Ухвала суду № 59137506, 12.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

12.07.2016 № К/800/8197/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., за участю секретаря судового засідання Іванова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуКременчуцької об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління ДФС у Полтавській областіна постановуПолтавського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 рокута ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2016 рокуу справі № 816/4270/15за позовомПублічного акціонерного товариства «АвтоКрАЗ»доКременчуцької об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління ДФС у Полтавській областіпроскасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «АвтоКрАЗ» звернулося до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 27 травня 2015 року №0000141555/1396, яким позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 1285017 грн. 00 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 321254 грн. 25 коп.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2016 року, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «АвтоКрАЗ» задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 27 травня 2015 року № 0000141555/1396 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 1117224 грн. 00 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 279306 грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю, оскільки вважає, що їх було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «АвтоКрАЗ» з питань перевірки правильності, повноти та обґрунтованості відшкодування ПДВ з бюджету згідно декларації за лютий 2015 року в розмірі 7040474 грн. 00 коп. та суми залишку від'ємного значення ПДВ попередніх звітних періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку згідно декларації за лютий 2015 року у розмірі 2183597 грн. 00 коп.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 06 травня 2015 року № 610/16-03-15-02-08/05808735, в якому зазначено про порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 193.1 статті 193, пункту 194.1 статті 194, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 201-1 Податкового кодексу на момент подання податкової декларації, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на 200557 грн. 00 коп. та завищення суми залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на 1084460 грн. 00 коп.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з фактами реалізації позивачем у лютому 2015 року брухту сталевого, стружки сталевої в'юноподібної без нарахування податку на додану вартість; відсутності у позивача правових підстав для віднесення до складу податкового кредиту за січень 2015 року сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних виписаних Публічним акціонерним товариством «Полтаваобленерго», оскільки такі складені з порушенням порядку їх оформлення. Серед цього, даним податковим повідомленням-рішенням зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за січень 2015 року (податкове повідомлення-рішення від 17 квітня 2015 року № 0000111555/1111, узгодженого судовими рішеннями у справі № 816/2923/15) всього на 167793 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 травня 2015 року № 0000141555/1396, яким Публічному акціонерному товариству «АвтоКрАЗ» зменшено суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 1285017 грн. 00 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 321254 грн. 25 коп.

Внаслідок оскарження в адміністративному порядку спірного податкового повідомлення-рішення, його залишено без змін.

Частково задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що в задоволеній частині відповідачем не доведено наявність порушень позивачем податкового законодавства, а тому відсутні законні підстави для визначення йому податкових зобов'язань.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Щодо встановленого податковим органом завищення позивачем суми від'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 201-1 Податкового кодексу на момент подання податкової декларації, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на 200557 грн. 00 коп. (реалізації позивачем у лютому 2015 року брухту сталевого, стружки сталевої в'юноподібної без нарахування податку на додану вартість), то колегія суддів Вищого адміністративного суду України, виконуючи положення статті 244-2 Кодексу адміністративного суду України, в частині врахування висновку Верховного Суду України про застосування норм права, які викладені в постановах від 20 жовтня 2015 року (№ 21-2792а15) та від 23 лютого 2016 року (№ 818/1800/15) зазначає наступне.

Зокрема, у постанові від 20 жовтня 2015 року (справа № 21-2792а15) Верховний Суд України зазначив, що пунктом 23 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового Кодексу України у редакції, яка діяла до 1 січня 2014 року, було передбачено, що тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування ПДВ звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі УКТ ЗЕД) (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401309000). Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог закону Кабінет Міністрів України 12 січня 2011 року прийняв постанову № 15, якою з урахуванням змін і доповнень, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 9, затвердив Переліки.

Законом України від 19 грудня 2013 року № 713-VІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставок окремих податків», який набрав чинності 1 січня 2014 року, внесено зміни до пункту 23 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового Кодексу України, згідно з якими пролонговано пільговий режим оподаткування ПДВ, запроваджений щодо операцій з постачання окремих груп товарів, до 1 січня 2015 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 лютого 2014 року № 43 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 15» (далі - постанова № 43), що набрала чинності 18 лютого 2014 року, внесено зміни до постанови № 15, зокрема у назві та пункті 1 цієї постанови цифри і слово « 1 січня 2014» замінено цифрами і словом « 1 січня 2015».

В подальшому були внесені зміни до наведених положень Податкового Кодексу України в частині продовження пільгового режиму по вказаних операціях до 01 січня 2017 року. Дата набрання чинності - 01 січня 2015. Аналогічно зміни зазнала постанова 15, в частині внесення до неї змін щодо кінцевої дати дії такого пільгового режиму (постанова Кабінету Міністрів України № 136 від 25 березня 2015).

Таким чином, протягом спірного періоду були чинними норми Податкового Кодексу України, згідно з якими операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, звільнялись від оподаткування ПДВ. Інших переліків зазначених відходів та брухту чорних металів, ніж ті, що містяться у додатках та 2 до постанови № 15, Кабінетом Міністрів України затверджено не було. Натомість спершу постановою № 43, а пізніше № 136 були внесені зміни до постанови № 15, згідно з якими, зокрема, термін звільнення таких операцій від обкладення ПДВ продовжувався до 1 січня 2017 року.

Отже, операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, коди та найменування яких містяться у Переліках, затверджених постановою № 15, звільнені від оподаткування ПДВ.

Щодо встановленого податковим органом завищення суми залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на 1084460 грн. 00 коп. (безпідставне зарахування до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за січень 2015 року в загальному розмірі 916667 грн. 00 коп. на підставі податкових накладних від 06.01.2015 № 61, від 08.01.2015 № 68, від 09.01.2015 № 93, від 13.01.2015 № 275, від 15.01.2015 № 594, від 17.01.2015 № 980, № 981, № 982, від 26.01.2015 № 2065, від 29.01.2015 № 2758, від 30.01.2015 № 2965, виписаних Публічним акціонерним товариством «Полтаваобленерго» згідно договору постачання електричної енергії від 17 жовтня 2008 року № 344, які складені з порушенням), слід зазначити наступне.

Так, пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платника податку визначено як особу, на яку згідно із цим Кодексом на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів.

Пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених Податковим кодексом або законами з питань митної справи.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість у відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності.

Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із статтею 198.6 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 201.2 статті 201 Податкового кодексу України).

На виконання вказаної норми Податкового кодексу України Міністерство фінансів України наказом від 22 вересня 2014 року № 957 затвердило форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної. (далі - Порядок).

Пункт 4 зазначеного Порядку передбачено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань постачальника (продавця).

Також, в пункті 17 Порядку вказано, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Як було зазначено, однією з підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем є те, що податкові накладні виписані Публічним акціонерним товариством «Полтаваобленерго» складені з порушенням порядку їх оформлення, а саме, всупереч Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року, зокрема про те, що платники податку, які постачають електричну енергію, складають податкові накладні щодекадно на суму коштів, що надійшли в рахунок оплати за таку електричну енергію на їх поточні рахунки протягом відповідної декади.

Проте, вказані висновки є хибними з огляду на ту обставину, що спірні податкові накладні складені згідно Порядку, який діяв на момент їх виписки, а відповідні зміни до останнього набули чинності 30 січня 2016 року, згідно Наказу Міністерства фінансів України «Зміни до Порядку заповнення податкової накладної» від 23 січня 2015 року № 13.

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови в задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області - залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2016 року - залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.В.Сірош