Рішення № 59147026, 21.07.2016, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/2751/15-ц

Провадження №2/283/65/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

21 липня 2016 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Міхненка С.Д.

секретаря Ільніцької С.В.

за участю позивача, представника позивача ОСОБА_1

відповідача, представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: Радомишльська міська рада та ОСОБА_5 про заборону використовувати належні на праві приватної власності земельні ділянки площею 0,0500 га та 0,0605 га, які знаходиться по вул. В.Житомирська,42 м. Радомишль шляхом зобовязання не вчиняти будь яких дій, спрямованих на порушення права власності на земельні ділянки, їх використання, зведення паркану, усунення паркану з належних земельних ділянок, заборонити вирубувати дерева, інших дій, які порушують право власності на земельні ділянки та зобовязати відновити межи земельних ділянок , -

ВСТАНОВИВ :

01 квітня 2014 року позивач звернулася до Радомишльського районного суджу з позовом до відповідача.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 17 листопада 2015 року змінена підсудність розгляду справи та справу передано для розгляду до Малинського районного суду.

В судовому засіданні позивач вимоги підтримала повністю.

Пояснила, що вона та ОСОБА_5 є співвласниками житлового будинку № 42 по вул. В.Житомирська м. Радомишль, що підтверджується договором купівлі продажу від 01 вересня 1976 року.

18 жовтня 2010 року ОСОБА_3 отримала державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЗ № 433676 на земельну ділянку площею 0,0500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарського будівель і споруд та серії ЯЗ № 433677 на земельну ділянку площею 0,0605 га для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться за адресою: вул. В.Житомирська,42 м. Радомишль.

З лівої сторони її земельна ділянка межує з земельною ділянкою ОСОБА_5, а з правої сторони з земельною ділянкою Радомишльської міської ради, яку без належного дозволу використовує ОСОБА_4 , яка разом з сімєю проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до статті 152 Земельного Кодексу України ( 2001 року ), власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідач самовільно поваливши огорожу, захопила частину земельної ділянки, належної позивачу, перенісши огорожу на земельну ділянку ОСОБА_3, вирубує дерева.

З земельної ділянки позивача площею 0,0500 га було захоплено частину від 1,85 м до 2,06 м довжиною 38,95 м , а з земельної ділянки площею 0,0605 га захоплено частину шириною від 1,02 до 2,06 м , довжиною 52,85 м.

Відповідач просить в задоволені позову відмовити повністю, в заперечення пояснила, що вона проживає ІНФОРМАЦІЯ_2. В її користуванні знаходиться земельна ділянка площею 0,0667 га, яка виділена на підставі рішення Житомирського обласного суду від 26 травня 1998 року та рішення Радомишльської міської ради від 12 травня 1999 року.

Тому вважає, що твердження позивача про те , що вона безпідставно використовує земельну ділянку є безпідставним.

Суперечки з позивачем щодо використання земельної ділянки тривають з 1996 року.

ОСОБА_3 безпідставно звинувачує відповідача у захоплені її земельної ділянки та перенесені огорожі.

ОСОБА_5 позов підтримав повністю та просить вимоги позивача задовольнити.

Представник третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_6 міської ради ОСОБА_7 при вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд вважає, що в задоволені позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N 7 « Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31 грудня 2001 р. в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до статті 120 ЗК 2001 року на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 р., згідно зі статтею 377 ЦК, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК Законом України від 27 квітня 2007 р. N 997-V - і згідно зі статтею 120 ЗК, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. При переході права власності на будинок або його частину за договором довічного утримання до набувача переходило право на земельну ділянку, де вони розташовані, на умовах, на яких ця ділянка належала відчужувачу. В разі переходу права власності на будівлі та споруди до кількох осіб право на земельну ділянку визначалось пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено в договорі відчуження останніх, а при переході права власності на будівлі та споруди до фізичних або юридичних осіб, які не могли мати у власності земельні ділянки, до них переходило право користування земельною ділянкою. З 1 січня 2010 р. до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377 ЦК і статті 120 ЗК в редакції Закону України від 5 листопада 2009 р. N 1702-VI.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі - продажу від 01 вересня 1976 року ОСОБА_3 і ОСОБА_5 придбали та зареєстрували право власності на житловий будинок № 38 по вул. Ломоносова м. Радомишль ( в даний час вул. В.Житомирська,42) . ( т.1 а.с. 39-41).

Відповідно до Рішення Радомишльської міської ради від 25 березня 2009 року, ОСОБА_3 18 жовтня 2010 року отримала державні акти на право власності на земельні ділянки:

серії ЯЗ № 433676 на земельну ділянку площею 0,0500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарського будівель і споруд та

серії ЯЗ № 433677 на земельну ділянку площею 0,0605 га для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться за адресою: вул. В.Житомирська,42 м. Радомишль. ( т.1 а.с. 8-9).

Свідоцтвом про право власності на житло від 01 серпня 1994 року підтверджується , що ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. ( в даний час вул. В.Житомирська.44/3. ) ( т.1 а.с.239).

Рішенням Житомирського обласного суду від 26 травня 1998 року вирішено: виділити ОСОБА_4 та ОСОБА_8 земельну ділянку розміром 667 м-2 із загальної площі 2382 м-2. ( т.1 а.с. 27-28).

Відповідно до рішення Радомишльської міської ради від 12 травня 1999 року № 162, ОСОБА_4 виділено для ведення городництва по місцю проживання земельну ділянку площею 667 м-2 із загальної площі 2382 м-2 . ( т.1 а.с. 31).

За клопотанням учасників судового засідання, для зясування питання, чи не порушені права сторін при користуванні належним їм земельними ділянками, переданими у власність та користування, судом було призначено судову земельно технічну експертизу.

Висновком експерта від 18 квітня 2016 року встановлено наступне:

Площа 0,2126 га межа та конфігурація земельних ділянок, якими фактично користуються ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не відповідає площі, яка становить 0,2958 га межі та конфігурації, що зазначені генеральним планом до будинку; площа 0,2126 га межа та конфігурація земельних ділянок, якими фактично користуються ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не відповідає площі, яка становить 0,2103 га межі та конфігурації, що зазначені в державних актах на право власності на земельні ділянки.

Площа 0,0547 га межа та конфігурація земельної ділянки, якою фактично користується ОСОБА_4 не відповідає площі , яка становить 0,0667 га межі та конфігурації , що зазначені в рішенні Житомирського обласного суду від 26 травня 1998 року.

Невідповідність фактичних розмірів і площ земельних ділянок ОСОБА_3, ОСОБА_5Г та ОСОБА_4, що вказані в генеральних планах до будинку та державних актах могли виникнути при оформлені даних земельних ділянок.

Встановлено факт накладання даних земельних ділянок, які складаються з двох фрагментів: 0,0067 га площа накладки земельної ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з цільовим призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарського будівель і споруд на земельну ділянку, визначену рішенням Житомирського обласного суду від 26 травня 1998 року;

0,0023 га площа накладки земельної ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з цільовим призначення для ведення особистого селянського господарства на земельну ділянку, визначену рішенням Житомирського обласного суду від 26 травня 1998 року. ( а.с. 97-116).

Під час допиту в судовому засіданні експерт ОСОБА_10 повністю підтвердила висновок земельно - технічної експертизи від 18 квітня 2016 року та показала , що під час проведення експертизи встановлені факти накладки земельної ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на земельну ділянку ОСОБА_4, визначену рішенням Житомирського обласного суду від 26 травня 1998 року.

Дані накладки могли виникнути по причині неврахування рішення Житомирського обласного суду від 26 травня 1998 року при виготовлені технічної документації на земельні ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_5, яким визначені межі та конфігурація земельної ділянки ОСОБА_4

Відповідно до статті 10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Статтею 152 Земельного Кодексу України ( 2001 року) передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Позивач не надали суду належних та допустимих доказів про порушення її прав відповідачем внаслідок використання , переданої їй земельної ділянки.

Також не спростувала ОСОБА_3 і твердження ОСОБА_4 яка пояснила, що будь - яких дій, спрямованих на порушення прав позивача як власника земельної ділянки, а саме зруйнування та перенесення паркану, захоплення земельної ділянки позивача , вирубування дерев, вона не вчиняла.

Вимоги, які просить задовольнити ОСОБА_3, а саме не вчиняти будь яких дій, спрямованих на порушення їй прав як власника земельних ділянок, їх використання, зведення паркану, усунення паркану з належних земельних ділянок, заборонити вирубувати дерева , інших дій, які порушують право власності на земельні ділянки є необґрунтованими, оскільки судом встановлено, що відповідач на момент вирішення судом позову не здійснювала даних порушень, а у випадку якщо дані факти будуть мати місце , то ОСОБА_3 вправі звернутися до суду для захисту своїх прав.

Тому суд приходить до висновку, що заявлений позов є необґрунтованим і в його задоволенні слід відмовити повністю.

У відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати, повязані з проведенням експертизи в розмірі 4224 грн. ( т.2 а.с. 139-140).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.3,11,60,61,88,213,214,215 ЦПК України, статтею 152 Земельного Кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N 7 « Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ » суд , -

ВИРІШИВ :

В задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: Радомишльська міська рада та ОСОБА_5 про заборону використовувати належні на праві приватної власності земельні ділянки площею 0,0500 га та 0,0605 га, які знаходиться по вул. В.Житомирська,42 м. Радомишль шляхом зобовязання не вчиняти будь яких дій, спрямованих на порушення права власності на земельні ділянки, їх використання, зведення паркану, усунення паркану з належних земельних ділянок, заборонити вирубувати дерева , інших дій , які порушують право власності на земельні ділянки та зобовязати відновити межи земельних ділянок відмовити за безпідставністю вимог.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати, повязані з проведенням експертизи в розмірі 4224 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Житомирської області через Малинський районний суд шляхом подання в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Суддя: ОСОБА_11