Рішення № 59149147, 20.07.2016, Іванківський районний суд Київської області

Є.У. 366/1434/16-ц;

Пр.№2/366/287/16

З А О Ч Н Е

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 липня 2016 року Іванківський районний суд Київської області в складі: головуючої - судді Тетервак Н.А.,

при секретарі - Німченко Н.Ю.,

розглянувши в смт. Іванків, в порядку ст. 197 ЦПК України, справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЗІНГОВА КОМПАНІЯ »Ваш Авто» про захист прав споживача та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів мотивуючи свої вимоги тим,що 11 грудня 2015 року між ним, ОСОБА_1, і Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» (далі-Відповідач) було укладено договір Фінансового лізингу № 002911 з Додатками (далі-Договір), згідно якого предметом Лізингу по даному договору є: Сhегу RF 354-В.

Відповідно до умов Договору лізингодавець (Відповідач) бере на себе зобовязання придбати предмет лізингу ( Сhегу RF 354-В) у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу (Позивачу) на умовах, передбачених договором.

На сайті АVТО.RІА.СОМ, він знайшов вищевказаний транспортний засіб за ціною 100000 грн., та зателефонував до продавця,. Йому розяснили, що дійсно такий транспортний засіб є і зараз на нього акційна ціна 100 000 грн. Він поїхав до м. Тернопіль, де в усній формі представник відповідача роз'яснила, що дійсно такий транспортний засіб є за ціною вказаною на сайті, і що він повинен спочатку сплатити передплату за транспортний засіб 24 000 грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача, після чого з ним буде укладено договір лізингу і протягом декількох днів відповідач передасть йому в користування предмет лізингу. В той же день він сплатив рахунок на 24 000 грн. (копія квитанції додається).

Повернувшись додому та уважно прочитавши договір та додатки до нього, він зрозумів, що його обманули. Представником не було роз'яснено призначення платежу в сумі 24 000 грн., який виявився адміністративним платежем, тобто винагородою лізингодавцю за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою, перевіркою, розглядом та укладенням договору. Він же вважав, що це часткова оплата вартості транспортного засобу (зі слів представника компанії ).

В договорі це передбачено, але у нього не було можливості детально ознайомитися з умовами договору до його підписання, так як представник відповідача не надала достовірної інформації, завірила в тому, що всі істотні умови договору вона пояснила та спонукала його (позивача) підписати договір швидше, мотивуючи тим, що на неї чекають інші особи, які бажають укласти договір лізингу.

Крім цього, протягом обіцяних днів предмет лізингу так і не був переданий. Він неодноразово дзвонив до компанії, але вирішити питання так і не вдалося.

Таким чином, під час попередніх переговорів представником компанії його введено в оману щодо умов виконання договірних зобов'язань. Після підписання і вивчення змісту договору стало зрозуміло, що сплачені кошти не повернуть, та можливості розірвати договір немає, оскільки договір зовсім не передбачає можливості розірвання з ініціативи лізингоодержувача без втрати грошових коштів, що є порушенням його прав як споживача.

Так, згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 названого Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача,тобто: умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. З, ч. З ст. 509 ЦК України); умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; умови договору завдають шкоди споживачеві.

Зокрема, відповідно до ч. З ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» несправедливими є наступні умови, що зазначені в договорі фінансового лізингу:

-встановлення жорстких обов»язків споживача, так як в п.1.8 Договору надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця,в якому лізингодавець залишив за собою право свавільно змінювати предмет лізингу.

Позивач вважає,що ця норма є незаконною та такою, що порушує принцип добросовісності та призводить до дисбалансу договірних відносин.

-пункт 5.5 та п.5.6 Договору є суперечливими, взаємовиключаючими, так як в п.5.5 Договору заборонено без згоди лізингодавця будь-які поліпшення,в той же час в п.5.6 лізингоодержувач зобов»язаний за власний рахунок забезпечувати відповідність предмета лізингу всім нормативним вимогам та вносити такі зміни,модифікації та доповнення до предмета лізингу;

- несправедливою умовою відносно лізингоодержувача є умова,закріплена в пункті 5.7 договору, відповідно до якого . на чинність цього договору не впливають будь-які обмеження або неможливість користування предметом лізингу внаслідок його часткового пошкодження, яка стосується лише лізингоодержувача, адже якщо він не має можливості виконати свої зобовязання за договором з незалежних від нього причин, компанія односторонньо розриває договір, не повертаючи при цьому кошти та вилучаючи предмет лізингу (п.п. 3.2.3, 3.2.4, 3.2.6) .

- пункт 10.5.Договору є несправедливим відносно споживача та суперечить законодавсту, оскільки надає право Лізингодавцю одноособово змінити розмір лізингових платежів або проіндексувати їх від різних факторів, а лізингоодержувач зобовязаний прийняти такі зміни;

-пункт 10.11. - Лізингоодержувач не може вимагати від лізингодавця жодного відшкодування або зменшення суми платежів за даним договором, у випадку перерви в експлуатації предмета лізингу, незалежно від причин виникнення такої перерви,хоча лізингодавець може збільшувати розмір лізингових платежів, а лізингоодержувач зобовязаний погоджуватись,що також є несправедливим та суперечить ч. З ст. 762 ЦК України та ч.6 ст. 762 ЦК України;

-несправедливим та свавільним у відношенні до споживача є пункт 10.15., відповідно до якого «у разі невизначеної у даному договорі зміни розмірів лізингових платежів лізингодавець і лізингоодержувач складають додаткову угоду до даного договору, а також на вимогу лізингодавця підписують акт коригування вартості предмета лізингу. У разі відмови лізингоодержувача від підписання такої додаткової угоди та/або акту коригування вартості предмета лізингу, лізингодавець має право розірвати даний договір, після чого лізингоодержувач зобовязаний повернути лізингодавцю предмет лізингу протягом 5 (пяти) календарних днів з моменту отримання від лізингодавця письмової пропозиції про зміну розмірів лізингових платежів, при цьому раніше сплачені лізингові платежі поверненню не підлягають» та суперечить вимогам ст. 627 ЦК України щодо свободи договору;

-пункт 12.4., яким передбачено за несвоєчасне внесення лізингових платежів лізингоодержувачем сплачувати лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, крім того лізингоодержувач зобовязаний сплачувати проценти за користування чужими коштами в розмірі 3 % річних від суми заборгованості за кожен день прострочення. Крім того, згідно п.12.8 з ним ще й розривають договір, не повертаючи сплачені кошти;

- договором не передбачено жодної санкції щодо лізингодавця у разі порушень умов та строків договору, що призводить до дисбалансу договірних відносин, обмежує права споживача та є однією з умов для визнання договору несправедливим,відповідно до п.4 ч. 3 ст.18 ЗУ»Про захист прав споживачів»;

-порушено ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», відповідно до якої до істотних умов договору лізингу можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в)компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідач в договорі (п.9.7.) включив кошти, які сплачуються Лізингоодержувачем до моменту отримання предмета лізингу, незалежно від їх призначення яке вказується у квитанції, зараховуються по даному договору у наступному порядку:

- Адміністративний платіж,

- Авансовий платіж,

- Комісія за передачу предмета лізингу,

- у разі наявності, різниця до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.9.4. ст.9 даного Договору, або різниця до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.9.6. ст..9 даного Договору,однак, із договірних умов слідує,що складові першого лізингового платежу це «адміністративний платіж»,що виходять за межі переліку таких платежів, передбачених

законом.

-несправедливим є п.п.12.1-12.13 договору, стосовно лізингоодержувача, якими встановлена жорстка відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій, одностороннього розірвання договору лізингодавцем, відшкодування збитків, повернення предмета лізингу. Споживач же позбавлений можливості захистити свої права та інтереси у випадку порушення відповідачем умов договору.

-Згідно пункту 1.4 договору, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.( стаття 808 ЦК України).

-відповідачем порушено ч.1 статті 203 ЦКУ зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу,оскільки укладений сторонами Договір фінансового лізингу не містить всіх істотних умов, а саме : предмета договору (лізингу); строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);

ОСОБА_2 лізингу має бути неспоживча річ( ст. 3 ЗУ»Про фінансовий лізинг»,ст. 807 ЦК), наділена тільки їй властивими ознаками ознаками, що , вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.( ст.184 ЦК України).

При цьому, згідно приписів ст.682 ЦК України товар повинен мати певну комплектність.

Всупереч вимогам Закону України «Про фінансовий лізинг» та норм ЦК України, як у договорі так і у специфікації відсутня обов'язкова для договору фінансового лізингу істотна умова щодо його предмету у обсягах, визначених законом.

Так, у зазначених договірних документах, предметом лізингу визначено: «Сhегу RF 354-В» не може вважатися предметом договору лізингу, оскільки вона не визначена індивідуальними ознаками (не вказано який це саме транспортний засіб і чи це транспортний засіб взагалі, його виробника, колір, з пробігом чи ні, модель,комплектацію, рік випуску, згідно якого прайсу тощо).

Оскільки, виходячи з умов Договору неможливо визначити яку саме комплектність,стан та інші індивідуальні ознаки, з десятків можливих варіантів, повинен мати ОСОБА_2 Лізингу, тому немає підстав вважати, що він та відповідач у вказаному договорі дійшли згоди щодо всіх обов'язкових та суттєвих умов договору, а позивач вважає,що договір йому нав»язаний,оскільки Відповідач має право придбати предмет лізингу будь-якої якості, будь-якого року випуску (новий чи бувший у вжитку), будь-якої комплектації (що може значним чином змінювати вартість предмету лізингу та його споживчі властивості, будь-якої вартості, з гарантією чи без гарантії, а Позивач не має змоги відмовитися від прийняття такого предмету лізингу не сплативши значний штраф Лізингодавцю та не відшкодувавши йому збитки, включно спричинені діловій репутації (п. 12.12 Договору).

-порушенням прав споживача є відсутність у договорі розпису загальної вартості лізингу. В оскаржуваному договорі відсутня істотна умова договору - ціна (ст. 632 ЦК України). Відповідно до ч. 2 п. 4 ст. 11 ЗУ «Про захисту прав споживачів» : у договорі про надання споживчого кредиту зазначається детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача. Однак, відповідачем дана умова проігнорована, в результаті чого лізингоодержувач не має змоги здобути інформацію про повну вартість даного договору, не відомо скільки всього коштів необхідно сплатити відповідачу для повного виконання своїх зобов»язань. В звязку з дезінформацією споживач підписав договір, не усвідомлюючи загальну вартість платежів, що приводить до недійсності даного договору.

- Відповідно до п.16.13 Договору - ОСОБА_3 до договору фінансового лізингу є невідємною частиною даного Договору, але всупереч вказаній нормі, Відповідач навмисно не надав позивачу ОСОБА_3 №3 - Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів. Тому у позивача не було повного розрахунку вартості лізингу і сум, на які він може розраховувати.

Разом з тим, при підписанні вищевказаного договору фінансового лізингу сторонами не було підписано та не узгоджувався ОСОБА_3 №3 "Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів між сторонами", який, на його думку, є істотною умовою вищевказаного Договору фінансового лізингу, та вважає,що він не був чітко ознайомлений із Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на правові позиції, викладені в Ухвалі Вищого спеціалізованого суду України №6-15224св15, Постанові Верховного Суду України у справі»6-1341цс15 від 02.12. 2015 року та Постанові Верховного Суду України від 16.12. 2015 року у справі №6-2766цс15 по аналогічних справах та на Директиву 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11.05.2005р. щодо несправедливих видів торговельної практики, в якій зазначається, що фінансові послуги через їхню складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи зобов'язання торговця. Разом з тим, бездіяльністю, що вводить в оману вважається така комерційна діяльність, в котрій, виходячи з фактичної ситуації, приймаючи до уваги всі особливості, обставини та обмеження комунікативного середовища, продавець не надає суттєво необхідної середньо-статистичному споживачеві інформації для прийняття обдуманого рішення щодо угоди, що веде або може призвести до укладення середньостатистичним покупцем угоди, яка не була б укладена ним при інших обставинах, а тому він, як покупець,не був в повній мірі проінформований про умови укладеного договору,який для нього не несправедливим і який би при інших обставинах не підписав.

В судове засідання сторони не з»явилися. Позивач подав заяву, в якій позов підтримує. Просить розглядати справу за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з»явився. Про час та місце розгляду справи судом повідомлений вчасно 14.06.2016., 07.07. 2016 р . Заяв,клопотань до суду не надіслав.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України та ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

З Договору №002911 фінансового лізингу від 11.12. 2015 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю « Лізингова компанія «ВАШ АВТО» та ОСОБА_1, слідує, сторони уклали договір фінансового лізингу і погодили наступні його умови.

Отже, між сторонами укладено саме Договір лізингу.

Відповідно до п.1.1 Статті 1 Договору№002911 від 11.12. 2015 року -предметом фінансового лізингу по даному договору є транспортний засіб зазначений у даній статті та у Специфікації (ОСОБА_3 №2 Договору), а саме: Марка/модель - Сhегу RF 354-В;комплектація/модифікація - -; Об»єм двигуна- 35 кг; Тип -мех;Привід-4х4.. З ОСОБА_3 2 до Договору фінансового лізингу №002911 від 11.12. 2015 року (Специфікація) слідує,що: Сhегу RF 354, модель-о, комплектація, об»єм двигуна-,кількість-1,ціна в доларах- 9486, 17 доларів.

Вартість предмета лізингу на момент укладення даного Договору зазначається у даному Договорі,розмір авансового платежу вказується у даному Договорі та в ОСОБА_3 №1 до даного Договору, який є його невід»ємною частиною.(п.1.2. Договору).

Відповідно до п.1.3 Договору, Лізингодавець бере на себе зобов»язання придбати ОСОБА_2 лізингу у власність (отримати право власності на предмет лізингу) та передати предмет Лізингу у користування Лізингоодержувачу та строк та на умовах,передбачених цим Договором. Лізингоодержувач користується ОСОБА_2 лізингу на умовах даного Договору фінансового лізингу та згідно з положеннями чинного законодавства.

Відповідно до п.1.4 Договору, Лізингодавець не відповідає перед Лізингодержателем за невиконання будь-якого зобов»язання щодо якості, комплектності,справності ОСОБА_2 Лізингу, його заміни, введення в експлуатацію,усунення несправностей протягом гарантійного строку,своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог,монтажу тощо. За вищенаведеними зобов»язаннями відповідає Продавець.

Відповідно до п.1.5 Договору,Лізингодавець разом з продавцем солідарно відповідають перед Лізингоодержувачем виключно за зобов»язаннями щодо продажу предмета Лізингу.

Позивач посилається на те,що вказаний Договір лізингу для нього є несправедливим, встановлює істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу та просить визнати його недійсним,стягнути з ТОВ»Лізингова компанія «ВАШ АВТО» сплачені кошти в розмірі 24000 грн. та судові витрати.

Відповідно до ч.2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм(оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.(

Так, ч.1 ст.759 ЦК України встановлено, що за договором найму(оренди) наймодавець передає або зобов»язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Ч.2 ст. 759 ЦК- Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму(оренди).

Ст. 203 ЦК України встановлює загальні вимоги,додержання яких є необхідними для чинності правочину,зокрема, це:

-зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу,іншим актам цивільного законодавства,а також моральним засадам суспільства;

особа, яка вчиняє правочин ,повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

-волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

-правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

-правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків,що обумовлені ним.

Оскільки предметом фінансового лізингу є неспоживча річ(ст.807 ЦК,ст.3 ЗУ «Про фінансовий лізинг»), укладення такого договору має свої особливості,передбачені,зокрема Законом України «Про фінансовий лізинг», яким передбачено права та обов»язки лізингодавця та лізингоодержувача.

Відповідно до ч.1 ст. 807 ЦК України предметом договору лізингу може бути неспоживча річ,визначена індивідуальними ознаками,віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Відповідно до ст.184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі,визначені індивідуальними ознаками,є незамінними.

З Договору №002911 Фінансового лізингу від 11.12. 2015 року слідує,що предметом фінансового лізингу є транспортний засіб,зазначений у даній статті та у Специфікації(Додаток2), з яких також вбачається,що це, а саме: Марка/модель - Сhегу RF 354-В;комплектація/модифікація-; Об»єм двигуна- 35 кг;Тип-мех;Привід-4х4, що не можна вважати, що в Договорі та Специфікації ОСОБА_2 договору(річ) визначено індивідуальними ознаками: номер двигуна, рік випуску, колір автомобіля, що є порушенням ст. 184 , ч.1 ст. 807, ч.1 ст. 203 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 682 ЦК України, продавець зобов»язаний передати покупцеві товар, що відповідає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності.

Відповідно до ч.2 ст. 682 ЦК У, якщо договором купівлі-продажу не встановлено умови щодо комплектності товару,продавець зобов»язаний передати покупцеві товар, комплектність якого визначається звичаями ділового обороту або іншими вимогами,що звичайно ставляться.

З договору №002911 від 11.12. 2015 року,у графі комплектація-прочерк. Нічого про комплектацію не вказано і в Сертифікації (ОСОБА_3 до Договору №2).

Проте,в самому договору не визначено, а саме не конкретизовано сам предмет договору, рік випуску, новий чи старий,і т.д, тому з договору не зрозуміло, якими деталями може бути укомплектований предмет договору лізингу.

Правові наслідки передання некомплектного товару передбачено ст. 684 ЦК України, проте, відповідач в договорі не брав на себе зобов»язань передання комплектного товару,з чого слідує,що в цій частині договір №002911 від 11.12. 2015 року суперечить вимогам ЦК України.

Згідно ч.1 ст. 799 ЦК України,договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.2 ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Як вбачається з Договору фінансового лізингу №002911 від 11.12. 2015 року, однією стороною у цьому договорі є фізична особа - ОСОБА_1,однак договір нотаріально не посвідчений.

Згідно із ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Як вказано в постанові Верховного Суду України від16 грудня 2015 р.№6-2766цс15, договір фінансового лізингу є змішаним договором та носить елементи договорів оренди(найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу,що випливає із змісту договору та ст. 628 ЦК України.

Відповідно до позиції ВСУ, до договору лізингу застосовуються саме загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом, у той же час вказаним Законом та параграфом 6 ЦК України вимоги щодо нотаріального посвідчення договору лізингу не передбачено,тобто,відсутність нотаріального посвідчення не є порушенням вимог щодо форми укладення спірного договору.

Однією з умов договору є його ціна( ст. ст.632,691,706,762 ЦК України).

З п.2 ч.4 ст.11 ЗУ »Про захист прав споживачів»,договір споживчого кредиту укладається в письмовій формі,один з оригіналів якого передається споживачеві. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються:

1)сума кредиту;

2)детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача(у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсотків ставки за кредитом та вартості послуг (реєстратора,нотаріуса,страховика,оцінювача тощо), пов»язаних з одержанням,обслуговуванням,погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту.

З п.8.2 договору слідує,що сторони визначили ціну предмету договору в доларах США, з переведенням цієї суми у національну валюту відповідно до курсу долара та погодились, що ціна може змінюватися в залежності у випадку зміни обмінного курсу(п.8.Договору) та ОСОБА_3 до договору №2, тому суд не вважає,що позивач не знає, яку саме суму він має сплатити за договором.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» наданні (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

Оспорюваний правочин укладено в іноземній валюті, а тому умови Договорів фінансового лізингу про валюти платежу за обмінним курсом в еквіваленті до долара США суперечать ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

З матеріалів справи вбачається,що відповідач не має відповідної ліцензії.

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ по справі №6-15224св15.

Ст.18 ЗУ»Про захист прав споживачів містить окремі підстави визнання правочину недійсними(Постанова Верховного Суду України від 16.12. 2015 р. у справі №6-2766цс15).

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець(виконавець,виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача як на підставу для визнання умов договору несправедливими, позивач посилається на п.1.8 Договору, відповідно до якого предмет лізингу може бути замінений на інший, як на свавілля продавця,проте, дане твердження позивача не відповідає дійсності,оскільки в п.1.8 Договору вказано, що «предмет лізингу може бути замінений на інший предмет за ЗАЯВОЮ Лізингоодержувача», що не є порушенням прав позивача.

Не вказують на дисбаланс договірних прав п.5.5 та п.5.6 Договору.

Відповідно до ч3 ст. 18 ЗУ»Про захист прав споживачів» , несправедливими є,зокрема, умови договору про:

Пункт 1 ч.3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»(Далі -ЗУ № 1023-ХІІ ). звільнення або обмеження юридичної відповідальності продавця(виконавця,виробника) у разі смерті або ушкодження здоров»я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця(виконавця, виробника).

Позивач посилається на даний пункт, який, так як на його думку порушено його права, викладені в п.5.4 Договору: «- лізингоодержувач погоджується взяти на себе та нести всю відповідальність в межах, встановлених цим договором та чинним законодавством України стосовно будь-яких претензій, вимог або проваджень проти лізингодавця, як власника предмета лізингу, щодо будь-якого травмування, смерті, пошкодження або втрати, спричинених навколишньому середовищу, юридичним або фізичним особам або майну, що виникли прямо або опосередковано внаслідок володіння, експлуатації, транспортування , або стану предмета лізингу протягом строку лізингу або протягом терміну володіння лізингоодержувачем предметом лізингу»,- однак, в даному пункті не йдеться про відповідальність лізингоодержувача за дії, які спричинені по вині продавця(виконавця, виробника), а «виникли прямо чи опосередковано внаслідок володіння Лізингоодержувачем «предметом лізингу,тому в цій частині права позивача не порушено.

Відповідно до п. 7.3 договору, страхування предмета лізингу, здійснюється за рахунок споживача, на користь лізингодавця, як вважає позивач, що робить даний пункт несправедливим,проте, п.5.4 передбачає ризики щодо травмування, смерті чи пошкоджень внаслідок володіння предметом лізингу, в той же час п.7.3 Договору має на увагі страхування самого предмету(автомобіля) а не наслідків його діяльності,що не порушеє прав позивача, а вимоги в цій частині є безпідставні.

Пункт 3 ч.3 ст.18 3У №1023-ХІІ- Встановлення жорстких обов»язків споживача,тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця, викладено в п.5.7 договору,відповідно до якого.» на чинність цього договору не впливають будь-які обмеження або неможливість користування предметом лізингу внаслідок його часткового пошкодження,або внаслідок юридичних чи технічних або економічних причин, випадків надзвичайних подій чи форс-мажору. В таких випадках зобов»язання лізингоодержувача,в тому числі платіжні зобовязання, залишаються чинними в повному обсязі»,що є несправедливою умовою відносно лізингоодержувача, адже якщо він не має можливості виконати свої зобовязання за договором з незалежних від нього причин, компанія односторонньо розриває договір, не повертаючи при цьому кошти та вилучаючи предмет лізингу (п.п. 3.2.3, 3.2.4, 3.2.6) . В той же час компанія не обмежила себе таким же зобовязанням.

Пункт 5 ч.3 ст. 18 ЗУ№ 1023-ХІІ-. Встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором (порушення п. 5 ч. З ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»):

Пункт 10.15 - У разі відмови лізингоодержувача від підписання додаткової угоди та/або акту коригування вартості предмета лізингу, лізингодавець має право розірвати даний договір, після чого лізингоодержувач зобовязаний повернути лізингодавцю предмет лізингу протягом 5 (пяти) календарних днів з моменту отримання від лізингодавця письмової пропозиції про зміну розмірів лізингових платежів, при цьому раніше сплачені лізингові платежі поверненню не підлягають.

Тобто лізингоодержувач взагалі позбавлений можливості повернути сплачені кошти (більше 50% від вартості предмета лізингу), що є порушенням прав споживача. Це не відповідає принципу справедливості, на якому ґрунтується чинне законодавство. В даному випадку договором не передбачено такого ж наслідку для лізингодавця у разі невиконання ним договору. Однак,лізингоодержувач зобовязаний і повернути предмет лізингу і залишити лізингодавцю всі сплачені кошти.

Пункт 6 ч.3 ст.18 ЗУ №1023-ХІІ. Надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надасться : відповідно до Пункту 3.2.6 договору лізингодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку за умови невиконання лізингоодержувачем умов даного договору. При цьому лізингодавець не зобовязаний завчасно повідомляти лізингоодержувача про розірвання даного договору,дане твердження позивача не відповідає дійсності,оскільки даний пункт свідчить про право Лізингодавця розірвати договір з підстав,якщо лізингоодержувач не сплачує платежі, використовує предмет не за призначенням, передав предмет лізингу іншій особі без попередження лізингодавця, право для дострокового припинення договору надано позивачу з інших підстав( п..12.1; п.12.2), що не є порушенням п. 6 ч. З ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Пункт 13 ч.3 ст.18 ЗУ№1023-ХІІ. Визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (порушення п. 13 ч. З ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»):

Пункт 9.4. - У разі зміни вартості предмета лізингу з моменту укладання даного договору з метою виплати лізингоодержувачем не менше 50% від вартості предмета лізингу на момент купівлі предмета лізингу та його передачі, лізингоодержувач зобовязаний єдиноразово доплатити різницю такої вартості до вже сплачених авансових платежів.

Пункт 10.13. - В період строку дії цього договору розмір лізингової плати може індексуватись в залежності від: переоцінки залишкової вартості предмета лізингу, яка спричинена змінами вимог нормативно-правових актів щодо переоцінки предмета лізингу; В звязку зі збільшенням митних зборів та інших обовязкових платежів, які впливають на вартість предмета лізингу, згідно умов договору поставки на момент проведення повного розрахунку лізингодавця з продавцем за придбання предмета лізингу.

Однак, договором не передбачена можливість відмовитися від договору у разі значного збільшення ціни. Крім того, лізингоодержувач зобовязаний сплатити різницю єдиноразово, не залежно від того на скільки збільшиться ціна предмету лізингу. Ця умова є несправедливою відносно лізингоодержувача, що приводить до її недійсності згідно з чинним законодавством.

Пунктом 10.5. Договору передбачено, що у випадку виникнення податкових та прирівняних до низ платежів, Лізингодавець має право вимагати зміни розміру лізингових платежів, а лізингоодержувач зобовязаний прийняти такі зміни.

Доречним є зауваження позивача,що, підписуючи даний договір, лізингоодержувач погодився на певний розмір лізингових платежів. Однак, лізингодавець залишив за собою право в односторонньому порядку збільшувати розмір лізингового платежу, не надаючи право лізингоодержувачу відмовитися. Передбачений лише імперативний порядок прийняти ці зміни.

Ця умова договору є несправедливою відносно позивача та суперечить законодавству.

Відповідно до ч.4 ст.18 ЗУ№1023-ХІІ- Перелік несправедливих умов у договорах із споживачем не є вичерпним.

Як вказано в пункті 1.4 договору, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

Таким чином, аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу від 11.12.2015 року, укладеного між сторонами, дає підстави прийти до висновку, що у договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача, як споживача, стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність - лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договорів, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін., суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У постанові від 16 грудня 2015 року (N 6-2766цс15) Верховний Суд України, що згідно із частиною другою статті 18 Закон N 1023-XII умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони одночасно, по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими за частиною третьою статті 18 Закону N 1023-XII є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи в разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (пункти 2, 3); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункт 4).

Узагальнюючи викладене, суд вважає,що умови Договору№002911 фінансового лізингу від 11.12. 2015 року,укладеного між ТОВ »Лізингова компанія «ВАШ АВТО» та ОСОБА_1 є несправедливими,оскільки в договору відповідач повністю звільнений від відповідальності за якість поставляє мого ним товару( пункт 1.4 Договору), встановлює жорсткі обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця(пункт 3.2.3; п.3.2.4; п.10.15; п.12.4, п.12.7 Договору); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункт 5.7; п.10.15); сплата непропорційно великої суми( п. 10.15 договору) надання можливості продавцю збільшувати ціну товару без надання споживачеві права розірвати договорі у разі збільшення ціни порівняно з тією,що була погоджена на момент укладення договору(п.9.4; п.10.13; п.10.15 Договору),що у своїй сукупності створює істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, а тому вважаю,що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

З довідки слідує,що ОСОБА_1 11.12. 2015 року на рахунок ТОВ »ОСОБА_4 сплатив 24000 грн.( а.с. 19,20),а отже,дана сума підлягає поверненню на користь позивача.

Крім того, відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 551,20 грн.

На підставі викладеного, ст.ст.184,203,215,533,632, 682, 806,807,808 Цивільного кодексу України, ст. 4,ст. 34 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.ст.11,18 Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст.10,60,80,88,212-215,224-226 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати Договір Фінансового лізингу №002911 з додатками від 11.12. 2015 року ,укладений між ТОВ»Лізингова компанія «Наш Авто» та ОСОБА_1, -недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю»Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на користь ОСОБА_1 сплачені ним за вказаним договором 24000 (Двадцять чотири тисячі) гривень.

Стягнути з ТОВ »Ваш Авто» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп.

Відповідач може подати до Іванківського районного суду заяву про перегляд заочного рішення в 10-денний строк з часу отримання копії заочного рішення.

Рішення може бути оскаржено позивачем протягом 10 днів з часу отримання копії заочного рішення до Апеляційного суду Київської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі подання апеляції- після прийняття рішення апеляційним судом.

Суддя: