Рішення № 59154769, 15.06.2016, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/1042/13-ц Провадження № 2/613/3/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2016 року. Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого-судді Уварової Ю.В.

за участю секретаря Христенко К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Богодухові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

До суду звернувся позивач ПАТ КБ «Правекс Банк» з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому після уточнення позовних вимог просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором в сумі 204964.26 грн., а також стягнути з усіх відповідачів судові витрати по оплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 21.11.2001 року між Акціонерним комерційним банком Правекс Банк (у звязку зі зміною найменування юридичної особи з 23.09.2009 року Публічне акціонерне товариство «Правекс Банк») та фізичною особою - ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2139-036/07Р, відповідно до умов якого позивач надав відповідачеві кредит в національній валюті на загальну суму 69640 гривень терміном з 21.11.2007 року до 21.11.2014 року, зі сплатою 15,49 відсотків річних за час фактичного користування кредитом, а відповідач зобовязався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування коштами і виконати свої зобовязання згідно з Договором.

В той же день для забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_1 за кредитним договором між сторонами був укладений договір застави транспортного засобу, згідно з яким відповідач передав у заставу належне йому на праві власності майно: автомобіль марки LIFAN, модель 520 GX, 2007 року випуску.

Крім того, одночасно з укладенням кредитного договору, з метою забезпечення виконання зобовязань відповідача ОСОБА_1 були укладені договори поруки: №2139-036/07Р з ОСОБА_3 та №2139-036/07Р з ОСОБА_2. Відповідно до умов зазначених договорів поруки поручителі зобовязались нести солідарну майнову відповідальність перед позивачем за виконання в повному обсязі зобовязань ОСОБА_1 за кредитним договором та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом у строк до 21.11.2014 року у розмірі 69640 (шістдесят девять тисяч шістсот сорок) гривень, та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами Договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості.

Відповідач ОСОБА_1 у порушення умов Договору свої зобовязання належним чином не виконав та має прострочену заборгованість, у звязку з чим позивач вимушений звернутись до суду.

В судове засідання представник позивача не зявився, надіслав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважав їх безпідставними. Надав суду заперечення на позов, з яких вбачається, що виконання умов кредитного договору було забезпечено предметом застави автомобілем LIFAN 520 GX. На виконання умов договору та для погашення заборгованості по кредиту відповідачі 08.08.2008 року передали предмет застави представнику банка.

30.09.2009 року автомобіль знято з обліку з позначкою «кредит погашено», однак незважаючи на це, банк продовжив нараховувати заборгованість по кредиту та процентам.

На підтвердження своїх заперечень надав копію акта прийому-передачі автомобіля від 08.08.2008 року та облікову картку транспортного засобу.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги також не визнав, просив відмовити в їх задоволенні. Не заперечував, що договір поруки з ним дійсно укладався, однак зазначив, що автомобіль, який був предметом застави, був вилучений та реалізований, при цьому його як поручителя не повідомили про те, за яку суму. Після реалізації автомобіль був перереєстрований на ОСОБА_5 за поміткою про погашення кредиту, тому вважав, що зобовязання позичальника виконані в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_6 надав суду заяву, в який просив розглядати справу за його відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечував.

Про застосування строків позовної давності відповідачі та їх представники не заявляли.

Суд, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши надані письмові докази, приходить до наступного.

Статтями10,11,60 ЦПК Українипередбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Згідно зі ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону. Якщо в зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню в цей термін.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Встановлено, що 21.11.2007 року між акціонерним комерційним банком «Правекс Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2139-036/07Р на придбання автомобіля /Т. 1, а.с.7-12/.

Відповідно до умов зазначеного кредитного договору, кредитор /позивач у справі/ зобовязався надати позичальнику /відповідачу ОСОБА_1Ф./ кредит у сумі 69640.00 грн. шляхом видачі коштів із каси банку на строк з 21.11.2007 року до 21.11.2014 року, а останній в свою чергу зобовязався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування кредитом в сумі, у строки та на умовах, що передбачені договором.

Крім того, 21.11.2007 року між АКБ «Правекс Банк» та ОСОБА_1 для забезпечення виконання зобовязань був укладений договір застави транспортного засобу №2139-036/07Р, відповідно до умов якого заставодавець /відповідач ОСОБА_1Ф./ передав заставодержателю /позивачеві/ належний йому автомобіль LIFAN, модель 520 GX, 2007 року випуску /Т.1, а.с.13-18/.

Крім того, 21.11.2007 р., між АКБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_3, а також між АКБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_2 були укладені окремі договори поруки з однаковим номером - №2139-036/07Р строком дії до 21.11.2017 року /Т.1, а.с.27-28, 32-33/.

Відповідно до вищевказаних договорів поруки, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 /поручителі/ зобовязались нести солідарну майнову відповідальність перед позивачем за виконання зобовязань ОСОБА_1 за кредитним договором №2139-036/07Р та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки /штрафу, пені/, вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами Кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості.

23.09.2009 року назву організаційно-правової форми юридичної особи змінено шляхом перейменування АКБ «Правекс Банк» в Публічне акціонерне товариство «Правекс Банк» /копія свідоцтва, а.с. 59/.

Відповідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) забов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник забов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, якщо при цьому були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625цього Кодексу.

Позивач свої зобовязання за Договором виконав, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі 69640.00 грн., що підтверджується копією заяви на видачу готівки та копією квитанції /а.с.22/ та не заперечувалось відповідачем та його представником, а відповідач ОСОБА_1 в порушення умов кредитного договору свої зобовязання належним чином не виконував, в результаті чого має прострочену заборгованість в сумі 204964.11 грн., яка складається з заборгованості по сплаті тіла кредиту в сумі 41320.00 грн., пені за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 20537.62 грн., заборгованості по сплаті відсотків в сумі 95958.02 грн. та пені за несвоєчасне погашення відсотків в сумі 47148.47 грн., що підтверджується копією розрахунку до уточненого позову /Т.2, а.с. 59-60/.

Суд не бере до уваги посилання відповідачів на те, що сума боргу за кредитним договором погашена за рахунок реалізації автомобіля, який був предметом застави (з тих підстав, що сума від реалізації заставленого майна була врахована при розрахунку заборгованості, що підтверджується як самим розрахунком, так і випискою по особовому рахунку разом з копією квитанції про переказ готівки) /Т.1, а.с.171, Т.2, а.с.61-89/. А облікова картка приватного ТЗ та картка арешту транспортного засобу з відміткою «кредит погашено», завірені начальником центру ДАІ, не є належними доказами, які підтверджують сплату заборгованості за кредитним договором /Т.1, а.с.224-226/.

Інших доказів того, що відповідачем ОСОБА_1 належним чином були виконані умови кредитного договору суду надано не було, тому суд приходить до висновку про задоволення позову і стягнення суми заборгованості.

При цьому вирішуючи питання про солідарне стягнення суми заборгованості суд виходить з наступного.

Відповідно до пунктів 1.1. договору поруки №2139-036/07Р, укладеного 21.11.2007 року з ОСОБА_3 та п. 1.1 договору поруки №2139-036/07Р, укладеного 21.11.2007 року з ОСОБА_2, відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

Відповідно до положень ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо /ч. 1 ст. 543 ЦК України/.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, передбачені ст. 554 ЦК України.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо і інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Зміст вказаної норми вбачає можливість встановлення поруки щодо виконання одного й того ж зобов'язання одночасно з боку декількох осіб. Однак, така порука виникає лише на підставі її спільного надання у формі укладення одного договору декількома поручителями /ч. 3 ст. 554 ЦК України/ та лише у випадку укладення одного договору декількома поручителями /спільна порука/ поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою.

Законом не заборонено укладення й кількох договорів поруки на виконання того самого зобов'язання, проте, в цьому випадку ч. 3 ст. 554 ЦК України не застосовується, оскільки поручителі не несуть у такому разі солідарної відповідальності між собою, а тому не можна вважати поруку їхньою спільною відповідальністю. За таких обставин, кредитор має право пред'явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору, але поручитель, що виконав зобов'язання, не може висунути вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором. Таким чином, у даному випадку кожен з поручителів відповідає перед кредитором разом з боржником як солідарні боржники.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

При подачі позову /19.06.2013 року/ про стягнення з відповідачів заборгованості в сумі 214212.48 грн. позивачем не був сплачений судовий збір, при цьому позивач посилався на розяснення, що містяться у листі Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10-1386/0/4-12 від 27.09.2012 року, з пункту 8 якого вбачається, що якщо позовну заяву було залишено судом без розгляду з підстав, передбачених частиною першою статті 207ЦПК, а позивач у порядку частини другої цієї статті знову звернувся з позовом до суду в загальному порядку, він вправі використати при цьому первісний документ про сплату судового збору, але за умови, що суму відповідного збору йому не було повернуто (частина четверта статті 6ЗУ «Про судовий збір») в редакції, що діяла на момент подачі позову.

30.06.2015 року до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог до 466243.39 грн. /Т.1, а.с.180/, при цьому позивачем був сплачений судовий збір в сумі 2864.92 грн. /Т.1, а.с.177/.

В подальшому позивачем був зменшений розмір позовних вимог до 204964.11 грн. /остаточні позовні вимоги/.

Частиною 1 статті 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.80 ЦПК України, у разі зменшення розміру позовних вимог питання про повернення суми судового збору вирішується відповідно до закону.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

Згідно з ч.2 ст.7 закону - у випадках, установленихпунктом 1 частини першоїцієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Таким чином суд вважає за можливе стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір пропорційно до суми, яка стягується за рішенням. При цьому позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про повернення переплаченої суми судового збору.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 10,11,209,212,214-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс Банк» задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 204964 /двісті чотири тисячі девятсот шістдесят чотири/ грн. 11 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 204964 /двісті чотири тисячі девятсот шістдесят чотири/ грн. 11 коп.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс Банк» судовий збір в сумі 2049 /дві тисячі сорок девять/ грн. 64 коп., а саме по 683 / шістсот вісімдесят три/ грн. 21 коп. з кожного.

В іншій частині - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ -