Постанова № 59147845, 19.07.2016, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/2247/16-а

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.07.2016 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Сухарник І.І.

секретаря судового засідання Мостової Ю.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуш справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Калуського об`єднаного управління ПФУ Івано-Франківської області про визнання незаконною відмову в перерахунку, суд -

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання незаконною відмову в перерахунку пенсії.

Свої вимоги мотивує тим, що з січня 2009 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України „Про державну службу". При призначенні їй пенсії відповідачем не включено в розрахунок заробітку, з якого визначається розмір пенсії, суми матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових проблем, індексації заробітної плати, виплачених за період з 01.01.2007 року по 31.12.2008 рік, з яких було сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, чим безпідставно зменшено розмір пенсії.

В 01.06.2016 року позивачка звернулась до Калуського об`єднаного управління ПФУ Івано-Франківської області з проханням здійснити перерахунок пенсії і включити до заробітку, з якого обчислювалась пенсія суми матеріальної допомоги на оздоровлення, на вирішення соціально побутових питань та індексації заробітної плати, однак їй було відмовлено.

З такими діями Калуського об`єднаного управління ПФУ Івано-Франківської області не погоджується просить суд визнати незаконною відмову Калуського об`єднаного управління ПФУ Івано-Франківської області щодо перерахунку та виплату їй пенсії та зобов`язати останніх провести дорахування та виплату призначеної їй 23.01.2009 року пенсії в розмірі 90% від розміру середньомісячної заробітної плати, який діяв на час призначення їй пенсії, а також виплатити донараховану суму пенсії з січня 2009 року по теперішній час включно, з включенням до заробітку, з якого визначалась пенсія, суми матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових проблем, індексації заробітної плати, протягом періоду з 01.01.2007 року по 31.12.2008 рік, на які нараховувався та сплачувався єдиний збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, однак подала суду заяву про уточнення позовних вимог і просила суд визнати незаконною відмову Калуського об`єднаного управління ПФУ Івано-Франківської області щодо перерахунку та виплати їй пенсії й зобов"язати Калуське об`єднане управління ПФУ Івано-Франківської області здійснити їй донарахування та виплату невиплачених сум пенсії з розрахунку 90% заробітної плати з врахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально - побутових питань та індексації грошових доходів населення з 01.01.2015 року, які враховуються при обчисленні пенсії та з яких сплачено страхові внески з урахуванням фактично отриманих сум відповідно до Закону України «Про державну службу» та про розгляд справи у її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав до суду письмові заперечення на позов, просить справу слухати у їх відсутності, в задоволенні позову відмовити із підстав , наведених у запереченні.

Суд, проаналізувавши докази по справі вважає, що позов підлягає

до задоволення, виходячи із наступних підстав:

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Згідно ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставах яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що позивачка перебуває на обліку в Калуському об`єднаному управління ПФУ Івано-Франківської й з 24.01.2009 року отримує пенсію відповідно до ЗУ „Про державну службу ( а.с. 17).

01.06.2016 року позивачка звернулась в Калуське об`єднане управління ПФУ Івано-Франківської області з заявою про перерахунок та виплату призначеної їй пенсії в розмірі 90% від розміру середньомісячної заробітної плати, який діяв на час призначення їй пенсії, а також виплатити донараховану суму пенсії з січня 2009 року по теперішній час включно, з включенням до заробітку, з якого визначалась пенсія, суми матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових проблем, індексації заробітної плати, протягом періоду з 01.01.2007 року по 31.12.2008 рік, на які нараховувався та сплачувався єдиний збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. (а.с. 6).

Як вбачається з листа Калуського об`єднаного управління пенсійного фонду України Івано-Франківської області від 16.06.2016 року №232/Т-15, ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії (а.с.8).

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Ст.2 вказаного Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні витрати.

Ч.1 ст.49 Закону України "Про державну службу" (в редакції, яка діяла на момент призначення позивачу пенсії- 02 серпня 2004 року) передбачала, що на одержання пенсії державних службовців мали право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків не менше 25 років, для жінок не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія призначалась в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, на які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшувалась на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

Згідно ч.ч. 2-7 ст. 33 ЗУ «Про державну службу», заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

До складу заробітної плати відносяться також інші виплати. При цьому слід враховувати, що надбавки, запроваджені нормативно-правовими актами, матеріальна допомога належать до додаткових видів грошового забезпечення й приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії лише особам, які отримували такі надбавки під час перебування на державній службі та були звільнені зі служби після їх запровадження.

Аналогічні положення містяться й в п.п.2.2.2 п.2 Інструкції по статистиці заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, де вказано, що у склад фонду додаткової заробітної плати входять премії та винагороди, в тому числі за вислугу років, які мають систематичний характер, а відповідно п.п.2.3.3 п.2 цієї інструкції матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом) входить до складу фонду оплати праці.

Частиною 2 ст. 35 ЗУ «Про державну службу» встановлено, що державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 встановлено, що керівникам надано право, в межах встановленого фонду оплати праці, надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати. Враховуючи, що джерелом виплати матеріальної допомоги на оздоровлення є фонд заробітної плати, то матеріальна допомога, яка виплачувалася відповідно до ст. 35 ЗУ «Про державну службу» і з якої нараховувався збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, є складовою частиною фонду заробітної плати, а тому являється об'єктом для призначення і перерахунку пенсії відповідно до ст. 37 вказаного закону.

Відповідно до п.1 ст. 41 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати для обчислення пенсії враховуються суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 66 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці, на які відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу, сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються страхову внески до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку.

01.06.2016 року позивачка звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії із включенням до пенсії інших виплат відповідно до довідки № 27/10/050 (а.с. 7).

Отже, аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що матеріальна допомога на оздоровлення , допомога для вирішення соціально-побутових питань та індексація входить до системи оплати праці державного службовця й є складовою заробітної плати..

Таким чином, суд вважає, що відповідно до вказаних нормативних актів пенсія позивача повинна обчислюватись із заробітної плати, яку вона фактично отримувала на день звільнення, в тому числі з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально- побутових питань, індексації грошових доходів та інших виплат, на які нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Неврахування Калуським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Івано-Франківської області сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексації грошових доходів населення як складової заробітної плати є перевищенням компетенції, оскільки згідно чинного законодавства пенсійний орган не наділений повноваженнями самостійно визначати структуру заробітної плати державного службовця для обчислення пенсії.

Твердження відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносин п.5 Прикінцевих положень ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» яким передбачено, що в разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема відповідно до Закону України «Про державну службу», є необґрунтованими і безпідставними, оскільки положення зазначеної правової норми поширюються виключно на правовідносини щодо призначення пенсії та в разі зміни посадових окладів, а не у випадку, коли здійснюється перерахунок у зв'язку з неправильним визначенням розміру пенсії при первинному її призначенні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ЗУ «Про державну службу», ЗУ «Про пенсійне забезпечення», ЗУ «Про оплату праці», ст. ст. 1, 2, 6, 11, 69, 71,122, 159, 161-163, КАС України, суд -

п о с т а н о в и в:

Позов задоволити. Визнати незаконною відмову Калуського об`єднаного управління ПФУ Івано-Франківської області щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 й зобов"язати Калуське об`єднане управління ПФУ Івано-Франківської області здійснити ОСОБА_1 донарахування та виплату невиплачених сум пенсії з розрахунку 90% заробітної плати з врахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально - побутових питань та індексації грошових доходів населення з 01.01.2016 року, які враховуються при обчисленні пенсії та з яких сплачено страхові внески з урахуванням фактично отриманих сум відповідно до Закону України «Про державну службу».

Постанова може бути оскаржена до Львівського адміністративного Апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд протягом 10-ти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий: