Ухвала суду № 59137348, 13.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2016 року м. Київ К/800/6472/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Маринчак Н.Є.,

за участю секретаря судового засідання - Бруя О.Д.,

представника позивача - Кулака І.О.,

представник відповідача - Мухи С.І.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року у справі № 813/4770/15 (876/11604/15) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" (далі - ТОВ "Танк Транс") звернулось в суд з позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ОДПІ), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 20 серпня 2015 року №0000752203, №0000762203.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

В касаційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 24 липня 2015 року відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства по зовнішньоекономічних контрактах.

Податковим органом встановлено порушення позивачем вимог законодавства, зокрема: статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" по контракту від 10 вересня 2012 року № 26/1/12, укладеному з Т.В.Fruit Polska Spolka z Ograniczona Odpowiedzialnoscia S.K.A. (Польща), по контракту від 02 січня 2009 року 01/09 з Tank Trans Polska Sp. z o.o. (Польща), по контракту від 16 жовтня 2013 року № 41/13 з Sibcoimtrex Inc. (США) та по контракту від 24 липня 2014 року № 24/14/1 з RS-Nova Spolka z o.o. (Польща); статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" по договору комісії від 17 жовтня 2011 року № б/н та по контрактах від 23 жовтня 2013 року № 23/10/13 і від 13 травня 2013 року № 13/05/13, укладених з Petergrow Ltd (Великобританія), по контракту від 28 квітня 2014 року № 28/04/14 3 Supramond Impex LLP (Великобританія) та по контракту від 01 жовтня 2013 року № 01/10/13 з Gateborg Solutions Ltd (Великобританія); статті 5 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" і пункту 7 розділу III "Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою", затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року № 281, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 серпня 2005 року за № 950/11230, а саме: не була перерахована до Державного бюджету України позитивна курсова різниця в сумі 493 8361,21 грн., яка виникла в результаті повернення валютних коштів фірмою Petergrovv Ltd (Великобританія) по імпортному контракту від 13 травня 2013 року № 13/05/13. У випадку несплати в термін до 30 вересня 2015 року до Державного бюджету України позитивної курсової різниці на код бюджетної класифікації 21081000 "Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства" в сумі 493 8361,21 грн., у жовтні місяці 2015 року буде подано пропозицію до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України через Державну фіскальну службу України щодо застосування до ТОВ "Танк Транс" спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (із змінами та доповненнями); вимог пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", а саме не подано "Декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами".

На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем 20 серпня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000752203, яким за порушення пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 4 250,00 грн., та № 0000762203, яким за порушення статті 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 21 411 369, 21 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (в редакції чинній на час спірних правовідносин), виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно статті 2 цього ж Закону, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно статтею 3 цього ж Закону, Національний банк України має право встановлювати строк, протягом якого куплена резидентом на міжбанківському валютному ринку України іноземна валюта для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентом має бути використана за призначенням, і порядок її продажу в разі недотримання резидентом цього строку.

Згідно статті 4 цього ж Закону, порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього ж Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Згідно статті 5 цього ж Закону, у разі порушення резидентами строків, установлених Національним банком України відповідно до статті 3 цього Закону, придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально направляється до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Відповідно до статті 6 цього ж Закону, строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього ж Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього ж Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті та умови видачі висновків на перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, протягом п'яти робочих днів з дати видачі висновку, зазначеного у частині другій цієї статті, інформує Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, про видачу такого висновку.

Згідно пункту 1 статті 9 Декрету КМ України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Посилаючись на Інструкцією про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 № 136. податковий орган приходить до висновку про те, що у разі ненадходження на адресу резидента у законодавчо встановлені строки розрахунків (або строки, встановлені відповідно до раніше одержаних за цією операцією висновків) товару за імпортною операцією та/або неповернення резиденту попередньої оплати (у зв'язку з невиконанням взаємних зобов'язань та розірванням імпортною договору) виникає порушення законодавчо встановленого строку розрахунків.

Валютною виручкою є грошові кошти, які отримані підприємством за поставлені/реалізовані товари або послуги.

За твердженнями позивача, він жодної валютної виручки не отримував, оскільки здійснював передоплату контрагентам компаніям-нерезидентам за майбутні поставки товарів, і дана передоплата повинна була повернутись на рахунок товариства, що по суті унеможливлює застосування до нього в цій частині відповідальності згідно Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Щодо надходження коштів на розподільний рахунок, відповідач посилаючись на пункт 5.3. Інструкції зазначає про те, що розподільчі рахунки не відносяться до поточних рахунків клієнтів, через розподільчі рахунки зараховуються кошти на поточні рахунки юридичних осіб - резидентів в іноземній валюті. Розподільчі рахунки є технічними і не мають статусу поточного рахунку клієнта, клієнт не має права розпоряджатися коштами на цьому рахунку. Відповідно на думку відповідача, датою надходження виручки в іноземній валюті від здійснення експортної операції є дата надходження іноземної валюти на його поточний рахунок, відкритий в уповноваженому банку.

Однак, суди попередніх інстанцій правомірно звернули увагу, що пункт 5.3. виключений із згаданої інструкції згідно з постановою Правління Національного банку України від 21 грудня 2005 року N 485, і на час спірних правовідносин, перевірки позивача та розгляду справи в суді не діяв.

Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року за N 280, встановлено, що розподільчі рахунки є рахунками виключно суб'єктів господарювання, на яких знаходяться кошти таких суб'єктів - клієнтів банку (Клас 2 - Операції за розрахунками, наданими кредитами та залученими вкладами (депозитами), підклас 26 "Кошти клієнтів банку", підклас 2603 "Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання").

В підтвердження вказаного, судами досліджені копії виписок про рух коштів саме по розподільчому рахунку позивача, який з пояснень представників відповідача до розрахунку спірної пені не брався, факт своєчасного надходження валютної виручки на розподільчий рахунок позивача відповідачем не перевірявся.

Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", передбачена відповідальність за порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього ж Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, яке тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, а не рух коштів з розподільчого рахунку на валютний рахунок одного і того ж платника. Відтак вказаний вище висновок відповідача не ґрунтується на нормах Закону.

Щодо нарахування пені до моменту прийняття господарським судом ухвал про порушення провадження у справі, відповідач прийшов до висновку, що підставою для зупинення строків, передбачених статтями Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", є факт прийняття до розгляду Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості.

Виходячи з того, що платником податків не надано документів, які б підтверджували прийняття Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України рішення про стягнення заборгованості, пеня, за результатами перевірки донарахована по день прийняття господарським судом позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі.

Відповідачем не заперечується, що під час проведення перевірки йому були надані лише постанови Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України про прийняття до свого провадження справ за позовами ТОВ "Танк Транс" про стягнення коштів.

Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що у платника податків відсутні рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України про задоволення позовних вимог, лише зазначено, що таке на адресу позивача не надходило.

Відповідачем не спростовано обґрунтування позивача, що час перевірки у відповідача були відсутні будь-які належні та допустимі докази фактичного вирішення вказаних справ, оскільки рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України про припинення цих же проваджень надійшли позивачу лише після завершення перевірки.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що днем прийняття позову судом вважається день його вручення безпосередньо канцелярії суду або день поштового відправлення позовної заяви на адресу суду, згідно штемпеля поштового відділення тощо, в наслідок чого зупиняється нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків у іноземній валюті, встановлених Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" і пеня за їх порушення не сплачується.

Таким чином, податковий орган при нарахуванні пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на підставі вимог Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", неправомірно визначив термін зупинення її нарахування в порушення положень вказаного Закону з дати винесення судом ухвали про порушення провадження у справі, а не з дати звернення платника податків із заявою до суду.

Колегія суддів вважає, що позивач вчинив усі необхідні дії для стягнення боргу з нерезидентів за зовнішньоекономічними контрактами, що виключає можливість застосування до нього відповідальності за недотримання його іноземними контрагентами строків виконання договірних зобов'язань.

Факт прийняття господарським судом до розгляду позовної заяви про стягнення з нерезидента заборгованості є підставою для зупинення строків встановлених Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", а рішення суду про задоволення такого позову є підставою для несплати пені за вказані порушення.

Щодо законності податкового повідомлення-рішення № 0000752203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 4 250,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно пункту 120.1. статті 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Відповідачем жодними належними та допустимими доказами не підтверджено, що до позивача протягом року було застосовано штраф за неподання або несвоєчасне подання податкових декларацій (розрахунків), а тому, штраф який має бути застосований до позивача повинен складати 850 грн. (170 х 5 = 850), що позивачем не заперечується, а також підтверджується розрахунком до акту перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновками судів про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 3400,00 грн.

Згідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року у справі № 813/4770/15 (876/11604/15) - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.П. Зайцев

О.А. Веденяпін

Н.Є. Маринчак