Рішення № 59138000, 14.07.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.07.2016р. Справа № 905/1646/16

Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді Філімонової О.Ю., суддів Шилової О.М., Паляниці Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Афродіта м. Волноваха Донецька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю Таурус-2015 м. Маріуполь Донецька область

про: стягнення з відповідача заборгованості за договором переведення боргу у розмірі 21347,88 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №1 від 12.07.2016р.

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Афродіта звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Таурус-2015 м. Маріуполь Донецька область про стягнення з відповідача заборгованість за договором переведення боргу у розмірі 21347,88 грн.

19.05.2016р. позивач через канцелярію суду надав заяву про зміну предмету позову, просить стягнути з відповідача заборгованість за договором переведення боргу у розмірі 21347,88 грн., інфляційні витрати у розмірі 9826,22 грн., 3 % річних у розмірі 835,20 грн. та пеню у розмірі 6894,47 грн.

Відповідно до вимог ч. 4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Оскільки, позивачем до початку розгляду справи по суті надано заяву про зміну підстави позову, тому дана заява підлягає прийняттю та розгляду по суті.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору про переведення боргу від 17.11.2015р., позивач стає кредитором за основним договором №2002 від 29.10.2014р., за яким відповідач повинен перерахувати заборгованість у розмірі 21347,88 грн..

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 509, 520, 521, 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.05.2016р. вказану позовну заяву прийнято до розгляду та порушене провадження у справі №905/1646/16 та призначено судове засідання на 19.05.2016р

Ухвалою від 19.05.2016р. було відкладено розгляд справи з метою визначення колегіального складу суду для розгляду справи №905/1646/16.

25.05.2016р. через канцелярію суду позивач надав клопотання про відкладення розгляду справи та залучення документів до матеріалів справи.

За результатами автоматичного визначення складу колегії призначено колегіальний розгляд справи №905/1646/16 у складі: головуючий суддя Філімонова О.Ю., судді Паляниця Ю.О. та Огороднік Д.М. про що складено відповідний протокол керівника апарату господарського суду Донецької області ОСОБА_2 від 30.05.2016 року.

Ухвалою суду від 30.05.2016р. судове засідання було призначено на 14.07.2016р.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.07.2016р. у зв'язку з перебуванням судді Огороднік Д.М. у відпустці визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Філімонова О.Ю., судді Шилова О.М., Паляниця Ю.О.

Представник позивача в судовому засіданні 14.07.2016р. надав пояснення стосовно зміни предмету позову та просив суд позов задовольнити, з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлено, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд.

В С Т А Н О В И В:

29.10.2014р. між Товариством з обмежено відповідальністю «Донкрторг» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Афродіта» (Продавець), укладено договір купівлі-продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу № 2002.

Відповідно до п. 1.1 договору, продавець поставляє і передає у власність покупця, а покупець приймає і оплачує товар на умовах і в порядку, визначеному цим договором, відповідно до замовлення на поставку з товаросупровідними документами, ціни в яких не можуть перевищувати затверджених в специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 6.1.3. договору передбачено, що сума цього договору визначається загальною сумою товарних накладних в період його дії.

Згідно з п. 6.1.4. договору, Покупець зобов'язаний оплачувати кожну товарну накладну на переданий продавцем товар не пізніше 30 (тридцяти) (календарних) днів від моменту передачі такої партії товару.

Відповідно до п.9.1. договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31.12.2014 р.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договір № 2002 від 29.10.2014року, укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором купівлі продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок переданих ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України, боржник у зобовязанні може бути змінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

До договору про переведення боргу б/н від 17.11.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донукрторг» (первісний боржник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Таурус - 2015» (новий боржник), і Товариством з обмеженою відповідальністю «Афіродита» (кредитор).

Відповідно до п.1. договору про переведення боргу б/н від 17.11.2015р., даним Договором регулюється відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає з договору купівлі-продажу №2002 від 29.10.2014р. укладеного між первісним боржником і кредитором (далі іменується "Основний договір").

Пунктом 2. договору про переведення боргу б/н від 17.11.2015р. передбачено, що первісний боржник переводить на нового боржника кредиторську заборгованість (грошове зобов'язання) станом на дату підписання цього договору, що виникла на підставі основного договору в сумі 21347,88 грн. (двадцять одна тисяча триста сорок сім грн 88 коп.), яка підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаним сторонами.

Згідно з п.8. договору про переведення боргу б/н від 17.11.2015р., цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін.

Відповідно до п.9. договору про переведення боргу б/н від 17.11.2015р., термін дії даного договору починається в момент встановлений в п.8. договору і визначається часом, достатнім для реального та належного виконання цього договору сторонами.

Статтею 520 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник у зобовязанні може бути замінений іншою особою(переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст.521 Цивільного кодексу України, форма правочину щодо заміни боржника у зобовязанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

На виконання умов договору купівлі-продажу на умовах оплати з відстрочкою платежу № 2002 від 29.10.2014р., позивач поставив, а первісний боржник отримав товар на загальну суму 34686,00грн., що підтверджується накладними.(а.с. 24-200).

На момент подання позовної заяви борг відповідача перед позивачем складає 21347,88грн., що підтверджується договором про переведення боргу від 17.11.2015р.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів оплати заборгованності за договором про переведення боргу у розмірі 21347,88 грн. до матеріалів справи не надав, тому суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Афродіта м. Волноваха Донецька область доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати у розмірі 9826,22 грн., 3 % річних у розмірі 835,20 грн. та пеню у розмірі 6894,47 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних витрат, наданий позивачем, суд, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат задовольняє: за період з лютого 2015р. по квітень 2016р. на суму заборгованості 21347,88 грн. інфляційні витрати у розмірі 9826,22грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, наданий позивачем, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних задовольняє у повному обсязі: за період з 21.01.2015р. по 12.05.2016р. на суму заборгованості 21347,88грн. 3% річних у розмірі 838,71грн

Оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, то стягненню з відповідача підлягають 3 % річних у розмірі 835,20грн.

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобовязання», якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання.

Оскільки, в основному договорі №2002 від 29.10.2014р. не зазначено пункту, щодо нарахування пені, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 6894,47 грн.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАУРУС-2015" (87548, Донецька обл., м. Маріуполь, проспект Будівельників, будинок 125, ЄДРПОУ 39722862 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АФРОДІТА" (85700, Донецька область, Волноваський район, м. Волноваха, вул. Менделєєва, б.1, ЄДРПОУ 31887531) заборгованість за договором переведення боргу у розмірі 21347 (двадцять одна тисяча триста сорок сім ) грн.88коп., інфляційні витрати у розмірі 9826 (девять тисяч вісімсот двадцять шість) 22 коп., 3 % річних у розмірі 835(вісімсот тридцять пять)грн. 20 коп., судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім)грн.00коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 6894,47 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного тексту рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя О.Ю. Філімонова

Суддя О.М. Шилова

Суддя Ю.О.Паляниця

Дата складання повного тексту рішення 19.07.2016р.

Надруковано 3 примірника:

1-до справи;

1-позивачу;

1-відповідачу