Рішення № 59137955, 14.07.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.07.2016р. Справа № 905/1564/16

Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді Філімонової О.Ю., суддів: Шилової О.М. та Паляниці Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр Фармація» м. Вишгород Київська область

до Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармед Торгівельний дім «Панацея» м. Макіївка Донецька область

про стягнення заборгованості у розмірі 157246, 96 грн., з яких: основний борг у розмірі 85000, 00 грн., штраф у розмірі 15 724, 64 грн., 3% річних у розмірі 4471, 23 грн., інфляційних витрат у розмірі 52051, 09 грн.

Представники сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр Фармація» звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармед Торгівельний дім «Панацея» про стягнення заборгованості у розмірі 157246, 96 грн., з яких: основний борг у розмірі 85000,00 грн., штраф у розмірі 15 724, 64 грн., 3% річних у розмірі 4471, 23 грн., інфляційних витрат у розмірі 52051, 09 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 66 від 14.01.2013 року, позивач зобовязався передати у власність відповідача продукцію, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити товар на умовах та в порядку, визначеному даним договором, однак свої зобовязання відповідач виконав частково, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 85000,00 грн.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 14, 526, 610, 611, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 13, 15 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 193, 216, 217, 230 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.04.2016р. вказану позовну заяву прийнято до розгляду, порушене провадження у справі №905/1564/16 та призначено судове засідання на 19.05.2016р.

19.05.2016р. через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою від 19.05.2016р. було відкладено розгляд справи з метою визначення колегіального складу суду для розгляду справи №905/1564/16.

За результатами автоматичного визначення складу колегії призначено колегіальний розгляд справи №905/1564/16 у складі: головуючий суддя Філімонова О.Ю., судді Ніколаєва Л.В. та Паляниця Ю.О. про що складено відповідний протокол керівника апарату господарського суду Донецької області ОСОБА_1 від 30.05.2016 року.

Ухвалою суду від 30.05.2016р. судове засідання було призначено на 14.07.2016р.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.07.2016р. у зв'язку з перебуванням судді Ніколаєвої Л.В. у відпустці визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Філімонова О.Ю., судді Шилова О.М., Паляниця Ю.О.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

14.01.2013р. між Дочірнім підприємством Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармед Торгівельний дім «Панацея» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр Фармація» (Продавець), укладено договір купівлі-продажу № 66.

Відповідно до п. 1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобовязується передати у власність покупцю визначені цим договором лікарські засоби, товари медичного призначення (надалі іменується «товар»), а покупець зобовязується прийняти цей товар та здійснити його оплату на умовах передбачених даним договором.

Згідно з п.4.3. договору, загальна вартість та кількість товару за цим договором складається з вартості всіх видаткових накладних на товар.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що розрахунки за товар здійснюються в безготівковому порядку, в національній валюті, протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту передачі товару, якщо інше не вказано в видатковій накладній на товар. Перші дві партії товару передаються за попередньою оплатою в розмірі 100% від вартості замовленого товару на підставі встановленого рахунку продавця.

Відповідно до п. 7.1. договору, за порушення строків оплати товару Покупець сплачує продавцю штраф в розміру 0,1 % від вартості неоплаченого товару, за кожний день прострочення.

Пуктом 9.1. договору передбачено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін та діє до 31.12.2013р. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони відповідальністі за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договір № 66 від 14.01.2013 року, укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором купівлі продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

На виконання умов договору купівлі продажу №66 від 14.01.2013р. було передано відповідачу продукцію за видатковими накладними: №13839-ТОВ від 27.06.2014р. на суму 22553,67грн.; №13840-ТОВ від 27.06.2014р. на суму 22553,67грн.; №13841-ТОВ від 27.06.2014р. на суму 23187,41 грн.; №13842-ТОВ від 27.06.2014р. на суму 20764,85грн. (а.с. 9-12).

Як стверджує позивач та не заперечує відповідач на теперішній час за отриманий товар утворилась заборгованість у розмірі 85000,00грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 85000,00 грн. до матеріалів справи не надав, тому суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути с відповідача штраф у розмірі 15724,64грн., 3 % річних у розмірі 4471,23 грн., інфляційні витрати у розмірі 52051,09 грн.

Щодо стягнення штрафу у розмірі 15724,64грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Перевіривши арифметичний розрахунок штрафу, наданий позивачем, суд зазначає, що за період з 27.04.2015р. по 29.10.2015р. на суму заборгованості 85000,00грн. штраф підлягає стягненню у розмірі 15810,00грн.

Оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, тому штраф підлягає стягненню у розмірі 15724,64грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, наданий позивачем, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних задовольняє у повному обсязі: за період з 19.07.2014р. по 18.04.2016р. на суму заборгованості 18494,07грн. 3% річних у розмірі 972,84грн.; за період з 19.07.2014р. по 18.04.2016р. на суму заборгованості 22553,67грн. 3% річних у розмірі 1186,38грн.; за період з 19.07.2014р. по 18.04.2016р. на суму заборгованості 23187,41грн. 3% річних у розмірі 1219,72грн.; за період з 19.07.2014р. по 18.04.2016р. на суму заборгованості 20764,85грн. 3% річних у розмірі 1092,29грн., всього 3% річних у розмірі 4471,23 грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних витрат, наданий позивачем, суд, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат задовольняє: за період з серпня 2014р. по квітень 2016р. на суму заборгованості 18494,07грн. інфляційні витрати у розмірі 12545,63грн.; за період з серпня 2014р. по квітень 2016р. на суму заборгованості 22553,67грн. інфляційні витрати у розмірі 15299,50грн.; за період з серпня 2014р. по квітень 2016р. на суму заборгованості 23187,41грн. інфляційні витрати у розмірі 15729,41грн.; за період з серпня 2014р. по квітень 2016р. на суму заборгованості 20764,85грн. інфляційні витрати у розмірі 14086,04грн., всього інфляційних витрат у розмірі 57660,58 грн.

Оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, то стягненню з відповідача підлягають інфляційні витрати у розмірі 52051,09грн.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармед» «Торгівельний дім «Панацея» (86115, Донецька область, м.Макіївка, Гірницький район,вул. Ніколаєва, б. 14, ЄДРПОУ 32698645) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр Фармація» (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденка, б.18, ЄДРПОУ 30177378) суму заборгованості у розмірі 85000(вісімдесят пять тисяч) грн. 00 коп., штраф у розмірі 15724( пятнадцять тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 64 коп., 3 % річних у розмірі 4471 (чотири тисячі чотириста сімдесят одна) грн. 23 коп., інфляційні витрати у розмірі 52051(пятдесят дві тисячі пятдесят одна) грн. 09 коп., судовий збір у розмірі 2358 (дві тисячі триста пятдесят вісім) грн. 70коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного тексту рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя О.Ю. Філімонова

Суддя О.М. Шилова

Суддя Ю.О.Паляниця

Дата складання та підписання повного тексту рішення 19.07.2016р.

Надруковано 3 примірника:

1-до справи;

1-позивачу;

1-відповідачу