Ухвала суду № 59137709, 12.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2016 року м. Київ К/800/9497/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Іста" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі № 2а-15455/12/2670 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Іста" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві,

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Іста" звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення - рішення: №0003022220/12835 від 24.10.2012, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 560138, 60 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.11.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що позивачем безпідставне включено до складу валових витрат консультаційно-інформаційні послуги, надані СПД ОСОБА_2 на суму 499 996, 07 грн., консультаційно-інформаційні послуги, надані СПД ОСОБА_3 на суму 499 999,51 грн., а також на інформаційні послуги надані ТОВ „ВІП СОЮЗ" на суму 855259 грн., які в подальшому не були включені до валових витрат в декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2010 року, та в деклараціях з податку на прибуток за 3 квартал 2011 року, 4 квартал 2011 року.

Судами встановлені маніпуляції позивача з бухгалтерськими відомостями при наданні до перевірки оборотно-сальдових відомостей по одних бухгалтерських рахунках та не наданні таких самих відомостей до матеріалів справи, а надано інші оборотно-сальдові відомості по інших бухгалтерських рахунках, з яких неможливо достовірно підтвердити повне невключення відповідних сум до складу валових витрат періоду, що перевірявся збитковість діяльності позивача та несплати належних податків до Державного бюджету.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Іста" звернулось із касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідачем здійснено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 до 30.06.2012 та складено акт № 4874/2220/25411862 від 12.10.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог абз. 1, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", заниження податок на прибуток у 4 кварталі 2010 року у сумі 124999, 01 грн. та у 4 кварталі 2010 року у сумі 124 999, 87 грн. із контрагентами СПД ОСОБА_2 та СПД ОСОБА_3; пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток у 4 кварталі 2011 року у сумі 196709, 57 грн. із контрагентом ТОВ „ВІП СОЮЗ".

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003022220/12835 від 24.10.2012, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання із податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 560138, 60 грн.

Податковим органом встановлено безпідставне включення позивачем до складу валових витрат консультаційно-інформаційні послуги, надані СПД ОСОБА_2 на суму 499996,07 грн., витрат на консультаційно-інформаційні послуги, надані СПД ОСОБА_3 на суму 499999, 51 грн., витрати на інформаційні послуги надані ТОВ „ВІП СОЮЗ" на суму 855259 грн., які не були включені до валових витрат у декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2010 року, за 3 квартал 2011 року, за 4 квартал 2011 року.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України "витрати" - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Крім того, нормами п. 140.1 ст. 140 ПК України встановлено, що при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення, зокрема: витрати платника податку на проведення реклами (пп. 140.1.5 п. 140.1 ст. 140 цього Кодексу); будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб (абз. 1 пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 цього Кодексу).

Таким чином, витрати на рекламу, а також на страхування фінансових ризиків, як витрати подвійного оподаткування, підлягають включенню до валових витрат лише у випадку доведення платником податку зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

При цьому, згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статусу первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно з ч. 5 ст. 82 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не є обов'язковим, а є доказом у справі, який підлягає оцінці за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Такий висновок повинен оцінюватись судом нарівні з іншими доказами, що містять інформацію про обставини, які входять до предмета доказування у справі, під час безпосереднього та всебічного дослідження судом цих обставин, що і здійснено судом першої інстанції.

Висновком експерта досліджено первинні документи і встановлено факт невіднесення позивачем до складу валових витрат у 2010 - 2011 роках сум фактично сплачених коштів із контрагентами СПД ОСОБА_2, СПД ОСОБА_3, ТОВ „ВІП СОЮЗ".

Крім того, про протиправність дій позивача щодо не включення до складу валових витрат відповідного періоду сум фактично сплачених коштів по контрагентах СПД ОСОБА_2, СПД ОСОБА_3 та ТОВ „ВІП СОЮЗ" підтверджується збитковістю його господарської діяльності.

Позивачем до документів, які надані для дослідження судово-економічної експертизи, не були надані оборотно-сальдових відомості по бухгалтерському рахунку 377 "Розрахунки з іншими дебіторами" та розшифровки зазначених відомостей.

Колегія суддів вважає, що податковим органом правомірно встановлено безпідставне включення позивачем до складу валових витрат у перевіряємому періоді витрат на консультаційно-інформаційні послуги у сумі 855259 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 221, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Іста" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.