Постанова № 59140506, 22.07.2016, Лебединський районний суд Сумської області

Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 580/167/16-а

Номер провадження 2-а/580/9/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2016 р. Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючої судді - Подопригори Л. І. за участю: секретаря судового засідання - Лєсної Н.В., позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до голови Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області ОСОБА_3 про визнання дій протиправними, зобовязання надати відповідь на заяву, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом до відповідача про визнання дій протиправними, зобовязання надати відповідь на заяву та стягнення моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 30 липня 2015 року він звернувся із заявою №69 до голови Будильської сільської ради - ОСОБА_3, в якій просив надати інформацію та вчинити дії.

На його звернення Будильська сільська рада надала відповідь листом від 27 серпня 2015 року в якому був викладений текст, що зовсім не повязаний з його заявою та без повідомлення про задоволення чи відмову в задоволенні звернення.

Позивач вважає, що сільський голова проігнорував його звернення, оскільки жодне з викладених питань не було розглянуте та вирішене, чим було порушено його право на отримання необхідної інформації та завадив реалізації прав та інтересів.

Тому позивач з урахуванням уточнених позовних вимог прохає суд визнати дії голови Будильської сільської ради такими, що порушили його право на розгляд звернення та отримання інформації, зобовязати відповідача розглянути заяву та надати відповідь на викладені у ній запитання, а також стягнути з відповідача моральну шкоду та судові витрати.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача позов не визнала, оскільки вважає, що звернення позивача до голови Будильської сільської ради від 30 липня 2015 року викладене у заяві № 69 було ідентичним зі зверненням позивача до голови Будильської сільської ради від 5 червня 2015 року викладеним у заяві № 47 на яке йому була надана відповідь 3 липня 2015 року за вихідним номером 02-20/607, тому відповідь на запитання поставлені у зверненні не надавалась, про що позивача було повідомлено листом від 27 серпня 2015 року за вихідним номером 02-20/748.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та дослідивши докази у справі, вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав:

Даний спір між сторонами виник з адміністративних правовідносин, які регулюються ст. 3, 18, 71 КАС України, ст. 1, 5 Закону України «Про інформацію», ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» та ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

В судовому засіданні було встановлено, що відповідач є посадовою особою місцевого самоврядування, на якого згідно п. 18 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» покладений обовязок забезпечити на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх обєднань.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про звернення громадян», не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

ОСОБА_1, звернувся до голови Будильської сільської ради - ОСОБА_3 із заявою № 69 від 30 липня 2015 року в якій просив надати наступну інформацію:

1.Про кількість та назву молодих дерев закуплених у 2012 та 2014 роках для їх посадки на території села Будилка і на території Будильської сільської ради та суму коштів витрачених сільською радою на їх придбання, або зазначити інший спосіб набуття цих саджанців;

2.Про кількість або відсоток дерев, які прижилися та вказати причини, які завадили деревам прижитися, відсутність води при посадці;

3.Назвіть особу, яка вивчала проблеми посадки та не приживання дерев і що зроблено за три останні роки для того щоб с. Будилка було засаджено деревами, а не дивитись як щороку вянуть сотні молодих дерев;

4.З 4 до 6 години ранку у травні-липні, а у квітні та серпні з 5 до 6 години ранку як завжди достатньо видно, але в селі Будилка вулиці продовжують освітлюватися. В який спосіб вмикається та вимикається вуличне освітлення;

5.Прошу повідомити відповідальну особу, яка в такий спосіб, впродовж останніх трьох років, на шкоді громаді попусту витрачає кошти;

6.Назвіть особу, яка займалася зазначеними проблемами та чому до сьогодні не знайшли особу чи пристрій, який би вимикав освітлення Будильських вулиць у світлий час суток;

7.Зазначте кількість світильників, які освітлюють вулиці с. Будилка та Будильської сільської ради, їх потужність у кіловат годинах (однієї лампи і загальну кількість) та вартість електроенергії для БСР у травні 2015 року за 1 кВт вуличного освітлення;

8.Чому Ви особисто, за три останні роки не завадили марнотратству на вуличне освітлення села у світлу пору доби;

9.Вжити заходів для усунення вказаної проблеми та зобовязати відповідальну особу повернути сільській раді кошти витрачені на марне освітлення вулиць у світлу пору доби та зазначити розмір цих збитків (а.с. 4).

Звернення ОСОБА_1, від 30 липня 2015 року викладене в заяві № 69 було розцінено головою Будильської сільської ради як ідентичне з його зверненням від 5 червня 2015 року викладеним у заяві № 47 на яке йому була надана відповідь 3 липня 2015 року за вихідним номером 02-20/607, тому відповідь на запитання поставлені у зверненні не надавалась, про що позивача було повідомлено листом від 27 серпня 2015 року за вихідним номером 02-20/748 (а.с. 5).

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року ухваленою за результатами апеляційного перегляду постанови Лебединського районного суду Сумської області від 8 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до голови Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області ОСОБА_3, були частково задоволені вимоги позивача. Суд визнав відповідь голови Будильської сільської ради викладену в листі від 3 липня 2015 року за вихідним номером 02-20/607 на звернення позивача від 5 червня 2015 року викладеному в заяві № 47 не по суті запиту та визнав неправомірною відмову в наданні інформації. Також суд зобовязав голову Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області ОСОБА_3 повторно розглянути звернення ОСОБА_1 викладене у заяві № 47 від 5 червня 2015 року (а.с. 48-51).

На виконання вказаного рішення суду головою Будильської сільської ради 18 лютого 2016 року за вихідним номером 02-20/147 позивачу була надана відповідь на запитання викладені в заяві № 47 від 5 червня 2015 року (а.с. 57).

Відповідь на заяву позивача від 30 липня 2015 року № 69, не надавалася, що ствердив представник відповідача в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскільки питання викладені позивачем у заяві № 47 від 5 червня 2015 року не були вирішені по суті головою Будильської сільської ради, тому його звернення викладене в заяві від 30 липня 2015 року № 69 не є повторним в розумінні ч. 2 ст. 8 Закону України «Про звернення громадян», і підлягало розгляду по суті, тобто, дії відповідача в цій частині суд вважає протиправними та такими, що порушили право позивача на розгляд звернення та отримання інформації.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне зобовязати відповідача розглянути заяву позивача від 30 липня 2015 року № 69.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача завданої йому моральної шкоди в розмірі 425 грн., суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин,розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Із урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позивачем не доведено та не надано жодних доказів, котрі б доводили, що внаслідок протиправних дій відповідача по ненаданню відповіді на його звернення, виникли психотравматичні фактори, що спричинили негативні емоції і переживання, а отже відсутні будь-які підстави для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.

Крім основних вимог, позивач прохає суд стягнути з відповідача витрати, що повязані з прибуттям до суду, а саме: витрати, повязані з переїздом на судові засідання з с. Будилки до м. Лебедина і у зворотному напрямку (6 разів) на суму 75 грн. 29 коп.; добові витрати, повязані з переїздом до м. Лебедина в сумі 180 грн., виходячи з розміру 30 грн. за кожну поїздку; компенсацію за відрив від звичайних занять в розмірі 200 грн. 28 коп., виходячи з чотирьох годин на кожне судове засідання. Всього просить відшкодувати йому витрат на загальну суму 455 грн. 57 коп.

Суд вважає, що вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.91 КАС України витрати, повязані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалене судове рішення і яка не є субєктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові ( у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Враховуючи, що позивач не працює, йому повинна бути виплачена компенсація за відрив від звичайних занять. Однак, граничний розмір компенсації за відрив від звичайних занять не може перевищувати розмір мінімальної заробітної плати, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять ( п.3 додатку до постанови КМ України №590 від 27.04.2006 р. «Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави». Так, згідно з журналом судових засідань, позивач перебував в судових засіданнях: 16.03.2016р. 39 хв., 28.03.2016р. 5 хв., 12.04.2016р. 32 хв., 19.04.2016 1 год. 07 хв., 14.07.2016р. 16 хв., 22.07.2016 19 хв. Виходячи з мінімальної заробітної плати встановленої законом з 01.01.2016 року по 30.04.2016 р., у місячному розмірі 1378 грн., та у погодинному розмірі 8 грн. 29 коп., середньоденна компенсація за відрив від звичайних занять за участь в судових засіданнях 16.03.2016р. 39 хв., 28.03.2016р. 5 хв., 12.04.2016р. 32 хв., 19.04.2016 1 год. 07 хв., розраховується наступним чином: за 16.03.2016 р. - 1378 : 22 робочих днів = 62 грн. 63 коп., втрати за 1 годину 62 грн. 63 коп. : 8 год. = 7 грн. 83 коп., що є менше ніж встановлений законом мінімум заробітної плати у погодинному розмірі, тому втрати за 1 хвилину слід розраховувати виходячи з розміру заробітної плати встановленої законом у погодинному розмірі, а саме 8 грн. 29 коп. : 60 = 0.14 грн. Отже, за участь в судовому засіданні 16.03.2016р. позивачу слід компенсувати втрати в розмірі 5 грн. 46 коп. ( 0,14 х 39 хв. = 5 грн. 46 коп.). Проведенням аналогічних розрахунків за 28.03.2016р., визначаємо витрати в розмірі 70 коп. ( 0,14 х 5 хв. = 70 коп.). Втрати за 12.04.2016р. становлять 4 грн. 48 коп.; за 19.04.2016 р. 9 грн. 38 коп.

Виходячи з мінімальної заробітної плати встановленої законом з 01.05.2016 року по 30.11.2016 р., у місячному розмірі 1450 грн., та у погодинному розмірі 8 грн. 69 коп., середньоденна компенсація за відрив від звичайних занять за участь в судових засіданнях 14.07.2016р. 16 хв., 22.07.2016 19 хв. розраховується наступним чином: за 14.07.2016 р. - 1450 : 22 робочих днів = 65 грн. 91 коп., втрати за 1 годину 65 грн. 91 коп. : 8 год. = 8 грн. 24 коп., що є менше ніж встановлений законом мінімум заробітної плати у погодинному розмірі, тому втрати за 1 хвилину слід розраховувати виходячи з розміру заробітної плати встановленої законом у погодинному розмірі, а саме 8 грн. 69 коп. : 60 = 0.14 грн. Отже, за участь в судовому засіданні 14.07.2016р. позивачу слід компенсувати втрати в розмірі 2 грн. 24 коп. ( 0,14 х 16 хв. = 2 грн. 24 коп.). Проведенням аналогічних розрахунків за 22.07.2016р., визначаємо витрати в розмірі 2 грн. 66 коп.

Таким чином, загальний розмір компенсації за відрив від звичайних занять за 6 судових засідань становить 24 грн. 92 коп.

Виплата добових регулюється Постановою Кабінету Міністрів України №98 від 02.02.2011 р. та № 590 від 27.04.2006 р. « Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» у разі переїзду до іншого населеного пункту. На думку суду, підстав для виплати добових позивачу немає, оскільки нормами адміністративного судочинства передбачена підсудність адміністративних справ по територіальності - тобто за місцем проживання відповідача, а у окремих випадках і за місцем проживання позивача. Наявність правил підсудності адміністративних справ зумовлює необхідність переїзду сторін та їхніх представників до іншого населеного пункту, в якому знаходиться суд, що розглядає справу. В даному випадку позивач ОСОБА_1 проживає на території, що підсудна Лебединському районному суду, а саме: в с. Будилка Лебединського району, яке до того ж знаходиться на незначній відстані від м. Лебедина ( 12 км). Максимальний час, який був затрачений позивачем на розгляд справи в суді 1 год. 7 хв., інші засідання проводились в межах до 1 години. З цього випливає, що необхідності у виплаті позивачеві добових немає, тому в задоволенні вимог позивача в цій частині слід відмовити.

Відшкодування транспортних витрат, повязаних з переїздом до м. Лебедин для участі в судових засіданнях, ч.2 ст.91 КАС України не передбачені. Тому в цій частині вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Всього, таким чином, позивачеві підлягає виплата з бюджету Будильської сільської ради компенсаційних витрат, повязаних з розглядом адміністративної справи, на суму 24 грн. 92 коп.

Також суд вважає за необхідне стягнути з відповідача суму судового збору пропорційно до задоволених вимог позивача, звільнивши позивача від сплати судового збору враховуючи його скрутне матеріальне становище.

Зважаючи на те, що позивачем було заявлено три позовні вимоги з яких були задоволені дві, а також те, що розмір судового збору за подання до суду фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру складає 551 грн. 20 коп., тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 367 грн. 46 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.7,9,10,11,17, 18, 70,71, 87, 91,158161,186 КАС України, ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», ст. 1 Закону України «Про інформацію», ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити частково.

Визнати протиправними дії голови Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області ОСОБА_3 щодо відмови розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 липня 2015 року № 69 та відмови у наданні інформації, такими, що порушили право позивача на розгляд звернення та отримання інформації.

Зобовязати голову Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області ОСОБА_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 липня 2015 року № 69.

Стягнути з бюджету Будильської сільської ради на користь ОСОБА_1 компенсацію за відрив від звичайних занять, в розмірі 24 грн. 92 коп.

Стягнути з бюджету Будильської сільської ради на користь держави судовий збір в розмірі 367 грн. 46 коп. зарахувавши кошти на р/р 31216206700214 код класифікації доходів бюджету 22030101- судовий збір, отримувач державний бюджет Лебединського району, ЄДРПОУ 37345566 Банк ГУДКУ в Сумській області МФО 837013.

На постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного адміністративного судучерез Лебединськийрайонний судСумської області.

Суддя: Л. І. Подопригора