Постанова № 59152937, 18.07.2016, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/3457/16-а

Провадження № 2-а/552/122/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.07.2016 року Київський районний суд м.Полтави в складі:

Головуючого судді - Турченко Т.В.

При секретарі - Рибальченко О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полтаві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В

04 липня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, мотивуючи його тим, що 23.02.2015 року Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м.Полтави прийнято рішення №19 про відмову йому в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку в зв'язку з відсутністю документів, які б підтверджували період участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. 09.11.2015 року він звернувся зі скаргою на дії виконавчих органів пенсійного фонду до Голови правління Пенсійного фонду України Зарудного О.Б. в порядку ст.105 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування». 15.12.2015 року Департаментом пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України йому було повідомлено про відсутність підстав в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку у зв'язку з відсутністю документів. 10.05.2016 року він повторно звернувся зі скаргою на дії заступника директора департаменту - начальника управління контролю та розгляду звернень громадян Пенсійного фонду України Охріменко О.О. 10.06.2016 року йому було повідомлено, що підстави в призначенні йому пенсії відсутні. Вважає, що дії Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України є неправомірними та суперечать чинному законодавству. Тому просив суд визнати дії Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови в призначенні йому пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними та зобов'язати Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України прийняти рішення про призначення йому пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з дня подачі заяви.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Представник відповідача Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України за дорученням ОСОБА_6 в судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог заперечувала, просила відмовити за безпідставністю.

Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_6, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році (Категорія 2), що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_1 (а.с.18), яке видано 19.08.2004 року.

23.02.2015 року Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі в м.Полтаві прийнято рішення №19 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку в зв'язку з відсутністю документів, які б підтверджували період участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.7).

09.11.2015 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на дії виконавчих органів пенсійного фонду до Голови правління Пенсійного фонду України Зарудного О.Б. в порядку ст.105 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» (а.с.9-11).

15.12.2015 року Департаментом пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України позивачу було повідомлено про відсутність підстав в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку у зв'язку з відсутністю документів (а.с.12).

10.05.2016 року ОСОБА_1 повторно звернувся зі скаргою на дії заступника директора департаменту - начальника управління контролю та розгляду звернень громадян Пенсійного фонду України Охріменко О.О. (а.с.13-16).

10.06.2016 року позивачу з Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України надійшов лист за №6477/К-И, яким було повідомлено, що підстави в призначенні пенсії відсутні.

Не погоджуючись з діями Пенсійного фонду позивач звернувся за захистом своїх прав в суд. Суд вважає, що права позивача ОСОБА_1 порушені та потребують захисту, а позов задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя та здоров»»я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії, б) додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особам, які проживали або працювали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для отримання державних пенсій.

Учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше ніж 5 календарних днів - передбачено зменшення віку на 10 років, не менше ніж 14 календарних днів - зменшення віку на 8 років.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, для підтвердження спеціального трудового стажу (пільгового стажу або за вислугу років) приймаються лише уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій, або їх правонаступників.

За правилами частини 1 статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Це означає, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган. За таких обставин, пунктом 2 наведеної вище постанови передбачено, що у разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Крім того, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Таким чином, призначаючи пенсію на пільгових умовах необхідно врахувати її вид та особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників.

Зокрема, особам, які проживали або працювали на територіях радіоактивного забруднення для підтвердження періоду роботи можна надавати документи, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зазначеній категорії осіб згідно зі статтею 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за поданням районних державних адміністрацій Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС України, Радою Міністрів АРК, державними адміністраціями областей, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями видаються посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Такі посвідчення є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Так, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС посвідчення видаються на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь в ліквідації аварії; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Тобто, основним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про періоди проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Участь ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році підтверджена наявною в матеріалах справи копією посвідчення.

Також участь ОСОБА_1 в ліквідації наслідкві аварії на ЧАЕС з 04.05.1986 року по 03.06.1986 року та з 01.08.1986 року по 01.09.1986 року підтверджується довідкою Полтавської дорожньо-експлуатаційної дільниці міськкомунгоспу, відповідно до якої позивач приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 03.05.1986 року по 03.06.1986 року та з 01.08.1986 року по 01.09.1986 року; наказом від 07.05.1986 року №116-к міського відділу комунального господарства «Про відрядження»; наказом від 24.06.1986 року №214-к міського відділу комунального господарства «Про відрядження»; наказом від 08.09.1986 року №254-к міського відділу комунального господарства «Про роботу у вихідні дні відрядженнях в м.Вишгород, с.Згурівку Київської області за серпень 1986 року».

Крім того, рішенням Київського районного суду м.Полтави від 26.05.1995 року встановлено факт перебування в зоні відчуження і участі в ліквідації на ЧАЕС (а.с.8). Так, судовим рішенням встановлено, що відповідно до наказу №116-к від 07.05.1986 року ОСОБА_1, працюючи водієм міського відділу комунального господарства, був направлений у відрядження з 08.05.1986 року в м.Вишгород та село Поліське, де знаходився один місяць. Кожного дня виїжджав в різні населені пункти зони відчуження, його робота була пов»язана із ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. За наказом №199-к від 17.07.1986 року ОСОБА_1 повторно був направлений у відрядження з 19.07.1986 року на один місяць в м.Києв, в період якой постійно займався дезактивацією території, виїжджав м.Прип»ять, село Чапаєвку та інші населені пункти зони відчуження. Вказані обставини підтверджуються наказами міського відділу комунального господарства та показами свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8 Так, свідок ОСОБА_8 пояснив, що працюючи разом з ОСОБА_1, від 02.05.1986 року був направлений в Чернобиль для дезактивації населених пунктів. Через деякий час приїхав ОСОБА_1 і також знаходився в зоні відчуження один місяць. Його робота була пов»язана з дезактивацією території і він постійно знаходився у роз»їздах в зоні відчуження. Повторно вони разом знаходились у відрядженні в липні 1986 року. Свідок ОСОБА_7 також пояснив, що в травні 1986 року він разом з ОСОБА_1 знаходився у відрядженні і їх робота була пов»язана з дезактивацією населених пунктів в зоні відчуження.

У відповідності до статті 71 КАС України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно статті 124 Конституції України, ст.14 ЦПК України, ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, обов»язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Таким чином, відповідно до статті 72 КАС України не потребує повторного доказування факт перебування позивача ОСОБА_1 в зоні відчуження, участі в ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та періоди перебування в зоні відчуження.

Враховуючи вищевикладене та те, що позивачем при зверненні до відповідача з заявою щодо призначення пенсії надані документи, якими підтверджена його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році протягом періоду, що є не меншим, ніж відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є достатнім для призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд приходить до висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у призначенні пільгової пенсії.

Судом не приймаються до уваги доводи представника Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України за дорученням ОСОБА_6 про відсутність у позивача документів, які б підтверджували період його участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки чинним законодавством України визначено основним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС».

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.4-14, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати дії Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними.

Зобов'язати Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України прийняти рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з дня подачі заяви.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Головуючий Т.В.Турченко