Ухвала суду № 59137509, 20.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" липня 2016 р. м. Київ К/800/2725/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Маринчак Н.Є.,

за участю секретаря - Бруя О.Д.,

представника позивача - Біошкурського О.В., Шишкіної О.М.,

представника відповідача - Нартовської Є.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Приватного підприємства "Будівельна компанія "Промінь" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2016 року у справі №802/1068/15-а за позовом Приватного підприємства "Будівельна компанія "Промінь" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство "Будівельна компанія "Промінь" (далі - ПП "БК "Промінь") звернулось в суд з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - ОДПІ) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02 квітня 2015 року №0001722202, №0001732202.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нове, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у відповідності до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 та пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) та на підставі наказу Вінницької ОДПІ №567 від 25 лютого 2015 року, постанови в.о. слідчого СУ УМВС України у Вінницькій області від 26 вересня 2014 року та направлення від 25 лютого 2015 року №499/22, головним державним ревізор-інспектором, радником податкової та митної служби III-го рангу відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту ОДПІ Кочутом О.В. в період з 26 лютого 2015 року по 03 березня 2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при проведенні господарських операцій з ТОВ "Авесбуд", ПП "БФ "Підряд", ТОВ "Салкон - 2012", ПП "Інтерсистемацентр", ТОВ "Спецпідряд сервіс",ТОВ "Хелсі комюніті продактс", ПП "Еліта - Індустріал" за період з 01 січня 2010 року - 31 січня 2015 року, за результатами якої складено Акт від 11 березня 2015 року № 599/22/35996997 (далі - Акт).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.2, 198.6, статті 198, пунктів 200.1, 200.2, статті 200 та пункту 201.1 статті 201 ПК України, внаслідок чого позивачем завищено суму податкового кредиту по взаєморозрахункам з ТОВ "Авесбуд", ПП "БФ "Підряд", ТОВ "Салкон - 2012", ПП "Інтерсистемацентр", ТОВ "Спецпідряд сервіс",ТОВ "Хелсі комюніті продактс", ПП "Еліта - Індустріал" у розмірі 646 878,00 грн. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість за грудень 2014 року в сумі 15 322,00 грн.

Згідно висновків Акту, позивач у поданих деклараціях з податку на додану вартість (рядки 10.1-17) у період з 01 лютого 2012 року по 31 грудня 2014 року відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних виписаних ТОВ "Авесбуд", ПП "БФ "Підряд", ТОВ "Салкон - 2012", ПП "Інтерсистемацентр", ТОВ "Спецпідряд сервіс",ТОВ "Хелсі комюніті продактс", ПП "Еліта - Індустріал", проте на підтвердження суми податку віднесених до складу податкового кредиту, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, податкових накладних не надав. Крім того, податковий орган дійшов висновку, що ПП "БК "Промінь" не надано належним чином оформлених документів, у звязку з чим не можливо підтвердити задекларовані останнім в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01 лютого 2012 року по 31 грудня 2014 року суми податкового кредиту від ТОВ "Авесбуд", ПП "БФ "Підряд", ТОВ "Салкон - 2012", ПП "Інтерсистемацентр", ТОВ "Спецпідряд сервіс",ТОВ "Хелсі комюніті продактс", ПП "Еліта - Індустріал".

На підставі вищенаведеного Акту відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 02 квітня 2015 року форми "Р" № 0001722202, яким збільшено ПП "БК "Промінь" грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 789 445,00 грн. та форми "В4" № 0001732202, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 15 322,00 грн.

Вирішуючи спір по суті та приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходили з того, що доводи податкового органу, викладені в акті, на підставі якого прийнято оспорюванні податкові повідомлення - рішення ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджені документами, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає передчасним висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні адміністративного позову виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 цієї ж статті Кодексу визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахунку) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

В силу вимог пункту 200.3 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За правилами пункту 200.4 статті 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 201.1 статті 200 ПК України, встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (далі - Закон) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ПП "БК "Промінь" є юридичною особою та перебувало у взаємовідносинах з наступними контрагентами: ТОВ "Авесбуд", ПП "БФ "Підряд", ТОВ "Салкон - 2012", ПП "Інтерсистемацентр", ТОВ "Спецпідряд сервіс",ТОВ "Хелсі комюніті продактс", ПП "Еліта - Індустріал".

Крім того судами встановлено, що оригінали первинних документів позивачем при проведенні перевірки надані не були.

При цьому, зазначені документи первинного бухгалтерського обліку на підтвердження реальності спірних господарських операцій позивача з контрагентами надані до суду. Проте суди дійшли висновку, що вони не підлягають дослідженню, оскільки, адміністративний суд під час перевірки правомірності податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі наявного акта перевірки, не може підміняти контролюючий орган шляхом дослідження обставин, які не були зафіксовані в акті перевірки, для визначення обсягу податкових прав та обов'язків платника.

Аналізуючи вищенаведені норми з урахуванням викладених обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що судами не надано повної оцінки спірним господарським операціям.

Так, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову закріплений нормами статті 7, частини четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини четверта, п'ята зазначеної статті).

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору судам необхідно дослідити самі договори укладені між позивачем та контрагентами, наявність або відсутність всіх первинних документів, які відповідно до специфіки наданих послуг підтверджують їх реальність, встановити достовірність відомостей про їх обсяг та зміст, перевірити фізичні, технічні, технологічні можливості та потужності сторін, наявність трудових ресурсів, кваліфікованих спеціалістів, які мають наукові, технічні або інші спеціальні знання у відповідній галузі господарювання. Крім того, необхідно дослідити обставини, які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, а також встановити наявність зв'язку між фактом придбання товарів і послуг з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та їх використання у власній господарській діяльності позивача.

Зі змісту частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частини першої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, належним чином перевірити доводи сторін щодо реальності здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентом та правильності формування витрат та податкового кредиту за цими операціями, дати оцінку як вже приєднаним до справи доказам, так і новим доказам, що будуть виявлені в судовому розгляді справи, з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України та зробити юридично правильний висновок щодо прав і обов'язків сторін.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Будівельна компанія "Промінь" задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2016 року у справі №802/1068/15-а - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: М.П. Зайцев

О.А. Веденяпін

Н.Є. Маринчак