Ухвала суду № 59137357, 12.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

12.07.2016 № К/800/16615/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., розглянувши в попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуКорсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській областіна постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016 у справі № 823/113/16за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс» доКорсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропостачальна компанія «Бєлагросервіс» звернулось до суду з позовом до Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000542200 від 16.07.2015; № 0000562200 та № 0000302207 від 09.04.2015.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 09.09.2016 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області № 0000542200 та № 0000562200 від 16.07.2015. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016 скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09.03.2016 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області № 0000302207 від 09.04.2015 та прийнято в цій частині нову рішення, яким задоволено позовні вимоги, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області № 0000302207 від 09.04.2015. В іншій частині постанову залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000302207 від 09.04.2015, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 09.04.2015 №0000302207 про застосування штрафних санкцій у розмірі 22175,00 грн. за порушення п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, прийняте на підставі акту перевірки від 24.03.2015 №16/23-14-22-00/33003857, оформленого за результатами проведення документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2013.

Перевіркою було встановлено, що 06.04.2012 ТОВ «Агропострачальна компанія «Бєлагросервіс» були видані готівкові кошти під звіт в сумі 500,00 грн. працівнику підприємства ОСОБА_1 на послуги нотаріуса, що підтверджується видатковим касовим ордером від 06.04.2012 №106. На наступний робочий день 09.04.2012 тим самим працівником були повернуті в касу підприємства отримані кошти, що підтверджується видатковим касовим ордером від 09.04.2012 №51, при цьому, авансовий звіт з моменту отримання вищевказаних готівкових коштів до закінчення перевіряємого періоду (01.01.2014) не подавався. В подальшому підприємством неодноразово були видані готівкові кошти під звіт цьому ж працівнику. Загальна сума підзвітних коштів, виданих ОСОБА_1 в порушення пункту 2.11 глави 2 Постанови правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 складає 88700,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000302207 від 09.04.2015, дійшов висновку, що обов'язок із складання авансового звіту виникає незалежно від того витрачено кошти, видані під звіт, чи не витрачено.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги в цій частині, виходив з того, що працівник підприємства правомірно не складала звіт про використання коштів, так як нею не була виконана доручена цивільно-правова дія і грошові кошти, видані під звіт, поверталися до каси підприємства у повному розмірі, що підтверджується належним чином завіреними копіями прибуткових та видаткових касових ордерів.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Підставою для застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 22175,00 грн. став висновок контролюючого органу про те, що працівником підприємства позивача не були надані звіти про використані кошти.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом апеляційної інстанції, працівник підприємства, повертаючи до каси підприємства невикористані кошти у повному розмірі внаслідок невиконання нею дорученої їй цивільно-правової дії, не складала звіт про використання коштів.

Питання обігу готівки врегульовані приписами Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95-ВР «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки» та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637.

Вимогами п. 2.11 названого Положення встановлено обов'язок підзвітної особи у встановлений строк подати звіт про використання коштів, наданих під звіт, разом з документами, що підтверджують витрати.

Відповідно до пп. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.

Таким чином, такий звіт є первинним документом, який складається працівниками підприємства, які отримали грошові кошти на підприємствах усіх організаційно-правових форм або у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності для їх подальшого цільового використання.

Форма звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та порядок його складання, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 05.12.2012 №1276, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 2 вказаного Порядку звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт.

З огляду на наведене випливає беззаперечний висновок про те, що фізична особа зобов'язана подати звіт саме про використані нею кошти, підтвердженням чого, також, є те, що відлік п'ятиденного строку на подання звіту прямо пов'язаний не лише з фактом їх використання, а й періодом у часі.

Відтак, беручи до уваги, що видані під звіт працівнику підприємства грошові кошти, поверталися ним до каси підприємства у повному розмірі, як невикористані, через невчинення доучених дій, тому відсутні підстави для застосування санкцій до позивача за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів, оскільки останні фактично не використовувались.

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.04.2015 №0000302207.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016 залишити без змін.

2. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.В.Сірош