Рішення № 59146718, 20.07.2016, Житомирський районний суд Житомирської області

справа № 278/800/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2016 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Грубіяна Є.О., секретаря Максименко М.С., розглянув цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, --

В С Т А Н О В И В :

Спрямованим до суду і уточненим в ході розгляду справи позовом (а.с.18-20) ОСОБА_1 просив здійснити поділ спільного майна подружжя, виділивши йому у спільну часткову власність ? частину квартири № 45, що знаходиться за адресою: с. Висока Піч Житомирського району Житомирської області вул. Воронкіна (вулиця Леніна, БОС), 5. В обґрунтування позову вказує, що таке нерухоме майно є спільною сумісною власністю в минулому подружжя сторін, адже придбано за час його існування та за спільні кошти. У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав та просив його задовольнити з названих у ньому підстав. Відповідач та її представник заперечували щодо задоволення вимог позивача та просили виділити останньому у спільну часткову власність 1/3 частину спірної квартири тим самим збільшивши її частку у квартирі. Вказане відповідач та її представник мотивували наявністю у позивача заборгованості по сплаті аліментів на утримання спільних з відповідачем дітей та необхідністю лікування однієї з дочок.

Дослідив матеріали справи, судом встановлені наступні її фактичні обставини і відповідно ним правовідносини. 7 вересня 2002 року сторони у даній справі уклали шлюб (а.с.6) від якого мають двох дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.42), ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.41). Заочним рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 2 квітня 2013 року останній розірвано (а.с.7).

12 листопада 2011 року між ОСОБА_5, яка діяла в інтересах малолітнього ОСОБА_6, та неповнолітньою ОСОБА_7, що діяла за згодою матері ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_8 з іншої укладено договір купівлі-продажу квартири (а.с.8-9), згідно якого відповідач прийняла (купила) у власність квартиру № 45, що знаходиться за адресою: с. Висока Піч Житомирського району Житомирської області вул. Воронкіна (вулиця Леніна, БОС), 5. 30 серпня 2011 року на імя відповідача виготовлено технічний паспорт на зазначену нерухомість (а.с.46-47). 6 жовтня 2014 року відповідач зареєструвала шлюб з ОСОБА_9, внаслідок чого змінила прізвище на "Кошка" (а.с.10). Діти сторін зареєстровані за вищевказаною адресою так само як і теперішній чоловік відповідача разом з нею (а.с.43).

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 20 травня 2016 року (а.с.55-56) ухвалено стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) ОСОБА_1, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, а потім по ? частині частини всіх видів заробітку (доходу) до повноліття дочки ОСОБА_10, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Згідно довідки, виданої 10 червня 2016 року Корольовським відділом ДВС м. Житомира (а.с.44) заборгованість позивача перед відповідачем по аліментам на утримання вищевказаних неповнолітніх дочок станом на 1 травня 2016 року становить 3058,85 гривень, станом на 1 липня 2016 року зазначена заборгованість ідентична (а.с.54). Правовідносини, що склались між сторонами у даній справі, врегульовані наступними нормами матеріального права. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст.60 СК України). Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (ч.1 ст.68 СК України). Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 69 СК України). У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (ст. 70 СК України). Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 71 СК України).

Проаналізував встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про повне задоволення позову виходячи з наступного.

Судом встановлено та не спростовувалось сторонами, що спірна квартира є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Відповідач, визнаючи такий факт через представника просив тільки відступити від засади рівності часток враховуючи додаткові потреби дитини на лікуванні. На підтвердження такого факту було надано довідку із діагнозом спільної дитини сторін (а.с.45).

Суд не погоджується із такими доводами представника відповідача і вважає, що потреби в додаткових витратах на згадувану дитину доведено не було.

Так, надання довідки про певний діагноз дитини не свідчить про те, що отримуваний відповідачем розмір аліментів і визначений судом за останнім рішенням суду тощо не достатній для забезпечення потреб на лікування.

Таким чином, суд вважає, що спеціальне правило щодо відступу від рівності часток за наявним у справі обсягом матеріалів застосуванню не підлягає і розмір часток має бути рівним.

Суд окремо звертає увагу, що предметом судового розгляду не була потреба дитини в додаткових витратах. Натомість навіть вперше визначений розмір аліментів був згодом зменшений за рішенням суду і питання щодо додаткових витрат було з приводу іншого. Відповідач окремо не зосереджувала увагу на додаткових витратах про які йдеться мова у даній справі. Наявність заборгованості по аліментах на зазначені висновки суду не впливає і будь-якого значення не має.

Водночас, розглядаючи питання щодо розподілу судових витрат у справі, суд, відповідно до положень ч. 1 ст. 88 ЦПК України, вирішує його шляхом стягнення таких витрат, що складаються із судового збору розміром 551,20 гривня, з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 60, ст.ст.68-71 СК України, ст.ст. 10-11, ст. 60, ст. 212-215 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Виділити у спільну часткову власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кожному по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати за розгляд даної справи в розмірі 551,20 гривень.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення строку на апеляційне оскарження. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Житомирської області через Житомирський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Є.О. Грубіян