про те, що довідка повинна містити відмітку територіального підрозділу Державної міграційної служби України про реєстрацію місця проживання осіб, зазначених у довідці. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Відповідно до вимог ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод. Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини. Таким чином, суд приходить до висновку про те, на момент звернення позивача до Управління Пенсійного Фонду він мав право на призначення пенсії, заява подана ним встановленого зразку, у встановлений законом строк та подано визначені діючим законодавством документи. Питання до форми та змісту довідки внутрішньо переміщеної особи, в тому числі щодо наявності штампу ДМС, було узгоджено Законом, та не вимагало відповідної відмітки. Тобто, суд вважає, що рішення від 24.05.2016 року за №13 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_3 було прийнято всупереч нормам визначеним Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII. Суд вважає, що вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення підлягають задоволенню. В судовому засіданні з пояснень представника відповідача встановлено, що підставою для відмови в призначенні пенсії стало лише відсутність штампу ДМС на довідці тимчасово переміщеної особи, у зв'язку із чим вимоги позивача в частині зобов'язання призначити пенсію також підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 58 Конституції України, ст.ст. 2, 17-19, 158-162 КАС України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Харкова від 24.05.2016 року за №13 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_3.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Харкова призначити ОСОБА_3 пенсію за віком, починаючи з 20.02.2016 року.

Повний текст постанови виготовлений 25.07.2016 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду, через Орджонікідзевський районний суд м.Харкова.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Головуючий: суддя О.В. Бугера