Рішення № 59143510, 19.07.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 липня 2016 р. Справа № 918/389/16

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Торчинюка В.Г., розглянувши матеріали справи

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до відповідача: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Селянка ТМ"

про стягнення заборгованості в сумі 13 834 грн. 05 коп.

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_3 за довіреністю від 12 травня 2016 року № б/н;

від відповідача: ОСОБА_4 за довіреністю б/н від 1 червня 2016 року.

В судовому засіданні 19 липня 2016 року, відповідно до статті 85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Селянка ТМ", в якій просив суд стягнути заборгованість в сумі 13 834 грн. 05 коп., з яких: 13 000 грн. 00 коп. сума основного боргу, 177 грн. 04 коп. три процента річних та 657 грн. 01 коп. інфляційних.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 30 травня 2016 року порушено провадження у справі № 918/389/16, розгляд якої призначено на 07 червня 2016 року.

Ухвалою суду від 07 червня 2016 року розгляд справи відкладено на 05 липня 2016 року.

04 липня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду позивач подав клопотання від 04 липня 2016 року, в додатках до якого долучив до матеріалів справи частину документів, які витребовувались ухвалою суду від 07 червня 2016 року.

Ухвалою суду від 05 липня 2016 року розгляд справи відкладено на 19 липня 2016 року.

19 липня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 18 липня 2015 року, в якому останній просив суд відмовити позивачу в задоволенні позові.

19 липня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник позивача подав клопотання до якого долучив частину документів які витребовувались ухвалою суду від 30 травня 2016 року та від 05 липня 2016 року.

У судовому засіданні 19 липня 2016 року уповноважений представник позивача підтримав позов з підстав зазначених у позовній заяві, наполягав на його задоволенні, у свою чергу уповноважений представник відповідача проти позову заперечив, просив суд в його задоволенні відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07 серпня 2015 року між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Селянка ТМ" (надалі - Замовник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Виконавець) був укладений договір на супровід адміністративної справи (надалі - договір а.с. 6), за умовами якого Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець відповідно до чинного в Україні законодавства приймає на себе обов'язки здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси Замовника, надавати іншу юридичну допомогу в обсязі і на умовах, встановлених цим договором (пункт 1 договору).

Відповідно до пункту 2 договору Виконавець зобов'язується здійснювати представництво інтересів Замовника:

- в контролюючих органах державної фіскальної служби по адміністративному оскарженню результатів позапланової виїзної перевірки ТОВ "Селянка ТМ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19 березня 2013 року по 31 грудня 2014 року, визнання протиправними і скасуванню податкових повідомлень - рішень, прийнятих на підставі акту від 04 серпня 2015 року № 240/14-16-22-02/38661338;

- в судах, адміністративних судах, в тому числі апеляційній та касаційній інстанції по судовій справі про визнання протиправними і скасуванню податкових повідомлень - рішень, прийнятих на підставі акту від 04 серпня 2015 року № 240/14-16-22-02/38661338.

Представництво здійснюється на підставі відповідних довіреностей, що видаються Замовником. Такі довіреності повинні передбачати повноваження Виконавця, що є достатніми для виконання ним його обов'язків за цим договором.

Пунктом 4 договору Сторони погодили, що плата за виконання Виконавцем доручень Замовника за цим договором, включаючи витрати організаційно - технічного характеру, визначається Сторонами в сумі 3 670 грн. 00 коп. та сплачується Довірителем шляхом безготівкового розрахунку на протязі 120 календарних днів з дня укладання цього договору.

При досягненні позитивного результату по справі у випадку задоволення заявлених вимог Замовник зобов'язується виплатити додаткову винагороду в розмірі 2 (двох) відсотків, а при частковому задоволенні пропорційно задоволеній сумі. Додаткова винагорода сплачується Довірителем протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня набуття чинності податкового/судового рішення (пункти 6, 7 договору).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 11 цього договору та закінчується у строки завершення справи у суді з набуттям чинності судових рішень (пункти 11, 12 договору).

Договору на супровід адміністративної справи від 07 серпня 2015 року підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих субєктів господарювання.

Статтею 204 ЦК України презумується правомірність правочину.

На час розгляду справи доказів недійсності чи розірвання договору на супровід адміністративної справи від 07 серпня 2015 року, зокрема відповідних судових рішень з цього приводу, господарському суду не надано.

На підставі договору Виконавцем було проведено системний правовий аналіз висновків акту перевірки від 4 серпня 2015 року № 240/14-16-22-02/38661338 та визначено шляхи можливого оскарження в ньому контролюючим органом порушень.

На підтвердження належного виконання умов договору на супровід адміністративної справи між позивачем та відповідачем було складено та підписано акт надання послуг від 04 грудня 2015 року на суму 18 000 грн. 00 коп.

Згідно акту, Виконавцем було проведено системний правовий аналіз акту контролюючого органу, надано персоналу замовника усні консультації, підготовлено проект заперечень, підготовлено проект скарги, опрацьовано рішення про результати розгляду первинної скарги, підготовлено проект повідомлення до ДПІ у м. Рівне про досудове врегулювання спору.

Вищезазначений акт надання послуг від 04 грудня 2015 року підписаний Замовником без будь яких зауважень та заперечень, доказів протилежного відповідач суду не надав.

Також, в акті міститься запис, що претензії до Виконавця стосовно переліку та якості наданих послуг у Замовника відсутні.

Крім того, матеріали справи містять рішення головного управління ДВС у Рівненській області про результати розгляду скарги від 21 жовтня 2015 року №344/10с/1700-10-04-04/178, відповідно до якого було скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області від 14 серпня 2015 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток в сумі 573 193 грн. 00 коп. основного платежу і 143 298 грн. 00 коп. штрафними (фінансовими) санкціями та залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області від 13 серпня 2015 року № 000561702 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на доходу з фізичних осіб в сумі 973 грн. 01 коп. основного платежу і 1 132 грн. 14 коп.

Суд констатує, що на підставі складених Виконавцем документів, які зазначалися вище в акті наданих послуг, Замовником був досягнутий позитивний результат, який заключається в скасуванні податкового повідомлення-рішення на суму 716 491 грн. 00 коп.

Сторони пунктом 6 договору передбачили, що при досягненні позитивного результату, Замовник виплачує Виконавцю додаткову винагороду в розмірі 2 (двох) відсотків, а при частковому задоволенні пропорційно задоволеній сумі.

Суд зазначає, що 2 відсотки від скасованої суми в податковому повідомленні-рішенні становить 14 330 грн. 00 коп., що і було відображено в акті надання послуг від 04 грудня 2015 року.

Отже, сторони в договорі передбачили, що гонорар, який буде виплачений Замовником для Виконавця залежить від позитивного результату рішення податкового органу, а не від особистого представництва ФОП ОСОБА_5 в контролюючих органах державної фіскальної служби.

30 грудня 2015 року на виконання умов договору та акту наданих послуг від Замовника на розрахунковий рахунок Виконавця в безготівковій формі надійшли кошти в сумі 5 000 грн. 00 коп., що стверджується випискою з банку (а.с. 42), також часткову оплату боргу підтвердив уповноважений представник відповідача у судовому засіданні 19 липня 2016 року.

Проте, в порушення умов договору оплата в повному розмірі за надані позивачем послуги, відповідачем не проведена і станом на день розгляду справи заборгованість відповідача становить 13 000 грн. 00 коп.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За умовами частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 525 ЦК України з одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(стаття 526 ЦК України).

Згідно статті 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відтак, судом встановлено та стверджено матеріалами справи, що позивач належним чином виконав своє зобов'язання перед відповідачем, передбачене умовами договору, проте, відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які б могли свідчити про погашення заборгованості перед позивачем.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача про стягнення з відповідача 13 000 грн. 00 коп. основного боргу за договором на супровід адміністративної справи від 07 серпня 2015 року.

Окрім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 177 грн. 04 коп. 3 % річних та 657 грн. 01 коп. інфляційних збитків (періоди нарахування, а.с. 2).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних збитків наданий позивачем суд визнає його вірним, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 177 грн. 04 коп. 3 % річних та 657 грн. 01 коп. інфляційних збитків підлягають задоволенню.

Крім того, уповноваженим представником позивача просив суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд зазначає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Згідно статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

За змістом статті 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно частини 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

В матеріалах справи міститься копія договору про надання правової допомоги від 10 травня 2016 року укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_3, довіреність на представництво інтересів від 12 травня 2016 року, акт виконаних робіт від 17 травня 2016 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 01 грудня 2003 року № 397 та квитанція до прибуткового касового ордеру від 17 травня 2017 року № б/н на суму 6 380 грн. 00 коп. (а.с. 11 - 15).

Вищезазначені документи, уповноважений представник позивача надав в якості доказу понесених позивачем витрат на послуги адвоката.

У відповідності до пункту 2.6 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" Постанова Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

З зазначеного суд вбачає, що належним доказом отримання коштів є сама квитанція до прибуткового касового ордеру та запис у відповідних касових книгах.

Водночас уповноважений представник позивача відмовився надавати будь які додаткові докази, зазначивши, що інших доказів суду надати не може.

Відтак, з урахуванням зазначеного вище, суд не приймає в якості належного та допустимого доказу квитанцію до прибуткового касового ордеру від 17 травня 2017 року № б/н на суму 6 380 грн. 00 коп., як доказ сплати адвокату ОСОБА_3 вищезазначеної суми.

Тому, наведені вище документи не вказують на те, що сума коштів 6 380 грн. 00 коп. були перераховані позивачем для адвоката ОСОБА_3 в якості оплати вартості правової допомоги.

Таким чином, витрати на правову допомогу в сумі 6 380 грн. 00 коп., не доведені належними та допустимими доказами, а тому не можуть бути визнані судовими витратами позивача.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення в пункті 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, а саме: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За умовами статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У статті 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача 13 000 грн. 00 коп. основної заборгованості, 177 грн. 04 коп. 3 % річних та 657 грн. 01 коп. інфляційних збитків які стверджуються матеріалами справи є законними та обґрунтованими.

Згідно статті 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позов задоволено в повному обсязі, відповідно до статті 49 ГПК України на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 49, 81 - 1, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Селянка ТМ" (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Гетьмана Мазепи, 4а/6а, офіс 201, ідентифікаційний код: 38661338) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (33024, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_2) 13 000 (тринадцять тисяч) грн. 00 коп. боргу, 177 (сто сімдесят сім) грн. 04 коп. 3 % річних, 657 (шістсот п'ятдесят сім) грн. 01 коп. інфляційних збитків, також 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "22" липня 2016 року

Суддя Торчинюк В.Г.