Ухвала суду № 59145733, 21.07.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 158/2287/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Пономарьова О.М. Провадження № 22-ц/773/882/16 Категорія: 19 Доповідач: Федонюк С. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Федонюк С.Ю.,

суддів - Грушицького А.І., Свистун О.В.,

з участю:

секретаря - Концевич Я. О.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

заслухавши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживача, визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 17 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

В грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 12 листопада 2015 року між ним і ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» (далі «ЛК «Ваш Авто») укладено договір фінансового лізингу №002274 про придбання автомобіля «Kia Ceed» на загальну суму 14314,29 доларів США. Вважає, що відповідач порушив його права як споживача, оскільки застосував нечесну підприємницьку діяльність, умови оспорюваного правочину порушують положення Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII), оскільки є несправедливими в цілому, суперечать принципу добросовісності, що є підставою для визнання такого договору недійсним. Крім того, під час укладення спірного договору його введено в оману відповідачем щодо обставин, які мають істотне значення, а саме - в договорі зазначена інша марка автомобіля, ніж та, що він бажав отримати, а тому вважає цей правочин недійсним.

На підставі наведеного ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір фінансового лізингу від 12 листопада 2015 року та стягнути з ТОВ «ЛК «Ваш Авто» на його користь сплачені згідно даного договору 35 700,00 грн. адміністративного платежу та 428,40 грн. комісії, а всього 36128,40 грн.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 17 березня 2016 року позов задоволено.

Ухвалено визнати недійсним договір фінансового лізингу від 12 листопада 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто», стягнути з ТОВ «ЛК «Ваш Авто» на користь ОСОБА_1 36128,40 грн., сплачених згідно договору фінансового лізингу, та вирішено питання щодо судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ТОВ «ЛК «Ваш Авто» подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних мотивів.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що укладений договір між сторонами у відповідності до ст.215 ЦК України підлягає визнанню недійсним, оскільки містить несправедливі умови, та суд виходив з того, що згідно із ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Такий висновок суду відповідає нормам матеріального і процесуального права, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» укладено договір фінансового лізингу №002274, відповідно до умов якого товариство взяло на себе зобов'язання придбати предмет лізингу - автомобіль «Kia Ceed» у власність та передати його в користування позивача на строк та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до умов додатку №1 до цього договору вартість предмета лізингу становить 14314,29 доларів США; авансовий платіж - 7157,14 доларів США (50 % вартості предмета лізингу); щомісячний платіж - 596,43 доларів США; адміністративний платіж - 1431,43 доларів США (10 % вартості предмета лізингу); комісія за передачу - 429,43 доларів США (3 % вартості предмета лізингу).

На виконання вказаного договору 12 листопада 2015 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» грошові кошти за адміністративний платіж у розмірі 35700 грн. і комісію за переказ коштів у розмірі 428 грн. 40 коп.

Згідно з умовами договору фінансового лізингу адміністративний платіж - це першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу першого платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір адміністративного платежу відображається у додатку №1 до договору та становить погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу.

Згідно з додатком №1 до договору розмір адміністративного платежу становить 10 % від вартості предмета лізингу, що становить 1431,43 доларів США (а.с.13).

Відповідно до п. 3.2.7 договору лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір у випадку неможливості придбання предмета лізингу або відмови продавця здійснити продаж та/або поставку предмета лізингу та у разі необрання нового предмета лізингу лізингоодержувачем протягом року. У такому випадку лізингодавець повертає лізингоодержувачу всі сплачені ним кошти за мінусом адміністративного платежу.

При цьому згідно з пунктом 12.1 договору лізингодавець повертає лізингоодержувачу лише 60% авансового платежу, а 40 % утримує як штраф за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж у такому випадку поверненню не підлягає.

За умовами договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю перший внесок, який не входить до обсягу фінансування та складається з: адміністративного платежу; авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу.

Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» також регламентує підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

У відповідності до ч. 5 цієї статті, у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним або змінено.

Згідно з ч. 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому .

Поняття щодо несправедливих умов договору закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону. Умови договору визнаються несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, якщо вони одночасно порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін і завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими згідно із ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 2-4); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).

Судом встановлено, що згідно з укладеним між сторонами договором фінансового лізингу №002274 від 12 листопада 2015 року, лізингодавець зобов'язався придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно (предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати передбачені договором платежі (пункти 1.1, 3.3.1 договору).

Вартість предмета лізингу на момент укладення договору становила 14 314,29 доларів США з урахуванням ПДВ, що за обмінним курсом долара США до гривні на момент укладення цього договору складало 350700,00 грн. з ПДВ (пункт 8.2).

В договорі вказано, що сторони узгодили, що гривневий еквівалент вартості предмета лізингу, визначений на дату укладення договору, може змінюватися в разі зміни обмінного курсу долара США до гривні, або в разі зміни відпускної ціни транспортного засобу в продавця (пункт 8.3).

Усі планові платежі здійснюються лізингоодержувачем відповідно до умов, визначених у додатку №1 та додатку №3 до договору фінансового лізингу. Планові платежі зараховуються лізингодавцем згідно з обмінним курсом долара США до гривні на дату фактичного зарахування платежу на рахунок лізингодавця (пункт 8.5).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, з огляду на юридичну природу договору фінансового лізингу та положень ст. 692 ЦК України споживач послуг, укладаючи такий договір, має право знати обсяг своїх фінансових зобов'язань та ціну транспортного засобу, який лізингодавець передає йому в користування за плату з правом викупу. При цьому ціна предмета лізингу є істотною умовою такого договору відповідно до вимог ст. ст. 638, 655, 691 ЦК України.

Проаналізувавши зміст договору фінансового лізингу, суд першої інстанції встановив, що за невиконання своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу лізингодавець не несе відповідальності, а, навпаки, отримує вигоду, зокрема штраф у розмірі 40 % від розміру авансового платежу та всю суму сплаченого адміністративного платежу (пункти 3.2.7, 12.1 договору), а також за дострокову сплату лізингових платежів лізингоодержувачем - штраф в розмірі 10% від суми дострокового погашення (п.10.14 договору).

Згідно з п. 10.4 договору у разі зміни вартості предмета лізингу з моменту укладення договору сторони домовились та беруть на себе зобов'язання до купівлі транспортного засобу підписати додаток №3 до цього договору із установленням щомісячних платежів, які розраховуються із ціни транспортного засобу на момент купівлі.

Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що сторони не погодили постачальника (продавця) автомобіля, остаточно не визначили вартості предмета лізингу, не погодили графіку сплати лізингових платежів згідно з додатком №3 до договору, на який робиться посилання у змісті договору фінансового лізингу, однак який до договору не додається.

При цьому, згідно з п. 4.3 договору фінансового лізингу разом з підписаним актом приймання-передачі лізингодавець передає лізингоодержувачу графік сплати лізингових платежів (додаток №3 до договору), який сторони зобов'язані підписати до моменту підписання акта приймання-передачі предмета лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний оглянути предмет лізингу в місці отримання на предмет відповідності обраного транспортного засобу вимогам лізингоодержувача.

Таким чином, на момент укладення договору фінансового лізингу лізингоодержувач був позбавлений можливості ознайомитися з обсягом своїх грошових зобов'язань та графіком лізингових платежів, що свідчить про невизначеність загального обсягу грошових зобов'язань лізингоодержувача.

Відповідно до п. 1.4 договору лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За такими зобов'язаннями відповідає продавець.

Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто», тому в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності тощо суперечить положенням ст. 808 ЦК України.

Крім того, ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

За положеннями цієї статті адміністративний платіж не відноситься до витрат лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

За змістом ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що положення договору фінансового лізингу є несправедливими, якщо містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за дострокове його погашення.

Дослідивши умови договору фінансового лізингу, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що оспорюваний договір містить несправедливі умови, визначені ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», та правомірно визнав недійсним договір фінансового лізингу №002274 від 12 листопада 2015 року та стягнув з лізингодавця на користь лізингоодержувача сплачену суму адміністративного платежу і комісії.

При цьому, суд першої інстанції правильно застосував положення Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Такий висновок відповідає правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року № 2766 цс15, від 11 травня 2016 року № 6-65 цс16, від 8 червня 2016 року № 6-330цс16, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для судів.

Вирішуючи спір, суд з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги представника ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто» про те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що умови договору фінансового лізингу є несправедливими, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів.

Інші доводи апеляційної скарги ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто» не є суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» відхилити.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 17 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: