Вирок № 59155378, 25.07.2016, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/2054/16-к

Номер провадження 1-кп/629/230/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2016 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Соколенко О.О., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Лозівського міськрайонного суду Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220380001197 на підставі угоди про примирення за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, розлученого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 1-а, кв. 3, військовозобовязаного, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення прокурорів Лозівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_2, ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_4,

- захисту обвинуваченого ОСОБА_1, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 03 травня 2016 року близько 02-00 години, разом з ОСОБА_4, знаходився за місцем свого проживання, а саме за адресою: м. Лозова, Харківської області, вул. Зубарєва, б. 1-а, кв. 3. Після того, як ОСОБА_4 заснула, ОСОБА_1 побачив, що її мобільний телефон, знаходився біля її сумки на підлозі, та у ОСОБА_1 виник умисел на викрадення зазначеного телефону. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1, впевнившись, що потерпіла ОСОБА_4 спить і не слідкує за його діями, діючи з корисливого мотиву, з метою наживи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілій ОСОБА_4 і бажаючи їх настання, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, таємно викрав її мобільний телефон марки «LG L60 Dual X135», вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 2780 від 13.05.2016 року становить 1613 гривень. Після вчинення злочину, ОСОБА_1 викраденим розпорядився за власним розсудом, а саме: вийняв з викраденого телефону сім-картку оператора мобільного звязку «МТС», яку знищив, а телефон лишив собі для подальшого користування.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

26 травня 2016 року між підозрюваним ОСОБА_1 та потерпілою ОСОБА_4, була укладена угода про примирення у відповідності до вимог ст. 471 КПК України. Згідно даної угоди ОСОБА_1 визнає свою вину у скоєнні вищевказаного кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 185 КК України, підозрюваний ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_4 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій за ч. 1 ст. 185 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин. Також сторони дійшли згоди щодо покарання, яке має понести підозрюваний, а саме відповідно до ч. 1 ст. 185 КК України покарання у вигляді штрафу у розмірі до 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Крім цього даною угодою встановлені відомості щодо розуміння сторонами угоди наслідків її укладання та затвердження зазначеної угоди.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення та пояснив, що щиро кається у скоєному ним злочині. Вказав, що дійсно скоїв злочин при зазначених обставинах, а саме 03 травня 2016 року близько 02-00 години, перебуваючи разом з ОСОБА_4 за місцем свого проживання, побачивши, мобільний телефон ОСОБА_4, який знаходився біля її сумки на підлозі, у нього виник умисел на викрадення зазначеного телефону. Потім, впевнившись, що потерпіла ОСОБА_4 спить і не слідкує за його діями, він перебуваючи у стані алкогольного спяніння, таємно викрав мобільний телефон марки «LG L60 Dual X135», викраденим розпорядився за власним розсудом, а саме: вийняв з викраденого телефону сім-картку оператора мобільного звязку «МТС», яку знищив, а телефон лишив собі для подальшого користування. Також пояснив суду, що угоду він укладав добровільно і наслідки укладання і затвердження зазначеної угоди для нього зрозумілі. Просив затвердити зазначену угоду.

Потерпіла ОСОБА_4 суду пояснила, що претензій до обвинуваченого будь-якого характеру не має, зазначену угоду укладала добровільно, наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди для неї зрозумілі. Також просила затвердити зазначену угоду.

Суд, заслухавши думку прокурора, який проти затвердження угоди не заперечував, погодився із мірою покарання, обвинуваченого, потерпілу, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним про примирення.

Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується та визнає вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.

Міра покарання, погоджена сторонами угоди, відповідає санкціїч. 1 ст. 185 КК України.

При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 цілком розуміє права, визначені абзацами 1, 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбаченіп. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Судом також з'ясовано, що потерпіла ОСОБА_4 цілком розумієнаслідки затвердження угоди, передбаченіп. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що дана угода відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та може бути затверджена і на підставі цієї угодиможе бутиухвалений вирок, оскільки умови угоди не суперечать його вимогам, правова кваліфікація кримінального правопорушення вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань, не відсутні фактичні підстави для визнання винуватості. Крім того судом береться до уваги те, що узгоджені сторонами вид і міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що зміст, умови та порядок укладення угоди про примирення відповідають вимогам ст.ст. 469, 471 КПК України, міра покарання, узгоджена підозрюваним та потерпілим, визначена у межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України, а тому не суперечить інтересам суспільства. Підстав для відмови в затвердженні угоди про примирення, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, не встановлено.

За таких обставин, виходячи з позиції обвинуваченого, висловленої в судовому засіданні щодо погодження із призначенням узгодженої сторонами міри покарання, позиції потерпілої, яким зрозумілі наслідки затвердження угоди, враховуючи вимоги діючого законодавства, суд дійшов до висновку про наявність підстав для затвердження угоди про примирення від 26 травня 2016 року, укладеної між потерпілою та обвинуваченим по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 в ході досудового розслідування не обирався.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого витрати за проведення судової експертизи.

Питання щодо речових доказів суд вирішує в поряду ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 373, 374, 475 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Затвердити угоду про примирення між підозрюваним ОСОБА_1 та потерпілою ОСОБА_4, укладену 26 травня 2016 року.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот пятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення:

- судово-товарознавчої експертизи № 2780 від 13.05.2016 року в розмірі 351 гривні 84 копійки (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Речові докази по справі:

- мобільний телефон марки «LG», який переданий потерпілій ОСОБА_4 згідно зберігальної розписки, залишити у останньої.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Н.А. Смірнова