Рішення № 5914509, 28.05.2009, Господарський суд Чернігівської області

28.05.09

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів тел. 698-166

проспект Миру , 20 тел. 678-853

Іменем України

РІШЕННЯ

26 травня 2009 року Справа № 8/72

За позовом: Приватного підприємства "ВК і К", вул. Дружби, 17, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27500

До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 14033

Про стягнення 133886грн.40 коп.

Суддя Т.Г.Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Дівін К.Г. представник, довіреність б/н від 15.07.2008р.

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 116207грн.03коп. боргу за товар, отриманий по накладним за період з 13.06.08р. по 11.11.08р. на підставі договору поставки №1458 від 11.06.2008р., 10009грн.71коп. пені за період з 21.11.08р. по 31.03.09р. та 7669грн.66коп. інфляційних нарахувань за грудень 2008р., січень-лютий 2009р. за неналежне виконання відповідачем зобовязань.

Під час розгляду справи позивачем подано уточнення до позовної заяви, відповідно до якого позивач просить зменшити суму основного боргу на 5000грн. Таким чином, з урахуванням вищевказаного уточнення позивач просить стягнути з відповідача 111207грн.03коп. боргу, 10009грн.71коп. пені та 7669грн.66коп. інфляційних нарахувань. Вказане уточнення розцінюється судом як заява про зменшення розміру позовних вимог, оскільки аналіз її змісту свідчить, що позивач при тих же позовних вимогах (стягнення заборгованості за договором поставки), зменшує розмір позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості. Враховуючи, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити і зменшити розмір позовних вимог, така заява позивача не суперечить діючому законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, а тому судом приймається до розгляду заява позивача і спір вирішується з її урахуванням.

Відповідач відзив на позов не надав. В силу ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Ухвала суду про відкладення розгляду справи від 23.04.2009р., яка направлялась відповідачу на зазначену в позовній заяві адресу, а саме: АДРЕСА_1, повернулась із відміткою поштового відділення у звязку із закінченням терміну зберігання.

Оскільки, до повноважень господарського суду не віднесено зясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а тому, за загальним правилом, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, якщо ухвала суду надіслана на поштову адресу зазначену у позовній заяві.

Крім того, як вбачається із наданої позивачем довідки Серії АГ №098168 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач станом на 24.04.2009р. зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, яка співпадає з адресою, зазначеною у позовній заяві. Таким чином суд приходить до висновку, що судом вжиті заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання по розгляду даної справи. Враховуючи, що судом явка представника відповідача обовязковою не визнавалася, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності останнього.

Заявлене позивачем клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволено.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення та доводи представника позивача, зясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

11 червня 2008р. між Приватним підприємством “ВК і К” (позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач у справі) укладено договір №1458, на підставі якого позивач продав, а відповідач купив продукцію, виготовлену позивачем (далі-Товар), в асортименті, в кількості, за цінами і на суму, вказану в накладних, відповідно з діючим на момент відпуску товару затвердженим переліком вільно-відпускних цін.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, положення якого регулюються §1 глави 30 Господарського кодексу України та ст.712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Аналогічні приписи містяться у ст.712 Цивільного кодексу України.

Пункт 9.1. договору визначає, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2008р.

На виконання умов договору позивач по накладним за період з 13.06.08р. по 11.11.08р. передав відповідачу товар на загальну суму 345494грн.23коп. Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом та печаткою відповідача на накладних.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем зобовязання по передачі товару виконані.

Як стверджує позивач і як вбачається з наданого ним розрахунку заборгованості відповідачем за період з 30.06.08р. по 30.11.08р. було проведено часткову оплату за отриманий товар у готівковому та безготівковому порядку на загальну суму 229287грн.20коп. Крім того, із матеріалів справи вбачається, що відповідачем 30.03.09р. було сплачено готівкою через касу підприємства частину боргу за даним договором у розмірі 5000грн. Отже, на момент звернення позивача до суду з позовною вимогою, заборгованість становить 111207грн.03коп.

В силу ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань.

Відповідно до ч.1.ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п.2.5. договору оплата вважається проведеною після зарахування установою обслуговуючого банку грошових коштів на поточний рахунок позивача та його підтвердження про це, або оприбуткування грошових коштів в касі підприємства позивача.

Пунктом 2.6. договору визначається, що платіж проводиться з відстрочкою оплати товару протягом десяти банківських днів. Отже, відповідно до зазначеної умови договору відповідач мав здійснити оплату за отриманий товар до 24.11.2008р. включно з урахуванням дати останньої поставки за договором.

Відповідач свої зобовязання належним чином не виконав, у встановлений строк оплату отриманої продукції не здійснив. На день вирішення спору заборгованість становить 111207грн.03коп.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобовязань за договором у встановлений строк, докази оплати заборгованості в повному обсязі відповідачем не надані, а тому з нього підлягає стягненню 111207грн.03коп. боргу.

Відповідно до п.5.3. договору за прострочку оплати, порушення строків оплати, вказаних в п. 2.6. договору цього договору покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, яка діла на дату порушення строків оплати.

З урахуванням вказаної умови договору позивач просив стягнути з відповідача 10009грн.71коп. пені за період з 21.11.08р. по 31.03.09р.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національною банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Аналогічну норму містить ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, яка встановлює, що розмір пені обчислюється від суми прострочення платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приймаючи до уваги, що остання передача товару була проведена 10.11.2008р., що підтверджується копією видаткової накладної, яка міститься в матеріалах справи, а також, враховуючи, що п. 2.6. договору визначено, що оплата товару проводиться з відстрочкою платежу протягом десяти банківських днів, а тому пеня мала бути нарахована, починаючи з 25.11.2008р. по 31.03.09р. За вказаний період сума пені становить 9704грн.07коп. Оскільки, матеріалами справи підтверджується факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар, а також судом встановлений факт прострочення відповідачем виконання зобовязання, вимоги позивача щодо стягнення пені задовольняються судом частково в розмірі 9704грн.07коп. за період з 25.11.08р. по 31.03.09р.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Посилаючись на згадану норму позивач просить стягнути з відповідача 7669грн.66коп. інфляційних нарахувань за грудень 2008р., січень-лютий 2009р.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання грошових зобовязань, розрахунок інфляційних нарахувань складений відповідно до норм чинного законодавства, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 7669грн.66коп. інфляційних нарахувань за грудень 2008р., січень-лютий 2009р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, і з відповідача підлягає стягненню 111207грн.03коп. боргу, 9704грн.07коп. пені, 7669грн.66коп. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст.ст.193,231,264-271 Господарського кодексу України, ст.ст.530,625,712 Цивільного кодексу України, ст.ст.49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_2, р/р НОМЕР_1, ЧФ АППБ “Райффайзенбанк Аваль”, МФО 380805) на користь Приватного підприємства “ВК і К”, м.Світловодськ, вул. Дружби, 17, (код 13745730, р/р 26004001821001 у Світловодській філії “Укрінбанку”, МФО 323505) 111207грн.03коп. боргу, 9704грн.07коп. пені, 7669грн.66коп. інфляційних нарахувань, 1285грн.81коп. держмита та 113грн.32коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя Т.Г.Оленич