Рішення № 59138128, 20.07.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2016р. Справа№ 914/484/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Привокзальний» ринок, м. Львів

до відповідача: ОСОБА_1 особи підприємця ОСОБА_2, м. Львів

про стягнення заборгованості та звільнення нежитлового приміщення.

Головуючий cуддя: Коссак С.М.

Суддя: Іванчук С.В.

Суддя: Горецька З.В.

при секретарі: Сало О.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3 представник за довіреністю 1 від 04.01.2016р; ОСОБА_4 представник за довіреністю б/н від 05.04.2016 р.;

Від відповідача: ОСОБА_5 представник за довіреністю б/н від 04.03.2016р.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю Привокзальний ринок подано позов до ОСОБА_1 особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та звільнення нежитлового приміщення.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 24.02.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 14.03.2016р., про що сторони були повідомлені належним чином під розписку, що підтверджуються повідомленнями про вручення поштового відправлення (оригінали поштівок в матеріалах справи).

За клопотанням відповідача судові засідання відповідно до ст.81-1 ГПК України розгляд справи здійснюється фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З підстав зазначених в ухвалі суд від 14.03.2016р. розгляд справи відкладено на 24.03.2016р.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 24.03.2016р. розгляд справи відкладено на 05.04.2016р. та витребувано у Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної та експертної оцінки» оригінал інвентаризаційної справи (технічний паспорт) на будівлю під літ. «С-1» в м. Львів на вул. Горської,2.

На виконання вимог ухвали суду ОКП ЛМР «БТІ та ЕО» подано оригінал інвентаризаційної справи, матеріали якої оглянуто в судовому засіданні (копії яких долучено до матеріалів справи).

З підстав зазначених в ухвалі суду від 05.04.2016р. розгляд справи відкладено на 18.04.2016р.

18.04.2016р. судом винесено ухвалу про продовжено строку розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 26.04.2016р.

В судовому засіданні 26.04.2016р. з метою повного, всебічного та обєктивного розгляду справи оголошено перерву до 12.05.2016р.

Ухвалою суду від 12.05.2016р. призначено колегіальний розгляд справи №914/484/16 у складі трьох суддів.

Згідно із вимогами ст.21 ГПК України, 13.05.2016р.автоматизованою системою документообігу суду згідно здійснено визначення складу колегії суддів для розгляду справи. Внаслідок автоматизованого розподілу визначено колегію суддів для розгляду справи в складі: головуючий суддя Коссак С.М., судді Манюк П.Т. та судді Іванчук С.В.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 16.05.2016р. колегія суддів розгляд справи призначила на 25.05.2016р.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 25.05.2016р. розгляд справи відкладено на 15.06.2016р.

В судовому засіданні 15.06.2016р. з метою повного, всебічного та обєктивного розгляду справи оголошено перерву до 06.07.2016р.

05.07.2016р. згідно протоколу автоматичного зміну складу колегії суддів було проведено автоматичну зміну складу колегії суддів, у звязку із перебуванням судді у відпустці, суддю Манюка П.Т., замінено суддею Горецькою З.В.

В судовому засіданні 06.07.2016р. з метою повного, всебічного та обєктивного розгляду справи оголошено перерву до 20.07.2016р.

18.07.2016р. позивачем подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх.№ 30290/16).

У судовому засіданні 20.07.2016р. представником відповідача подано клопотання про витребування документів - доказів, техпаспортів на нерухоме майно, які мають значення для правильного вирішення справи (вх.№30707/16 від 20.07.16р.).

Зокрема, представник відповідача просить суд витребувати від Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради усі документи, на підставі яких було прийнято наказ №1831 НЖ Ф від 19 жовтня 2010 року про оформлення ТзОВ «Привокзальний» ринок права власності на нежитлові приміщення.

Заслухавши думку учасників процесу, суд відхилив подане клопотання з огляду на статтю 38 ГПК України. При цьому суд зазначає, що предметом спору не є скасування правовстановлюючих документів чи права власності, що має речово правовий характер. Спір носить зобовязально правовий характер, а саме стягнення коштів і виселення із займаних приміщень.

Суд також зазначає, що заявлені клопотання про витребування про витребування доказів від сторін розглядалися в судових засіданнях, про що зазначено у відповідних ухвалах суду та в протоколах судових засідання.

Представником відповідача подано заяву про витребування доказів від юридичної особи з найменуванням «Господарський суд Львівської області», що підтверджує факт його створення.

Заслухавши думку учасників процесу, колегія суддів відхилила це клопотання з огляду на таке.

Порядок та зміст клопотання про витребування доказів регулюється ст. 38 ГПК України. Запитувана інформація має публічний характер і порядок її отримання врегульовані Законом України «Про доступ до публічної інформації». На сайті господарського суду Львівської області (http:// lv.arbitr.gov.ua) міститься зразок запиту на отримання публічної інформації.

Також судом зазначається, що додатком №2 до указу Президента України від 12 серпня 2010 року «Питання мережі господарських судів» визначено мережу господарських судів України, серед яких - господарський суд Львівської області. Крім цього, судом долучено до матеріалів справи Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців №473139, у якій зазначено найменування юридичної особи господарський суд Львівської області, ідентифікаційний код 03499974, дата та № запису 11.07.2001, № 1 415 120 0000 000770.

У судовому засіданні 06.07.2016 року заявлено представником відповідача відвід колегії суддів у справі №914/484/16.

Відвід колегії суддів у справі №914/484/16, заявник обґрунтовує сумнівами у їх безсторонності та неупередженості, зокрема відмовою у витребуванні доказів, що стосуються правового статуту Господарського суду Львівської області, легітимністю його у створені, діяльності, що підриває довіру суду до представника відповідача, ставить його в нерівне становище з учасниками процесу.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 06.07.2016 року в задоволенні заяви ОСОБА_5 - представника ОСОБА_1 особи підприємця ОСОБА_2 від 06.07.2016 р. про відвід колегії суддів у справі № 914/484/16 відмовлено.

Представником відповідача подано заяву в порядку статей 22, 90 ГПК України про необхідність надсилання судом повідомлення прокурору про порушення законності, що містять дії посадових (службових) осіб органів місцевого самоврядування м. Львова, а саме: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Онищенко ОСОБА_10, ОСОБА_11 ознаки складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України та поєднанні з фальсифікацією факту будівництва ТзОВ «Привокзальний» ринок приватного нерухомого майна (нежитлових приміщень в будівлях) на території привокзального ринку за адресою вул.. Горська, 2 у м. Львові.

Суд відхиляє у задоволенні цієї заяви з огляду на таке.

Відповідно до статті 90 Господарського процесуального кодексу України якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення прокурору або органу досудового розслідування. Відповідно до 5.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» повідомлення прокурору або органу досудового розслідування (ч. 4 ст.90 ГПК України) надсилаються господарським судом не з будь-якого факту порушення підприємством або організацією законності, а лише у тих випадках, коли господарський суд виявить у діяльності працівників підприємства, організації такі порушення законності, які містять ознаки кримінального правопорушення.

Оскільки спір має цивільний (господарський) характер в ході судового розгляду на підставі наявних документів судом не виявлено ознак діянь, що переслідуються в кримінальному порядку у діях працівників органу місцевого самоврядування, з врахуванням того, що орган місцевого самоврядування не був учасником у справі № 914/484/16 у суду відсутні підстави для надсилання відповідного повідомлення.

При цьому суд зазначає, предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості та виселення на підставі укладеного між сторонами договору користування майном, а не питання права власності чи правомірності будівництва обєкту. Питання права власності були предметом дослідження у справі №5015/1796/11, у справі №914/2973/14 про що прийнятті відповідні судові рішення.

Крім цього, позивачем та відповідачем у справі №914/484/16 надано ряд документів, які містять інформацію про порушення кримінальних справ за фактом вчинення протиправних діянь. Зокрема, представником відповідача надано ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 05 листопада 2015 року у справі №465/3454/15-к, провадження №11-сс/783/786/15, якою скасовано ухвалу слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 02 червня 2015 року та постанову старшого слідчого СВ Франківського РВ ГУМВС України у Львівській області від 14.03.2013 року про закриття провадження №12013150080000708 з направленням матеріалів кримінального провадження для проведення досудового розслідування; ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 11.03.2016 року у справі №461/1683/16-к, якою зобовязано Галицький відділ поліції ГУ НП України у Львівській області вжити передбачені ч.1 ст.214 КПК України заходи щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - заяви ОСОБА_5 та інших про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами органів місцевого самоврядування. Представником позивача надано повідомлення про кримінальне правопорушення з відміткою «Прокуратура Львівської області, особистий прийом 03.09.2014 рік; заяву, адресовану правоохоронним органам від 02 жовтня 2015 року про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, на даний час правоохоронні органи в межах компетенції проводять розслідування по факту вчинення посадовими особами органів місцевого самоврядування кримінального правопорушення.

В судовому засідання представники позивача позовні вимоги підтримують з підстав зазначених в позовній заяві, з врахуванням заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог (вх. № 2547/16 від 11.05.2016р.).

Судом встановлено, що подана позивачем заява про уточнення позовних вимог (вх.№ 2547/16 від 11.05.2016р.), в якій збільшено період нарахування 3% річних, інфляційних втрат та неустойки та зменшено позовні вимоги в частині стягнення пені, приймається судом до розгляду.

Дана заява позивачем подана з додержанням правил щодо подачі заяви про збільшення позовних вимог (змінено розмір вимог майнового характеру)(докази повідомлення відповідача та ціна позову становить в межах сплаченого позивачем судового збору).

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечує повністю, просить в позові відмовити.

Зокрема, представник відповідача у поданих письмових поясненнях зазначає, що позивач незаконно привласнив обєкт нерухомості, провів незаконне будівництво та оформлення права власності на нього. Також наголошу на те, що позивачем не розмежовується поняття торгове місце, торговий кіоск, нежитлове приміщення, а від так, не конкретизовано предмет угоди та факт його розміщення на земельній ділянці.

Справа розглядається з врахуванням заяви (вх.№ 2547/16 від 11.05.2016р.) про уточнення (збільшення) позовних вимог, у якій позивач просить: виселити відповідача ОСОБА_1 особу підприємця ОСОБА_2 з нежитлового приміщення № 49 в будівлі під літ. «С-1», площею 4,5 м.кв., розташоване за адресою м. Львів, вул. А. Горської, 2, яке знаходиться на території Привокзального ринку; стягнути з відповідача заборгованості в розмірі 7 176,78 грн. заборгованості по відшкодуванню витрат за спожиту електрообладнанням електроенергію в розмірі 1 313,90 грн., 361,89 грн. - 3% річних та 3 411,17 інфляційних втрат нарахованих внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобовязань по сплаті щомісячних платежів, 4 479,84 грн. неустойки у розмірі подвійної облікової плати за користування нежитловим приміщенням та 72,36 грн. - 3 % річних та 664,37 грн. - інфляційних втрат нарахованих внаслідок порушення взятих на себе зобовязань по відшкодуванню витрат за спожиту електроенергію.

В судовому засіданні 20.07.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази судом встановлено таке.

Між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Привокзальний" ринок (за угодою Сторона 1) та відповідачем - ОСОБА_1 особою-підприємцем ОСОБА_2 (за угодою сторона 2) укладено угоду №ВЧК 49 від 01 березня 2013 року про надання в користування торгових місць (надалі Угода).

Відповідно до п.1 цієї Угоди її предметом є надання Стороною 1 Стороні 2 в тимчасове платне користування торгового місця №49 загальною площею 4,5 кв.м., розташованого га території Привокзального ринку за адресою 79018, м. Львів, вул.. А.Горської, 2 для здійснення Стороною 2 торгівельної діяльності продовольчими товарами та с/г продукцією.

Торгове місце (кіоск) належить Стороні1 на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення Серія САС №777044 від 19.10.2010 року. Місцезнаходження торгового місця зазначається на плані території ринку. Сторона 2 набуває права користування торговим місцем з дня підписання даної угоди та акту прийому передачі торгового місця (п.п.2,3,4 Угоди).

01 березня 2013 року між сторонами підписано Акт приймання передачі зазначеного вище торгового місця, який є додатком №1 до Договору.

Згідно з п.9 Угоди Сторона 2 відшкодовує Стороні 1 витрати на утримання торгової площі із розрахунку 148,46 грн. за 1 м.кв. площі щомісячно. До даної суми включено витрати Сторони 1 на утримання торгового місця за виключенням плати за спожиту електроенергію. Калькуляція витрат по даній угоді оформляється окремим додатком, приєднується до основної угоди і є її невідємною частиною.

На вимогу суду до матеріалів справи позивачем долучено Калькуляцію відшкодувань витрат на утримання площ, що є додатком №2 до Угоди.

Калькуляція відшкодування витрат на утримання площ, що підписана головним бухгалтером позивача, складається з : електроенергії для розрахунку, водопостачання, вивіз сміття, дезінфекція підвалу, орендна плата з ЦМК, орендна плата за землю, місцеві податки, заробітна плата працівникам ринку, нарахування на з/плату, дотримання санітарних норм, матеріально технічні потреби, банківське обслуговування, обслуговування РРО, інші витрати, амортизаційні відрахування, що з врахуванням рентабельності 15% та ПДВ, що разом складає зазначу вище суму у розмірі 148, 46 грн. за 1 кв.м.

Відповідно до п.10 Угоди загальна сума платежу по Угоді складає 668,07 грн. в місяць (за виключенням витрат за спожиту електроенергію).

Витрати за спожиту електроенергію електрообладнанням Сторони2 відшкодовуються нею щомісячно згідно виставленого Стороною 1 рахунку. Сторона 2 відшкодовує витрати за спожиту електроенергію згідно показів лічильника, а також реактивну електроенергію, пропорційно спожитому обсягу (п.11).

Сторони погодили, що сплату платежів Сторона 2 проводить внесенням готівки в касу Сторони 1 або в безготівковому порядку щомісячно в термін до 5-го числа.

22 січня 2016 року позивач надіслав відповідачу повідомлення про припинення дії угоди, звільнення торгового місця та необхідність погашення заборгованості.

У повідомленні про припинення дії Угоди ТзОВ «Привокзальний» ринок вказало, що «починаючи з березня 2014 року Вами неналежним чином виконуються взяті на себе згідно угоди зобовязання по сплаті платежів за надане в користування торгове місце кіоск №49 та існує заборгованість, яка становить 7 306,64грн. за період березень 2014 року- грудень 2016 року, в тому числі 1 829, 90 грн. за спожиту електроенергію».

У звязку з цим, позивач наголосив, що з 01.02.2016 року Угода припиняється у звязку із закінченням 31.01.2016 року терміну її дії та відмовою від подальшої пролонгації Угоди.

У відповідь на це повідомлення відповідач у листі заперечив факт існування заборгованості та вказав на неправомірність вимоги щодо припинення дії Угоди.

Судом також встановлено, що питання права власності на нежитлове приміщення №49 в будівлі під літерою "С-1", яке розташоване за адресою: м. Львів, вул. Горської, 2 було предметом розгляду судових інстанцій у справі №5015/1796/11.

Зокрема, у 2011 році приватний підприємець ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради, Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Привокзальний "Ринок" про: 1)визнання недійсним наказу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради №1831-НЖ-Ф від 19.10.10 в частині оформлення права власності на нежитлове приміщення №49 в будівлі під літерою "С-1", яке розташоване за адресою: м. Львів, вул. Горської, 2; 2)визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення, виданого Відділом приватизації Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 19.10.10 в частині оформлення права власності на нежитлове приміщення №49 в будівлі під літерою "С-1", яке розташоване за адресою: м. Львів, вул. Горської, 2; 3) скасування державної реєстрації права власності за ТОВ "Привокзальний "Ринок" на нежитлове приміщення №49 в будівлі під літерою "С-1", яке розташоване за адресою: м. Львів, вул. Горської, 2; 4) визнання за позивачем права власності на нежитлове приміщення №49 в будівлі під літерою "С-1", загальною площею 4,5 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Львів, вул. Горської, 2. Позивач посилався на те, що ним у відповідності до угоди від 02.02.04 за власні кошти здійснено будівництво павільйону №49 літ. "С-1" на вул. Горської, 2, у м. Львові, а відтак він є його власником. Проте, відповідач-3 прийняв незаконний, на його думку, наказ від 19.10.10 в частині оформлення права власності на спірне майно за відповідачем-4. Позов обґрунтований приписами статей 16, 328, 331, 392 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.11.11 у справі №5015/1796/11 провадження у справі в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності припинено (пункт 1 резолютивної частини рішення). В задоволенні решти позову відмовлено (пункт 2 резолютивної частини рішення). Господарський суд виходив з недоведеності матеріалами справи факту будівництва саме спірного майна за власні кошти позивача та у відповідності з порядком, встановленим законодавством. Суд визнав, що угода від 02.02.04 не є правовстановлюючим документом. Водночас суд, з урахуванням недоведеності позивачем факту приналежності йому на праві власності спірного павільйону, дійшов висновку про непорушення прав та інтересів позивача оспорюваним наказом. Припиняючи провадження у справі в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності, господарський суд виходив з того, що цей документ не є правовстановлюючим. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 21, 331, 348, 393, 875, 876 Цивільного кодексу України, статей 95, 375 Земельного кодексу України, статі 25 Закону України "Про оренду землі", статей 24, 28, 301 Закону України "Про планування і забудову територій", статті 5 Закону України "Про основи містобудування", статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.02.12 рішення Господарського суду Львівської області від 23.11.11 змінено. Пункт 1 резолютивної частини рішення суду виключено. У пункті 2 резолютивної частини рішення суду слово "решти" виключено. В решті рішення суду залишено без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України із касаційною скаргою звернувся Приватний підприємець ОСОБА_2, який просить рішення і постанову у справі скасувати, а справу скерувати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Скаржник вважає, що судами порушені приписи статі 317 Цивільного кодексу України, статей 43, 84, 99 101, 105 Господарського процесуального кодексу України та помилково, на його думку, не застосовані приписи статей 1, 4, 5, 7, 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність". Скаржник вказує, що спірний павільйон збудований ним за власні кошти, оскільки він був інвестором за угодою від 02.02.04. Підприємець також зазначає, що ця угода була підписана позивачем.

Постановою Вищого господарського суду України від 26 липня 2012 році у справі №5015/1796/11 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.02.12 у справі №5015/1796/11 залишити без змін.

При цьому Вищий господарський суд України у постанові зазначив, що апеляційним господарським судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що 30.04.02 між Львівською міською радою - і Товариством з обмеженою відповідальністю «Привокзальний ринок» - орендарем було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 12541 кв.м з метою обслуговування будівель за адресою: м. Львів, вул. Горської,2, строком дії до 01.01.11. Договір нотаріально посвідчений і зареєстрований у Львівській міській раді 29.05.02 за № 442. З метою облаштування і покращення роботи ринку «Привокзальний» Товариством з обмеженою відповідальністю «Привокзальний ринок» була здійснена реконструкція ринку. При цьому, як установив апеляційний господарський суд, ТзОВ «Привокзальний ринок» було отримано усі необхідні дозволи на проведення будівельних робіт на ринку. Актом державної технічної комісії від 11.07.03, який був затверджений рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 16.01.04 №18, введено в експлуатацію облаштовані тимчасові і стаціонарні торгівельні споруди після проведеної реконструкції відкритої частини ринку "Привокзальний". На підставі зазначених документів та акта введення в експлуатацію, Товариству з обмеженою відповідальністю "Привокзальний ринок" оформлено право власності на нежитлові приміщення в будівлях, окрім іншого, літ. С-1, на вул. Горської,2, у м. Львові (наказ Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради №1831-НЖ-Ф від 19.10.10 №1831-НЖ-Ф). На підставі цього наказу Відділом приватизації житла Франківської районної адміністрації Львівської міської ради 19.10.10 видано ТОВ "Привокзальний ринок" свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення №46-47, №49, №65-69 у будівлі під літерою "С-1", загальною площею 33 кв.м, на вул. Горської, 2, у м. Львові. В подальшому, право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Привокзальний ринок" на зазначене майно було зареєстроване Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки".

Також 28.10.2014 року Господарським судом Львівської області прийнято рішення у справі № 914/2973/14 за позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Привокзальний» ринок, м. Львів за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Львівської міської ради, м. Львів про: розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу, звільнення і повернення орендованого майна, стягнення заборгованості за договором оренди в сумі 26 768,75 грн., відповідно до якого в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24 грудня 2014 року у справі №914/2973/14 це рішення залишено в силі.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно із ч.1 статті 173, ч.1 статті 174 Господарсього кодексу України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За своєю правовою суттю укладена між сторонами угода про надання в користування торгових місць є договором найму, правове регулювання якого здійснюється у відповідності до глави 58 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України щодо обовязковості сторонами виконання умов цієї Угоди.

Так, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1. ст. 759 ЦК України).

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч. 1 ст. 760 ЦК України).

Предметом угоди згідно п.1, п.2 є торгове місце (кіоск).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України)

Договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк (ст. 763 ЦК України). При цьому, наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму (ст. 765 ЦК України).

Договір найму (оренди) є двостороннім, оскільки в ньому існують два зустрічних обов'язки, однаково істотних та важливих: обов'язок наймодавця передати майно у користування наймачу та обов'язок наймача вносити орендну плату.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Підставою позову в обґрунтування правової позиції виселення відповідача із займаного торгового місця позивач називає положення статті 782 Цивільного кодексу України, відповідно до якої наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Аналіз цього положення дозволяє зробити висновок, що моментом припинення договору майнового найму в разі прострочення оплати наймачем є отримання письмового повідомлення від наймодавця про його відмову від договору найму.

Також в подальшому, позивач посилається на статтю 651 Цивільного кодексу України та 291 Господарського кодексу України, що регулюють право сторони на розірвання договору в разі істотного порушення договору.

Однак позивач не надано доказів, які б підтверджували факт його відмови від договору чи його розірвання.

Натомість позивачем додано повідомлення про припинення дії угоди, звільнення торгового місця та необхідності погашення заборгованості від 22 січня 2016 року№21. Судом досліджено інформацію, яка міститься у цьому повідомленні.

Так, у абзаці 16 повідомлення зазначено: «зважаючи на недобросовісність виконання Вами взятих на себе зобовязаннях по Угоді, на підставі п.24, п.26 Угоди, ТзОВ «Привокзальний» ринок повідомляє Вам про те, що з 01.02.2016 року Угода № ВЧК 49 про надання в користування торгових місць, що була укладена 01 березня 2013 року між ТзОВ «Привокзальний» ринок та Вами - ФОП ОСОБА_2 припиненою, так як 31.01 2016 року закінчується термін дії Угоди та ТзОВ «Привокзальний» ринок висловлює свої заперечення з приводу пролонгації (продовження терміну дії) Угоди на новий строк».

Отже, позивач наголошує, посилаючись на п.24 Угоди (встановлює термін дії Угоди) та п.26 (встановлює порядок пролонгації Угоди) на заперечення з приводу пролонгації Угоди, а не на відмову від Угоди чи її розірвання.

Щодо пролонгації Угоди суд зазначає таке.

Судом встановлено, що Угода була укладена 01 березня 2013 року і, відповідно до п.24, діє до 31.01.2016 року включно. При цьому у п.26 Угоди сторони домовилися, що термін дії Угоди може бути пролонговано, якщо Сторона 2 (відповідач у справі) продовжує користуватися наданим їй в користування торговим місцем після закінчення строку дії Угоди за умови відсутності протягом одного місяця з дати закінчення строку дії Угоди заперечень Сторони 1 (позивача у справі). В такому разі Угода підлягає пролонгації на той самий строк, на тих самих умовах, що передбачені договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження Угоди.

Отже, зі змісту статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України вбачається, що після закінчення строку договору найму він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує наймодавець.

Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Судом встановлено, що у строк після закінчення Угоди з 01.02.2016 року по 29.02.2016 року позивачем у справі не надсилалося до відповідача заперечень щодо пролонгації Угоди. Також сторони у справі не заперечили факт користування торговим місцем після закінчення строку дії Угоди.

Отже, наявне у справі повідомлення від 22.01.2016 року про припинення дії Угоди судом оцінюється критично, оскільки було направлено відповідачу у справі до моменту закінчення строку дії Угоди, що, з врахуванням статті 627 Цивільного кодексу України про те, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та п.26 Угоди, який містить договірне застереження початку перебігу строку повідомлення про заперечення пролонгації, не відповідає встановленим домовленостям сторін. А відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Так, згідно з приписами статті 782 Цивільного кодексу України орендодавець має право відмовитися від договору найма і вимагати повернення речі, якщо орендар не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Підстави розірвання договору найму встановлені ст.783,784 ЦК України. Ці статті передбачають розірвання договору за погодженням сторін, а у разі недосягнення згоди - за рішенням суду.

У ст.782 ЦК України, також йдеться про розірвання договору, але в інший спосіб - шляхом вчинення наймодавцем одностороннього правочину - відмови від договору. Підставою відмови наймодавця від договору є неоплата користування річчю впродовж трьох місяців підряд. Момент, з якого договір вважається розірваним (припиненим), у зв'язку з відмовою від нього визначений у ч.2 ст.782 ЦК України, а саме з моменту одержання наймачем повідомлення про відмову від договору.

Отже, суд доходить також висновку, що повідомлення від 22.01.2016 року має передчасний характер щодо відмови від пролонгації договору, оскільки наймодавець, повідомляючи 22.01.2016 року наймача про заперечення з приводу пролонгації договору найму з 01.02.2016 року, вказує причину недобросовісне виконання взятих на себе обовязків по сплаті за користування торговим місцем. На думку суду, така мотивація не може слугувати підставою для відмови від пролонгації договору, оскільки до закінчення строку дії договору наймач вправі оплатити існуючий борг за користування.

Суд констатує, що п.25.2. Угоди встановлено окрему підставу розірвання договору в односторонньому порядку з ініціативи Сторони 1 (наймодавця).

Так, п.25.2.1. Угоди передбачено, що угода може бути розірвана в односторонньому порядку з ініціативи Сторони 1 із письмовим повідомленням про це Сторони 2 за 10 днів до дати розірвання угоди у випадку при несплаті (неповній сплаті) або несвоєчасній сплаті платежів передбачених цією угодою протягом більш як 45 календарних днів з кінцевої дати оплати платежів, відповідно до п. 12 даної угоди.

Як вбачається, доказів отримання наймачем повідомлення про відмову від угоди в силу ч.2 ст.782 ЦК України чи його розірвання в силу п.25.2. Угоди, матеріали справи не містять та позивачем не надано.

Суд вважає, що така Угода не є припиненою, отже і не настали наслідки для наймача визначені ст. 785 ЦК України, тобто - повернення речі.

Позивач не підтвердив належними та допустимими доказами факт повідомлення відповідача після закінчення строку дії Угоди про заперечення від пролонгації договору, як цього вимагає Цивільний кодекс України та положення укладеної сторонами Угоди.

Також суд зазначає таке.

Відповідно до п.6.4. Угоди Сторона 1 (позивач) зобовязана підтримувати територію ринку, на якій розташоване торгове місце, в належному санітарно технічному стані.

Відповідно до правил торгівлі на ринку, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України 26.02.02. №57/188/84/105 від 26.02.2002 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 березня 2002 року за №288/6576 адміністрація ринку повинна забезпечити постійне вивезення відходів і сміття, а також після закінчення роботи ринку належне очищення (з вологим прибиранням) та дезінфекцію всіх приміщень, торгових об'єктів і торговельних місць ринку. Поточне прибирання проводиться безперервно впродовж усього дня за умови захищеності продукції (товарів) від забруднення та дотримання норм охорони праці. Адміністрація ринку зобов'язана забезпечити регулярне проведення спеціальних санітарних заходів за щомісячним графіком: знищення комах, гризунів, шкідників (дезінфекція, дезінсекція, дератизація). Інформація про санітарні дні з прибирання території, приміщень, обладнання та інвентарю вивішується на видному місці при вході на ринок та в приміщенні адміністрації п.31, п.32).

З наявних у справі матеріалів вбачається, зокрема листа відповіді ТзОВ «АВЕ Львів» ФОП ОСОБА_12, що ТзОВ «АВЕ Львів» та ТзОВ «Привокзальний» ринок укладався договір про вивезення твердих побутових відходів №668/2012-ТПВ. Від 12.10.2012 року. З серпня 2014 року надання цих послуг зупинено у звязку з неоплатою ТзОВ «Привокзальний» ринок цих послуг у квітня по липень 2014 року включно. З серпня 2014 року ТзОВ «АВЕ Львів» уклало договір про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів №141/2014 ТПВ від 05.08.2014 року з ФОП ОСОБА_12, яка здійснює господарську діяльність на території ринку.

Таким чином, проаналізувавши інформацію, зазначену у цьому листі, суд доходить висновку, що позивачем своєчасно та належно не виконувався обовязок щодо вивезення сміття і відходів, що є складовою Калькуляції плати за користування торговим місцем, а тому існуюча заборгованість за користування торговим місцем, що викликана діями позивача, не може слугувати підставою припинення Угоди.

За змістом Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 р. № 57/188/84/105 (що діяли на час виникнення спірних правовідносин) договори, укладені між адміністрацією ринку і субєктами підприємницької діяльності, які займаються торгівельною діяльністю, є за своєю правовою природою договорами оренди (найму) торгових площ. У звязку з цим до відповідних правовідносин мають застосовуватися положення ст. 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами положення ст. 764 Цивільного кодексу України щодо права наймача продовжувати користуватися майном після закінчення строку договору найму за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця.

Отже, суд доходить висновку, що Угода №ВЧК 49 від 01 березня 2013 року про надання в користування торгових місць є пролонгованою на той самий строк, на тих самих умовах.

За таких обставин, вимога позивача про виселення відповідача ФОП ОСОБА_2 з нежитлового приміщення №49 в будівлі під літ. «С-1», площею 4,5 м.кв, розташованого за адресою м. Львів, вул.. А.Горської, 2, яке знаходиться на території Привокзального ринку є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

З врахуванням цього, суд відмовляє також у задоволенні вимоги про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування нежитловим приміщенням №49 в будівлі під літ. «С-1», площею 4,5 м.кв, розташованого за адресою м. Львів, вул. А.Горської, 2

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за користування торговим місцем та штрафних санкцій суд зазначає таке.

Механізм формування економічно обґрунтованих цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування на ринках визначає Порядок розрахунку цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів (далі Порядок, що діяв нас виникнення спірних правовідносин, затверджений наказом Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30.06.2009 року №638/109, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 липня 2009 року за №600/16616.

Цей Порядок застосовується суб'єктами господарювання при укладанні договорів оренди на торгові приміщення (площі) та/або надання послуг з обслуговування приміщень (площ) та надання в оренду торговельно-технологічного та/або холодильного устаткування на ринках.

Відповідно до п.3.3. Оренда торговельного місця - строкове платне користування торговельним місцем для здійснення продажу товарів (надання послуг).

Торговельне місце на ринку - торговельна площа встановлених розмірів для здійснення продажу товарів та/або надання послуг згідно з планом території ринку окремим суб'єктом господарювання чи фізичною особою.(п.3.4.).

Орендна плата за торгові приміщення (площі) на ринках розраховується орендодавцем виходячи із собівартості надання в оренду торгових приміщень (площ) та прибутку без врахування податку на додану вартість.

Відповідно до п.2 Порядку розмір орендної плати за торгові приміщення (площі) на ринках розраховується у такій послідовності: визначається розмір річної орендної плати виходячи з розміру планованих витрат або фактичних витрат за попередній рік з урахуванням офіційно визначеного рівня інфляції за попередній календарний рік; на основі розміру річної орендної плати встановлюється розмір орендної плати за місяць; розмір добової орендної плати встановлюється на основі розміру місячної орендної плати, у разі якщо строк оренди менший ніж один місяць; на основі розміру добової орендної плати розраховується розмір погодинної орендної плати.

До собівартості надання в оренду торгових приміщень (площ) включаються прямі та непрямі витрати, пов'язані з наданням в оренду торгових приміщень (площ), та/або витрати, пов'язані з обслуговуванням торгових приміщень (площ) на ринках. Прямі витрати, пов'язані з наданням в оренду торговельних місць, та/або прямі витрати, пов'язані з обслуговуванням торговельних місць на ринках, визначаються як витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

До непрямих витрат, пов'язаних з наданням в оренду торговельних місць, та/або непрямих витрат, пов'язаних з обслуговуванням торговельних місць на ринках, належать витрати: на оплату праці адміністративного та технічного персоналу; на тепло-, водопостачання і водовідведення, електроенергію, вивіз сміття; на послуги з прибирання, охорони та пожежної охорони приміщень; утримання медпунктів,лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи, санвузлів, кімнат гігієни, кімнати міліції; на амортизацію основних засобів та нематеріальних активів.

Згідно з п.5 Порядку собівартість надання в оренду 1 кв.м торгового приміщення (площі) розраховується шляхом ділення витрат (згідно з пунктом 3 цього розділу) на загальну площу торговельних місць згідно з планом території ринку, які надаються в оренду.

Залежно від розташування та облаштування торговельного місця або виду продукції, що реалізується, орендодавець має право диференціювати вартість оренди 1 кв.м. торговельного місця у межах загальної вартості витрат, пов'язаних з наданням в оренду всіх торговельних місць на ринку. У разі наявності у орендаря приладів обліку витрат водо-, тепло-, газо-та електропостачання оплата послуг із обслуговування приміщень (площ) здійснюється за показниками цих приладів залежно від кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло-, газо-, водопостачання.

Прибуток за надання в оренду торгового приміщення (площі) розраховується як добуток собівартості надання в оренду торгового приміщення (площі) та рентабельності (п.6).

Судом встановлено, що п.9 Угоди Сторона 2 відшкодовує Стороні 1 витрати на утримання торгової площі із розрахунку 148,46 грн. за 1 м.кв. площі щомісячно. До даної суми включено витрати Сторони 1 на утримання торгового місця за виключенням плати за спожиту електроенергію. Калькуляція витрат по даній угоді оформляється окремим додатком, приєднується до основної угоди і є її невідємною частиною.

Калькуляція відшкодування витрат на утримання площ, що підписана головним бухгалтером позивача, складається з : електроенергії для розрахунку, водопостачання, вивіз сміття, дезінфекція підвалу, орендна плата з ЦМК, орендна плата за землю, місцеві податки, заробітна плата працівникам ринку, нарахування на з/плату, дотримання санітарних норм, матеріально технічні потреби, банківське обслуговування, обслуговування РРО, інші витрати, амортизаційні відрахування, що з врахуванням рентабельності 15% та ПДВ, що разом складає зазначу вище суму у розмірі 148, 46 грн. за 1 кв.м.

При цьому суд констатує, що надана Калькуляція, яка повинна бути невідємною частиною Угоди, сторонами Угоди не підписана.

Відповідно до п.10 Угоди загальна сума платежу по Угоді складає 668,07 грн. в місяць (за виключенням витрат за спожиту електроенергію).

Витрати за спожиту електроенергію електрообладнанням Сторони 2 відшкодовуються нею щомісячно згідно виставленого Стороною 1 рахунку. Сторона 2 відшкодовує витрати за спожиту електроенергію згідно показів лічильника, а також реактивну електроенергію, пропорційно спожитому обсягу (п.11).

Сторони погодили, що сплату платежів Сторона 2 проводить внесенням готівки в касу Сторони 1 або в безготівковому порядку щомісячно в термін до 5-го числа.

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України, статті 286 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає можливість користування майном істотно зменшилася.

Враховуючи те, що відповідач у справі частково здійснював плату за користування торговим місцем, розмір якої визначено у п.10 Угоди і складає 668,07 грн. в місяць, вимога позивача про стягнення 7 176,78 грн. є обґрунтованою і підлягає задоволенню. Доказів звернення до позивача щодо зменшення розміру плати за користування майном відповідачем не надано.

Також до стягнення підлягає 360,65 грн. 3% річний та 3 410,16 грн. інфляційних втрат (з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог від 11.05.2016 року вх.№2547/16). В частині стягнення 1,01 грн. інфляційних втрат та 1,24 грн. 3% річних відмовити.

(Суд здійснивши перерахунок 3% річних (з врахуванням ч. 5 ст.254 ЦК України та п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобовязань») та інфляційних втрат з врахуванням того, що позивачем допущено арифметичну помилку при нарахуванні (нарахованих на суму в межах заявлених позовних вимог).

Доводи відповідача з питання спірності порядку оформлення права власності на обєкт оренди судом відхиляються з огляду на таке.

Як зазначено вище, питання права власності на нежитлове приміщення №49 в будівлі під літерою "С-1", яке розташоване за адресою: м. Львів, вул. Горської, 2 було предметом розгляду судових інстанцій у справі №5015/1796/11.

Так, рішенням Господарського суду Львівської області від 23.11.11 у справі №5015/1796/11 за позовом ФОП ОСОБА_2 до Львівської міської ради, Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Привокзальний "Ринок" про: 1) визнання недійсним наказу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради №1831-НЖ-Ф від 19.10.10 в частині оформлення права власності на нежитлове приміщення №49 в будівлі під літерою "С-1", яке розташоване за адресою: м. Львів, вул. Горської, 2; 2) визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення, виданого Відділом приватизації Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 19.10.10 в частині оформлення права власності на нежитлове приміщення №49 в будівлі під літерою "С-1", яке розташоване за адресою: м. Львів, вул. Горської, 2; 3) скасування державної реєстрації права власності за ТОВ "Привокзальний "Ринок" на нежитлове приміщення №49 в будівлі під літерою "С-1", яке розташоване за адресою: м. Львів, вул. Горської, 2; 4) визнання за позивачем права власності на нежитлове приміщення №49 в будівлі під літерою "С-1", загальною площею 4,5 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Львів, вул. Горської, 2. провадження у справі в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності припинено. В задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.02.12 рішення Господарського суду Львівської області від 23.11.11 змінено. Пункт 1 резолютивної частини рішення суду виключено. У пункті 2 резолютивної частини рішення суду слово "решти" виключено. В решті рішення суду залишено без змін з тих же підстав.

Постановою Вищого господарського суду України від 26 липня 2012 році у справі №5015/1796/11 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.02.12 у справі №5015/1796/11 залишити без змін.

Крім цього, 28.10.2014 року Господарським судом Львівської області прийнято рішення у справі № 914/2973/14 за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Привокзальний» ринок, м. Львів за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Львівської міської ради, м. Львів про розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу, звільнення і повернення орендованого майна, стягнення заборгованості за договором оренди в сумі 26 768,75 грн., відповідно до якого в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24 грудня 2014 року у справі №914/2973/14 це рішення залишено в силі.

При цьому суд зазначає, що відповідно до положень ч.2 статті 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набутті права власності не встановлена судом. Оспорювати право власності іншої особи може особа, яка вважає себе власником (володільцем) майна. Орендар до кола таких осіб не відноситься. Оспорюваність права власності (володіння) майна не впливає на права та обовязки особи, що користується таким майном на правах оренди.

(з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Вищого господарського суду України від 12 квітня 2016 року у справі №914/3493/15).

Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат за спожиту електроенергію суд зазначає таке.

Згідно з п.9 Угоди Сторона 2 відшкодовує Стороні 1 витрати на утримання торгової площі із розрахунку 148,46 грн. за 1 м.кв. площі щомісячно. До даної суми включено витрати Сторони 1 на утримання торгового місця за виключенням плати за спожиту електроенергію. Калькуляція витрат по даній угоді оформляється окремим додатком, приєднується до основної угоди і є її невідємною частиною.

Відповідно до п.10 Угоди загальна сума платежу по Угоді складає 668,07 грн. в місяць (за виключенням витрат за спожиту електроенергію).

Витрати за спожиту електроенергію електрообладнанням Сторони2 відшкодовуються нею щомісячно згідно виставленого Стороною 1 рахунку. Сторона 2 відшкодовує витрати за спожиту електроенергію згідно показів лічильника, а також реактивну електроенергію, пропорційно спожитому обсягу (п.11).

Однак у наданій Калькуляції відшкодувань витрат на утримання площ у п. «Статті» передбачено графа електроенергія для розрахунку 12,69, що складає загальну суму вартості 1 м.кв. 148,46 грн., а разом 668,07 грн. вартості за 4,5 м.кв.

Отже, оплату електроенергії включено у Калькуляцію, і відповідно, включено в оплату за користування торгового місця, як це передбачено Порядком розрахунку цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів (що діяв нас виникнення спірних правовідносин), затверджений наказом Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30.06.2009 року №638/109, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 липня 2009 року за №600/16616. Зокрема, до непрямих витрат, пов'язаних з наданням в оренду торговельних місць, та/або непрямих витрат, пов'язаних з обслуговуванням торговельних місць на ринках, належать витрати: на оплату праці адміністративного та технічного персоналу; на тепло-, водопостачання і водовідведення, електроенергію, вивіз сміття; на послуги з прибирання, охорони та пожежної охорони приміщень; утримання медпунктів,лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи, санвузлів, кімнат гігієни, кімнати міліції; на амортизацію основних засобів та нематеріальних активів.

Доказів іншого відповідачем не надано, зокрема договору на відшкодування спожитої електроенергії між сторонами у справі, між відповідачем та постачальником електричної енергії, доказів підключення відповідача до приладів обліку у встановленому порядку, договору субабонента (споживача електроенергії), укладеного за участю постачальника електричної енергії. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами порядок нарахування спожитої відповідачем електроенергії за тарифами іншими, ніж визначеними у Калькуляції, що складають загальну суму плати за користування торговим місцем і самостійну вимогу позивача. Фактично позивачем проводиться подвійне нарахування спожитої електричної енергії, однак правових підстав вчинення таких дій у судовому засіданні ним не обґрунтовано.

За таких обставин, суд доходить висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню витрат позивача за спожиту електрообладнанням відповідача електроенергію та нарахованих на дану суму 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи зі змісту наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 особи підприємця ОСОБА_2 (79069, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Привокзальний» ринок (79018, м. Львів, вул. А.Горської, 2; ідентифікаційний код 03337680) 7 176,78 грн. - заборгованості по оплаті з оренди, 360,65 грн. - 3% річних, 3 410,16 грн. - інфляційних втрат та 863,02 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 22.07.2016 року.

Головуючий cуддяКоссак С.М.

СуддяІванчук С.В.

СуддяГорецька З.В.