Ухвала суду № 59137448, 20.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2016 року м. Київ К/800/51463/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Маринчак Н.Є.,

за участю секретаря судового засідання - Бруя О.Д.,

представника позивача - Генько Х.А., Дехтярьова Д.В.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопрогресбуд" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року у справі № 804/5369/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопрогресбуд" до Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопрогресбуд" (далі - ТОВ "Нікопрогресбуд") звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - ДПІ) в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 січня 2015 року № 0000022202 та № 0000032202.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року якою задоволено позовні вимоги.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій, норм матеріального та процесуального права, просить його рішення скасувати та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 03 листопада 2014 року по 28 листопада 2014 року відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Нікопрогресбуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, за наслідками якої складено акт перевірки № 3812/22-02/34124403 від 05 грудня 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п. 138.1. п. 138.2, п. 138.4 ст.138. пп. 139.1.5, пп. 139.1.9 1.139.1 ст.139. гі.144.1 ст.144. п.146.11 ст.146 Податкового кодексу України, в результаті чого, занижено податок на прибуток за 2013 рік на загальну суму 766180 грн. 31 коп.; ст.185. п.198.2, и.198.3, п.198.6 ст.198, ст. 201 Податкового тексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у перевіряємому періоді на загальну суму 94865, 34 грн., в т.ч. за жовтень 2013 року на суму 50022,49 грн., за грудень 2013 року на суму 44842,85 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: від 12 січня 2015 року №0000022202, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 766180,31 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 383090,16 грн. та №0000032202, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 94865,34 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 17432,68 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Відмовляючи в задоволені позовних вимоги, суд апеляційної інстанцій виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 цієї ж статті Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахунку) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 201.1 статті 200 ПК України, встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Відповідно матеріалам справи, за перевіряє мий період між позивачем та ТОВ "Руд-Інвест", ТОВ "Бізнес Лідер ЛТД" та ТОВ "Про - Елмон" були укладені договори підряду.

Так між позивачем (замовник) та ТОВ "Руд-Інвест" (виконавець) укладені наступні договори підряду: № 69/05/13 від 26 вересня 2013 року про виконання робіт по ремонту у приміщенні відділення нікопольської філії ДРУ ПАТ КБ "Приватбанк"; № 71/05/13 від 01 жовтня 2013 року про виконання робіт по обладнанню бетонного покриття полу будівель складів ПП "Брок Альянс".

Між позивачем (замовник) та ТОВ "Бізнес Лідер ЛТД" (виконавець) укладені наступні договори підряду: № 80/05/13 від 01 листопада 2013 року про монтаж металоконструкцій вузла димососів, площадок і трас тощо, на ПАТ "НФЗ"; № 99/05/13 від 27 листопада 2013 року про виконання робіт з влаштування ростверків, фундаментів під рукавні фільтри, повітрозбірники тощо на ПАТ "НФЗ"; № 115/05/13 від 11 грудня 2013 року про виконання робіт з реконструкції під зону самообслуговування відділення ПАТ КБ "Приватбанк".

Між позивачем (замовник) та ТОВ "Про - Елмон" (виконавець) укладені наступні договори підряду: № 72/05/13 від 08 жовтня 2013 року про виконання робіт з ремонту стін, антикорозійного захисту тощо на ВАТ "ПГЗК"; № 106/05/13 від 02 грудня 2013 року про проведення робіт по влаштуванню бетонного покриття підлоги будівель складів ПП "Брок-Альянс".

В підтвердження виконання вказаних договорів позивач надав копії довідок про вартість виконаних робіт; актів приймання виконаних будівельних робіт; платіжних доручень, податкових накладних.

Договори підряду укладених між позивачем та ТОВ "Руд - Інвест", ТОВ "Бізнес Лідер ЛТД" та ТОВ "Про - Елмон", які по суті є договорами субпідряду, та саме в яких позивач є замовник робіт, а вказані контрагенти - підрядниками, та саме на виконання тих робіт, що визначені у вищезазначених договорах між позивачем (підрядник) та ПАТ КБ "Приватбанк", ПП "Брок-Альянс", ПАТ "НФЗ" та ВАТ «ПГЗК» (замовники).

Проте відповідно умов договорів підряду укладених між ПАТ КБ "Приватбанк", ПП "Брок-Альянс", ПАТ "НФЗ" та ВАТ "ПГЗК" (замовники) та ТОВ "Нікопрогресбуд" (підрядник), позивач виконує роботи самостійно без залучення субпідрядних організацій, а у договорі з ВАТ "ПГЗК" у разі залучення таких лише з обов'язкової письмової згоди підрядників.

Таким чином виключалась можливість залучення організацій у субпідряд, а також не надавались докази щодо письмової згоди по їх залучення.

Крім того, з договорів укладених з ТОВ "Руд - Інвест", ТОВ "Бізнес Лідер ЛТД" та ТОВ "Про - Елмон" такі знаходяться у м. Київ.

Роботи проводились у Дніпропетровські області.

З наданих позивачем доказів не вбачається виконання таких робіт саме вказаним контрагентами ТОВ "Руд - Інвест", ТОВ "Бізнес Лідер ЛТД" та ТОВ "Про - Елмон", відсутні докази можливості їх виконання з урахуванням визначеності осіб, які їх виконували, відповідальних за здійснення таких робіт у тому числі з урахуванням вимог договорів, та враховуючи час виконання таких. Також з урахуванням виду діяльності контрагентів - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

Податковим органом встановлено, що контрагент позивача не має трудових ресурсів.

Крім того, позивачем не надано обґрунтувань щодо економічної доцільності долучати до виконання вищезазначених послуг (ремонтні роботи та роботи з ремонту устаткування у Дніпропетровській області) контрагентів з міста Києва, у тому числі враховуючи те, що це є основними видом діяльності позивача, також не надано доказів яким чином контрагенти позивача які знаходиться у м. Києві виконували договори у Дніпропетровській області.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо безпідставності позовних вимог, оскільки наявність лише первинної документації не є безумовною підставою для висновків щодо реальність господарських операцій та не обґрунтовує правомірність формування податкового кредиту.

Згідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для його скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопрогресбуд" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року у справі № 804/5369/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.П. Зайцев

О.А. Веденяпін

Н.Є. Маринчак