Ухвала суду № 59137274, 20.07.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кошкош О.О.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року справа №805/1052/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Васильєвої І.А., Жаботинської С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Центральної міжрайонної виконавчої дирекції в м. Донецьку Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року у справі № 805/1052/16-а (головуючий І інстанції Кошкош О.О.) за позовом Приватного акціонерного товариства «Донецький завод високовольтних опор» до Центральної міжрайонної виконавчої дирекції в м. Донецьку Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про відшкодування несплаченої страхової суми, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Донецький завод високовольтних опор» (далі - позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної міжрайонної виконавчої дирекції в м. Донецьку Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - відповідач-1), Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - відповідач-2), в якому з урахуванням уточнення просило, зобов'язати Центральну міжрайонну виконавчу дирекцію в м. Донецьку Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності провести виплати на окремий поточний рахунок ПрАТ «Донецький завод високовольтних опор» № 26047011912601 в ПАТ «Альфа-Банк», м. Київ, МФО 300346, страхової суми за лікарняними листами непрацездатності працівників на загальну суму 94212,66 грн (а.с.4-6, 63-64, 68а).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року позовні вимоги задоволено. Суд першої інстанції зобов'язав Центральну міжрайонну виконавчу дирекцію в м. Донецьку Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності виплатити на окремий поточний рахунок ПрАТ «Донецький завод високовольтних опор» № 26047011912601 в ПАТ «Альфа-Банк», м.Київ, МФО 300346, страхової суми за лікарняними листами непрацездатності працівників на загальну суму 94212,66 грн (а.с.84-85).

Відповідачі, не погодившись з прийнятим судом першої інстанції судовим рішенням, подали апеляційні скарги в яких посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права, просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог (а.с.89-93, 104-108).

Апеляційні скарги обґрунтовані тим, що позивач зареєстрований та перебуває за адресою: 83058, Донецька область, місто Донецьк, вулиця Бехтерєва, будинок 17. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р та від 02 грудня 2015 року № 1276-р, місто Донецьк знаходиться у переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. Апелянт зазначає, що з урахуванням приписів пунктів 2, 5, 6 Тимчасового Порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595 (далі - Постанова № 595), положень Бюджетного кодексу України, відповідачі, станом на момент надання відповіді позивачу про відмову у здійсненні фінансування за заявою-розрахунком, діяв у спосіб, у межах та в порядку передбаченим законами України. Крім того, відповідач-1 в скарзі зазначає, що позивач має право і можливість отримати матеріальне забезпечення після здійснення реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження ПрАТ «Донецький завод високовольтних опор» на територію підконтрольну українській владі та звернення до робочого органу Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за новим місцем реєстрації.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, , дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.

Приватне акціонерне товариство «Донецький завод високовольтних опор» зареєстровано в якості юридичної особи та перебуває на обліку в Центральній міжрайонній виконавчій дирекції в м.Донецьку Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно даних Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходження підприємства: 83058, Донецька область, м. Донецьк, вул. Бехтерєва, б. 17 (а.с.8-15).

Відповідно до матеріалів справи, ПрАТ «Донецький завод високовольтних опор» подані до Центральної міжрайонної виконавчої дирекції в м. Донецьку Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності заяви-розрахунки для здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок коштів Фонду, які зареєстровані в Єдиній інформаційно-аналітичній системі Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а саме: 17 червня 2014 року заява-розрахунок по тимчасовій непрацездатності, по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною або хворим членом сім'ї на суму 8189,6 грн (а.с.19); 27 червня 2014 року заява-розрахунок по тимчасовій непрацездатності на суму 7425,15 грн (а.с.20); 15 липня 2014 року заява-розрахунок по тимчасовій непрацездатності, по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною або хворим членом сім'ї на суму 5189,19 грн (а.с.21); 01 серпня 2014 року заява-розрахунок по тимчасовій непрацездатності, по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною або хворим членом сім'ї на суму 13876,23 грн (а.с.22); 09 вересня 2014 року заява-розрахунок по тимчасовій непрацездатності на суму 26546,59 грн (а.с.23-24); 01 жовтня 2014 року заява-розрахунок по тимчасовій непрацездатності, по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною або хворим членом сім'ї на суму 31527,34 грн (а.с.25-26), 30 жовтня 2014 року заява-розрахунок по тимчасовій непрацездатності на суму 7873,86 грн (а.с.27).

Відповідно до звіту по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням за 9 місяців 2015 року, поданого 19 жовтня 2015 року ПрАТ «Донецький завод високовольтних опор», зобов'язання Фонду на кінець звітного періоду складають 94212,66 грн (а.с.65).

09 березня 2016 року позивач звернувся до відповідача-1 з заявою в якій повідомило, що Фондом не було проведено виплати страхової суми за період з червня по грудень 2014 року застрахованим особам (працівникам ПрАТ «Донецький завод високовольтних опор») за лікарняними листами непрацездатності (а.с.17).

Центральна міжрайонна виконавча дирекція в м. Донецьку Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності листом від 16.03.2016 № 01-140 повідомило позивача, що за даними позивач зареєстровано в місті Донецьк. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р, місто Донецьк знаходиться у переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. Відповідно до пункту 2 Постанови № 595, у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади. Зазначений пункт постанови рішенням суду визнано незаконним та нечинним з моменту свого прийняття. На підставі чого Фондом направлено лист до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності стосовно реалізації пункту 2 Постанови № 595 з урахуванням рішення суду. Посиалючись на абзац 2 статті 4 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII, відповідч-1 зазначив, що на теперішній час фінансування Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності підприємства позивача можливо у випадку проведення реєстраційних дій, а також подання заяви-розрахунку на фінансування допомоги до робочого органу за новим місцем реєстрації (а.с.18).

Відповідно до матеріалів справи, факт надіслання позивачем заяв-розрахунків та їх отримання, реєстрація відповідачами не заперечується.

На момент розгляду справи, відповідачами заяви-розрахунки на суму 94212,66 грн не розглянуті та відповідне рішення не прийнято.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позовних вимог та зобов'язати відповідача-1 виплатити позивачу на окремий поточний рахунок страхової суми за лікарняними листами непрацездатності працівників на загальну суму 94212,66 грн.

Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується, з наступних підстав.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-III (далі - Закон № 2240-III), який був чинний на час звернення позивача з заявою-розрахунком, відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей.

Згідно із статтею 1 Закону № 2240-III, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 2 статті 34 Закону № 2240-III, за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг: допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною) (статті 35, 37 цього Закону); допомога по вагітності та пологах (статті 38, 39 цього Закону); допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві) (статті 45, 46 цього Закону); забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей, до дитячих оздоровчих закладів, утримання санаторіїв-профілакторіїв, надання соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми, у тому числі придбання дитячих новорічних подарунків) (статті 47, 48 цього Закону).

Відповідно до статті 21 № 2240-III, фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами відділень Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. Районні, міжрайонні, міські виконавчі дирекції відділень Фонду здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців протягом десяти робочих днів після надходження заяви. У разі якщо сума отриманих страхувальником від Фонду страхових коштів перевищує фактичні витрати на надання матеріального забезпечення, невикористані страхові кошти повертаються до робочого органу Фонду, що здійснив фінансування, протягом трьох робочих днів.

Стаття 50 Закону № 2240-III визначає, що матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків.

Закон № 2240-III з 01.01.2014 втратив чинність на підставі пункту 2 Розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України 28.12.2014 № 77-VIII, у зв'язку з чим правовідносини між сторонами з 01.01.2015 регламентуються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV), в редакції від 01.01.2015.

Відповідно до частини 1 статті 20 вказаного Закону, за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг: допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною); допомога по вагітності та пологах; допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві); оплата лікування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм.

Відповідно до абзацу 1 та другого пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1105-XVI установлено, що до завершення заходів, пов'язаних з утворенням Фонду соціального страхування України та робочих органів його виконавчої дирекції виконання функцій та завдань, передбачених цим Законом, забезпечують у межах компетенції відповідні виконавчі дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та їх робочі органи.

Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22.12.2010 № 26 затверджено Порядок фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Порядок № 26).

Порядок визначає умови фінансування Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) страхувальників для надання ними матеріального забезпечення, передбаченого статтею 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (далі - Закон), за видами: допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною); допомога по вагітності та пологах; допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві) (пункт 1 Порядку № 26).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 26, фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду (далі - робочі органи Фонду). Підставою для фінансування страхувальників-роботодавців робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

Пунктами 5, 6 Порядку № 26 передбачено, що для отримання коштів Фонду для виплати матеріального забезпечення застрахованим особам, нарахованого страхувальником, страхувальник звертається до робочого органу Фонду за місцем обліку в органі Фонду або за місцем обліку, зазначеним в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування (для зареєстрованих після 01.01.2011) (далі - місце обліку), із заявою-розрахунком за підписом керівника та головного бухгалтера, засвідченою печаткою підприємства.

Заява-розрахунок готується у двох примірниках, один з яких разом із наданими застрахованими особами документами, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення, зберігається у страхувальника, а другий подається до робочого органу Фонду.

Відповідно до пункту 8 та 9 Порядку № 26, робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників протягом десяти робочих днів після надходження заяви-розрахунку.

Після надходження суми коштів, зазначених у заяві-розрахунку, на рахунок страхувальника, останній зобов'язаний здійснити виплату відповідного матеріального забезпечення у строки, визначені у статті 52 Закону.

На підставі аналізу наведених норм, матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткова компенсація витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг здійснюється за рахунок бюджету Фонду. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані страхувальником застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку, які використовуються страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення застрахованим особам. Виплата страхувальниками-роботодавцями матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок власних коштів з подальшим відшкодуванням (погашенням цих витрат) Фондом законодавством не передбачена.

Відповідно до матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, під час опрацювання заяв-розрахунків відповідачами не було встановлено порушень.

Таким чином, на виконання Закону № 2240-III та Порядку № 26, відповідач-1 не пізніше ніж через десять робочих днів зобов'язаний був здійснити фінансування на зазначений позивачем розрахунковий рахунок.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем-1 протягом встановленого строку не було здійснено фінансування позивача на підставі належним чином оформлених заяв - розрахунків матеріальним забезпеченням в сумі 94212,66 грн, що є порушенням вимог Закону № 2240-III та Порядку № 26.

Стосовно посилання апелянта на Постанову Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 якою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей та Постанову Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2015 р. № 239, колегія суддів зазначає наступне.

Вказані нормативні акти не змінюють порядок фінансування робочими органами Фонду страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам та не передбачено повернення заяв-розрахунків. Законодавство, а саме Закон № 2240-III та Порядок № 26, на час звернення позивача з заявами-розрахунками, не надавало органам Фонду повноважень щодо неприйняття та повернення заяв-розрахунків без здійснення опрацювання у встановленому порядку з підстав знаходження страхувальників-роботодавців у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Крім того, постанова № 595 була опублікована 11 листопада 2014 року та відповідно набула чинності 11 листопада 2014 року. Як зазначалось вище, заяви-розрахунки отримані відповідачем-1 17 червня 2014 року, 27 червня 2014 року, 15 липня 2014 року, 01 серпня 2014 року, 09 вересня 2014 року, 01 жовтня 2014 року,30 жовтня 2014 року. Тобто, вказані нормативні акти прийняті після складення та надіслання позивачем вказаних заяв-розрахунків. Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Отже застосування цієї постанови Кабінету Міністрів України до правовідносин, які виникли до її прийняття, суперечить Конституції України.

Колегія суддів також зазначає, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2015 у справі № 826/18402/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.10.2015, пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595, визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття. Таким чином, вказаний пункт Тимчасового порядку Постанови № 595 визнано незаконним та нечинним саме з моменту прийняття.

Колегія суддів зазначає, що помилкове є застосування відповідачами до спірних правовідносин наказу Державної казначейської служби України від 12.08.2014 № 231 «Про організацію роботи органів Казначейства у Донецькій області», оскільки вищезазначений наказ не є нормативно-правовим актом. Так, відповідно до пункту 9 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 460/2011 Казначейство України у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства фінансів України та доручень Міністра видає накази організаційно-розпорядчого характеру, які підписуються Головою. Тобто, наказ Державної казначейської служби України від 12.08.2014 № 231 носить організаційно-розпорядчий характер. Також, зазначений наказ не зареєстрований в Міністерстві юстиції України.

Стосовно постанови Правління Національного банку України «Про зупинення здійснення фінансових операцій» від 06.08.2014 року № 466, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 56 Закону України «Про Національний банк України», нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом'якшують або скасовують відповідальність. З урахуванням вимог частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у даному випадку підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин саме вимоги частини 1 статті 21 Закону №2240-ІІІ, а не постанова Правління Національного банку України «Про зупинення здійснення фінансових операцій» від 06.08.2014 року № 466, оскільки норми Закону України мають вищу юридичну силу, ніж постанови Правління Національного банку України та Кабінету Міністрів України.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини по справі, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Центральної міжрайонної виконавчої дирекції в м. Донецьку Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року у справі № 805/1052/16-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року у справі № 805/1052/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Е.Г. Казначеєв

Судді: І.А. Васильєва

С.В. Жаботинська