Рішення № 59138021, 15.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2016Справа №910/8980/16

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

про стягнення 877,84 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Рева І.О. - представник а довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулося до господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 13 012, 62 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2016 р. порушено провадження у справі № 910/8980/16, розгляд справи призначено на 17.06.2016 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2016 р. розгляд справи відкладено на 15.07.2016 р. у зв'язку із неявкою в судове засідання представників сторін.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

До прийняття рішення у справі, а саме - в судовому засіданні що відбулося 15.07.2016 р., позивач використовуючи своє право передбачене статтею 22 ГПК України надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача решту основної заборгованості в сумі 877, 84 грн.

Судом прийнято до уваги, що згідно пункту 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.11.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що стаття 22 ГПК України передбачає право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, с з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Частиною 1 пункту 3.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.11.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Вказана заява обґрунтована тим, що відповідач здійснив погашення суми страхового відшкодування в розмірі 12 134,78 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 42664 від 01.06.2016 р. відповідача, після звернення позивача з позовом до суду, в зв'язку з чим останній просить внести уточнення до позовних вимог та стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 877,84 грн., тобто фактично відбулося зменшення розміру позовних вимог.

З огляду на вищезазначене, дана заява відповідає вимогам ГПК України, тому приймається судом, у зв'язку з чим, ціна позову по даній справі дорівнює 877, 84 грн.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, заслухавши доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 23.07.2015 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено договір страхування автотранспортних засобів № тп75857а5к, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону та пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

31 жовтня 2015 року на перехресті вул. В. Кільцева дорога - вул. Кришталева в м. Києві відбулося ДТП, учасниками якої стали, зокрема:

- автомобіль марки «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4;

- автомобіль марки «Toyota», державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5.

Факт встановлення вини у скоєнні ДТП ОСОБА_5, за ознаками пункту 124 КУпАП підтверджено постановою Святошинського районного суду міста Києва від 25.01.2016 у справі № 759/19271/15-п, яке в розумінні вимог статті 35 ГПК України є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для справи.

Відповідно до ремонтної калькуляції та згідно рахунку ТОВ «ВіДі Автострада» № ВДuС-0027272 від 07.11.2015 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 13 012, 62 грн.,

Згідно страхового акту від 10.11.2015 року № 1.003.15.15934/VESKO23509, з урахуванням вказаних первинних документів та у відповідності до розрахунку страхового відшкодування позивачем виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 13 012, 62 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 12.11.2015 року № 206 400, що міститься в матеріалах справи.

Як встановлено судом, станом на момент скоєння ДТП, а саме - 31.10.2015 року, згідно відомостей централізованої бази даних МОТОРНОГО (ТРАНСПОРТНОГО) СТРАХОВОГО БЮРО УКРАЇНИ, відповідно до полісу АІ/7466659, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу автомобіля марки «Toyota», державний номер НОМЕР_2, була застрахована відповідачем з франшизою 0,00 грн. та лімітом по майну в 50 000, 00 грн. Матеріали справи підтверджують факт скоєння ДТП, а тому позивач наполягає на стягненні з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування (в порядку регресу) в розмірі 13 012, 62 грн.

Позивач звертався до відповідача з регресною вимогою №ЛВ0021063 від 15.03.2016 року про виплату страхового відшкодування. Відповідач значену вимогу отримав 21.03.2016 року, суму страхового відшкодування позивачу не відшкодував, що і було підставою для звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Надавши правову кваліфікацію правовідносин сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи із наступного:

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення суду з цивільної справи (постанова Святошинського районного суду міста Києва від 25.01.2016 у справі № 759/19271/15-п), що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду в розумінні вимог статті 35 ГПК України щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Складова шкоди доведена позивачем, а вина ОСОБА_5 установлена постановою суду про адміністративне правопорушення з цивільної справі, і є фактом, який не потребує доказуванню.

Позивачем доведений факт заподіяння шкоди в розумінні вимог статті 1166 ЦК України, а саме право регресного відшкодування виплаченої ним суми на підставі ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993 ЦК України. Відповідач не довів факт того, що шкоду автомобілю «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля, в тому числі докази відсутності вини у заподіяних позивачеві шкоди.

Таким чином, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 877,84 грн., є обґрунтованими та позов підлягає задоволенню.

Щодо стягнення витрат по сплаті судового збору суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як визначено частиною 5 пункту 4.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.11.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача.

Оскільки відповідачем після звернення позивача до суду була здійснена оплата частини страхового відшкодування в розмірі 12 134,78 грн., тобто має місце часткове визнання та задоволенням позову, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378,00 грн. покладаються на відповідача - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 15.07.2016 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. ст. 993, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 34, 43, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АХА Страхування до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40; код ЄДРПОУ 20782312) на користь:

- Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; код ЄДРПОУ 20474912) страхове відшкодування (в порядку регресу) у розмірі 877, 84 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378, 00 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 20.07.2016

Суддя Ю.О.Підченко