Ухвала суду № 59149564, 21.07.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/2644/15-ц Головуючий у І інстанції Кравченко М.В.Провадження № 22-ц/780/3915/16 Доповідач у 2 інстанції Даценко Л. М.Категорія 53 21.07.2016

УХВАЛА

Іменем України

21 липня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Даценко Л.М.,

суддів Білоконь О.В., Савченка С.І.,

при секретарі Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 23 червня 2015 року про повернення заяви позивачеві у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство «Біокор - агро» про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на роботі,

встановила:

У червні 2015 року ОСОБА_2 в особі представника Адвокатське бюро ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Біокор-Агро» про визнання незаконним та скасування наказів від 10 березня 2015 року, від 29 травня 2015 року та поновлення на посаді директора з виробництва ТОВ НВП «Біокор-Агро».

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 23 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 29 вересня 2015 року, позовну заяву ОСОБА_2 суд вважав неподаною та повернув позивачу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2016 року скасовано ухвали апеляційного суду Київської області від 17 серпня та від 29 вересня 2015 року, питання про відкриття апеляційного провадження у даній справі передано до суду апеляційної інстанції.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 в особі представника Адвокатське бюро ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 23 червня 2015 року і направити справу для продовження розгляду, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, яке полягає в тому, що суд дійшов безпідставного висновку про визнання неподаною та повернення позовної заяви з підстав подання заяви від імені позивача особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Так, суд не звернув уваги на те, що даний позов поданий адвокатом ОСОБА_4, що діяв в інтересах позивача на підставі договору-доручення про надання правової допомоги, укладеного 01.06.2015 року між позивачем та Адвокатським бюро ОСОБА_4 в особі керуючого (засновника) адвоката ОСОБА_4, копія якого на підтвердження повноважень додана до позову. Також суд не звернув уваги на положення ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно якої адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання, а відповідно до вимог ст. 14 даного закону адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи питання про повернення позовної заяви, суддя виходив з того, що дана заява подана від імені позивача особою, яка не має повноважень на ведення справи, оскільки повноваження представника позивача адвоката ОСОБА_4 не підтверджено належним документом згідно вимог ч. 2 ст. 42 ЦПК України, так як суду не надано нотаріально посвідченої довіреності у порядку передоручення на ім'я ОСОБА_4

Однак, з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можливо, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 119 ЦПК України якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 121 ЦПК України заява повертається у випадках, коли заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Згідно ч. 3 ст. 38 ЦПК України юридичних осіб представляють їхні органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або їх представники.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЦПК України повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають бути посвідчені такими документами: 1) довіреністю фізичної особи; 2) довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують службове становище і повноваження її керівника; 3) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Відповідно до роз'яснень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» згідно зі статтею 38 ЦПК особи, які беруть участь у цивільній справі, можуть брати у ній участь особисто або через представника (крім справ про усиновлення). Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Повноваження представника сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, посвідчені документами, зазначеними в частинах першій - третій статті 42 ЦПК, а повноваження адвоката також і ордером, який видається відповідним адвокатським об'єднанням, або договором, дозволяють йому вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені не у виданому ордері, а в довіреності чи договорі.

Із матеріалів справи вбачається, що у червні 2015 року ОСОБА_2 в особі представника Адвокатське бюро ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ТОВ НВП «Біокор-Агро» про визнання незаконним та скасування наказів від 10 березня 2015 року № 2-ОЛ, від 29 травня 2015 року та поновлення на посаді директора з виробництва ТОВ НВП «Біокор-Агро».

На підтвердження своїх повноважень діяти від імені ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_4 надав договір-доручення про надання правової допомоги від 01 червня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та Адвокатським бюро ОСОБА_4 в особі керуючого - адвоката ОСОБА_4

Визнаючи неподаною та повертаючи ОСОБА_2 позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4, подаючи позовну заяву від імені ОСОБА_2, не мав повноважень на представництво інтересів останнього в суді, оскільки відповідно до вказаного договору-доручення про надання правової допомоги представником позивача є Адвокатське бюро ОСОБА_4, а не ОСОБА_4 Передоручення Адвокатського бюро ОСОБА_4 на ім'я адвоката ОСОБА_4 представляти інтереси ОСОБА_2 останнім не надано.

Як убачається з матеріалів справи, позовну заяву та апеляційну скаргу від імені ОСОБА_2 підписав представник позивача, адвокат на підставі договору від 01.06.2015 року ОСОБА_4.

Проте, із договору-доручення про надання правової допомоги від 01 червня 2015 року убачається, що виконавцем цього договору є юридична особа - Адвокатське бюро ОСОБА_4 в особі керуючого - адвоката ОСОБА_4, який діє на підставі статуту. Із змісту даного договору вбачається, що для виконання цього договору клієнт надає адвокату відповідні повноваження в тому числі підписувати і подавати від імені клієнта будь-які процесуальні документи в тому числі позовні заяви та заперечення на позовні заяви. Матеріали справи містять докази того, що ОСОБА_4 є адвокатом і керівником юридичної особи Адвокатське бюро ОСОБА_4. (а. с. 39, 87-89).

Отже, виходячи з вищенаведеного, а також врахувуючи те, що повноваження на представництво інтересів ОСОБА_2 в суді взяла на себе юридична особа - Адвокатське бюро ОСОБА_4 в особі керуючого - адвоката ОСОБА_4, який діє на підставі статуту, то в даному випадку відповідно до положень ч. 3 ст. 38 та п. 2 ч. 1 ст. 42 ЦПК України повноваження адвоката ОСОБА_4, як представника позивача Адвокатське бюро ОСОБА_4, мають бути посвідчені довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують службове становище і повноваження її керівника.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов безпідставного висновку про те, що позивачем не надано нотаріально посвідченої довіреності у порядку передоручення на ім'я ОСОБА_4 При цьому помилково виходив з положень ч. 2 ст. 42 ЦПК України, не звернувши уваги на вимоги ч. 3 ст. 38 та п. 2 ч. 1 ст. 42 ЦПК України.

Також, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 42 та ч. 8 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви не додано доказів на підтвердження повноважень адвоката ОСОБА_4 на ведення даної справи в суді від імені юридичної особи - Адвокатське бюро ОСОБА_4, з яким ОСОБА_2 01.06.2015 року уклав договір-доручення про надання правової допомоги.

Тому, суд дійшов поспішного висновку про повернення позовної заяви з тих підстав, що заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Крім того, як убачається з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції дійшов висновку про повернення позовної заяви з підстав, передбачених п. 3 ч. 3 ст. 121 ЦПК України, а в резолютивній частині оскаржуваної ухвали суд вважав неподаною і повернув позовну заяву, тобто суд не звернув уваги на те, що залишення позовної заяви без руху і повернення заяви не є тотожними процесуальними діями, передбаченими статтею 121 ЦПК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив суперечливість у своїх висновках щодо повернення позовної заяви з підстав, передбачених частинами другою та третьою статті 121 ЦПК України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, ухвала судді постановлена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог п. 3 ст. 312 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 23 червня 2015 року про повернення заяви позивачеві скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді