Ухвала суду № 59148605, 19.07.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/1418/16-ц 19.07.2016 190716 19.07.2016

Провадження №22-ц/784/1648/16 Головуючий у першій інстанції - Вуїв О.В.

Категорія 59 Доповідач апеляційного суду - Яворська Ж.М.

У Х В А Л А

Іменем України

19 липня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М.,Кушнірової Т.В.,

при секретарі судового засідання - Лептуга С.С.,

за участю: позивача - ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: відділ містобудування та архітектури Вознесенської міської ради Миколаївської області, про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що він є власником садиби (земельної ділянки з розташованими на ній житловим будинком, господарськими будівлями та спорудами) по АДРЕСА_1 Миколаївської області, відповідачі - власниками суміжної садиби АДРЕСА_2

Відповідачі без належної проектної документації, з грубими порушеннями будівельних та санітарних норм, правил добросусідства, без погодження з власниками суміжних земельних ділянок влаштували вигрібну яму на відстані 5,3 м. від стін належного позивачу житлового будинку та 10,4 м. від належного останньому колодязя. Вигрібна яма є негерметичною, з'єднана каналізаційними трубами з санвузлом, її використання за призначенням створює загрозу забруднення підземних вод та може призвести до наявності постійних неприємних запахів під вікнами його будинку.

Його численні звернення безпосередньо до ОСОБА_5, ОСОБА_4, а також до міського голови та органів архітектуро-будівельного контролю з приводу усунення порушень позитивних результатів не принесли.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 квітня 2016 року до участі в розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог залучено відділ містобудування та архітектури Вознесенської міської ради.

Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач просив зобов'язати відповідачів засипати вигрібну яму та демонтувати каналізаційні труби від санвузла до вигрібної ями.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, неправильне застосування норм процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача та відповідача, перевіривши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальний за це.

В той же час згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, належними, допустимими та достатніми доказами.

Відповідно до положень ст.ст. 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані (статті 57 - 59 ЦПК), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначав, що відповідачі на своїй земельній ділянці з порушенням санітарних норм і правил, правил добросусідства побудували вигрібну яму. Фактична відстань від збудованої споруди до стіни його будинку становить 5.3 м., а до свердловини питної води - 10.4 м. використання такої споруди може привести до забруднення підземної води, розповсюдження неприємних запахів.

Відмовляючи у задоволенні, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано достатніх та переконливих доказів як того, що допущені під час влаштування вигрібної ями порушення будівельних і санітарних норм призвели до порушення його прав або можуть призвести до цього в майбутньому, так і доказів того, що з врахуванням розміру та конфігурації ділянки можливе облаштування вигрібної ями у іншому місці.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на підставі договору купівлі-продажу від 25 січня 1986 року ОСОБА_3 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 та власником земельної ділянки площею 0.0950 га за вказаною адресою відповідно до державного акту про право приватної власності на землю від 07 червня 1993 року ( а.с.5,7).

ОСОБА_5та ОСОБА_4 є власниками житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 20 січня 2002 року та земельної ділянки площею 0.0873 га за вказаною адресою відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 04 грудня 2009 року( а.с.42,57).

Відповідно до будівельного паспорту №13 від 14 травня 2015 року відповідачі проводять реконструкцію житлового будинку літ.А-1 з розширенням за рахунок прибудови розміром 2.50х4.43 ( після реконструкції житлова площа буде складати 39.00 кв.м.), загальна площа 57.20 кв.м.) та реконструкцію літньої кухні під літ. Б-1 з розширенням за рахунок прибудови розміром 3.00х 5.5. м., будівництво вигрібної ями. Про початок будівельних робіт повідомили ДАБК у Миколаївській області ( а.с.37,38-39).

Пунктом 1.1. Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я України 17 березня 2011 року № 145, передбачено, що вигрібна яма (вигріб) - це інженерна споруда у вигляді поглиблення в землі, виконана з водотривкого матеріалу, призначена для збирання та зберігання рідких відходів, наземна частина якої обладнана щільно прилягаючою кришкою та решіткою для відокремлення твердих відходів.

Відповідно до п.2.21,2.22 даного наказу, рідкі відходи ( сеча, помиї), що утворюються у житлових та громадських будівлях і спорудах за відсутності централізованого водопостачання та водовідведення, допускається зберігати у вигрібних ямах ( вигребах), вигріб повинен бути водонепроникним та мати щільно прилягаючу кришку.

Вигреби повинні бути відділені від стін житлових та громадських будівель і споруд на відстані не менше 20 м. Місце розміщення вигребу на присадибній ділянці та відстань від нього до власного житлового будинку визначає власник цього будинку з додержанням правил добросусідства.

Відповідно до п.п.3.25а*;3.26 ДБН 360-92** „Планування і забудова міських і сільських поселень " площадки для компостів, дворові вбиральні, вигрібні ями та і очисні споруди каналізації повинні знаходитися у глибині двору не ближче 15 м від вікон житлових будинків, в тому числі сусіднього домоволодіння. Вигрібні ями дворових вбиралень повинні виконуватися із конструкцій, які перешкоджають фільтрації стоків у ґрунт.

Як вбачається із матеріалів справи у липні 2015 року комісією Вознесенської міської ради обстежено земельну ділянку відповідачів та встановлено, що на відстані приблизно 5.30 м. від вікна житлового будинку позивача та на відстані 10.40 м. від водозабірної свердловини позивача встановлено вигрібну яму, яка закрита залізобетонною кришкою з вмонтованим отвором.

Хоча будівництво вигрібної ями здійснено з недотриманням відповідачами санітарних, епідеміологічних та будівельних норм при розміщенні на своїй земельній ділянці в межах житлової забудови, даної споруди, однак при вирішенні даного спору слід врахувати щільність та характер забудови, розміщення житлових будинків та господарських споруд ( будинок позивача знаходиться майже на межі земельних ділянок, житловий будинок відповідачів знаходиться в глибині двору) те, що ширина належної відповідачам земельної ділянки по фасаду становить 12.47 м., яка не надає стороні спору будь-якої фізичної можливості розташувати вигріб на відстані 15- 20 м від межі земельних ділянок .

Разом з тим, будь-яких належних та допустимих доказів реального порушення його прав як власника та землекористувача в даний час (погіршання якості питної води, пошкодження житлового будинку) та в майбутньому, не відповідності самої споруди будівельним нормам ( порушення герметичності і т.ін.) позивач не надав.

З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив зазначені обставини, дав належну оцінку наданим доказам і прийшов правильного висновку стосовно необґрунтованості позовних вимог та ухвалив з цього питання рішення, яке відповідає вимогам закону та дійсним обставинам справи.

Твердження апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до їх переоцінки.

За такого в силу ст.308 ЦПК України рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст.307, 308, 314, 315 ЦПК, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: