Ухвала суду № 59149608, 19.07.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/3426/15-ц Головуючий у І інстанції Мікулін А.В.Провадження № 22-ц/780/3945/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 58 19.07.2016

УХВАЛА

Іменем України

19 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кулішенка Ю.М., Фінагєєва В.О.,

за участю секретаря: Волинець Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 22 березня 2016 року та апеляційною скаргою ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 18 травня 2016 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, третьої особи - ОСОБА_7 до Садівницького товариства «Бучанка» про визнання недійсним рішення загальних зборів Садівницького товариства «Бучанка» від 19.05.2012 року про затвердження нової (зміненої) редакції Статуту, та загальних зборів Садівницького товариства «Бучанка» від 19.05.2012 року такими, що не відбулися; визнання недійсним рішення загальних зборів Садівницького товариства «Бучанка» від 31.05.2014 року про обрання головою Садівницького товариства «Бучанка» ОСОБА_8 та загальних зборів Садівницького товариства «Бучанка» від 31.05.2014 року такими, що не відбулися; визнання недійсною нову (змінену) редакцію Статуту Садівницького товариства «Бучанка» із резолюцією про затвердження від 19.05.2012 року,

ВСТАНОВИЛА :

У травні 2015 року позивачі у справі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до садівницького товариства «Бучанка» та просили визнати недійсним рішення загальних зборів Садівницького товариства «Бучанка» від 19.05.2012 року про затвердження нової (зміненої) редакції Статуту, та загальних зборів Садівницького товариства «Бучанка» від 19.05.2012 року такими, що не відбулися; визнати недійсним рішення загальних зборів Садівницького товариства «Бучанка» від 31.05.2014 року про обрання головою Садівницького товариства «Бучанка» ОСОБА_8 та загальних зборів Садівницького товариства «Бучанка» від 31.05.2014 року такими, що не відбулися; визнати недійсною нову (змінену) редакцію Статуту Садівницького товариства «Бучанка» із резолюцією про затвердження від 19.05.2012 року.

21 березня 2016 року від позивачів у справі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 до Ірпінського міського суду надійшло клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення загальних зборів СТ «Бучанка» від 19 травня 2012 року про затвердження нової (зміненої) редакції Статуту; зупинити дію рішення загальних СТ «Бучанка» від 31 травня 2014 року про обрання головою СТ «Бучанка» ОСОБА_8 ; зупинити дію Статуту СТ «Бучанка» із резолюцією про затвердження від 19 травня 2012 року та заборонити ОСОБА_8 використовувати печатку і кутовий штамп СТ «Бучанка», підписувати від імені СТ «Бучанка» документи та представляти це товариство у суді й у відносинах з іншими третіми особами. Копію ухвали для її виконання позивачі просили направити у реєстраційну службу та відділ ДВС Ірпінського МУЮ, в СТ «Бучанка». Подаючи вказану заяву позивачі просили її розглянути 21 березня 2016 року в судовому засіданні яке призначено на 11 годину.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 22 березня 2016 року заяву ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_7 про забезпечення позову повернуто заявникам.

18 травня 2016 року представником позивачки ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Ірпінського міського суду Київської області було подано потворне клопотання про забезпечення позову, мотивоване тим, що попереднє клопотання від 21 березня 2016 року не було розглянуто судом у відповідності до норм цивільного процесуального кодексу України, просила задовольнити раніше подане клопотання у відповідності до норм ЦПК України.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 18 травня 2016 року відмовлено у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Не погоджуючись із ухвалою Ірпінського міського суду від 22 березня 2016 року та ухвалою Ірпінського міського суду від 18 травня 2016 року позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 просили їх скасувати з підстав порушення судом першої інстанції процесуального порядку вирішення вказаного клопотання, а крім того на думку апелянтів, суд першої інстанції розглядаючи клопотання від 21 березня 2016 року та постановляючи ухвалу 22 березня 2016 року допустив порушення норм процесуального законодавства, який регламентує порядок розгляду заяв про забезпечення позову у справах про захист прав інтелектуальної власності ( ст.. 151 ч.4 ЦПК України), тоді як таких звернень ними не подавалось.

При апеляційному розгляді вказаної справи ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі просили її задовольнити. При цьому представник апелянта зазначила, що суд першої інстанції при розгляді вказаної справи та вирішенні поданого ними клопотання про забезпечення позову допустив порушення норм процесуального законодавства. Зокрема, звертаючись до суду із вказаним клопотанням, позивачі керувалися нормами цивільного процесуального законодавства, які наділяють їх правами подавати до суду заяви та клопотання. Тому із врахуванням положень ст. 130 ч.6 п.7 ЦПК України та ст. 168 ЦПК України вони подали до суду клопотання про забезпечення позову, а не заяву, як суд витлумачив назву процесуального документа та просили суд його розглянути в судовому засіданні з участю сторін та вирішити в порядку, визначеному ст. 168 ЦПК України. При цьому представник звернув увагу суду, що чинним Законом України «Про судовий збір» не передбачено оплати судового збору за подачу клопотань про забезпечення позову, а тому ухвалу Ірпінського міського суду від 22 березня 2016 року просила скасувати та направити питання на новий розгляд до суду першої інстанції. Не законною на думку представника є і ухвала Ірпінського міського суду від 18 травня 2016 року, оскільки суд, при її постановленні, допустив порушення порядку розгляду клопотань, як того вимагає положення ст.168 ЦПК України, оскільки вказаний розгляд передбачає заслуховування клопотання від самого учасника процесу, який таке клопотання заявив та заслуховування думки решти присутніх у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, про що постановляється ухвала. Однак Ірпінський міський суд 18 травня 2016 року, справу по суті не слухав, знявши її з розгляду, та у відсутність сторін, з порушенням норм процесуального законодавства, суддя одноособово вирішив дане клопотання, що є підставою згідно до ст. 312 ч.1 п.3 ЦПК України для скасування даної ухвали та повернення питання на новий розгляд.

Позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, та представник ОСОБА_6 - ОСОБА_9 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Представник СТ «Бучанка», в судове засідання не зявилася, подала до апеляційного суду письмову заяву, в якій просила суд слухати вказану справу у її відсутність та відхилити апеляційну скаргу, а оскаржуванні ухвали залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення апелянта та його представника, пояснення позивачів, перевіривши матеріали цивільної справи, приходить до висновку про обґрунтованість поданої апеляційної скарги.

Так, з матеріалів вказаної справи вбачається, що у травні 2015 року позивачі у справі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до садівницького товариства «Бучанка» та просили визнати недійсним рішення загальних зборів Садівницького товариства «Бучанка» від 19.05.2012 року про затвердження нової (зміненої) редакції Статуту, та загальних зборів Садівницького товариства «Бучанка» від 19.05.2012 року такими, що не відбулися; визнати недійсним рішення загальних зборів Садівницького товариства «Бучанка» від 31.05.2014 року про обрання головою Садівницького товариства «Бучанка» ОСОБА_8 та загальних зборів Садівницького товариства «Бучанка» від 31.05.2014 року такими, що не відбулися; визнати недійсною нову (змінену) редакцію Статуту Садівницького товариства «Бучанка» із резолюцією про затвердження від 19.05.2012 року.

02 червня 2015 року провадження у вказаній цивільній справі було відкрито Ірпінським міським судом Київської області та призначено попереднє слухання справи на 12 червня 2015 року на 10:00.

21 березня 2016 року від позивачів у справі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 до Ірпінського міського суду надійшло клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення загальних зборів СТ «Бучанка» від 19 травня 2012 року про затвердження нової (зміненої) редакції Статуту; зупинити дію рішення загальних СТ «Бучанка» від 31 травня 2014 року про обрання головою СТ «Бучанка» ОСОБА_8 ; зупинити дію Статуту СТ «Бучанка» із резолюцією про затвердження від 19 травня 2012 року та заборонити ОСОБА_8 використовувати печатку і кутовий штамп СТ «Бучанка», підписувати від імені СТ «Бучанка» документи та представляти це товариство у суді й у відносинах з іншими третіми особами. Копію ухвали для її виконання позивачі просили направити у реєстраційну службу та відділ ДВС Ірпінського МУЮ, в СТ «Бучанка». Подаючи вказане клопотання позивачі просили його розглянути 21 березня 2016 року в судовому засіданні яке призначено на 11:00.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 22 березня 2016 року заяву ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_7 про забезпечення позову повернуто заявникам.

18 травня 2016 року представником позивачки ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Ірпінського міського суду Київської області було подано потворне клопотання про забезпечення позову, мотивоване тим, що попереднє клопотання від 21 березня 2016 року не було розглянуто судом у відповідності до норм цивільного процесуального кодексу України, просила задовольнити раніше подане клопотання у відповідності до норм ЦПК України.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 18 травня 2016 року відмовлено у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи подане позивачами клопотання про забезпечення позову порушив, встановлений процесуальний порядок для його вирішення.

Так відповідно до ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Як вбачається із матеріалів цивільної справи, провадження у вказаній справі було відкрито Ірпінським міським судом Київської області 02 червня 2015 року та призначено попереднє слухання справи на 12 червня 2015 року на 10:00.

Позивачі у справі 21 березня 2016 року в порядку визначеному ст. 130 ч.6 п.7 ЦПК України подали до суду клопотання для його розгляду у судовому засідання і порядку, визначеному ст. 168 ЦПК України.

Однак суд першої інстанції, в супереч вимогам, визначених ст. 168 ЦПК України вказане клопотання розглянув у порядку, визначеному ст. 151 - 153 Ц ПК України, що регламентує розгляд заяв про забезпечення позову, без виклику сторін, в той час коли позивачі подали звернення до суду у вигляді клопотання, що на їх думку, взагалі не підпадає під норми Закону України «Про судовий збір», не дивлячись на це, суд своєю ухвалою від 22 березня 2016 року повернув дане клопотання з підстав не оплати його судовим збором із посиланням на норми ст.. 151 ч.4 ЦПК України.

Згідно до змісту ст.. 151 ч.4 ЦПК України за заявою заінтересованої особи суд може забезпечити позов до подання позовної заяви з метою запобігання порушенню права інтелектуальної власності. До заяви про забезпечення позову додаються документи та інші докази, які підтверджують, що саме ця особа є суб'єктом відповідного права інтелектуальної власності і що її права можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову. До заяви додаються також її копії відповідно до кількості осіб, щодо яких просять вжити заходи забезпечення позову, та документ, що підтверджує сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВССУ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014 передбачено, що підпунктом 13 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено справляння судового збору за подання до суду заяви про забезпечення доказів або позову.

Оскільки статтею 134, частиною другою статті 151 ЦПК не передбачено наслідків неподання доказів сплати зазначеного збору в установленому порядку і розмірі, то застосовуються наслідки, передбачені статтями 119, 121 ЦПК, у випадку відсутності доказів сплати судового збору за подання до суду заяви про забезпечення доказів або позову.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що ухвала Ірпінського міського суду від 22 березня 2016 року щодо повернення заяви ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_7 про забезпечення позову постановлена з порушенням порядку, визначеного ЦПК України, а тому підлягає скасуванню зі направленням питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ст.. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися правовою допомогою, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом.

Згідно до ст. 130 ч.6 п.7 ЦПК України, якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 168 ЦПК України заяви і клопотання осіб, які беруть участь у справі, розглядаються судом після того, як буде заслухана думка решти присутніх у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, про що постановляється ухвала. Ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання не перешкоджає повторному його заявленню.

Як вбачається із матеріалів справи 18 травня 2016 року представником позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 до Ірпінського міського суду Київської області було подано потворне клопотання про забезпечення позову, мотивоване тим, що попереднє клопотання від 21 березня 2016 року не було розглянуто судом у відповідності до норм цивільного процесуального кодексу України та просила задовольнити раніше подане клопотання у відповідності до норм ЦПК України.

Ірпінський міський суд в порушення порядку визначеному статтею 168 ЦПК України, вказане клопотання розглянув без участі сторін, без заслуховування їх думки та думки решти осіб, у звязку з чим ухвала Ірпінського міського суду від 18 травня 2016 року підлягає скасуванню з направленням на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 320 ЦПК України апеляційний суд у випадках і в порядку, встановлених статтею 211 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу. Суд може також постановити окрему ухвалу, в якій зазначити порушення норм права і помилки, допущені судом першої інстанції, які не є підставою для скасування рішення чи ухвали суду першої інстанції.

Колегія суддів враховуючи, що помилки суддів при розгляді вказаної справи не призвели до завдання позивачам значних втрат чи іншої шкоди, а також із врахуванням того, що постановлення окремої ухвали є правом апеляційного суду, вважає за необхідне відмовити у задоволенні апеляційної скарги в цій частині.

Керуючись ст.ст. 130, 168, 303, 307, 312 , 313-315, 318, 320 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 22 березня 2016 року та ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 18 травня 2016 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

В частині апеляційної скарги щодо винесення окремої ухвали відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.А. Яворський

Судді: Ю.М.Кулішенко

ОСОБА_10