Ухвала суду № 59145340, 24.06.2016, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/5863/16-ц

Провадження № 4-с/161/74/16

У Х В А Л А

24 червня 2016 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ковтуненка В.В.,

при секретарі Царюк Н.М.,

з участю скаржника ОСОБА_1,

державного виконавця Копетюка В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луцьк заяву скаржника ОСОБА_1 про відвід судді Ковтуненка В.В.,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні суду перебуває цивільна справа за скаргою ОСОБА_1 на постанову заступника начальника відділу ДВС Луцького РУЮ ОСОБА_2 про повернення виконавчого документа

В ході проведення підготовчої частини щодо розгляду скарги по суті. Скаржником ОСОБА_1 заявлено відвід головуючому судді Ковтуненко В.В. Також відповідну заяву подано до канцелярії суду, яка за вхідним № 17733 від 04.05.16 року зареєстрована в канцелярії суду. В обґрунтування заяви посилається на те, що 30 квітня 2016 року ним заявлена скарга на постанову державного виконавця ВДВС Луцького районного управління юстиції про повернення виконавчого документа. В порядку електронного розподілу справ, головуючим по справі призначений суддя Ковтуненко В.В.Відповідно до ухвали судді Луцького міськрайонного суду відкрито провадження по справі за його скаргою і справа призначена до слухання на 8 червня 2016 року.

Вважає, що суддя Ковтуненко В.В. не може бути головуючим по справі, у зв'язку з чим заявляє йому відвід. Свою заяву про відвід обґрунтовує тим, що він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді. В 2014 році суддя Ковтуненко В.В. був головуючим по справі за його скаргою про скасування постанови про закриття кримінальної справи. В задоволенні скарги було відмовлено, постанова була скасована Апеляційним судом Волинської області. У зв'язку з процесуальними порушеннями під час розгляду справи у суді першої інстанції була подана скарга до Вищої кваліфікаційної комісії суддів про притягнення головуючого по справі судді Ковтуненка В.В. до дисциплінарної відповідальності. Відповідно до рішення № 179/ДП -15 відкрила дисциплінарне провадження за його зверненням. Тому вважає, що суддя Ковтуненко В.В. не може брати участь у розгляді справи, оскільки він прямо заінтересований у результаті розгляду справи оскільки наведена ним підстава для відводу викликає сумнів у об'єктивності та неупередженості судді. А тому з цих підстав заявляє відвід судді Луцького міськрайонного суду Ковтуненко В.В. як головуючого у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця ВДВС Луцького районного управління юстиції про скасування постанови про повернення виконавчого листа.

Скаржник в судовому засіданні підтримав свою заяву про відвід і просив її задовольнити.

Представник відділу ДВС Луцького РУЮ покладався на розсуд суду.

Заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заява про відвід судді Ковтуненка В.В. не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 20 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) під час попереднього вирішення цієї справи він брав участь у процесі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, секретар судового засідання;

2) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

3) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;

4) якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді;

5) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 11-1 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦПК України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо відводу судді на підставі підпункту 2 статті 20 ЦПК України, тобто якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи.

Судом достовірно встановлено та підтверджено самим скаржником, що він як на заінтересованість головуючого судді Ковтуненка В.В. у результаті розгляду справи вказує на те, що він не впевнений в справедливості рішення судді. При цьому жодного доказу у відповідності до вимог статті 57 ЦПК України, на підтвердження свого твердження не надав суду. Лише своїми голослівними твердженнями мотивує заяву в цій частині. А тому, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід судді Ковтуненка В.В. з підстав передбачених підпунктом 2 статті 20ЦПК України.

Щодо відводу судді на підставі 4 статті 20ЦПК України, тобто якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді, то суд зазначає таке.

Чинним законодавством не розкрито поняття інші обставини, а відтак воно є оціночним. Саме по собі твердження скаржника, що він не бажає, щоб суддя Ковтуненко В.В. розглядав його скаргу, не заслуговує на увагу суду з наступних підстав.

Для відведення судді за наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді, необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість судді.

Обґрунтування скаржника про наявність підстав для відводу судді Ковтуненка В.В. не можуть свідчити про упередженість судді, оскільки заява про відвід головуючого судді подана в порушення вимог статті 23 ЦПК України, оскільки даною законодавчою нормою передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований і з обґрунтуванням підстав для відводу.

Держава відповідно до положень статті 55 Конституції України кожному гарантувала право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд вказує, що однією з процесуальних гарантій реалізації завдань цивільного судочинства і ухвалення законних та обґрунтованих рішень у цивільних справах є інститут відводу судді, головною метою якого є відсторонення від участі у справі суддів, щодо неупередженості яких є обґрунтовані сумніви.

Також суд зазначає, що згідно із статтею 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В практиці Європейського суду з прав людини при оцінці безсторонності суду розмежовується суб'єктивний та об'єктивний аспекти.

При цьому щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Стосовно об'єктивної складової неупередженості суддів, то у справі «Фей проти Австрії» суд вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників адміністративного процесу.

Також суд акцентує увагу представника скаржника на те, що у відповідності до положень пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.

Крім цього суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини першої статті 126 Конституції України вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.

В свою чергу, відповідно до положень статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Враховуючи норми чинного законодавства можна зробити висновок, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю, а намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання заяви про відвід суддіє протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду, що забороняється законом.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що відсутні будь-які підстави та обставини, задля того, щоб піддати сумніву об'єктивність і неупередженість суду, якому заявлено відвід, відтак жодним чином не вбачається неможливість винесення судом законного, справедливого та належним чином обґрунтованого (мотивованого) судового рішення по вказаній справі з урахуванням принципів змагальності та процесуальної рівності усіх учасників цивільного процесу перед законом і судом, свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також принципу публічності.

При цьому судом не приймається до уваги твердження скаржника ОСОБА_1, що в 2014 році суддя Ковтуненко В.В. був головуючим по справі за його скаргою про скасування постанови про закриття кримінальної справи. В задоволенні скарги було відмовлено, постанова була скасована Апеляційним судом Волинської області. У зв'язку з процесуальними порушеннями під час розгляду справи у суді першої інстанції була подана скарга до Вищої кваліфікаційної комісії суддів про притягнення головуючого по справі судді Ковтуненка В.В. до дисциплінарної відповідальності. Відповідно до рішення № 179/ДП -15 відкрила дисциплінарне провадження за його зверненням.

Так як постановою Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2015 року, ухваленій у адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 22 вересня 2015 року № 2377/дп-15.

Вищий адміністративний суд України своєю постановою надав правову оцінку щодо відкриття ВККС України дисциплінарного провадження у відношенні судді Ковтуненка В.В. та притягнення його до дисциплінарної відповідальності. При цьому суд у своїй постанові чітко вказав, що з огляду на встановлені обставини справи, пояснення позивача та представника відповідача в суді, досліджені в судовому засіданні письмові докази, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність Комісією належними доказами наявності фактів порушення суддею Ковтуненко В.В. присяги шляхом вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів, порушення морально-етичних принципів поведінки судді, за які може бути прийнято рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з огляду на таке.

Положеннями статей 7, 306 КПК України не передбачено імперативного обов'язку слідчого судді витребовувати та досліджувати матеріали кримінального провадження під час розгляду скарги на постанову слідчого про закриття кримінального провадження. Водночас, зі змісту резолютивної частини постанови Луцького міськрайонного суду від 11.04.2013 вбачається лише обов'язок прокурора Луцького району вирішити питання про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та здійснення досудового розслідування.

Таким чином, посилання Комісії в оспорюваному рішенні на істотні порушення норм процесуального права та недбалість слідчого судді Ковтуненка В.В. під час розгляду скарги ОСОБА_1 на постанову про закриття кримінального провадження не заслуговують на увагу.

Керуючись ст.ст. 10, 20 - 24, 60 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про відвід судді Ковтуненка В.В.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Ковтуненко