Рішення № 59153060, 18.07.2016, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/598/16-ц

Номер провадження 2/530/374/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2016 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Должко С.Р. при секретарі Бедюх Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків Полтавської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Зіньківська» про захист прав споживачів та стягнення боргу по пайовому внеску (вкладу) члена кредитної спілки на безстроковий депозитний рахунок,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Зіньківського районного суду Полтавської області з позовом до Кредитної спілки «Зіньківська» про захист прав споживачів та стягнення боргу по пайовому внеску (вкладу) члена кредитної спілки на безстроковий депозитний рахунок.

Заслухавши позивача, який підтримав свої позовні вимоги, представника позивача, представника відповідача, який визнав позовні вимоги частково та дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

У відповідності до ст.. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цивільно-процесуального кодексу України.

Як передбачено нормою ст. 2 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право". Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 10 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно ст. 213 ЦПК України, - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Законом України «Про кредитні спілки» (далі по тексту - закон) визначено організаційні, правові та економічні засади створення та діяльності кредитних спілок, їх об'єднань, права та обов'язки членів кредитних спілок та їх об'єднань.

Законодавець у ст.1 Закону дає визначення, що кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

У відповідності до п. п. 5, 6 ст. 3 Закону, кредитна спілка діє на основі самофінансування, несе відповідальність за наслідки своєї діяльності та виконання зобов'язань перед своїми членами, партнерами, державним та місцевими бюджетами.

Кредитна спілка несе відповідальність за своїми зобов'язаннями у межах вартості майна, яке належить їй на праві власності

Ст. 7 Закону визначає, що кредитна спілка діє на основі статуту, що не суперечить законодавству України.

Ст. 11 закону визначає права членів кредитної спілки, зокрема право одержувати дохід на свій пайовий внесок, якщо інше не передбачено статутом кредитної спілки та вийти з членів кредитної спілки в порядку, передбаченому цим Законом та статутом кредитної спілки.

Інші права членів кредитної спілки гарантуються Конституцією України та нормативно-правовими актами.

П.4 ст. 20 Закону визначено, що додатковий капітал кредитної спілки формується за рахунок цільових внесків членів спілки, благодійних внесків фізичних та юридичних осіб, безоплатно отриманого майна і необоротних засобів.

Ст. 23 Закону передбачено, що внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності. Кожний член кредитної спілки має право одержати належні йому кошти, зазначені в частині першій цієї статті, у порядку і строки, які визначені відповідно до частини сьомої статті 10 цього Закону, яка встановлює місячний строк для проведення взаєморозрахунків з моменту ухвалення керівним органом спілки відповідного рішення, статуту кредитної спілки або укладеними з членом кредитної спілки договорами.

Перехідні положення закону зобов»язує привести статути та інші внутрішні документи кредитних спілок, які зареєстровані до дня створення Державного реєстру у відповідність з цим Законом.

Враховуючи зазначені норми закону можна зробити висновок про те, що цей закон є базовим для визначення питань, пов'язаними із діяльністю кредитних спілок.

У ст. 8 Конституції України зазначено, що Конституція України має найвищу юридичну силу.

Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, «кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є недоторканим…».

Додаткові внески до пайового капіталу кредитної спілки «Зіньківська» позивачем було зроблено на бездоговірній основі, тому при виконанні своїх зобов»язань сторони мають керуватися нормами чинного законодавства України, виходячи з принципу верховенства права, закріпленого в ст. 8 Конституції України.

Одним із способів захисту моїх порушених прав є примусове виконання обов'язку в натурі, що зазначено в ст. 16 ЦК України.

У відповідності зі ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення й використання продукції, яка реалізується не території України, для задоволення своєї особистої потреби мають право, зокрема, на захист своїх прав державою; належна кількість продукції й обслуговування; звертання до суду й іншим уповноваженим органам державної влади за захистом порушених прав.

Згідно з положеннями ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

В судовому засіданні було встановлено, що в 2005 році ОСОБА_1 став членом кредитної спілки «Зіньківська» і згідно Статуту кредитної спілки «Зіньківська» вніс вступний внесок в сумі 10 гривень та обов'язковий пайовий внесок в сумі 10 гривень.

09 березня 2010 року згідно договору №1229 про внесення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, ОСОБА_1 вніс на депозитний рахунок строком на шість місяців грошову суму 30000 (тридцять тисяч) гривень, а кредитна спілка «Зіньківська» згідно укладеного договору зобов'язується повернути вкладнику вкладену суму та проценти на умовах та в порядку, встановленому договором.

9 вересня 2010 року ОСОБА_1 уклав додаткову угоду до договору про внесення внеску (вкладу) на депозитний рахунок № 1229 від 09.03.2010 року про продовження терміну дії договору на шість місяців до 08.03.2011 року включно та встановлення процентної ставки за вкладом у розмірі 23 процентів річних, згідно встановлених ставок, що діють в Спілці на день укладення угоди.

9 березня 2011 року ОСОБА_1 уклав додаткову угоду до договору про внесення внеску (вкладу) на депозитний рахунок № 1229 від 09.03.2010 року про продовження терміну дії договору на шість місяців до 09.09.2011 року включно та встановлення процентної ставки за вкладом у розмірі 23 процентів річних, згідно встановлених ставок, що діють в Спілці на день укладення згоди.

12 вересня 2011 року ОСОБА_1 уклав додаткову угоду до договору про внесення внеску (вкладу) на депозитний рахунок № 1229 від 09.03.2010 року про продовження терміну дії договору на шість місяців з 12.09.2011 року до 11.03.2012 року включно та встановлення процентної ставки за вкладом у розмірі 23 процентів річних, згідно встановлених ставок, що діють в Спілці на день укладення угоди.

14 березня 2012 року ОСОБА_1 уклав додаткову угоду до договору про внесення внеску (вкладу) на депозитний рахунок № 1229 від 09.03.2010 року про продовження терміну дії договору на шість місяців з 14.03.2012 року до 13.09.2012 року включно та встановлення процентної ставки за вкладом у розмірі 21 процента річних, згідно встановлених ставок, що діють в Спілці на день укладення угоди.

12 березня 2012 року кредитна спілка «Зіньківська» надала члену кредитної спілки ОСОБА_1 гарантії по додатковому пайовому внеску в якому прийняла від члена спілки додатковий пайовий внесок в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень на невизначений строк і зобов'язується повернути всю внесену суму та проценти на умовах та в порядку, визначених Статутом та Положенням про фінансове управління кредитної спілки.

2 березня 2016 року керуючись п.17 Статуту кредитної спілки «Зіньківська» ОСОБА_1 звернувся до кредитної спілки «Зіньківська» про виключення його із членів спілки та видачу йому додаткових пайових внесків згідно особової картки № 78.

Згідно довідки кредитної спілки «Зіньківська» № 33 від 02 березня 2016 року наданої ОСОБА_1, його додатковий пайовий внесок у кредитній спілці станом на 02.03.2016 року складає 55 325 (п'ятдесят п'ять тисяч двадцять п'ять) гривень 68 копійок.

26 березня 2016 року рішенням спостережної ради кредитної спілки «Зіньківська» ОСОБА_1 відмовлено у заяві про вихід з кредитної спілки в зв'язку із фінансовою скрутою.

Відповідно до ощадно-позичкової книжки особовий номер № 78 виданої на ім»я позивача ОСОБА_1, 14.03.2012 року він зробив внесок в сумі 10000 гривень під 21% річних в кредитну спілку «Зіньківська» і в подальшому поповнював внески до 22.07.2014 року:

- 14.09.2012 року поповнив внесок на 33 000 грн.;

- 04.01.2013 року - на 20 000 грн.;

- 23.07.2013 року - на 14 000 грн.;

- 11.04.2014 року - на 2 890 грн.;

- 22.07.2014 року - на 2635 грн.; ( а.с.15-16).

Всього, станом на 22.07.2014 року, внески позивача в КС «Зіньківська» склали 55325,68 гривень, а після видатку в сумі 300 гривень 05.05.2015 року, внески позивача в КС «Зіньківська» склали 55025,68 гривень, що підтверджується підписом.

Відповідно до гарантійного листа на внесення додаткового пайового внеску члена кредитної спілки, підставою для часткового чи в повному обсязі повернення додаткового пайового внеску є заява члена спілки (а.с.11).

На день зверення позивача до суду йому було не доплачено 55025,68 грн. внесків.(а.с.16,14).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином відповідно до ст. 599 ЦК України.

У відповідності до Статуту кредитної спілки «Зіньківська» та Положення про фінансове управління кредитної спілки, які діяли станом на 2014 рік, додатковий пайовий внесок- необов'язковий (добровільний) або обов'язковий зворотний внесок члена кредитної спілки, що вноситься з метою збільшення пайового капіталу та забезпечення фінансової стабільності кредитної спілки. Добровільний додатковий пайовий внесок члена кредитної спілки вноситься членом виключно за його бажанням без жодних обмежень щодо розміру чи періодичності внесення.

Відповідно до п.17.7 Статуту кредитної спілки «Зіньківська» вказано, що у разі припинення членства фізичної особи у кредитній спілці, вступний внесок їй не повертається. Отримання обов'язкового пайового внеску фізичною особою можливе лише у разі припинення її членства у кредитній спілці.

В п.17.8 вказано, що повернення обов'язкового пайового та інших внесків, крім вступного внеску, проводиться в порядку, передбаченому цим Статутом та відповідним положенням кредитної спілки, але не пізніше ніж через один місяць після прийняття загальними зборами або спостережною радою кредитної спілки відповідного рішення. Повернення вкладів проводиться за взаємною згодою сторін не пізніше строку, передбаченого відповідним договором.

Нерозподілений дохід, що залишається у розпоряджені кредитної спілки за підсумками фінансового року, розподіляється за рішенням загальних зборів, у тому числі між членами кредитної спілки, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків ( процентів).

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 7 ст. 10 Закону України «Про кредитні спілки» повернення вкладів проводиться за взаємною згодою сторін або не пізніше строку, передбаченого відповідним договором.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка може укладати від свого імені договори та інші угоди, які не суперечать цьому Закону, іншим нормативно-правовим актам та статуту кредитної спілки, набувати майнові та немайнові права, мати обов'язки, що випливають із законодавства України та укладених кредитною спілкою угод, бути позивачем і відповідачем у судах.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про кредитні спілки» передбачено, що кредитна спілка відповідно до свого статуту в процесі господарської діяльності вправі залучати на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі.

Внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності (ч.1 ст. 23 Закону).

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 23 зазначеного Закону кожний член кредитної спілки має право одержати належні йому кошти, зазначені в ч. 1 цієї статті, у порядку і строки, які визначені відповідно до ч. 7 ст. 10 цього Закону, статуту кредитної спілки або укладеними з членом кредитної спілки договорами.

За правилами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, між сторонами було укладено договір про внесення внеску (вкладу), який є чинним, ніким із сторін не оспорювався і недійсним не визнавався. А тому наведені положення Закону України «Про кредитні спілки» щодо засад діяльності кредитних спілок не звільняють відповідача від належного виконання договору про внесення внеску (вкладу), як це передбачено чинним цивільним законодавством України.

Відповідно до п.17 постанови № 5 Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобовязання залишається не виконаним належним чином відповідно до вимог статей 526,599 ЦК України.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Зазначена норма узгоджується з вимогами ст. 41 Конституції України.має автономне значення, яке не обмежується власністю на фізичні речі. Воно є незалежним від формальної класифікації в національному праві: деякі інші права та інтереси, що складають активи, можуть розглядатися, як право власності і, таким чином, як «майно» в цілях даного положення».

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кредитна спілка «Зіньківська» всупереч вимогам статей 525,526 та 530 Цивільного кодексу України відмовляється виконувати умови договору, зокрема, повернення внесків (вкладів).

Своїми діями кредитна спілка «Зіньківська» порушила вимоги ст.610 Цивільного кодексу України, а саме невиконання зобов'язання за договором, відмовивши ОСОБА_1 у поверненні внеску (вкладу) на депозитний рахунок та відсотків, тому вищезазначена сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на його користь.

Також в судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем ніяких договорів не укладено, крім гарантійного листа на внесення додаткового пайового внеску члена кредитної спілки від 14.03.2012 року (а.с.11), де вказано що КС «Зіньківська» прийняла від члена спілки додатковий пайовий внесок в сумі 10 000 грн.. В даному листі також вказано, що для розрахунку процентів за додатковим пайовим внеском використовується календарний рік. Заперечень, зауважень або підпису позивача, ОСОБА_1 , що він не згідний з даним листом - немає, що вказує на згоду ОСОБА_1.

Відповідно до п.4 частини першої ст.34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», діяльність по залученню фінансових активів від фізичних осіб є фінансовою послугою. Виходячи з вищевикладеного ОСОБА_1 за даним договором є споживачем послуги, що надається кредитною спілкою, а тому в розрізі Закону України «Про захист прав споживачів» ОСОБА_1 підпадає під його дію.

Суд критично оцінює позицію відповідача, про визнання частково позовних вимог на суму 30 180 82 грн., так як попередній голова правління надав довідку про додатковий пайовий внесок у кредитній спілці ОСОБА_1, який складає - 55025 (п'ятдесят п'ять тисяч двадцять п'ять) гривень 68 копійки - основна сума та 0.68 коп. - нараховані відсотки (а.с.14).

Крім того, згідно ощадно-позичкової книжки особовий номер № 78 виданої на ім»я позивача ОСОБА_1- залишок становить 55025 (п'ятдесят п'ять тисяч двадцять п'ять) гривень 68 копійки.(а.с.15-16).

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

А тому зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ст.22 Закону України«Про захист прав споживачів»та ст.5 Закону України«Про судовий збір»позивача звільнено від сплати судового збору.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правову допомогу суд виходить з наступного. Згідно квитанції до прибуткового касового ордера від 27.04.2016 року адвокатом Школьним В.А. прийнято від ОСОБА_1 за підготовку позовної заяви та ведення цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Зіньківська» про захист прав споживачів та стягнення боргу по пайовому внеску (вкладу) члена кредитної спілки на безстроковий депозитний рахунок 2000,00 (дві тисячі) гривень.

На час розгляду справи в суді першої інстанції вказані відносини регулювалися Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року.

Згідно статті 1 зазначеного Закону, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Таким чином, з огляду на вимоги ст.84 ЦПК України та вказану постанову КМУ, витрати, пов»язані з правовою допомогою, відшкодовуються стороні за час роботи (представництва) безпосередньо у суді.

Судові засідання, у яких брав участь адвокат Школьний В.А. відбувалися: 30.05.2016 року, 30.06.2016 року та 18.07.2016 року.

Позивач, ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору в звязку з цим з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної частини вимог необхідно стягти 550 грн. 25 копійок.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 1,3,4,10, 11, 30,57-61, 88, 197, ст.ст. 205 ч.1 п.3, 208, 212-221, 223 ЦПК України, п. 5 ч.1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір", суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Зіньківська» про захист прав споживачів та стягнення боргу по пайовому внеску (вкладу) члена кредитної спілки на безстроковий депозитний рахунок - задовольнити частково.

Стягти ізКредитної спілки "Зіньківська", яка розташована в м. Зіньків, вул.. Володарського,1 Полтавської області, код ЄДРПОУ 25911760, р/р 26502100003. МФО 331489 відділення Гадяцької ФАБ «Полтава-банк» на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1 додатковий пайовий внесок до капіталу спілки, а саме грошові кошти в сумі 55025 (п'ятдесят п'ять тисяч двадцять п'ять) гривень 68 копійки.

Стягти з Кредитної спілки "Зіньківська", яка розташована в м. Зіньків, вул.. Володарського,1 Полтавської області1, код ЄДРПОУ 25911760, р/р 26502100003. МФО 331489 відділення Гадяцької ФАБ «Полтава-банк» на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1 судовий збір в розмірі 2000 грн. 00 копійок.

Стягти з Кредитної спілки "Зіньківська", яка розташована в м. Зіньків, вул.. Володарського,1 Полтавської області1, код ЄДРПОУ 25911760, р/р 26502100003. МФО 331489 відділення Гадяцької ФАБ «Полтава-банк» на користь держави ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1 судовий збір в розмірі 550 грн. 25 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Зіньківський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту його оголошення.

Написано власноручно.

Повний текст рішення виготовлено 19.07.2016 року.

Суддя Зіньківського районного суду

Полтавської області С.Р.Должко