Ухвала суду № 59146134, 20.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/3032/14-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/975/К/16 Приміч Г.І.

Категорія - 47 (I) Суддя-доповідач - Барильська А.П.

УХВАЛА

Іменем України

20 липня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Барильської А.П.,

суддів - Ляховської І.Є., Михайлів Л.В.,

секретар - Чубіна А.В.,

за участю: прокурора - Іванченка Павла Павловича, представника Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області - Книги Яни Юріївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2016 року по справі за позовом Криворізької місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області до ОСОБА_5, третя особа - Недайводська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року Прокурор Криворізького району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Управління Держземагенства у Криворізькому районі Дніпропетровської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18.03.2014 року між Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області, в особі начальника Управління Держземагенства у Криворізькому районі Дніпропетровської області та ОСОБА_5 було укладено договір оренди земельної ділянки № 18/03/14/2-ДО, предметом якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, а саме для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Недайводської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, загальною площею 62,6053 га - ріллі, кадастровий номер НОМЕР_1. Вказаним договором встановлено орендну плату в розмірі 0,1 % від нормативно грошової оцінки одиниці площі ріллі по Недайводській сільській раді Криворізького району, що відповідало нормам Податкового кодексу України в редакції чинній на момент укладення договору.

Відповідно до п. 288.5 ст. 288 ПК України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Вказані обставини є підставою для внесення змін до договору оренди землі, яка перебуває у державній власності. Можливість внесення змін до договору в частині розміру орендної плати передбачена п. 5.4 договору, але ОСОБА_5 ухиляється від внесення змін до договору в позасудовому порядку.

Враховуючи, що має місце порушення інтересів держави в результаті недоотримання бюджетом сум орендної плати в розмірах, визначених ПК України, прокурор, уточнивши позовні вимоги в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області, які є правонаступниками відповідно Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області та Управління Держземагенства у Криворізькому районі, в останній редакції від 15 грудня 2015 року, просив суд внести зміни до пункту 5.1 договору оренди земельної ділянки від 18.03.2014 року № 18/03/14/2-ДО, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області в особі начальника Держземагенства у Криворізькому районі Дніпропетровської області та ОСОБА_5, зареєстрованого 20.03.2014 року Реєстраційною службою Криворізького районного управління юстиції Дніпропетровської області за № 5062516, виклавши його в наступній редакції: «5.1. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі (в національній валюті України - гривна). Орендна плата на рік встановлюється відповідно до п.п. 288.5.1 п. 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, в розмірі 3,0% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Недайводській сільській раді Криворізького району Дніпропетровської області. Розмір орендної плати становить 551 гривні 41 коп. за 1 га орендованої площі земельної ділянки на рік», та покласти на відповідача судові витрати по справі.

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2015 року замінено позивача Управління Держземагенства у Криворізькому районі Дніпропетровської області на його правонаступника Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області.

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2015 року замінено позивача прокуратуру Криворізького району Дніпропетровської області на її правонаступника Криворізьку місцеву прокуратуру №2.

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2015 року залучено до участі у розгляді справи, у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог - Недайводську сільську раду Криворізького району Дніпропетровської області.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2016 року позовні вимоги Криворізької місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області - задоволено.

Внесено зміни до пункту 5.1 договору оренди земельної ділянки від 18.03.2014 року № 18/03/14/2-ДО, зареєстрованого 20.03.2014 року Реєстраційною службою Криворізького районного управління юстиції Дніпропетровської області за № 5062516, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області в особі начальника Держземагенства у Криворізькому районі Дніпропетровської області та ОСОБА_5, виклавши його в наступній редакції:

«п.5.1. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі (в національній валюті України - гривна). Орендна плата на рік встановлюється відповідно до п.п. 288.5.1 п. 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, в розмірі 3,0% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Недайводській сільській раді Криворізького району Дніпропетровської області. Розмір орендної плати становить 551 гривна 41 коп. за 1 га орендованої площі земельної ділянки на рік.»

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та закриття провадження у справі.

Зокрема, апелянт посилається на те, що відповідача було не належним чином повідомлено про час та місце слухання справи і йому не було направлено документів по справі для належної підготовки до судового розгляду.

Також, на думку представника відповідача, оскаржуване рішення постановлено неналежним складом суду, оскільки прокурором була подана заява, в порядку ст.3,45 ЦПК України, однак не зважаючи на вимоги Конституції України та норми закону, суддя постановила ухвалу від 24 жовтня 2014 року про відкриття провадження за позовною заявою прокурора, що не відповідає тексту фактично поданого документу, та викликає сумніви в об'єктивності та неупередженості судді.

Апелянт вважає, що Державне агентство земельних ресурсів України, як юридична особа, має всі права самостійно виступати, як сторона в судовому процесі, а не виконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, має наслідком застосування положень ст.121 ЦПК України, тобто залишення позовної заяви без руху або повернення заяви.

Представник відповідача зазначає, що при сплаті суми орендної плати за користування земельною ділянкою орендар має керуватись розміром орендної плати, визначеним у договорі, а встановлюючи у п.288.5 ст.288 ПК України граничні розміри орендної плати, законодавець вказує на обов'язковість встановлення її розміру у договорі оренди.

Крім того, судом не враховано, що незаконні, на думку представника відповідача, дії прокурора, були оскаржені ним до адміністративного суду шляхом подання адміністративного позову, тому суд першої інстанції був зобов'язаний зупинити провадження у справі за заявою відповідача.

Неявка відповідача ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6, належним чином завчасно повідомлених про час та місце судового розгляду справи, являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. (том 2, а.с.18,20)

Посилання представника відповідача ОСОБА_6, викладені у заяві про відкладення розгляду справи від 19 липня 2016 року на те, що відповідач ОСОБА_5 перебуває у тривалому відрядженні, на думку колегії суддів, не можуть бути підставою для відкладення розгляду справи, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами. Факт того, що представник відповідача бере участь у розгляді іншої справи, також не є підставою для відкладення розгляду справи, зважаючи на тривалість розгляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_5 у суді апеляційної інстанції, та необхідність дотримання розумності строків розгляду справи, з метою виконання ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін, належним чином повідомлених, в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.03.2014 року між Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області, в особі начальника Управління Держземагенства у Криворізькому районі Дніпропетровської області Чувпила В.В., як орендодавцем та відповідачем ОСОБА_5, як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки № 18/03/14/2-ДО (том 1, а.с.7-12), відповідно до умов якого орендодавець передав орендарю у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, для ведення фермерського господарства, строком на 49 років. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вказаний договір оренди земельної ділянкипройшов державну реєстрацію у встановленому законом порядку (том 1, а.с.14-15).

Згідно з п. 3 вказаного договору, об'єктом оренди є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, загальною площею 62,6053 га - рілля, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Недайводської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, кадастровий номер НОМЕР_1. Нормативно грошова оцінка вказаної земельної ділянки складає 18 380,40 грн. за 1 га землі.

Відповідно до п. 5.1 договору оренди, сторонами договору погоджена орендна плата в розмірі 0,1% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Недайводській сільській раді Криворізького району по Дніпропетровській області, а саме в розмірі 18,38 грн. за 1 га орендованої площі земельної ділянки за рік.

Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області та Криворізька районна державна адміністрація направляли відповідачу ОСОБА_5 листи, в яких останньому пропонувалося укласти додаткові угоди до договору оренди, на виконання вимог чинного податкового законодавства (том 1, а.с.16-24).

Невідповідність умов договору оренди земельної ділянки, в частині розміру орендної плати, положенням чинного податкового законодавства, призводить до недоотримання надходжень у вигляді орендної плати до бюджету, що підтверджується розрахунком Державної податкової служби (том 1, а.с.27-30).

Звертаючись до суду з позовом, Криворізька місцева прокуратури №2 в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області посилалась на те, що зміна положень законодавства, що регулює розмір орендної плати, є підставою для внесення змін до договору оренди землі, яка перебуває у державній власності, а ухилення відповідача від внесення змін до договору в позасудовому порядку, порушує інтереси держави в результаті недоотримання бюджетом сум орендної плати в розмірах визначених ПК України, тому слід внести зміни у п.5.1 спірного договору оренди землі, виклавши його у редакції, яка відповідає положенням п.п. 288.5.1 п. 288.5 статті 288 ПК України.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову Криворізької місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позову та необхідність приведення спірного договору оренди землі в частині розміру орендної плати, у відповідність до вимог ПК України за відсутності добровільної згоди відповідача ОСОБА_5 на внесення змін до договору оренди.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідне орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ч.1 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Частиною 1 ст. 626, ст.ст. 629, 651, 654 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини першої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За змістом частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Орендна плата відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України «Про оплату за землю», та перевищувати 10% їх нормативної грошової оцінки.

Частиною першою пункту 289.1 статті 289 ПК України і частиною першою статті 13 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України «Про оцінку земель»).

Виходячи з аналізу, зазначених вище норм закону, можна дійти висновку, що обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням.

Вказаний правовий висновок висловлений Верховним Судом України у Постанові від 11 травня 2016 року (справа № 6-824цс16), та в силу положень ст.ст.214, 360-7 ЦПК України він має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при виборі та застосуванні правової норми до спірних правовідносин.

Відповідно до п. 14.1.136 ст. 14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Таким чином, аналіз вищевказаних положень закону свідчить, що орендна плата за землі державної власності, якою є земельна ділянка передана в оренду відповідачу ОСОБА_5, є обов'язковим платежем, справляння якого регулюється Податковим кодексом України.

Пунктом 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України, у редакції чинній на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 18.03.2014 року, визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

При цьому, ст. 272 Податкового кодексу України, що діяла на час укладення між сторонами договору оренди земельної ділянки від 18.03.2014 року, передбачала, що ставка податку за один гектар сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках від їх нормативної грошової оцінки, зокрема для ріллі - 0,1%.

Як вбачається з матеріалів справи, у п. 5.1 договору оренди землі від 18.03.2014 року, Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області, в особі начальника Управління Держземагенства у Криворізькому районі Дніпропетровської області Чувпила В.В., як орендодавцем та відповідачем ОСОБА_5, як орендарем, погоджена орендна плата в розмірі 0,1% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Недайводській сільській раді Криворізького району по Дніпропетровській області, а саме в розмірі 18,38 грн. за 1 га орендованої площі земельної ділянки за рік.

Разом з тим, ст. 27 Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VII, який набрав чинності 01.04.2015 року, підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України викладено в такій редакції: розмір орендної плати не може бути меншим 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28 грудня 2014 року, який набрав чинності 01.01.2015 року, п. 288.5 ст.288 ПК України викладено в новій редакції, а саме визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Положення ст. 30 Закону України «Про оренду землі» передбачають можливість зміни умов договору оренди землі у судовому порядку, у випадку недосягнення між сторонами згоди щодо зміни умов договору.

Пункт 5.4 договору оренди землі від 18.03.2014 року, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області, в особі начальника Управління Держземагенства у Криворізькому районі Дніпропетровської області Чувпила В.В. та відповідачем ОСОБА_5, передбачає можливість перегляду орендної плати, в тому числі в інших випадках, передбачених законом. При цьому, згідно п. 12.1 вказаного договору оренди землі, зміна умов договору проводиться у письмовій формі за взаємною згодою сторін, а у разі її недосягнення, спір вирішується у судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що під час судового розгляду встановлено, що відповідач ОСОБА_5 ухиляється від внесення змін до спірного договору оренди землі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність приведення договору оренди землі від 18.03.2014 року, в частині розміру орендної плати, у відповідність до діючих вимог Податкового кодексу України, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги Криворізької місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що при сплаті суми орендної плати за користування земельною ділянкою орендар має керуватись розміром орендної плати, визначеним у договорі, а встановлюючи у п.288.5 ст.288 ПК України граничні розміри орендної плати, законодавець вказує на обов'язковість встановлення її розміру у договорі оренди, колегія суддів не приймає до уваги, так як обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням, що відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному Постанові від 11 травня 2016 року (справа № 6-824цс16).

Посилання представника відповідача ОСОБА_6 в апеляційній скарзі на те, що Державне агентство земельних ресурсів України, як юридична особа, має всі права самостійно виступати, як сторона в судовому процесі, а не виконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, має наслідком застосування положень ст.121 ЦПК України, тобто залишення позовної заяви без руху або повернення заяви, колегія суддів не може взяти до уваги, з огляду на наступне.

Згідно з ч.4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності або користування для всіх потреб.

Відповідно до п. 6-1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів, затвердженого Указом Президента України № 445 від 08.04.2011 року, Державне агентство земельних ресурсів України є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, яке серед іншого, уповноважене передавати відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб.

Згідно Постанови КМУ «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» № 442 від 10.09.2014 року, зі змінами, Постанови КМУ № 5 від 14.01.2015 року «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» реорганізовано територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, шляхом приєднання до новоутворених територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (а.с.110-127).

Розпорядженням КМУ № 294-р від 31.03.2015 року, функції та повноваження Державного агентства земельних ресурсів передано Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру (а.с.129).

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру функції Управління Держземагенства у Дніпропетровській області покладено на територіальні органи Держгеокадастру у Дніпропетровській області (а.с.128).

Відповідно до ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції, чинній на момент звернення прокурора до суду з вказаним позовом, органи прокуратури уповноважені звертатися до суду в інтересах держави в особі певних органів держави, у разі наявності порушень або загрози порушень інтересів держави.

Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 року встановлено, що «інтереси держави» є оціночним поняттям. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих, зокрема, на гарантування її економічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Зважаючи на те, що дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у Постанові від 11 травня 2016 року (справа № 6-824цс16), колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про достатність правових підстав для звернення прокурора Криворізького району Дніпропетровської області, правонаступником якого є Криворізька місцева прокуратура №2 Дніпропетровської області, до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області та Управління Держземагенства у Криворізькому районі, правонаступниками яких відповідно є Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області, про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, з метою приведення розміру орендної плати за земельну ділянку відповідно до чинного законодавства, у зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги представника відповідача в цій частині є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_6 про те, що оскаржуване рішення постановлено неналежним складом суду, оскільки прокурором була подана заява, в порядку ст.3,45 ЦПК України, однак не зважаючи на вимоги Конституції України та норми закону, суддя постановила ухвалу від 24 жовтня 2014 року про відкриття провадження за позовною заявою прокурора, що не відповідає тексту фактичного поданого документу, та викликає сумніви в об'єктивності та неупередженості судді, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони є безпідставними та не свідчать про наявність підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.20 ЦПК України, для відводу суду.

Факт того, що дії прокурора щодо подання даного позову до суду, були оскаржені представником відповідача ОСОБА_6 до адміністративного суду шляхом подання адміністративного позову (а.с.167-169), на думку колегії суддів, сам по собі не свідчить про неможливість розгляду даної справи до вирішення вказаного позову та наявності підстав для зупинення провадження у справі, тому колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги представника відповідача в цій частині.

Посилання представника відповідача ОСОБА_6 на те, що відповідача ОСОБА_5 було не належним чином повідомлено про час та місце слухання справи і йому не було направлено документів по справі для належної підготовки до судового розгляду, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки перелічені ОСОБА_6 порушення не призвели до неправильного вирішення справи та ухвалення незаконного рішення, тому відповідно до вимог ч.3 ст.309 ЦПК України не можуть бути підставою для скасування законного рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду на підставі ст.308 ЦПК України - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: І.Є.Ляховська

Л.В. Михайлів