Постанова № 59139768, 04.07.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2016 р. Справа № 804/1957/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Бузякова М.Р.,

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача-2: ОСОБА_3,

представників третьої особи-1: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представників третьої особи-2: ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Дніпропетровської обласної ради, Департаменту охорони здоровя Дніпропетровської обласної державної адміністрації,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Комунальний заклад «Дніпропетровська міська клінічна лікарня №2» Дніпропетровської обласної ради, Комунальний заклад «Дніпропетровський спеціалізований клінічний медичний центр матері та дитини ім. проф. ОСОБА_8» Дніпропетровської обласної ради

про визнання протиправними та скасування рішень субєктів владних повноважень, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської обласної ради (відповідач-1), Департаменту охорони здоровя Дніпропетровської обласної державної адміністрації (відповідач-2), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Комунальний заклад «Дніпропетровська міська клінічна лікарня №2» Дніпропетровської обласної ради (третя особа-1), Комунальний заклад «Дніпропетровський спеціалізований клінічний медичний центр матері та дитини ім. проф. ОСОБА_8» Дніпропетровської обласної ради (третя особа-2), в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ виконуючого обов'язки директора Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації ОСОБА_9 №1072/0/197-14 «Про оптимізацію ліжкового фонду» від 01.10.2014р., а також визнати протиправним рішення Дніпропетровської обласної ради №600-28.06. від 05.12.2014 року в частині передачі майна КЗ «Дніпропетровська міська клінічна лікарня №2» Дніпропетровської обласної ради в оперативне управління комунального закладу «Дніпропетровський спеціалізований клінічний медичний центр матері та дитини ім. проф. ОСОБА_8» Дніпропетровської обласної ради та скасувати вказане рішення в даній частині.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що ОСОБА_1 у лютому 2016 року звернулася до Комунального закладу «Дніпропетровська міська клінічна лікарня №2» Дніпропетровської обласної ради за місцем свого проживання за медичною допомогою до лікаря гінеколога, проте, їй було повідомлено, що ні гінекологічного відділення, ні полового будинку у цій лікарні вже немає, оскільки їх на підставі оскаржуваних позивачем рішень було передано в оперативне управління Комунальному закладу «Дніпропетровський спеціалізований клінічний медичний центр матері та дитини ім. проф. ОСОБА_8» Дніпропетровської обласної ради. Тобто на підставі наказу Департаменту охорони здоровя Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 01.10.2014р. №1072/0/197-14 «Про оптимізацію ліжкового фонду» та рішення Дніпропетровської обласної ради №600-28.06 від 05.12.2014р. фактично було проведено реорганізацію Комунального закладу «Дніпропетровська міська клінічна лікарня №2» Дніпропетровської обласної ради, що суперечить вимогам Закону України «Про введення мораторію на ліквідацію та реорганізацію закладів охорони здоровя» від 23.02.2014р. При цьому відсутність гінекологічного відділення та пологового будинку у лікарні в Ленінському районі порушує права позивача, як громадянки України і жительки району, та права інших жінок, що мешкають у даному районі, на кваліфіковану медичну допомогу, а саме: лікувальний заклад Комунальний заклад «Дніпропетровський спеціалізований клінічний медичний центр матері та дитини ім. проф. ОСОБА_8» Дніпропетровської обласної ради» (Дитяча лікарня № 3) розташований достатньо віддалено від акушерсько-гінекологічної служби, яка знаходиться на території Комунального закладу «Дніпропетровська міська клінічна лікарня №2» Дніпропетровської обласної ради; в дитячій лікарні немає суміжних спеціалістів для консультування хворих дорослого віку цього профілю та немає клінічної лабораторії для їх обстеження та харчоблоку для їх годування; їжа доставляється з харчоблоку, розташованого в приміщенні лікарні за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Пушкіна, 26, що порушує елементарні вимоги санітарії та є небезпечним для здоров'я. При цьому Комунальний заклад «Дніпропетровський спеціалізований клінічний медичний центр матері та дитини ім. проф. ОСОБА_8» Дніпропетровської обласної ради не має ліцензії на такий вид діяльності, що ставить під загрозу життя та здоров'я як позивача, так і інших мешканок Ленінського району міста Дніпропетровська. У звязку з чим позивач звернувся з позовом до суду про визнання протиправними та скасування вищевказаного наказу та рішення.

Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали адміністративний позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просили повністю його задовольнити.

Відповідач -1 предявлений адміністративний позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що Дніпропетровською обласною радою рішень щодо реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) Комунального закладу «Дніпропетровська міська клінічна лікарня №2» Дніпропетровської обласної ради не приймалось, а оскаржуване позивачем рішення прийнято відповідно до норм чинного законодавства, є правомірним та підстави щодо його скасування відсутні.

Представник відповідача-1 у судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач-2 предявлений адміністративний позов також не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем безпідставно зазначено, що оскаржувані рішення суперечать Закону України «Про введення мораторію на ліквідацію та реорганізацію закладів охорони здоровя» від 23.02.2014р., оскільки, по-перше, оскаржуваним наказом відповідача-2 було проведено лише оптимізацію ліжкового фонду закладів для надання перинатальної допомоги та інтенсивного лікування в Дніпропетровській області, а, по-друге, позивачем не надано доказів щодо припинення вищезазначених закладів охорони здоровя відповідно до приписів ч.2 ст.104 Цивільного кодексу України, а також немає посилань на інформацію відносно цього. Крім того, Головним управлінням юстиції у Дніпропетровській області згідно з планом-графіком проведення безвиїзних та виїзних перевірок щодо додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів територіальними органами міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, обласною державною адміністрацією, її структурними підрозділами на 2014 рік, було проведено перевірку стану додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів у Департаменті охорони здоров'я Дніпропетровської облдержадміністрації за період з 01 по 31 жовтня 2014 року, в тому числі і наказу від 01.10.2014р. №1072/0/197-14, і порушень вимог законодавства виявлено не було. У звязку з чим вищевказаний наказ є правомірним та скасуванню не підлягає.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні також заперечував проти задоволення адміністративного позову у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на нього.

Третя особа-1 правом на подання письмових заперечень на позов не скористалася. Представники третьої особи-1 вирішення позовних вимог залишили на розсуд суду.

Третя особа-2 подала заперечення на позов, в яких просила відмовити у задоволені адміністративного позову, оскільки відповідачі при прийняті оскаржуваних рішень діяли у межах повноважень та у спосіб, передбачені нормами чинного законодавства. Доводи, висловлені третьою особою-2 у запереченнях, аналогічні доводам, висловленим відповідачами.

Представники третьої особи-2 у судовому засіданні також заперечували проти задоволення адміністративного позову у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на нього.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін та третіх осіб, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (Ленінський район), що посвідчується паспортними даними позивача.

16 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Комунального закладу «Дніпропетровська міська клінічна лікарня №2» Дніпропетровської обласної ради (далі КЗ «Дніпропетровська міська клінічна лікарня №2» ДОР або лікарня №2), в якому вона обслуговується за місцем проживання, за медичною допомогою до лікаря-гінеколога, у звязку із чим була оформлена медична карта амбулаторного хворого ОСОБА_1 від 16.02.2016р.

З означеної медичної карти, копія якої долучена до матеріалів справи, вбачається, що у день звернення позивачки до лікарні 16.02.2016р. лікарем-гінекологом було проведено її огляд, встановлено діагноз, призначено лікування амбулаторно та призначено зявитися на повторний огляд через 7 днів, про що здійснено відповідний запис у цій картці.

Позивачка у судовому засіданні суду пояснила, що до лютого 2016 року до КЗ «Дніпропетровська міська клінічна лікарня №2» ДОР вона останній раз зверталася приблизно у 2007-2008 роках. У лютому 2016 року вона дуже погано себе почувала через гінекологічні проблеми, навіть поставало питання про можливе направлення на стаціонар. При цьому під час огляду лікар-гінеколог повідомив їй, що ні гінекологічного відділення, ні пологового будинку у цій лікарні вже немає і що їх було передано Комунальному закладу «Дніпропетровський спеціалізований клінічний медичний центр матері та дитини ім. проф. ОСОБА_8» Дніпропетровської обласної ради (далі КЗ «Дніпропетровський спеціалізований клінічний медичний центр матері та дитини ім. проф. ОСОБА_8» ДОР). В подальшому у звязку із зверненням з цього приводу до приймальні головного лікаря лікарні №2, вона дізналася, що відповідно до наказу Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 01.10.2014р. №1072/0/197-14 «Про оптимізацію ліжкового фонду» акушерсько-гінекологічну службу було передано з КЗ «Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 2» ДОР на базу КЗ «Дніпропетровський спеціалізований клінічний медичний центр матері та дитини ім. професора ОСОБА_8» ДОР, а рішенням Дніпропетровської обласної ради №600-28.06. від 05.12.2014р. в оперативне управління КЗ «Дніпропетровський спеціалізований клінічний медичний центр матері та дитини ім. проф. ОСОБА_8» ДОР, зокрема, були передані нежитлові будівлі пологового будинку (фізіологічне відділення, літ. Ж-2 та обсерваційне відділення, літ 3-1), розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, просп. Калініна, 53, обладнання та інвентар загальною балансовою вартістю 4229345,59грн. (чотири мільйони двісті двадцять дев'ять тисяч триста сорок п'ять грн. 59 коп.) відповідно до інвентаризаційного опису, закріплені на праві оперативного управління за Комунальним закладом «Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 2» Дніпропетровської обласної ради.

Вважаючи, що означені рішення відповідачів суперечать приписам Закону України «Про введення мораторію на ліквідацію та реорганізацію закладів охорони здоровя» та порушують законі права позивача та інших жінок, які мешкають у Ленінському районі, на кваліфіковану медичну допомогу, позивач звернулася до суду з вимогою про визнання протиправними та скасування вищевказаних рішень субєктів владних повноважень.

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування вищевказаних рішень, суд зважає на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно з п.20 ст.43 вказаного Закону виключно на пленарних засіданнях обласної ради вирішуються питання щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні обласних рад.

Положення про департамент охорони здоров'я Дніпропетровської облдержадміністрації, затвердженим розпорядженням голови облдержадміністрації від 28.12.2012р. №Р-981/0/3-12, встановлено, що департамент охорони здоров'я облдержадміністрації здійснює управління закладами охорони здоров'я, які утримуються за рахунок коштів обласного бюджету, організацію їх кадрового, матеріально-технічного і медичного забезпечення тощо.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 23.02.2000р. №33 «Про примірні штатні нормативи закладів охорони здоров'я» штатний розпис закладу охорони здоров'я визначається керівником такого закладу і затверджується за його поданням головним розпорядником бюджетних коштів. Штатний розпис формується залежно від обсягу медичної допомоги, що надається таким закладом охорони здоров'я.

Судом встановлено, що виконуючим обов'язки директора Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації ОСОБА_9 01.10.2014р. видано наказ №1072/0/197-14 «Про оптимізацію ліжкового фонду», згідно з яким з метою оптимізації ліжкового фонду закладів для надання перинатальної допомоги та інтенсивного лікування в Дніпропетровській області наказано головному лікарю КЗ «Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 2» ДОР (ОСОБА_10І.) забезпечити проведення організаційних заходів з медичним персоналом стосовно переведення: акушерсько-гінекологічної служби лікарні (відділення патології вагітних, відділення гінекології, пологове та неонатологічні відділення, пост анестезіології та інтенсивної терапії для жінок та жіночу консультацію) до КЗ «Дніпропетровський спеціалізований клінічний медичний центр матері та дитини ім. професора ОСОБА_8» ДОР (термін до 01.12.2014р.); відділення травматології лікарні до КЗ «Дніпропетровське клінічне обєднання швидкої медичної допомоги» ДОР (термін до 01.12.2014р.); адати до ДОЗ ОДА пропозиції щодо змін у штатному розписі закладу з урахуванням здійснених заходів щодо переведення вищезазначених підрозділів лікарні (термін до 10.10.2014р.); головному лікарю до КЗ «Дніпропетровський спеціалізований клінічний медичний центр матері та дитини ім. професора ОСОБА_8» ДОР (ОСОБА_7О.) надати до ДОЗ ОДА пропозиції щодо змін у структурі закладу, штатного розпису з урахуванням переведення до лікарні відділення патології вагітних, відділення гінекології, пологового та неонатологічного відділення, посту анестезіології та інтенсивної терапії для жінок та жіночої консультації (термін до 01.11.2014р.); головному лікарю «Дніпропетровське клінічне обєднання швидкої медичної допомоги» ДОР (ОСОБА_11А.) надати до ДОЗ ОДА пропозиції щодо змін у структурі закладу, штатного розпису з урахуванням переведення до лікарні відділення травматології (термін до 01.11.2014р.).

На виконання вищевказаного наказу виконуючого обов'язки директора Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації ОСОБА_9 №1072/0/197-14 «Про оптимізацію ліжкового фонду» від 01.10.2014р. головний лікар КЗ «Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 2» ДОР звернувся до Дніпропетровської обласної ради листом від 17.10.2014р. № 2674 з проханням передати нежитлові будинки, які розташовані за адресою: 49064 м. Дніпропетровськ, просп. Калініна, 53, а саме: пологовий будинок, двоповерховий (фізіологічне відділення Ж-2), пологовий будинок, одноповерховий (обсерваційне відділення 3-1), обладнання та інвентар згідно інвентарних описів на суму 4229345,59грн. з балансу лікарні на баланс КЗ «Дніпропетровський спеціалізований клінічний медичний центр матері та дитини ім. проф. ОСОБА_8» ДОР.

Листом від 20.10.2014р. №428 КЗ «Дніпропетровський спеціалізований клінічний медичний центр матері та дитини ім. проф. ОСОБА_8» ДОР також прохав відповідача-1 надати згоду на отримання вищезгаданих об'єктів та обладнання від КЗ «Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 2» ДОР.

Департамент охорони здоров'я облдержадміністрації відповідно до листа від 23.10.2014р. №11015/0/29-14 не заперечував щодо здійснення такої передачі.

На підставі зазначеного Дніпропетровською обласною радою 05.12.2014р. було прийнято рішення від 05.12.2014р. №600-28/VІ «Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області», згідного з абз.4 п. 3.5 якого визначено: передати в оперативне управління Комунального закладу «Дніпропетровський спеціалізований клінічний медичний центр матері та дитини ім. проф. ОСОБА_8» Дніпропетровської обласної ради нежитлові будівлі пологового будинку (фізіологічне відділення, літ. Ж-2 та обсерваційне відділення, літ З-1), розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, просп. Калініна, 53, обладнання та інвентар загальною балансовою вартістю 4229345,59 (чотири мільйони двісті двадцять дев'ять тисяч триста сорок п'ять) грн. 59 коп. відповідно до інвентаризаційного опису, закріплені на праві оперативного управління за комунальним закладом «Дніпропетровська міська клінічна лікарня №2» Дніпропетровської обласної ради.

Як пояснив представник відповідача-2 у судовому засіданні, метою здійснення відповідних заходів - є організація перинатальної допомоги III рівня для поліпшення надання медичної допомоги новонародженим (з низькою та вкрай низькою при народженні масою тіла, з вродженими вадами розвитку), вагітним, роділлям та породіллям з тяжкою акушерсько-гінекологічною та екстрагенітальною патологією, жінкам міста та області для надання спеціалізованої та висококваліфікованої медичної допомоги. Внаслідок передання в оперативне управління КЗ «Дніпропетровський спеціалізований клінічний медичний центр матері та дитини ім. проф. ОСОБА_8» ДОР нежитлових будівель пологового будинку (фізіологічне відділення, літ. Ж-2 та обсерваційного відділення, літ 3-1), розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, просп. Калініна, 53, була проведена модернізація матеріально-технічної бази акушерсько-гінекологічної служби, що призвело до поліпшення якості надання медичної допомоги, що в свою чергу, дозволило впровадити сучасні малоінвазивні методики лікування, значно знизилась кількість ускладнень після оперативних втручань, скоротився термін перебування хворих на ліжках. Крім того, це дало можливість вперше створити спеціалізоване відділення анестезіології та інтенсивної терапії для жінок, де за 2015 рік проліковано 1339 пацієнтів з різноманітною тяжкою екстрагенітальною патологією, не було жодного випадку смерті жінок. Практично в 20 раз виріс відсоток знеболювання пологів, що також відповідає міжнародним стандартам лікування. Вперше введено 4 ліжка інтенсивної терапії для новонароджених, що дозволило в 2015 році пролікувати 222 новонароджених дитини, при цьому жінки не відриваються від своїх дітей, що також сприятливо позначається на темпах одужання. У тому ж році 57 новонароджених з пренатально встановленими вадами розвитку, що підлягали хірургічній корекції, були забезпечені присутністю під час пологів спеціалізованими бригадами (хірург, дитячий анестезіолог).

Щодо доводів позивача про те, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням відповідачами вимог Закону України «Про введення мораторію на ліквідацію та реорганізацію закладів охорони здоров'я» від 23.02.2014р., що, в свою чергу, порушує її права на отримання кваліфікованої медичної допомоги, оскільки така реорганізація направлена на зменшення обсягів медичної допомоги населенню, суд зазначає наступне.

Так, Законом України «Про введення мораторію на ліквідацію та реорганізацію закладів охорони здоров'я» від 23.02.2014р. № 772-VІІ, який втратив чинність 01.01.2015р. відповідно до Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», вводився мораторій на ліквідацію та реорганізацію закладів охорони здоров'я державної та комунальної форм власності, що включав: безпосередню ліквідацію лікарень, поліклінік, амбулаторій, фельдшерсько-акушерських пунктів (у тому числі, які розташовані на території сільських та селищних рад) та інших медичних закладів державної та комунальної форм власності; реорганізацію закладів охорони здоров'я, що призводить до зміни їх головного призначення та/або скорочення кількості працівників і зменшення кількості ліжко-місць; інші форми реорганізації, направлені на закриття закладів охорони здоров'я та зменшення обсягів медичної допомоги населенню; скорочення режиму роботи медичних закладів.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обовязки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

При цьому за змістом поняття «злиття» - це об'єднання двох або більше юридичних осіб в одну нову юридичну особу, при цьому ці юридичні особи припиняють своє існування і передають свої права та обов'язки новоствореній юридичній особі; «приєднання» - це приєднання однієї або декількох юридичних осіб до іншої юридичної особи. При цьому ці особи припиняють своє існування, а їх права та обов'язки переходять до юридичної особи, до якої вони приєдналися; «поділ» - це виникнення двох або більше нових юридичних осіб шляхом поділу існуючої юридичної особи, яка припиняє своє існування. При цьому новостворені юридичні особи є правонаступниками у частині, обумовленої їх статутними фондами; «перетворення» - це зміна юридичною особою юридично-правової форми без припинення існування.

Таким чином, поняття «реорганізація» ототожнюється з припиненням юридичної особи, при якому завжди має місце правонаступництво.

Як вбачається з матеріалів даної справи та даних Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, КЗ «Дніпропетровська міська клінічна лікарня №2» ДОР (ЄДРПОУ № 01984607) не перебуває в процесі припинення, а датою державної реєстрації КЗ «Дніпропетровська міська клінічна лікарня №2 ДОР є 23.05.2002р. (дата запису: 18.06.2005р.), номер запису: 1 224 120 0000 013476.

Відтак, посилання Позивача на порушення Відповідачами вимог Закону України «Про введення мораторію на ліквідацію та реорганізацію закладів охорони здоров'я» від 23.02.2014року є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності, оскільки жодної реорганізації КЗ «Дніпропетровська міська клінічна лікарня №2» ДОР не проводилося, діяльність КЗ «Дніпропетровська міська клінічна лікарня №2 ДОР не припинялася та не припинена; відповідачами не приймалися жодні нормативно-правові акти щодо проведення злиття, приєднання, поділу, перетворення КЗ «Дніпропетровська міська клінічна лікарня №2» ДОР; не відбулося жодної зміни головного призначення КЗ «Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 2» ДОР.

За таких обставин, твердження позивача про те, що фактично оскаржуваним наказом та рішенням було проведено реорганізацію КЗ «Дніпропетровська міська клінічна лікарня №2 ДОР, що суперечило діючому на момент їх прийняття Закону України «Про введення мораторію на ліквідацію та реорганізацію закладів охорони здоров'я» від 23.02.2014р., яким було введено мораторій на ліквідацію та реорганізацію закладів охорони здоров'я державної та комунальної форм власності є безпідставними. Доказів які б спростовували означене позивачем не надано.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що у рішенні від 25.11.1997р. №6-зп Конституційний Суд України вказав, що ст.55 Конституції України не визначає, які саме рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади і місцевого самоврядування чи посадових і службових осіб можуть бути оскаржені, і встановлює принцип, відповідно до якого в суді можуть оскаржуватися будь-які рішення, дії та бездіяльність.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Конституційний Суд України у зазначеному вище рішенні вказав, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або обмежують права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

З урахуванням положень наведених правових норм об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах (до відповідного висновку дійшов й Вищий адміністративний суд в ухвалі від 18 серпня 2015 року у справі №К/800/44692/14).

Враховуючи наведене, обов'язковою умовою захисту в адміністративному суді прав, свобод, інтересів позивача є одночасна наявність двох факторів: існування публічно-правових відносин між позивачем та відповідачем - суб'єктом владних повноважень; а також наявність факту порушень прав, свобод, інтересів позивача, вчинених або допущених відповідачем у таких правовідносинах.

Таким чином у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів, з чого вбачається, що право на судовий захист не є абсолютним.

Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд має встановити, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Згідно з вищевказаними нормами права задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

ОСОБА_1 зазначала, що оскаржувані нею рішення порушують її права на кваліфіковану медичну допомогу, оскільки лікувальний заклад КЗ «Дніпропетровський спеціалізований клінічний медичний центр матері та дитини ім. проф. ОСОБА_8» ДОР (Дитяча лікарня №3) розташований достатньо віддалено від акушерсько-гінекологічної служби, яка знаходиться на території КЗ «Дніпропетровська міська клінічна лікарня №2» ДОР; в дитячій лікарні немає суміжних спеціалістів для консультування хворих дорослого віку цього профілю та немає клінічної лабораторії для їх обстеження та харчоблоку для їх годування; їжа доставляється з харчоблоку, розташованого в приміщенні лікарні за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Пушкіна, 26, що порушує елементарні вимоги санітарії та є небезпечним для здоров'я.

Водночас судом зясовано, що як до прийняття оскаржуваних рішень, так і після їх прийняття місце розташування ні дільничних лікарів-акушерів-гінекологів (кабінетів, де вони здійснюють прийом громадян), ні пологового будинку (фізіологічне відділення, літ. Ж-2 та обсерваційне відділення, літ З-1), не змінилося. Передані в оперативне управління КЗ «Дніпропетровський спеціалізований клінічний медичний центр матері та дитини ім. проф. ОСОБА_8» ДОР нежитлові будівлі пологового будинку (фізіологічне відділення, літ. Ж-2 та обсерваційне відділення, літ З-1), як до цього, так і після цього розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, просп. Калініна (просп. ОСОБА_12), 53.

Отже, для позивачки жодних змін в доступі та в отримання медичної допомоги не змінилося, тому що зміни зазнав виключно суб'єкт управління акушерсько-гінекологічною службою, а не територіальне розташування акушерсько-гінекологічної служби.

Як зазначалося вище, з медичної карти ОСОБА_1, копія якої долучена до матеріалів справи, вбачається, що у день її звернення до лікарні №2 16.02.2016р. лікарем-гінекологом було проведено її огляд, встановлено діагноз, призначено лікування амбулаторно та призначено зявитися на повторний огляд через 7 днів, про що здійснено відповідний запис у цій картці. Також у картці міститься наступний запис від 24.02.2016р., відповідно до якого ОСОБА_1 через сім днів на огляд не зявилася, але з телефонної розмови з нею було встановлено з її слів, що її самопочуття покращилося, скарг на здоровя вона немає.

У судовому засіданні позивачка суду пояснила, що дійсно їй стан здоровя покращився, ому вона і не приходила на огляд до лікаря через сім днів. Стаціонарне лікування їй не призначалося ні при першому огляді 16.02.2016р., ні в подальшому.

Те, що ОСОБА_1 не направлялась на стаціонарне лікування свідчать і записи в її медичній карті.

Також ОСОБА_1 суду пояснила, що вона жодного разу не лікувалася у стаціонарі гінекологічного відділення після його передачі в оперативне управління КЗ «Дніпропетровський спеціалізований клінічний медичний центр матері та дитини ім. проф. ОСОБА_8» ДОР, та жодного разу не направлялась туди на лікування. Про те, що в дитячій лікарні немає суміжних спеціалістів для консультування хворих дорослого віку цього профілю та немає клінічної лабораторії для їх обстеження та харчоблоку для їх годування, а їжа доставляється з харчоблоку, розташованого в приміщенні лікарні за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Пушкіна, 26, вона дізналася зі слів своїх знайомих. Жодних доказів на підтвердження цього позивачка немає. Однак, вона переживає, що в майбутньому у разі якщо вона колись потрапить до гінекологічного відділення, що передане в оперативне управління КЗ «Дніпропетровський спеціалізований клінічний медичний центр матері та дитини ім. проф. ОСОБА_8» ДОР, їй може бути надана неякісна медична допомога.

При цьому позивачка та її представник не змогли чітко пояснити суду які саме права чи законні інтереси ОСОБА_1 та яким чином були порушені оскаржуваними рішеннями на момент звернення до суду.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що оскаржувані ОСОБА_1 рішення відповідачів жодним чином не порушують права позивачки, бо не створюють для неї жодних додаткових обмежень чи зобовязань, не впливають на її права та законні інтереси, а незгода з ними фактично мотивована доводами, що не мають жодного підтвердження та наведені зі слів інших осіб, які не підкріплені жодними доказами. Крім того, як вбачається з пояснень ОСОБА_1, подання нею цього позову обґрунтовано бажанням уникнення в майбутньому можливого порушення її прав на отримання належної медичної допомоги.

Проте, оскільки, виходячи з вимог статті 6 КАС України, необхідною умовою для звернення особи до суду з адміністративним позовом є обов'язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що сплачений судовий збір позивачу не повертається, оскільки у задоволенні адміністративного було відмовлено у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної ради, Департаменту охорони здоровя Дніпропетровської обласної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:Комунальний заклад «Дніпропетровська міська клінічна лікарня №2» Дніпропетровської обласної ради, Комунальний заклад «Дніпропетровський спеціалізований клінічний медичний центр матері та дитини ім. проф. ОСОБА_8» Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправними та скасування рішень субєктів владних повноважень відмовити у повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_13