Рішення № 59154279, 20.07.2016, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 565/810/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2016 року м. Вараш

Кузнецовський міський суд Рівненської області-

під головуванням судді Ковтуновича М.І.,

при секретарі судового засідання Ломазі С.О.,

з участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кузнецовського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3, як до засновника газети «Вараш» про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації. В позові просить визнати недостовірною інформацію, повідомлену відповідачем та опубліковану 27 травня 2016р. в рубриці «Місто має знати своїх героїв» газети «Вараш» у статті «До чого довели 8 місяців політики, або якщо «СВОБОДА», то свобода у всьому…», а саме: «Цікаво, що ж до такого стану міського обранця ОСОБА_1 довело?»; «Але є кращий варіант, певно десь підзаробити «лівака»…»; «Зробивши висновки із такої поведінки міського депутата зрозуміло що людина, яка не має трьох гривень для проїзду у міському транспорті (див. Вараш №40 «Якщо мати, то треба мати все, «депутати хочуть їздити безкоштовно»…), має достатньо грошей для випивки, а її було зовсім не мало…»; «Чому Ви не змогли дійти додому для того, аби не мати такого сорому, як маєте зараз». Одночасно позивач ОСОБА_1 просить зобовязати відповідача не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію в той же спосіб, у який вона була поширена.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 27.05.2016р. в рубриці «Місто має знати своїх героїв» газети «Вараш» було опубліковано статтю «До чого довели 8 місяців політики, або якщо «СВОБОДА», то свобода у всьому…», в якій розміщені два фотознімки особи, зовнішньо схожої на ОСОБА_1 та зазначено вищенаведену інформацію, про визнання недостовірною та спростування якої заявляє позивач. ОСОБА_1 стверджує, що все зазначене вище не має жодного відношення до дійсності. Фактичні дані, зафіксовані на фотозображеннях в латентному вигляді якоїсь особи, не стосуються позивача, а поширена у статті інформація є недостовірною, негативною, такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, порушує його особисті немайнові права на повагу до честі, гідності, недоторканість ділової репутації. Вважає позивач, що зміст оспорюваної інформації вказує на його причетність до розпивання спиртних напоїв та аморальну поведінку, та інформація є негативною, оскільки порядок викладення поширеної інформації і використані в ній мовні засоби вказують на причетність позивача до діянь, які суперечать інтересам держави, загальновизнаним правилам співжиття, принципам людської моралі та містять ознаки протиправності.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повністю підтримав позовні вимоги. Пояснень у справі особисто не давав.

Представник позивача ОСОБА_2 в своїх поясненнях підтримував доводи позовної заяви, покликався, що оспорювана інформація містить фактичні дані, які можуть бути перевірені та повинні доводитися відповідними доказами. Демонстрація фотографій разом із спірною інформацією наводить читачів на думку про те, що позивач перебуває у стані спяніння. Така інформація несе негатив про позивача. Зазначав також про невизнання обставини, що на опублікованих фотознімках зображений позивач. Просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 позовних вимог не визнала повністю. Із її показань, наданих суду за правилами допиту свідків, слідує, що ОСОБА_3 є автором статті, про спростування інформації з якої заявлено ОСОБА_1 Позивач є публічною особою - депутатом Кузнецовської міської ради і ОСОБА_3, як журналіст, його неодноразово бачила і знала ОСОБА_1 в обличчя, хоча особисто з ним раніше не спілкувалися. В цьому році відповідач ішла по місту та побачила, що за столиком спить людина. Коли ОСОБА_3 підійшла ближче, то побачила, що це був ОСОБА_1 Від позивача було чути запах алкоголю, він спав, аж сопів. Судячи з цього, а також із положення тіла ОСОБА_1, відповідач особисто зробила висновок про те, що позивач у той момент був пяний. Це була особиста думка ОСОБА_3 Така поведінка є недопустимою і негідною для публічної особи депутата, а також неподалік бігали діти. Відповідач особисто за допомогою мобільного телефону відзняла фотознімки позивача, що були розміщені у спірній статті в газеті. Розміщуючи оспорюваний матеріал, відповідач фотознімками показала, що депутат спав за столиком, а далі ОСОБА_3 зробила висновки: що позивач спав, на її думку, пяний, але якщо він мав гроші для випивки, то повинен був би мати і для проїзду в громадському транспорті, оскільки за деякий час до того відповідач почула інформацію, що ОСОБА_1 добивався безкоштовного проїзду як депутат міської ради, та з цього приводу теж був матеріал у тій же газеті. Відповідач заперечує неправдивість оспорюваної інформації та зазначає, що вказана інформація є особистими висновками, думками, судженнями автора, а не фактами. Просила в позові відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_4 у своїх поясненнях покликалася, що оспорювані відомості не є фактичними даними, а субєктивною думкою автора. Просила в позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, показання відповідача, дослідивши письмові докази, які наявні в матеріалах справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що у газеті «Вараш» №41 від 27.05.2016р. була опублікована стаття під назвою «До чого довели 8 місяців політики, або якщо «СВОБОДА», то свобода у всьому…» та розміщено поряд із текстом два фотознімки. У тексті статті поширено, в тому числі, оспорювану інформацію такого змісту: «Цікаво, що ж до такого стану міського обранця ОСОБА_1 довело?»; «Але є ще кращий варіант, певно десь підзаробив «лівака»…»; «Зробивши висновки із такої поведінки міського депутата, зрозуміло що людина, яка не має трьох гривень для проїзду у міському транспорті (див. Вараш №40 «Якщо мати, то треба мати все», або «депутати хочуть їздити безкоштовно»…), має достатньо грошей для випивки, а її було зовсім не мало…»; «Чому Ви не змогли дійти додому для того, аби не мати такого сорому, як маєте зараз».

Показаннями відповідача ОСОБА_3, наданими суду за правилами допиту свідків, у суді доведено, що на фотознімках у статті зафіксований позивач ОСОБА_1, якого відповідач, перед тим, як сфотографувати, упізнала в обличчя особисто. Доказів, що спростовували б такі показання відповідача суду не надано.

Із копії свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серії РВ №580/133-Р від 13.02.2012р. вбачається, що ОСОБА_3 є засновником газети «Вараш». Відповідач визнає, що вона є автором статті під назвою «До чого довели 8 місяців політики, або якщо «СВОБОДА», то свобода у всьому…», опублікованої у газеті «Вараш» №41 від 27.05.2016р.

Відповідно до норми ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе. В той же час, нормою ст.34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Згідно із ст.2 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» свобода слова і вільне вираження у друкованій формі своїх

поглядів і переконань гарантуються Конституцією України і відповідно до цього Закону означають право кожного вільно і незалежно шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати та поширювати будь-яку інформацію за допомогою друкованих засобів масової інформації, крім випадків,

визначених законом, коли обмеження цього права необхідно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоровя населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

В пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» надано розяснення про те, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Проаналізувавши в цілому зміст вищевказаної статті «До чого довели 8 місяців політики, або якщо «СВОБОДА», то свобода у всьому…» та, зокрема, оспорювану інформацію, що міститься в ній, суд приходить до висновку, що інформація, про визнання недостовірною якої заявлено позивачем, за своїм характером не є фактичними твердженнями, істинність яких можна було б перевірити дослідженням доказів про факти. Оспорювана інформація - «Цікаво, що ж до такого стану міського обранця ОСОБА_1 довело?», «Чому Ви не змогли дійти додому для того, аби не мати такого сорому, як маєте зараз» сформульована в тексті у виді питальних речень, та не містить жодних фактичних відомостей. Інформація проте: «Але є ще кращий варіант, певно десь підзаробив «лівака»…», «Зробивши висновки із такої поведінки міського депутата, зрозуміло що людина, яка не має трьох гривень для проїзду у міському транспорті (див. Вараш №40 «Якщо мати, то треба мати все», або «депутати хочуть їздити безкоштовно»…), має достатньо грошей для випивки, а її було зовсім не мало…» є висловленням власної думки автора статті ОСОБА_3, що склалася у неї про позивача ОСОБА_1, а отже теж не містить фактів, що могли б бути предметом перевірки їх в суді на достовірність.

Нормами ст.30 ч.ч.1, 2 Закону України «Про інформацію» передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Отже, враховуючи, що оспорювана позивачем інформація є оціночним судженням відповідача ОСОБА_3, то така інформація не підлягає спростуванню та доведенню її правдивості. Значить, позов ОСОБА_1 немає підстав для задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, опублікованої у газеті «Вараш» № 41 від 27.05. 2016р. в статті «До чого довели 8 місяців політики, або якщо «СВОБОДА», то свобода у всьому…», а саме: «Цікаво, що ж до такого стану міського обранця ОСОБА_1 довело?»; «Але є ще кращий варіант, певно десь підзаробив «лівака»…»; «Зробивши висновки із такої поведінки міського депутата, зрозуміло що людина, яка не має трьох гривень для проїзду у міському транспорті (див. Вараш №40 «Якщо мати, то треба мати все», або «депутати хочуть їздити безкоштовно»…), має достатньо грошей для випивки, а її було зовсім не мало…»; «Чому Ви не змогли дійти додому для того, аби не мати такого сорому, як маєте зараз», - через безпідставність вимог.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, через Кузнецовський міський суд Рівненської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

С у д д я :