Рішення № 59145199, 18.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5392/16 Справа № 201/14658/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Каратаєвої Л.О., Кочкової Н.О.

при секретарі - Сахарову Д.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 03 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу, стягнення процентів, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 26 вересня 2013 року між ним та публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») укладено договір банківського вкладу «Стандарт на 12 місяців» на суму 50 000 грн. із виплатою 18 процентів річних.

23 вересня 2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про розірвання договору банківського вкладу та повернення грошових коштів, однак відповідач відмовився повернути кошти.

У звязку із вищезазначеним, позивач просив задовольнити позов, стягнути з відповідача 55 237,67 грн. заборгованості по договору банківського вкладу, яка складається з суми неповернутого вкладу 50000 грн., суми не виплачених процентів 5 237,67 грн., інфляційних втрат 26 132,53 грн., трьох процентів річних 1 124,22 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 грн. та понесені судові витрати.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 червня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду в частині вирішення позову про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу та стягнення процентів скасуванню, з наступних підстав.

Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позову про повернення банківського вкладу, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не було надано суду оригіналів документів на підтвердження доводів, викладених у позовній заяві, як не було надано і належних доказів на підтвердження наявності грошових коштів на відповідному банківському рахунку, відкритому на його ім'я в ПАТ КБ «ПриватБанк» на виконання умов укладеного договору, що свідчить про недоведеність позивачем позовних вимог.

Проте погодитись з таким рішення суду першої інстанції не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом встановлено, що 26 вересня 2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» у Севастопольській філії банку, укладений договір банківського вкладу «Стандарт на 12 місяців» № SAMDN25000738041780, за умовами якого ОСОБА_2 передав банку грошові кошти у розмірі 50000 грн., на депозитний рахунок з виплатою банком 18 % річних, терміном розміщення вкладу до 26 вересня 2014 року (а.с.8).

На підставі договору позивачу було відкрито особовий рахунок, грошові кошти у розмірі 50000 грн. внесені позивачем на підставі платіжного доручення (а.с.9).

23 вересня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача із повідомленням про розірвання укладеного договору та повернення суми вкладу, однак йому було відмовлено (а.с.10).

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

З огляду на визначення договору банківського вкладу, що закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах, банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (ст. 2 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність»).

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Положення ст. 1059 ЦК України врегульовує питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Згідно з п. 1.4 Положення залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (п. 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (п. 1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (п. 1.10 Інструкції).

Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно з п. 8 гл. «Приймання банком готівки» розд. ІІІ «Касові операції банків з клієнтами» Інструкції № 337, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Вирішуючи спори у таких правовідносинах суди мають зробити висновки щодо застосування норм матеріального права, а саме: ст. 1059 ЦК України, п. 1.4 Положення, пп. 1.8, 1.10 Інструкції № 492, п. 8 гл. 2 «Приймання банком готівки» розд. ІІІ «Касові операції банків з клієнтами» Інструкції № 337.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-118 цс 14 від 29 жовтня 2014 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Колегія суддів приходить до висновку, що між сторонами, а саме між ОСОБА_2 та юридичною особою ПАТ КБ «Приватбанк», місцезнаходженням якої є м. Дніпропетровськ у визначеному законом порядку був укладений договір банківського вкладу, про що позивачем було надано та оглянуто оригінали договору банківського вкладу та платіжного доручення, яке свідчить про внесення готівкових коштів до каси відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 95 ЦК України філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Таким чином, відповідальність щодо неповернення грошових коштів за договорами банківського вкладу несе юридична особа, тобто ПАТ КБ «Приватбанк».

Натомість, встановивши, між сторонами у визначеному законом порядку був укладений договір банківського вкладу, та в свою чергу зобовязання по поверненню коштів належним чином банком не виконано, у звязку із чим позивач звертався з вимогою про повернення суми вкладу по закінченню строку дії договору, у розумінні вимог договору банківського вкладу, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення суми вкладу.

Таким чином, сума вкладу, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 26 вересня 2013 року по 29 вересня 2014 року з нарахованими процентами складає 55153,43 грн., з яких: 50000 грн. сума неповернутого вкладу, 5153,43 грн. сума не виплачених процентів.

Оскільки вищезазначені правовідносини виникли у звязку з невиконанням саме грошового зобовязання, тому до них слід застосовувати цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобовязання (ст. 625 ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті гривні, тому норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції поширюються на випадки прострочення виконання грошового зобовязання, яке визначене договором у гривні.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню за період з 29 вересня 2014 року по 03 червня 2015 року з розрахунку сума вкладу за укладеним договором * 1,474 (індекс інфляції) = 26285, 96 грн., а також 3% річних за вказаний період з розрахунку сума вкладу 55153,43 грн. * 3% * 248днів = 1124,22 грн.

З урахуванням встановлених обставин у справі, рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про повернення банківського вкладу підлягає скасуванню на підставі ст.309 ЦПК України з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 03 червня 2015 року в частині вирішення позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу, стягнення процентів скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 грошові кошти за договором банківського вкладу «Стандарт на 12 місяців» № SAMDN25000738041780 загальну суму 82410,18 грн., яка складається: з суми неповернутого вкладу - 50000 грн.; суми не виплачених процентів за вкладом - 5 153,43 грн., інфляційних втрат - 26 132,53 грн., а також трьох процентів річних від простроченої суми - 1 124,22 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: М.Ю. Петешенкова

ОСОБА_3

ОСОБА_4