Ухвала суду № 59152144, 25.07.2016, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 433/75/16-к

Провадження № 11-кп/782/76/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області у складі:

Головуючого Кранга Л.С.,

Суддів: Сахаріленка О.Г., Чорнобривко Ю.В.,

з участю секретаря Григорян І.І.,

прокурора Черненко С.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу першого заступника прокурора Луганської області Мички В.І. на вирок Троїцького районного суду Луганської області від 08.02.2016 по кримінальному провадженню №12015130590000396 щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, який мешкає за адресою: вул. Кліменківська, 27, с.Сиротине, Троїцького району, Луганської області, раніше судимого:

09.09.2013 року Троїцьким районним судом Луганської області за ч.2 ст.332 КК України до позбавлення волі на строк 5 (пять) років без конфіскації транспортних засобів або інших засобів вчинення злочину, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття основної міри покарання з іспитовим строком терміном на 3 ( три) роки,

яким ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 (один) рік без позбавленням права керування транспортними засобами. На підставі ст.71 КК України шляхом часткового приєднання ОСОБА_1 невідбутої частини покарання, призначеного за вироком Троїцького районного суду Луганської області від 09.09.2013 року у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки 8 місяців і остаточно, із застосуванням вимог п. «б» ч.І ст. 72 КК України ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 ( три) роки 2 (два) місяці.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту залишено без змін до набрання вироком законної сили.

Постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення авто- технічної експертизи в сумі 1353 грн.

Речові докази: мотоцикл марки «Урал» з боковим причепом д/н НОМЕР_1, що знаходиться на штраф майданчику Троїцького відділу поліції постановлено повернути обвинуваченому ОСОБА_1, -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення за наступних обставин.

5 листопада 2015 року, близько 17 години 50 хвилин, обвинувачений ОСОБА_1, усвідомлюючи те, що мотоцикл марки «Урал» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з боковим причепом, під його керуванням, має технічні несправності, а саме: гальмівна система переднього колеса знаходиться в неробочому стані, на мотоциклі відсутня лампа передньої фари разом з кріпленнями, а також лампа габаритного ліхтаря, задній ліхтар в зборі, показники поворотів та несправність експлуатаційного характеру у вигляді наднормативного зношення протектору шин на колесах мотоциклу, місцями до оголення корд, які не відповідають вимогам розділу 31 Правил дорожнього руху України, в темний час доби, знаходячись біля місця мешкання ОСОБА_2 на вул. Молодіжній, 7, с. Сиротине Троїцького району Луганської області, разом з пасажирами ОСОБА_2, який знаходився в боковому причепі, та ОСОБА_3, яка знаходилась на сидінні мотоциклу, в порушення пунктів 19.1а), 31.1, 31.4, 31.4.1.а), 31.4.3а), 31.4.5.а), 31.6.6) Правил дорожнього руху України, у відповідності з якими «в даній дорожній обстановці водій мотоцикла «Урал» д/н 6237 ВГП, з боковим причепом, ОСОБА_1 повинен був відмовитися від експлуатації технічно несправного мотоцикла та повинен був відмовитися від руху без включеного світла фари», почав рух керованого ним мотоцикла «Урал» д/н НОМЕР_1, від місця мешкання ОСОБА_2

Обвинувачений ОСОБА_1, керуючи мотоциклом «Урал», д/н НОМЕР_1, рухаючись по дорозі від вул. Молодіжна до вул. Кліменківська с. Сиротине Троїцького району Луганської області, на відстані 120 метрів від бетонного мосту, який знаходиться між вказаними вище вулицями, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4, який перебував у статичному положенні, знаходячись на проїзній частині дороги, тримаючи при собі велосипед, від чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому проксимального відділу стегнової кістки, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за критерієм тривалості розладу здоров'я більш 21 дня, повязаного з відповідними строками загоєння кісної тканини.

Своїми умисними протиправними діями, що виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, обвинувачений ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 286 КК України.

На зазначений вирок перший заступник прокурора Луганської області Мичка В.І. подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_1, фактичних обставин справи, правильності кваліфікації, зазначає, що суд всупереч вимогам закону, а саме ч.4 ст.71 КК України призначив ОСОБА_1 остаточне покарання менше ніж не відбуте покарання за попереднім вироком. Крім того, всупереч вимогам ст..370 КПК України суд при призначенні покарання не навів мотивів по яким дійшов висновку про звільнення ОСОБА_1 від додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Просить вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч.І ст.286 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі статей 71, 72 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Троїцького районного суду від 09.09.2013 у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць, та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць без позбавлення права керувати транспортними засобами.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Після доповіді судді-доповідача, була вислухані:

Прокурор Черненко С.С., яка підтримала доводи апеляції, просила вирок суду скасувати і постановити новий вирок,

обвинувачений ОСОБА_1, який не погодився з доводами апеляції прокурора і просив призначити покарання не повязане з позбавленням волі.

Вислухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, надавши обвинуваченому ОСОБА_1 останнє слово, апеляційний суд вважає апеляцію прокурора такою що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно вимог ч.1, ч.2 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Цих вимог Закону суд першої інстанції не дотримався.

Так, вимогами ч.1, ч.3 ст.367 КПК України передбачено, що під час ухвалення вироку ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який здійснює судовий розгляд. Також, судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення вироку в нарадчій кімнаті.

Проте на оригіналі вироку Троїцького районного суду Луганської області від 08.02.2016 року щодо обвинуваченого ОСОБА_1 на реєстраційній позначці (штрих-коді) міститься прізвище особи - «Рущенко», яка не перебувала в складі суду при розгляді зазначеного кримінального провадження (а.к.п.75).

Згідно із відповіддю Троїцького районного суду Луганської області від 02.07.2016 року за № 433/75/16-к/4386/2016 надану на запит апеляційного суду, ОСОБА_5 є працівником Троїцького районного суду Луганської області та перебуває на посаді помічника судді Бондаренка Л.І., під головуванням якого було постановлено оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_1 від 08.02.2016 року і до АСДС КП «Д-3» вирок було внесено помічником судді Рущенко О.О. (а.к.п. 122).

Враховуючи що в матеріалах кримінального провадження є тільки один оригінал вироку щодо ОСОБА_1, на якому міститься прізвище особи, яка не перебувала в складі суду, колегія суддів вважає, що ця обставина вказує на порушення судом першої інстанції вимог ч.1, ч.3 статті 367 КПК України.

Відповідно до ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно зі ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Крім того, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що вироком Троїцького районного суду Луганської області від 09.09.2013 року була затверджена угода про визнання винуватості від 20.08.2013 року, укладена між обвинуваченим ОСОБА_1 та старшим прокурором відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_6 Обвинуваченому ОСОБА_1 за ч.2 ст.332 КК України було призначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 ( пять) років без конфіскації транспортних засобів або інших засобів вчинення злочину, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. На підставі ст..75 КК України ОСОБА_1 було звільнено від відбування основної міри покарання з іспитовим терміном на 3 (три) роки. На підставі ст..76 КК України на ОСОБА_1 були покладені відповідні обовязки ( а.к.п.24).

Згідно із вимогами ч.4 ст.71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Суд, при призначенні ОСОБА_1 остаточного покарання по даному кримінальному провадженні, зазначив про урахування невідбутої частини покарання, призначеного за вироком Троїцького районного суду Луганської області від 09.09.2013 року за ч.2 ст.332 КК України, однак при цьому не дотримався вимог ч.4 ст.71 КК України і призначив остаточне покарання з порушенням цього Закону.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора, про те, що судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_1 остаточного покарання були порушені вимоги ч.4 ст.71 КК України.

Також колегія суддів погоджується і з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що суд при призначенні покарання не навів мотивів по яким дійшов висновку про звільнення ОСОБА_1 від додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Згідно із п.4 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Вказані недоліки, які допустив місцевий суд, а саме істотне порушенням норм КПК України та необхідність застосування більш суворого покарання, є істотними й такими, що тягнуть скасування судового рішення з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

У вироку суду судом зазначено про міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту до набрання вироком законної сили. Відповідно до вимог ч.2 ст.181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. Враховуючи, що санкція ч.1 статті 286 КК України не передбачає такого виду покарання як позбавлення волі, в апеляційній скарзі прокурора не ставиться питання про зміну запобіжного заходу, колегія суддів вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до обвинуваченого ОСОБА_1 не підлягає застосуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст..404,405,407 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Луганської області Мички В.І.- задовольнити частково.

Вирок Троїцького районного суду Луганської області від 08.02.2016 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту - скасувати.

Ухвала оскарженню не підлягає.

С У Д Д І:

Л.С.ОСОБА_7ОСОБА_8Чорнобривко