Ухвала суду № 59137749, 12.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

12.07.2016 № К/800/9594/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Кронекс-Харків»на постановуХарківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015у справі №820/10666/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кронекс-Харків» доНововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській областіпроскасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2016 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронекс-Харків» задоволено та скасовано податкові повідомлення-рішення Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 25.06.2015 № 0000592200, №0000602200.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015 скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2016 та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити в силі постанову суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем в період з 20.05.2015 по 26.05.2015 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Кронекс-Харків» з питань дотримання вимог валютного законодавства по взаємовідносинам з фірмою-нерезидентом ООО «Ранок» (Російська Федерація) за зовнішньоекономічним договором від 01.04.2014 №02-10/2013 за період з 01.03.2015 по 30.04.2015 та з фірмою-нерезидентом «Europcell GmbH» (Німеччина) за зовнішньоекономічним договором від 21.03.2014 №1 за період з 21.03.2014 по 30.04.2015.

За результатами перевірки складено акт від 03.06.2015 №373/20-20-22-08/38933788, яким зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

- ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» підприємством ТОВ «Кронекс-Харків» перевищено граничний строк розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності по зовнішньоекономічному контракту №02-10/2013 від 01.04.2014, а саме по здійсненим платежам від 19.12.2014, від 06.01.2015 та від 23.01.2015;

- п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та п. 2 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами» та п.2.3. Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 04.10.1999 №542, у зв'язку з порушенням порядку декларування валютних цінностей, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, в результаті чого підприємством ТОВ «Кронекс-Харків» відображено недостовірну інформацію у декларації та здійснено приховування (перекручення звітності) про валютні операції у поданій декларації за 1 квартал 2015 року (№ 9092449012 від 12.05.2015).

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.06.2015 №0000592200, яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення валютного законодавства на суму 179867,55 грн., №0000602200, яким застосовано штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства на суму 340,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що невиконання або неналежне виконання нерезидентом своїх господарських зобов'язань за контрактом жодним чином не пов'язано з виконанням господарських зобов'язань ТОВ «Кронекс-Харків» як покупця, оскільки законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Поряд із цим, зауважив, що спірних відносин не застосовуються положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 №1392 «Про затвердження Порядку визначення строку та умов завершення імпортної операції без увезення товару на територію України», якою встановлено строки та умови завершення імпортної операції без ввезення товару на територію України, оскільки вона не є законодавчим документом, який є обов'язковим для виконання суб'єктами господарської діяльності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідачем нарахування пені за порушення строку розрахунків здійснено відповідно до вимог діючого законодавства.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, що господарські відносини між ТОВ «Кронекс-Харків» та ООО «Ранок» здійснювались на підставі контракту купівлі-продажу №02-10/2013 від 01.04.2014 та додаткової угоди № 1/1 від 17.12.2014, згідно умов яких ООО «Ранок» (Постачальник) зобов'язався поставити макулатуру сортовану марок МС-1А, МС-2А, МС-11В в кількості 5000 тон (товар), а ТОВ «Кронекс-Харків» (Покупець) - прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим контрактом, згідно специфікації на партію.

Постачання товару (перехід права власності на товар) є виконаним з моменту здійснення Покупцем розрахунків за товар, передачі Покупцю документів передбачених п. 3.3. контракту, а також прийняття товару, що підтверджується підписом Покупця на відповідному акті прийому-передачі.

Поруч з цим, суд першої інстанції встановив, що позивач здійснив оплату та прийняв ТМЦ шляхом підпису відповідного акту прийому-передачі, внаслідок чого прийшов до висновку, що підписання акту прийому-передачі є фактично здійсненою поставкою товару на адресу ТОВ «Кронекс-Харків» по контракту №02-10/2013 без його ввезення на територію України.

Суд апеляційної інстанції встановив, що імпортний товар за контрактом з ТОВ «Ранок» №02-10/2013 надійшов до України частково з порушенням строків розрахунків, оскільки авансовий платіж позивачем здійснено 19.12.2014 відповідно граничний строк надходження настає 19.03.2015, а саме: 31.03.2015 надійшов товар на суму 352266,25 рос.рублів, 03.04.2015 - на суму 472255,00 рос.рублів, 14.04.2015 - на суму 389755,00 рос.рублів, 20.04.2015 - на суму 718820,00 рос.рублів, 29.04.2015 - на суму 57165,00 рос.рублів.

Крім того, імпортний товар на суму 4976932,37 рос.рублів, граничний строк якого настав на момент перевірки, від нерезидента не надійшов, у т.ч. товар на суму 443934,37 рос.рублів з граничним строком надходження 19.03.2015 (авансовий платіж здійснено 19.12.2014), на суму 2983000,00 рос.рублів з граничним строком надходження 06.04.2015 (авансовий платіж здійснено 06.01.2015), на суму 1549998,00 рос.рублів, з граничним строком надходження 23.04.2015 (авансовий платіж здійснено 23.01.2015).

Також, між позивачем та нерезидентом «Europcell GmbH» (Німеччина) укладено договір поставки від 21.03.2014 № 1, за умовами якого «Europcell GmbH» (Продавець) зобов'язаний продати, а ТОВ «Кронекс-Харків» (Покупець) зобов'язаний купити товар, вказаний у додатку № 1 «Товари» до даного Договору, яке складає невід'ємну частину даного Договору. На виконання умов договору позивачем здійснено попередню оплату товару у розмірі 305999,87 доларів США, при цьому товар на загальну суму 304697,89 доларів США поставлений на територію України, а за решту непоставленого товару на суму 1301,98 доларів США грошові кошти у відповідній сумі повернуто ТОВ «Кронекс-Харків» 31.03.2015.

Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем, ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції не надано документів, які у розумінні ст.ст. 4,6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та пункту 3 Порядку визначення строку та умов завершення імпортної операції без увезення товару на територію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 №1392, давали б підстави вважати здійснені позивачем імпортні операції завершеними та виключали б чи зупиняли застосування до позивача наслідків у вигляді пені за прострочення розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами.

Порядок розрахунків в іноземній валюті та порядок відліку законодавчо встановленого строку розрахунків регулюється Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», - імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Постановами Національного Банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» та «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України», що діяли в період проведення позивачем операцій в іноземній валюті, встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів (пункт 1).

Частиною першою статті 4 цього Закону встановлено, що за порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Так, за змістом абзацу чотирнадцятого статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (тут і надалі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та підпункту 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24 березня 1999 року №136, імпорт - це купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Імпортна операція у розумінні статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачає здійснення суб'єктом господарювання імпорту.

При цьому, моментом здійснення імпорту відповідно до абзацу тридцять восьмого статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Таким чином, моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, що висловлені останнім у постанові від 16 січня 2012 року по справі №21-412а11.

Щодо застосування до спірних правовідносин Постанови Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 № 1392 «Про затвердження Порядку та визначення строку та умов завершення імпортної операції без увезення товару на територію України» як такої, що внесена до Єдиного Державного реєстру нормативних актів, відповідно є нормативно-правовим актом, який має загальнообов'язковий характер. Разом з тим, вказана постанова регулює правила визначення строку та умов завершення імпортної операції без увезення товару на територію України, тоді як за умовами даних контрактів позивач придбавав товар, який продавці зобов'язані були у встановлені строки поставити на територію України.

З огляду на вимоги вищенаведених норм права та правильно встановлені апеляційним судом обставини, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду про обґрунтованість застосування до позивача штрафних санкцій за порушення строків розрахунків по імпортним операціям за зовнішньоекономічними договорами з ООО «Ранок» (Російська Федерація)та фірмою «Europcell GmbH» (Німеччина).

Мотивом для застосування штрафної санкції за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 340,00 грн. став висновок податкового органу про не відображення у декларації інформації щодо коштів, перерахованих за кордон, по імпортному зовнішньоекономічному контракту № 02-10/2013 від 01.04.2014 ї, по якому станом на звітну дату перевищено встановлені законодавством терміни здійснення таких контрактів (станом на 01.04.2015 ї перевищено строк надходження валютної виручки в сумі 2081949,47 рос.рублів), в результаті чого мало місце приховування (перекручення звітності) про валютні операції.

Відповідно до ч.1 ст.12 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю.

Валютному контролю підлягають також зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, які випливають з пункту 1 статті 9 цього Декрету.

Згідно з ч.1 ст.9 названого Декрету валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 16 цього Декрету (ч.2 ст.10 Декрету).

У відповідності до ч. 2 ст. 16 Декрету до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України; за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Пунктом 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Нацбанку України від 08.02.2000 №49, передбачено, що невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою відповідальність за порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що фактичні обставини, з якими відповідач пов'язує порушення позивачем порядку декларування валютних цінностей (порушення 90-денного строку розрахунків в іноземній валюті за імпортним зовнішньоекономічним контрактом № 02-10/2013 від 01.04.2014 та невідображення у декларації про валютні цінності інформації про кошти, які були перераховані за кордон по даному імпортному контракту, по якому перевищено встановлені законом строки виконання цього контракту) підтверджуються матеріалами справи та позивачем по справі не заперечуються.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що ґрунтується на нормах закону, а тому воно не підлягає скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для відмови в задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронекс-Харків» відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015 залишити без змін.

2. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.В.Сірош