Рішення № 59138015, 30.06.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2016Справа №910/7396/16

за позовомДержавного підприємства Український науково-дослідний інститут медицини транспорту Міністерства охорони здоров`я Українидо Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Українипростягнення 384 000,00 грн.,Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Горецька М.В.- представник, довіреність №30-03/16-2 від 30.03.2016р, Прохоров В.А. - представник, довіреність №243/01 від 24.06.2016р.,

ОСОБА_3 - представник, довіреність №№0-03/16-1 від 30.03.2016р;

Від відповідача: Павловська Н.В. - представник, довіреність №464-06-5 від 31.12.2015р.;

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Український науково-дослідний інститут медицини транспорту Міністерства охорони здоров'я України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про стягнення коштів у розмірі 384 000,00 грн., а також стягнення судового збору у розмірі 5 760,00 грн. та витрати за послуги адвоката у розмірі 19 200,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору №31605-2 про надання професійних, технічних та комерційних послуг від 16.05.2013 в частині своєчасної та повної плати за отримані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість в зазначеному вище розмірі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2016 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/7396/16 та призначено до розгляду на 12.05.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2016 розгляд справи відкладено на 19.05.16.

У судових засіданнях 19.05.2016 та 15.06.2016 судом оголошено перерву по розгляду справи до 15.06.2016 та 30.06.2016 відповідно.

У судові засідання 12.05.2016, 19.05.16, 15.06.2016 та 30.06.2016 з'явились уповноважені представники сторін.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 12.05.16 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшов супровідний лист № 10/05/Ф-2 від 10.05.2016 з додатками, який разом з доданими до нього документами судом долучений до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 19.05.16 р. через відділ діловодства господарського суду від представника позивача надійшов супровідний лист №19/05/Ф-2 від 19.05.2016р., до якого додані, зокрема, копія наказу МОЗ України №888 від 23.12.2015; копія листа №530/11 від 11.12.2014; копія листа №3.12-21/659-15/28362 від 07.09.2015; письмові пояснення щодо надання заключного звіту, акту приймання - передачі документації, акту приймання - передачі послуг за етапом №2, направлених листом №525/11 від 10.12.2014 на адресу відповідача; письмові пояснення щодо наявності підстав для стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката у сумі 19200,00 грн. з доказами надання правової допомоги; письмові пояснення наявності на даний час чи існування у минулому інших, окрім зазначений у позові, правовідносин з позивачем наявності або відсутності додаткових угод між сторонами до спірного договору, окрім зазначених у матеріалах справи; письмові пояснення на підтвердження цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи, повного найменування та місцезнаходження. Вказані документи долучені судом до матеріалів справи.

Окрім того, до початку судового засідання 19.05.16 р. через відділ діловодства господарського суду від представника відповідача надійшли наступні документи: повідомлення про відсутність спору між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав б/н від 17.05.2016, 2 примірники клопотань про долучення документів до матеріалів справи б/н від 17.05.2016, а також відзив на позовну заяву №133-06-13 від 17.05.2016, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначаючи про те, що в Договорі сторони погодили, що послуги будуть надані позивачем протягом дії Договору та встановили строк дії договору до 31.12.14., однак, послуги за 2 етапом позивач у строк встановлений Договором не надав. Відповідач при цьому також вказує, що на підтвердження виконання 2 етапу послуг за договором позивач повинен надати відповідачу заключний звіт, Методичні рекомендації «Використання програмно апаратного комплексу експрес-аналізу функціонального стану водіїв під час перед рейсових оглядів, які залучаються до перевезення небезпечних вантажів та пасажирів», погоджені Мінінфраструктури та затверджені МОЗ України; копію наказу МОЗ про затвердження спірних Методичних рекомендацій; підтвердження про розміщення методичних рекомендацій в мережі Інтернет. Проте, за твердженням відповідача, позивач листом від 10.12.2014 р. №525/11 надав відповідачу лише Заключний звіт та проекти актів приймання-передачі. Відтак, відповідач стверджує, послуги в обсязі та на умовах договору позивачем не виконано та не передано їх результат відповідачу, а саме послуги за 2 етапом, а тому вимога позивача щодо оплати вартості виконаного 2 етапу є безпідставною. Вказані документи долучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 19.05.16 р. представник відповідача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н від 19.05.2016, серед яких: Статут Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, наказ Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 15.12.2015 №1399, копія листа від 10.12.2014 №525\11. Клопотання судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 15.06.16 р. представник позивача подав письмові заперечення на відзив №14/06/Ф2 від 14.06.2016, в яких зазначив, що вимоги щодо імплементації розроблених документів не були передбачені умовами Договору, при цьому саме відповідач як замовник повинен був ініціювати зміну технічних вимог у відповідності до п.5.5.1 Договору. Заперечення судом долучено до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 30.06.16 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшов супровідний лист з додатками №29/06/Ф-2 від 29.06.2016, який судом разом з доданими до нього документами долучено до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень сторонами на час проведення судового засідання 30.06.16 р. суду не надано.

Відповідно до 2.3 Постанови № 18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Судом прийнято до уваги, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи та оголошував перерви, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки їм зрозумілі.

Відводу судді представниками сторін не заявлено.

В судовому засіданні 30.06.16 р. уповноважений представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Уповноважений представник відповідача у судовому засіданні 30.06.16р проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача та представника відповідача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані сторонами докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає. що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 16.05.2013р. між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (Замовник за договором, відповідач у справі) та Державним підприємством Український науково-дослідний інститут медицини транспорту Міністерства охорони здоров'я України (Виконавець за договором, позивач у справі) був укладений договір №31605-02 Послуги професійні, технічні та комерційні, інші, н.в.і.у (74.90.2) „Розробка методичних рекомендацій «Використання програмно-апаратного комплексу експрес-аналізу функціонального стану водіїв під час передрейсовим оглядом, які залучаються до перевезення небезпечних вантажів та пасажирів» (далі - Договір).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що виконавець зобов`язується протягом строку дії договору надати замовникові послуги професійні, технічні та комерційні, інші, н. в. і. у. (74.90.2) „Розробка методичних рекомендацій „Використання програмно-апаратного комплексу експрес-аналізу функціонального стану водіїв під час перед рейсовим оглядом, які залучаються до перевезення небезпечних вантажів та пасажирів, а замовник прийняти і оплатити такі послуги.

Розділами 2 - 7 Договору сторони узгодили якість послуг, ціну договору, порядок здійснення оплати, надання послуг, права та обов'язки сторін та їх відповідальність тощо.

Умовами п.10.1 Договору передбачено, що цей договорі набуває чинності з дати його підписання та діє до 31 грудня 2014р, а в частині розрахунків до повного виконання зобов`язань.

Вказаний Договір підписаний представниками виконавця, замовника та скріплений печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Найменування послуг, кількість, обсяг, ціна, строки надання тощо, визначені технічними вимогами (Додаток №1), календарним планом (Додаток №2), калькуляцією кошторисної вартості (Додаток №3), які є невід`ємними частинами договору (п.1.2 Договору).

Так, Додатком № 1 до Договору сторонами погоджено та затверджено технічні вимоги, предметом яких є розробка методичних рекомендацій «Використання програмно-апаратного комплексу експрес-аналізу функціонального стану водіїв під час перед рейсовим оглядом, які залучаються до перевезення небезпечних вантажів та пасажирів». Також сторонами визначено 2 етапи виконання послуг та їх терміни, а саме: 1 етап з дати підписання договору до 15.12.2013 року; 2 етап - з 16.12.2013 року до 15.12.2014 року.

Згідно з Технічним завданням (Додаток № 2 до Договору) сторонами визначено календарний план та вказана вартість послуг, а саме послуги надаються в два етапи, за перший етап узгоджених послуг вартість становить 306 000,00 грн. (з ПДВ), вартість послуг другого етапу складає 384 000,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно пункту 3.1 Договору ціна цього договору встановлюється у національній валюті України, та становить 690000 грн., в тому числі ПДВ 106794,87 грн. У 2013 році: 306000 грн., в тому числі ПДВ 51000 грн. (п.п. 3.1.1 Договору).

У 2014р. 384 000 грн., в тому числі ПДВ 55794,87 грн. (п.п. 3.1.2 Договору).

Розрахунок вартості послуг надається виконавцем в калькуляції кошторисної вартості (Додаток №3), що є невід`ємною частиною цього договору (п.3.2 Договору).

Як передбачено п.4.2 Договору Замовник протягом 15 робочих днів з дня отримання акту приймання-передачі послуг, акту приймання-передачі документації та звітних документів зобов`язаний надати виконавцю підписані акт приймання-передачі послуг та акт приймання-передачі документації або відмову від прийняття послуг.

Крім того в подальшому сторонами було підписано Додаток № 3 до Договору, яким сторони визначили Калькуляцію кошторисної вартості, Додатком № 4 визначили Реєстр результатів видів послуг. Додатковою угодою № 1 від 07.11.2013 року викладено етапи виконання, термін та звітні матеріали в іншій редакції.

Так, змістом першого етапу є розробка технічного завдання на виконання послуги та затвердження технічного завдання МОЗ України; аналіз нормативно- правової та методичної бази щодо оцінки функціонального стану водіїв від час передрейсових оглядів.

На другому етапі виконавцем здійснюється аналіз існуючого стану визначення функціонального стану водіїв, визначення елементів функціонального стану водіїв, аналіз існуючих програмно - апаратних комплексів, розробка вимог до програмно- апаратного комплексу, вибір оптимальної моделі програмно - апаратного комплексу, призначеного для експрес - аналізу функціонального стану водіїв, розробка методичних рекомендацій «Використання програмно-апаратного комплексу експрес-аналізу функціонального стану водіїв під час передрейсових оглядів, які залучаються до перевезення небезпечних вантажів та пасажирів», у встановленому порядку погодження їх Мінінфраструктури та затвердження МОЗ.

При цьому у відповідності до Додаткової угоди № 1 від 07.11.13 р. за другим етапом звітними матеріалами є: заключний звіт; методичні рекомендації «Використання програмно-апаратного комплексу експрес-аналізу функціонального стану водіїв під час передрейсових оглядів, які залучаються до перевезення небезпечних вантажів та пасажирів», у встановленому порядку погоджені Мінінфраструктури та затверджені МОЗ; копія наказу МОЗ про затвердження Методичних рекомендацій «Використання програмно-апаратного комплексу експрес-аналізу функціонального стану водіїв під час передрейсових оглядів, які залучаються до перевезення небезпечних вантажів та пасажирів», підтвердження про розміщення методичних рекомендацій в мережі Інтернет.

В подальшому Додатковою угодою № 2 від 10.02.14 р. до Договору сторонами також були внесені зміни до його умов, зокрема, згідно: п.3.1 - ціна Договору становить 690 000,00 грн., в тому числі ПДВ 115 000,00 грн.; п.3.1.2 - в 2014 р. - 384 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 64 000,00 грн. Калькуляція кошторисної вартості (Додаток № 3 до Договору) викладена в новій редакції, згідно якої загальна кошторисна вартість на 2013 р. становить 306 000,00 грн., на 2014 р. - 384 000,00 грн.

Судом встановлено за матеріалами справи та сторонами не заперечувалось, що на виконання умов Договору та Додатків до нього 26.12.2013 року сторонами було підписано та скріплено печатками без зауважень Акт приймання-передачі послуг за договором № 31605-2 від 16.05.2013 року, відповідно до якого робота етапу 1, п.1.1. розробка технічного завдання на виконання послуги та затвердження технічного завдання МОЗ України, п.1.2 аналіз нормативно - правової та методичної бази щодо оцінки функціонального стану водіїв від час перед рейсових оглядів, задовольняє умовам Договору і оформлена належним чином.

Також як зазначено у вказаному акті Договірна вартість 1 етапу становить 306 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 51 000,00 грн. Копія зазначеного акту міститься в матеріалах справи.

Факт надання послуг за вказаним Актом згідно умов Договору та Додатків до нього відповідачем не заперечувався.

Доказів пред'явлення відповідачем заперечень щодо якості, обсягів та порядку надання послуг за першим етапом, відмови відповідача від приймання наданих позивачем послуг та підписання акту, а також зауважень або претензій щодо повного та належного виконання Державним підприємством Український науково-дослідний інститут медицини транспорту Міністерства охорони здоров`я України умов Договору в частині виконання першого етапу послуг сторонами суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання з виконання першого етапу послуг по розробці методичних рекомендацій у відповідності до умов Договору та в обсягах, зазначених в Акті приймання-передачі послуг, а відповідачем, у свою чергу, прийнято надані послуги за першим етапом у вказаних в Акті обсягах без будь - яких зауважень.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.4.1 Договору розрахунок проводиться поетапно шляхом оплати замовником вартості наданих за етапом послуг, протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів після підписання сторонами акта приймання-передачі послуг та акту приймання-передачі документації за етапом.

При цьому пунктом 6.1.1 Договору передбачений обов'язок замовника своєчасно і у повному обсязі сплачувати за надані послуги.

Як зазначено сторонами під час розгляду справи по суті, в оплату виконаних послуг 1 етапу відповідач перерахував на рахунок Державного підприємства Український науково-дослідний інститут медицини транспорту грошові кошти в сумі 306 000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

При цьому факт вказаної оплати, її порядок та розмір сторонами не заперечується.

Окрім цього, як встановлено судом за матеріалами справи, 10.09.2014 року Державним підприємством Український науково-дослідний інститут медицини транспорту Міністерства охорони здоров'я України направлено на адресу МОЗ України лист № 356/11 щодо розгляду та погодження проектів документів на виконання умов договору № 31605-2 від 16.05.2013 року, серед яких Методичні рекомендації «Використання програмно-апаратного комплексу експрес аналізу функціонального стану водіїв підчас передрейсових оглядів, які залучаються до перевезення небезпечних вантажів та пасажирів».

У відповідь на зазначений лист МОЗ України листом від 18.11.2014 №3.15-21/702-14/33563, копія якого міститься в матеріалах справи, повідомило позивача, що у процесі опрацювання проекту Методичних рекомендацій «Використання програмно-апаратного комплексу експрес аналізу функціонального стану водіїв підчас передрейсових оглядів» враховані пропозиції, в т.ч., Міністерства інфраструктури України, та повідомлено, що дані документи можуть бути взяті за основу для розробки нормативно-правових актів з метою гармонізації національного законодавства з положеннями рамкової директиви Європейського співтовариства № 89/391/ЄЕС.

В подальшому 28.11.2014 року позивач направив на адресу МОЗ України супровідний лист № 498/11 разом з Порядком та Методичними рекомендаціями, які були доопрацьовані для затвердження наказом Міністерства.

Окрім того, 10.12.2014 року листом за № 525/11 позивач направив на адресу відповідача для узгодження матеріали заключного звіту за Договором Розробка Методичних рекомендацій «Використання програмно-апаратного комплексу експрес аналізу функціонального стану водіїв підчас передрейсових оглядів, які залучаються до перевезення небезпечних вантажів та пасажирів», а саме: заключний звіт, Актом приймання-передачі документації та Акт приймання-передачі послуг за етапом № 2.

За результатами розгляду вказаного листа та надісланих звітним матеріалів за другим етапом Договору відповідач листом №657-05-03 від 17.12.2014 зазначив про надання послуг не в повному обсязі, ненадання відповідних звітним матеріалів та повідомив позивача про необхідність доопрацювання матеріалів та надання їх дирекції протягом 3 робочих днів.

Окрім того, в матеріалах справи міститься лист МОЗ України №3.15-21/702-14/36813 від 17.12.2014 року, яким Український науково-дослідний інститут медицини транспорту МОЗ України було повідомлено, що проведене доопрацювання вказаних документів вважає достатнім, у наданих документах враховані всі зауваження та пропозиції Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справи України, підготовка відповідного наказу МОЗ України буде проведена у відповідності до нормативно-правових актів щодо гармонізації національного законодавства з положеннями рамкової директиви Європейського Співтовариства №89/391/ЄЕС по запровадженню заходів щодо поліпшення безпеки і захисту здоров`я робітників на виробництві, та положень Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом, ратифікованою Верховною Радою України 16.09.2014, після відповідних рішень Уряду.

Листом №3.15-21/702-14/997 від 17.01.2015 року МОЗ України підтвердило, що підготовка відповідних наказів МОЗ України буде здійснюватись після відповідних рішень Уряду, в зв'язку з чим позивачу було запропоновано, зокрема, продовжити терміни виконання умов Договору на 2015 рік.

Також листом від 31.01.2015р №29/11 позивач інформував відповідача про позицію МОЗ України стосовно достатнього проведеного позивачем доопрацювання Методичних рекомендацій «Використання програмно-апаратного комплексу експрес аналізу функціонального стану водіїв підчас передрейсових оглядів, які залучаються до перевезення небезпечних вантажів та пасажирів», а також стосовно того, що підготовка відповідного наказу МОЗ України буде проведена у відповідності до нормативно-правових актів щодо гармонізації національного законодавства з положеннями рамкової директиви Європейського співтовариства № 89/391/ЄЕС після відповідних рішень Уряду.

Копій вищезазначених листів містяться в матеріалах справи.

Відтак, за висновками суду, наявними в матеріалах листами, які позивач направляв на адреси МОЗ України та відповідача для погодження та затвердження методичних рекомендацій у відповідності до норм чинного законодавства, підтверджуються дії Державного підприємства Український науково-дослідний інститут медицини транспорту Міністерства охорони здоров'я України, які були спрямовані на виконання своїх зобов'язань відповідно до умов укладеного між сторонами Договору.

При цьому враховуючи тривалу процедуру погодження та затвердження другого етапу послуг, позивач був позбавлений можливості надати передбачені умовами Договору та Додатковими угодами всі звітні матеріали по другому етапу, про що відповідач повідомлявся листами.

Як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву та підтверджено представником відповідача в судовому засіданні, вважаючи, що послуги в обсязі та на умовах Договору позивачем не виконано та не передано їх результат відповідачу, а саме послуги за 2 етапом, замовником не було здійснено підписання акту приймання - передачі послуг за другим етапом та відповідно, оплату в сумі 384 000,00 грн.

Натомість Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України звертався до позивача з претензіями № 09-06-13 від 13.01.15 р. та № 18.06.13 р. від 16.01.15 р.

В свою чергу, в подальшому позивач звертався до відповідача з вимогою про оплату наданих послуг від 17.12.15 вих. № 508/11, в якій вимагав здійснити оплату 2 етапу у розмірі 384 000 грн., у відповідь на яку листом № 05-06-13 від 11.01.16 р. відповідач повідомив виконавця, що строк дії договору закінчився 31.12.14 р., відтак відсутні правові підстави для її задоволення та відповідної оплати.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частин 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, зазначено позивачем в позовній заяві та підтвержено представником позивача в судовому засіданні, відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих Державним підприємством Український науково-дослідний інститут медицини транспорту Міністерства охорони здоров'я України послуг за Договором по 2 етапу в сумі 384 000,00 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору та Додаткових угод не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд наголошує, що обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Саме змагальність сторін, яка реалізується в господарському процесі через ст. 33 ГПК України дає змогу суду всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи та внаслідок чого ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справі.

Тобто, вказана норма Господарського процесуального кодексу України зобов'язує доводити свою правову позицію саме ту сторону, яка на неї посилається.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження належного виконання зобов'язань за Договором, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 31605-02 Послуги професійні, технічні та комерційні, інші, н.в.і.у (74.90.2) „Розробка методичних рекомендацій „Використання програмно-апаратного комплексу експрес-аналізу функціонального стану водіїв під час перед рейсовим оглядом, які залучаються до перевезення небезпечних вантажів та пасажирів» від 16.0513 р. та Додаткових угод до нього або їх окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору та Додаткових угод на час їх підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

Суд зазначає, що відповідно до абз. 2 ч. 1 та ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

В свою чергу з норм ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України не випливає, що прострочення виконання Договору тягне за собою в будь - якому випадку наслідки у вигляді неоплати фактично наданих послуг замовником.

З матеріалів справи вбачається, що предметом укладеного сторонами спірного Договору № 31605-2 від 16.05.13 було, зокрема, розроблення Методичних рекомендацій «Використання програмно-апаратного комплексу експрес-аналізу функціонального стану водіїв під час передрейсових оглядів, які залучаються до перевезення небезпечних вантажів та пасажирів».

Як встановлено судом вище, такі методичні рекомендації були розроблені позивачем та листом від 10.12.14 № 525/11 заключний звіт до Договору № 31605-2 від 16.05.13 разом з Актом приймання-передачі за етапом № 2 на суму 384 000 грн. було надіслано відповідачу.

Факт отримання вказаних звітних матеріалів та їх розгляд відповідачем підтверджується матеріалами справи, зокрема, наявними листами відповідача.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Одеської області 06.08.15р. у справі №916/1266/15-г за позовом Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України до Державного підприємства Український науково-дослідний інститут медицини транспорту про стягнення неустойки у сумі 4713,20 грн., штрафу за порушення зобов'язань в розмірі 6900,00 грн. та збитків в розмірі 306 000,00 грн., залишеним без змін Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.10.2015р. було встановлено, що ненадання відповідачем послуг передбачених другим етапом виникло в зв`язку з необхідністю виконання останнього пункту 1 підпункту 2.6 додаткової угоди №1 від 07.11.2013р., який передбачає погодження відповідних робіт з Міністерством інфраструктури України та затвердження їх Міністерством охорони здоров'я Україна шляхом прийняття відповідного наказу, що підтверджується листами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Отже, як зазначено в рішеннях по справі № 916/1266/15-г, в зв`язку з тривалою та складною процедурою погодження та затвердження другого етапу робіт, Державне підприємство Український науково-дослідний інститут медицини транспорту було позбавлене можливості вчасно виконати умови Договору, а тому вина останнього в невиконанні ним в строк своїх зобов`язань за договором відсутня.

Державне підприємство Український науково-дослідний інститут медицини транспорту Міністерства охорони здоров'я України позбавлене права будь-яким чином впливати на органи центральної виконавчої влади для скорішого затвердження та погодження МОЗ України та Міністерства інфраструктури України Методичних рекомендацій у встановленому законодавством порядку, відповідно до постанови КМУ № 950 від 18.07.2007 року.

Крім того важливо зазначити, що позивач вчасно подав методичні рекомендації на затвердження МОЗ України, а саме, 18.11.2014, та інформував відповідача про стан виконання послуг. Натомість у відповідях відповідача не зазначалося про розірвання Договору, про відсутність фінансування чи про втрату актуальності виконання послуг за Договором (при тому, що пунктом 6.2.1 Договору передбачалося право замовника достроково розірвати Договір у разі невиконання зобов'язань виконавцем).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Аналогічна положення знайшли своє відображення в пункті 2.6 Постанови № 18, згідно якої не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

За таких обставин суд вважає встановленими рішенням Господарського суду Одеської області 06.08.15р. у справі №916/1266/15-г, залишеним без змін Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.10.2015р., обставини відсутності вини позивача в затримці виконання умов Договору в частині виконання другого етапу послуг та надання відповідних звітних документів, передбачених Додатковою угодою № 1. При цьому вказаний факт відповідно до норм ГПК та роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України є преюдиційним і доказування не потребує.

Таким чином, за висновками суду матеріали справи свідчать про те, що затримка виконання позивачем договірних зобов'язань виникла не з вини позивача, а з причин незалежних від виконавця, про які було відомо відповідачеві.

Окрім того, вимоги щодо імплементації розроблених позивачем методичних рекомендацій у відповідності до розроблюваних нормативно - правових актів щодо гармонізації національного законодавства з положеннями рамкової директиви Європейського співтовариства № 89/391/ЄЕС по запровадженню заходів щодо поліпшення безпеки і захисту здоров'я робітників на виробництві та у зв'язку з ратифікацією Україною 16.09.14 р. Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом умовами Договору не передбачені. При цьому згідно п.5.5.1 Договору саме на замовника покладено обов'язок зі здійснення повідомлення виконавця про призупинення надання ним послуг за умови з'ясування замовником неминучості отримання негативного результату.

Отже, зважаючи на вчинення позивачем всіх дій, необхідних для виконання своїх зобов'язань за Договором в частині виконання другого етапу послуг по розробці методичних рекомендацій, беручи до уваги відсутність можливості впливу на дії МОЗ України та Мінінфраструктури щодо погодження та затвердження розроблених позивачем методичних рекомендацій, суд зазначає про помилковість поставлення можливості виконання виконавцем умов Договору в залежність від дій іншої особи, якою, в свою чергу, замовник також не є, та відсутність відповідних застережень в умовах спірного Договору, заперечення відповідача проти позовних вимог з посиланням на невиконання позивачем умов Договору та нездійснення передачі результатів послуг за другим етапом Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України судом до уваги не приймаються. Тобто підстави для відмови від прийняття наданих послуг по другому етапу розробки методичних рекомендацій та їх оплати у відповідача відсутні.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором, розмір заборгованості з оплати послуг за другом етапом в сумі 384 000,00 грн. відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення даної заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача боргу у вказаній сумі за спірним Договором підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на адвокатські послуги в розмірі 19200,00 грн., суд зазначає, що згідно з п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (далі - Постанова № 7) витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За приписом частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому послуги Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

За змістом ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

За умовами ст. 26 даного Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Судом встановлено, що 18 лютого 2016 р. між позивачем (далі - довіритель) та адвокатом Київської обласної колегії адвокатів України ОСОБА_3 (далі - довірений) укладено договір №18-02/16-1, за умовами якого довіритель доручає, а повірений приймає доручення та зобов'язується провести усі необхідні дії по стягненню суми заборгованості з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, що виникла на підставі неоплати наданих послуг за умовами договору №31605-2 від 16.05.2013.

Представництво інтересів позивача у справі здійснював саме адвокат ОСОБА_3 (свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 25.09.2008р.), що є адвокатом Київської обласної колегії адвокатів України і представляє інтереси позивача на підставі довіреності №18-02/16.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" унормовано, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфкомісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року протокол від 1 - 2 жовтня 1999 р. № 6/VI, гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв'язку з обставинами кожного конкретного випадку.

Згідно п. 3.1 вказаного Договору виплата винагороди повіреному за виконане доручення здійснюється довірителем шляхом перерахування відповідної суми на поточний банківський рахунок повіреного, що вказаний у п.7 договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору у редакції Додаткової угоди №30-03/16-1 гонорар за виконання цього доручення складає 19 200,00 грн.

У відповідності до п. 6.5 Постанови № 7 вирішуючи питання про розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

До клопотання щодо стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката представником позивача на час розгляду справи надано звіт про виконану роботу від 12.05.2016 року за договором №1802/16-1 з зазначенням вартості, строком виконання та обсягом фактично виконаних таких послуг. Натомість наданий суду звіт фактично наданої правової допомоги, як і сам договір не містить обґрунтування вартості 1 години витраченого часу.

Окрім того, зазначений у вказаному звіті перелік наданих послуг та їх вартість, зокрема, підготовка, ксерокопіювання додатків до позовної заяви вартістю 2000,00 грн., подача позову до суду вартістю 1000,00 грн., складання супровідного листа № 10/05/Ф-2 від 10.05.16 р. та супровідного листа № 19/05/Ф- 2 від 19.05.16 р. вартістю 500,00 грн. та 1000,00 грн. відповідно, отримання витягів з ЄДРПОУ щодо позивача та відповідача вартістю по 250,00 грн. кожна послуга, складання листа на підтвердження того, що у провадженні судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, які зазначені у позові, вартістю 500,00 грн., судом з огляду на співвідношення змісту послуг, їх складності, визначеної адвокатом вартості та юридичної значущості оцінюються судом критично.

Поряд із цим суд звертає увагу, що Договором № 18-02/16-1 про надання правової допомоги від 18.02.16р. передбачено надання усних консультацій, аналіз документів, підготовка та надання до суду позовної заяви з необхідними документами, участь у судових засіданнях, подання заяв до державної виконавчої служби, органів Державного казначейства і ін., тоді як станом на дату винесення рішення у даній справі адвокатом здійснене представництво інтересів клієнта лише в суді першої інстанції, не подано доказів звернення до органів ДВС та державного казначейства в межах виконання зобов'язань за договором № 18-02/16-1.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів, які підтверджують розумність та обґрунтованість розміру витрат на оплату послуг адвоката, а також враховуючи здатність кожної юридичної особи бути позивачем та відповідачем у суді відповідно до ч. 2 ст. 80 Цивільного кодексу України, отримання позивачем юридичних послуг, пов'язаних з представленням інтересів останнього, не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір конкретного адвоката, який представлятиме його інтереси, є його особистим правом; а також з урахуванням умов Договору № 18-02/16-1, а також ціни позову, тривалості розгляду і складності справи, змістовності підготованої адвокатом позовної заяви, кількості судових засідань, у яких брав участь адвокат, кількості та складності документів, які були підготовлені адвокатом під час розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 19 200,00 грн. є неспіврозмірними та завищеними.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне обмежити розмір вказаних витрат, які підлягають відшкодуванню з відповідача, та стягнути на користь позивача 5000,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійний захворювань України (03062, м. Київ, пр. Перемоги, 92/2, код 00013764) на користь Державного підприємства Український науково-дослідний інститут медицини транспорту Міністерства охорони здоров'я України (65039, м. Одеса, вул. Канатна, 92, код 01898233) 384 000,00 грн. боргу, 5000,00 грн. витрат на послуги адвоката та 5760,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 22 липня 2016 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М.Селівон