Ухвала суду № 59137338, 06.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2016 року м. Київ К/800/5806/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Маринчак Н.Є.,

за участю секретаря судового засідання - Бруя О.Д.,

представника відповідача - Боровик Ю.Є.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Говтва" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року у справі №816/4457/15 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Говтва" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Говтва" (далі - СТОВ "Говтва") звернулось в суд з позовом до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - ОДПІ) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 липня 2015 року №0002321500.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В касаційній скарзі СТОВ "Говтва" посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нове, яким адміністративний позов задовольнити.

Відповідач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу податкового органу необґрунтованою, а тому просить залишити її без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач зареєстрований платником податку на додану вартість як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 28 серпня 2012 року, та здійснював операції з експорту сільськогосподарської продукції - власно-вирощеної кукурудзи (товарна позиція 1005 згідно з УКТ ЗЕД), отримувачем якої являвся Inerco Trade SA, із застосуванням нульової ставки.

Посадовими особами контролюючого органу, в період з 18 березня 2015 року по 07 квітня 2015 року, проведено позапланову документальну перевірку правомірності нарахування СТОВ "Говтва" бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період грудень 2014 року - січень 2015 року, за результатами якої складено Акт від 15 квітня 2015 року № 116/15/13952156 (далі - Акт 1).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення вимог пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200, пункту 209.4 статті 209 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів №678 від 13 листопада 2013 року, підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів №966 від 23 вересня 2014 року, в результаті чого: завищено суму податкового кредиту у розмірі 693 038,00 грн., в тому числі за листопад 2014 року на 510 031,00 грн., за грудень 2014 року на суму 183 007,00 грн.; завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку на суму 576 062,00 грн., в тому числі за грудень 2014 року на 427 573,00 грн., за січень 2015 року на суму 148 489,00 грн.; занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на 107 368,00 грн., в тому числі за листопад 2014 року на 82 458,00 грн., за грудень 2014 року на суму 24 910,00 грн.

На підставі вищенаведеного Акта відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 12 травня 2015 року: форми "В1" №0002321500 якими позивачу зменшено розмір суми бюджетного відшкодування за грудень 2014 року на 576 062,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 144 015,00 грн.; форми "Р" №0002331500, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 107 368,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 26 843,00 грн.

Не погоджуючись із вищенаведеними рішеннями позивач оскаржив її в адміністративному порядку до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області.

З метою перевірки скарги, податковим органом, на підставі наказу від 08 липня 2015 року №70 у період з 09 липня 2015 року по 14 липня 2015 року проведено позапланову документальну перевірку СТОВ "Говтва" з питань, що не досліджувались під час попередньої перевірки, зокрема, щодо розробленої методики визначення суми податкового кредиту, що підлягає бюджетному відшкодуванню за грудень 2014 року та січень 2015 року при експорті сільськогосподарської продукції власного виробництва.

За результатами зазначеної перевірки складено Акт від 20 липня 2015 №39/22/13952156 (далі - Акт 2).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200, пункту 209.4 статті 209 ПК України, підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів №678 від 13 листопада 2013 року, підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів №966 від 23 вересня 2014 року, в результаті чого товариством: завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 485 016,00 грн., у тому числі за листопад 2014 року на суму 358 758,00 грн. та за грудень 2014 року на суму 126 258,00 грн.; завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку на суму 485 016,00 грн., в тому числі за грудень 2014 року на суму 358 758,00 грн. та за січень 2015 року на суму 126 258,00 грн.

Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 21 липня 2015 року №2726/10/16-31010-04-11 скаргу позивача на вказані податкові повідомлення - рішення задоволено частково: скасовано податкове повідомлення - рішення від 12 травня 2015 року №0002331500, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 107 368,00 грн. та застосовано штрафних санкцій на суму 26 843,00 грн. та задоволено в цій частині скаргу позивача; скасовано податкове повідомлення - рішення від 12 травня 2015 року №0002321500 в частині визначеної до зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 91 046,00 грн. та застосованої штрафної санкції в сумі 22 761,00 грн., в іншій частині податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

На підставі вищенаведеного рішення та висновків Акту 2 ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення №0002321500, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 485 016,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 121 254,00 грн., які позивач оскаржив в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України. За наслідками розгляду скарги прийнято рішення від 28 вересня 2015 року №20466/6/99-99-10-01-01-25, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 209.4 статті 209 ПК України при вивезенні сільськогосподарських товарів у митному режимі експорту сільськогосподарське підприємство - виробник таких товарів/послуг має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) постачальникам товарів/послуг, вартість яких включається до складу виробничих факторів. Таке відшкодування здійснюється в загальному порядку.

За приписами підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 ПК України визначено перелік виробничих факторів, за рахунок яких формується податковий кредит: а) товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції; б) послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку.

Згідно з підпунктом 5 пункту 4 розділу V Порядку №678 у рядку 16.3 відображаються суми податку на додану вартість, включені до податкового кредиту за операціями сільськогосподарських або переробних підприємств із вивезення сільськогосподарської продукції або продукції власного виробництва переробних підприємств у митному режимі експорту.

Значення цього рядка переноситься з рядка 16.3 декларації 0121-0123/0140 до рядка 16.3 декларації 0110. Сума податку на додану вартість у рядку 16.3 декларацій 0121-0123/0140 відображається, згідно з бухгалтерською довідкою, в якій така сума розраховується, виходячи із фактично сплаченої (нарахованої): постачальникам товарів/послуг, вартість яких була включена до складу виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит по сільськогосподарських товарах (супутніх послугах), вивезених у митному режимі експорту (декларації 0121-0123); та включеної до податкового кредиту суми податку постачальникам товарів/послуг, визначених відповідно до пункту 1 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, вартість яких включена до вартості експортованої продукції власного виробництва (декларація 0140).

Бухгалтерська довідка має бути складена згідно з податковими накладними, митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу, які є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, з урахуванням норм пункту 198.6 статті 198 Кодексу, та містити вичерпний їх перелік.

При цьому, судами встановлено, що директором СТОВ "Говтва" прийнято наказ від 01 жовтня 2014 року № 530 про внесення змін до наказу №1-ОП від 30 червня 2011 року "Про облікову політику підприємства та організацію бухгалтерського обліку", яким доповнено п.3.11 реченням: "При проведенні експорту сільськогосподарської продукції власного виробництва розрахунок податкового кредиту, що підлягає бюджетному відшкодуванню, проводиться згідно Методики визначення суми податкового кредиту, що підлягає бюджетному відшкодуванню при експорті сільськогосподарської продукції власного виробництва"

Так, Додатком № 11 до вищенаведеного Наказу № 530 є "Методика визначення суми податкового кредиту, що підлягає бюджетному відшкодуванню при експорті сільськогосподарської продукції власного виробництва", у відповідності до якої, сума податкового кредиту розраховується шляхом вирахування коефіцієнта, який застосовується до податкових накладних, згідно з якими визначено суму коригування податку на додану вартість по кожній податковій накладній, на підставі яких проведено отримання робіт, послуг та вартість яких враховано в обліку підприємства у прямих, не прямих витратах та витратах на збут. Тобто, коригування податкового кредиту по прямим та загальновиробничим витратам здійснюється, позивачем, на підставі власної методики у відсотковому відношенні.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в листопаді 2014 року СТОВ "Говтва" відкориговано податковий кредит з рядка 16.3 декларації з податку на додану вартість 0121 (скороченої) в рядок 16.3 декларації з податку на додану вартість (загальної) на підставі бухгалтерської довідки №ГВ0000001Б від 10 листопада 2014 року всього на суму 510 030,83 грн., в тому числі прямі витрати - 268 116,10 грн., загальновиробничі витрати - 90 641,81 грн., витрати на збут - 151 272,92 грн.; в грудні 2014 року на підставі бухгалтерської довідки №ГВ0000002Б від 01 грудня 2014 року всього на суму 183 007,18 грн., в тому числі прямі витрати - 92 311,13 грн., загальновиробничі витрати - 33 946,50 грн., витрати на збут - 56 749,55 грн.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з твердженням судів попередніх інстанцій стосовно того, що жодним Положенням про бухгалтерський облік та жодним нормативним актом, яким передбачені основні принципи облікової політики підприємства для ведення фінансової звітності не передбачено право підприємства на розроблення власної методики розрахунку суми податкового кредиту, що підлягає бюджетному відшкодуванню при експорті сільськогосподарської продукції у відповідності до вимог пунктів 209.4 та 209.15 статті 209 ПК України.

Положеннями податкового законодавства визначено, що формування податкового кредиту передбачено виключно на умовах безпосередньої участі сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість постачальникам за напрямами господарської діяльності такого платника податку на додану вартість, тобто позивач для перенесення податкового кредиту зі скороченої до загальної декларації з податку на додану вартість мав використати виключно податок на додану вартість, сплачений (нарахований) для виробництва та продажу експортованої сільськогосподарської продукції (кукурудзи).

Згідно з Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість бухгалтерська довідка, у випадку коригування рядка 16.3 декларації, складається на підставі повного переліку податкових накладних, складених постачальниками на поставлені сільськогосподарські товари (супутні послуги), вартість яких була включена до складу виробничих факторів, пов'язаних із виробництвом експортованої кукурудзи.

При цьому, судами встановлено, що позивач у 2014 році вирощував озиму пшеницю, соняшник, сою та кукурудзу. В свою чергу докази на підтвердження того, що бухгалтерські довідки сформовано на підставі податкових накладних, які містять фактично сплачену постачальникам товарів/послуг суму, що включена до складу виробничих факторів, пов'язаних із виробництвом саме обсягів експортованої кукурудзи відсутні.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що згідно даних бухгалтерських довідок платника податків, СТОВ "Говтва" неправомірно віднесено до рядка 16.3 декларації за листопад 2014 року податок на додану вартість на суму 358 758,00 грн. та за грудень 2014 року на суму 126 258,00 грн., сформований на підставі власної методики у відсотковому відношенні, що не передбачено чинним податковим законодавством.

Згідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених у касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Говтва" залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року у справі №816/4457/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.П. Зайцев

О.А. Веденяпін

Н.Є. Маринчак