Рішення № 59144416, 29.03.2016, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/9085/14-ц

№ провадження 2/208/775/16

РІШЕННЯ

Іменем України

29 березня 2016 р. м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська у складі: судді Дячкова С.В., при секретареві Тур І.В., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно за заповітом та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: реєстраційна служба Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області про визнання спадкового домоволодіння спільною власністю подружжя, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 у жовтні 2014 р. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, посилаючись на те, що 09 лютого помер ОСОБА_5, який є її батьком.

Перед смертю батько склав на її користь заповіт, яким на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: належне йому домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами, номер 46/102, яке розташоване в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, вул. Лісна та належні йому всі права та обовязки, а також все інше майно, де б воно не було, та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті, і на що він за законом матиме право, заповідає ОСОБА_1 Цей заповіт 07.02.2014 року був посвідчений державним нотаріусом ОСОБА_6

Вона є єдиною спадкоємицею по заповіту померлого ОСОБА_5

Для оформлення спадкових прав після смерті батька вона звернулася до Третьої дніпродзержинської державної нотаріальної контори.

Однак, як повідомила її державний нотаріус Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, крім неї з заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_3, дружина померлого, яка заявляє на частку в спільній сумісній власності на спадкове майно. Державний нотаріус рекомендувала їй звернутися до суду для вирішення цього питання по суті відповідно до чинного законодавства.

Сімейні стосунки між батьками не склалися і в червні 2006 року остаточно припинили спільне проживання, а в вересні-жовтні 2006 року ОСОБА_3 виїхала на постійне місце проживання до Республіки Вірменія.

Весь цей час відповідачка ні зі нею не з батьком родинні стосунки не підтримувала, матеріально не допомагала.

Отже, вважає, що право власності на спадкове майно за заповітом повинно бути визнано за нею.

Просила визнати за нею право власності на спадкове майно за заповітом, що належало померлому ОСОБА_5 на праві власності, розташоване за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Лісна, 46/102.

ОСОБА_3 у червні 2015 року звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання спадкового домоволодіння спільною власністю подружжя, посилаючиь на те, що 09 лютого 2014 року помер ОСОБА_5, який по відношенню до ОСОБА_1 був батьком, а до ОСОБА_3 був законним чоловіком.

Під час шлюбу подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було придбано майно, а саме: домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Лісна, будинок 46/102.

Вважає зазначене домоволодіння спільною сумісною власністю подружжя.

Просила визнати обєктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_3 домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Лісна, 46/102; визнати за нею частку у розмірі 1/2 частки зазначеного домоволодіння.

В судовому засіданні позивач та її представник первісний позов підтримали із зазначених у ньому підстав, зустрічний позов не визнали, посилаючись на його необгрунтованість, відповідач та її представник первісний позов визнали частково, пояснили, що позивач за первісним позовом не може претендувати на все домоволодіння, зустрічний позов підтримали із зазначених у ньому підстав.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

09 лютого 2014 року помер ОСОБА_5, який по відношенню до ОСОБА_1 був батьком, а до ОСОБА_3 був законним чоловіком. Шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був зареєстрований 02 жовтня 1968 року у відділі ЗАГС у м. Кіровакан і в шлюбі подружжя взяло прізвище ОСОБА_3.

Згідно п. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 60 Сімейного Кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 61 СК України, обєктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Під час шлюбу подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_3, було придбано майно, а саме: домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Лісна, будинок 46/102.

Зазначене домоволодіння було документально оформлено на ОСОБА_5, ОСОБА_3 знала про цю обставину і на той час ніяких складнощів стосовно такого оформлення або питань про право власності у ОСОБА_7 не виникало, так як подружжя вважало зазначене домоволодіння спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно п. 2 ст. 370 ЦК України, вважається що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права.

З огляду на викладене, суд вважає, що первісний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а зустрічний позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

У ч. 1 ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Позивач ОСОБА_1 не надала доказів тому, що у червні 2006 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 остаточно припинили сумісне мешкання та те, що домоволодіння розташоване за адресою: м.Дніпродзержинськ, вул. Лісна, 46/102, не є спільною сумісною власністю подружжя.

Керуючись ст. 16, 392, 1220, 1223 ЦК України, ст. 60, 61 Сімейного кодексу України, ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно за заповітом відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: реєстраційна служба Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області про визнання спадкового домоволодіння спільною власністю подружжя задовольнити.

Визнати обєктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_3 домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Лісна, 46/102.

Визнати за ОСОБА_3 частку у розмірі 1/2 частки домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Лісна, 46/102.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін апеляційної скарги.

Суддя Дячков С. В.