Ухвала суду № 59137266, 20.07.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Аканов О.О.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року справа №805/4906/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Жаботинської С.В., суддів Васильєвої І.А., Казначеєва Е.Г., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року у адміністративній справі № 805/4906/15-а за позовом ОСОБА_2 до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 15.06.2015 року № 8245-15 (форма «Ф») про призначення податкового зобовязання за платежем орендна плата з фізичних осіб у розмірі 2507, 98 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що вона орендувала земельну ділянку площею 0,0160 га. за договором оренди від 04.09.2007 року та земельну ділянку площею 0,0083 га. за додатковою угодою від 12.03.2009 року.

Згідно договору оренди орендодавцем є Костянтинівська міська рада та з урахуванням додаткової угоди від 12.03.2009 року строк дії договору встановлено на 4 роки. Тобто, строк дії договору закінчився до 12.03.2013 року.

Позивач вважає, що правом на поновлення договору оренди вона не скористалась та по закінченню договору земельну ділянку не використовує, крім того, зазначає, що будь яких угод щодо продовження та поновлення договору з радою не укладала, а тому, просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача за платежем орендна плата з фізичних осіб за землю за 2013-2014 роки від 15.06.2015 року № 8245-15 на суму 2507,98 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Костянтинівської обєднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів в Донецькій області від 15.06.2015 року № 8245-15 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб в розмірі 2507,98 грн.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що дія Договору, згідно приписів цього Договору, припиняється у разі закінчення строку Договору, на який його було укладено, тобто до 12.03.2013 року.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій останній просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що договором оренди землі від 04.09.2007 року передбачено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 7 денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Згідно листа виконавчого комітету Костянтинівської міської ради від 25.08.2015 року № 1672/22 вбачається, що рішенням Костянтинівської міської ради від 25.06.2015 року № 6/58-1031 договір оренди земельної ділянки від 11.09.2007 року припинено ( додаткова угода від 07.08.2008 року та від 12.03.2009 року).

Посилання позивача на те, що він не скористався своїм правом на поновлення договору є безпідставними, оскільки при закінченні терміну дії договору позивач повинен був провести приймання-передачу орендованої ділянки та зареєструвати додаткову угоду про припинення договору оренди землі.

Також, посилається на ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та ст. 764 Цивільного кодексу України, згідно яких, якщо орендар продовжує корситуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору і відсутні заперечення орендодавця, такий договор вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 197 КАС України, апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження.

19 липня 2016 року до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що представник позивача ОСОБА_3 також представляє інтереси ОСОБА_4, у якого 20.07.2016 року о 09 год. 30 хв. призначене судове засідання.

Разом з тим, зазначене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки згідно довіреності ОСОБА_3 представляє інтереси ОСОБА_4, підтверджень, що ОСОБА_3 є представником позивача не надано.

Дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Позивач є громадянином України згідно паспорту НОМЕР_2, ідентифікаційний код № НОМЕР_1.

Між позивачем та Костянтинівською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 11 вересня 2007 року № 040715600108, п. 1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва прибудови до вбудованого кафе та літнього майданчика по вулиці Ціолковського.

Згідно п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка площею: 0,0160га.

Відповідно до п. 6 Договору, договір укладено на 2 роки ( а.с. 11-14).

Між позивачем та Костянтинівською міською радою укладено «додаткову угоду до Договору оренди землі від 11.09.2007», яка зареєстрована 12 березня 2009 року, згідно якої пункт 2 Договору викладено у такій редакції : в оренду передається земельна ділянка площею: 0,0083 га.

Згідно п. 6 Договору його укладено на чотири роки ( а.с. 15).

15.06.2015 року відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення № 8245-15 про визначення податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2013-2014 роки в розмірі 2507,98 грн.( а.с. 16).

Сума, що підлягає сплаті за 2013 рік - 1253,99 грн., за 2014 рік - 1253,99 грн., згідно наданого до суду додатку 1 ( а.с. 51).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку позивачем, але воно залишено без змін ( а.с. 17-19).

Матеріали справи містять лист Виконавчого комітету Костянтинівської міської ради від 30.11.2015 року № 68, з якого вбачається, що відповідно до рішення Костянтинівської міської ради від 25.06.2015 року право користування земельною ділянкою позивачу припинено на підставі п. а ст. 141 Земельного кодексу України, однак додаткова угода про припинення договору оренди не укладалась ( а.с. 27-28).

З відповіді Костянтинівської міської ради від 25.08.2015 року вбачається, що додаткова угода про припинення договору оренди земельної ділянки підписана та передана позивачу для реєстрації припинення права оренди у встановленому законодавством порядку. На теперешній час додаткова угода не зареєстрована ( а.с. 59).

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно ст 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно ст. 2 цього Закону відносини, повязані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 31 зазначеного закону передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Відповідно до ст. 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу.

Згідно з п.п.14.1.72. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу);

Відповідно до п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Згідно зі статтею 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до статті 271 Кодексу базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Особливості оподаткування плати за землю передбачені ст. 284 Податкового кодексу України, так, пунктом 284.1 ст. 284 Податкового кодексу України визначено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам.

Нові зміни щодо зазначеної інформації надаються до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни.

Статтею 285 Податкового кодексу України передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з пунктом 286.5. статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У відповідності до статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Пунктом 102.1 ст. 102 Кодексу визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

За приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до пункту 287.5 ст. 287 Податкового кодексу України, податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Костянтинівською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 11 вересня 2007 року № 040715600108.

Згідно п. 1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва прибудови до вбудованого кафе та літнього майданчика по вулиці Ціолковського.

Згідно п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка площею: 0,0160га.

Відповідно до п. 6 Договору, договір укладено на 2 роки. Після закінчення строку договору, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обовязки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно п. 30 Договору дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Пунктом 31 зазначеного Договору встановлено перелік підстав припинення дії Договору шляхом його розірвання ( а.с. 11-14).

12 березня 2009 року між позивачем та Костянтинівською міською радою укладено «додаткову угоду до Договору оренди землі від 11.09.2007», згідно якої в іншій редакції викладено розділи «Предмет договору», «Обєкт оренди», «Строк дії договору», «Орендна плата»:

- згідно п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка площею: 0,0083 га.;

- згідно п. 6 Договору його укладено на чотири роки. Після закінчення строку договору, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обовязки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію ( а.с. 15).

Таким чином, дія Договору припинилась до 12.03.2013 року, у звязку з закінченням строку, на який його було укладено.

З огляду на вищевикладене, відповідачем неправомірно прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, як вірно зазначено судом першої інстанції.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на ст. 764 Цивільного кодексу України та ст. 33 Закону України «Про оренду землі», з огляду на наступне.

Як вже зазначалось раніше, ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, зі змісту зазначеної норми вбачається, що для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою, орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Зазначена позиція викладена також у постанові Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року у справі № 6-219цс14.

Згідно ч. 2 ст. 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Таким чином, позивач не скористався своїм правом на поновлення Договору, а саме не подав заяви орендодавцю про намір продовжити договір та не укладав із орендодавцем будь-яких угод щодо продовження або поновлення дії орендних відносин.

Посилання відповідача на положення ст. 764 ЦК України, як на підставу для автоматичного продовження строку дії договору оренди, суперечить правилам застосування норм права в частині надання переваги спеціальній нормі права поряд із загальною.

Щодо посилань апелянта на відсутність акту приймання-передачі земельної ділянки після закінчення терміну дії договору та відсутність реєстрації додаткової угоди про припинення договору оренди землі, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 34 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Статтею 35 вказаного Закону передбачено, що розгляд спорів, пов'язаних з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, оскільки Костянтинівська міська рада вважає, що позивачем фактично використовується земельна ділянка то вони мають право звернутись до суду за відшкодуванням на їх думку завданих збитків.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що відсутніть реєстрації додаткової угоди про припинення договору оренду землі не є підставою для поновлення договору.

З урахування вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог позивача про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 15.06.2015 року № 8245-15 (форма «Ф») про призначення податкового зобовязання за платежем орендна плата з фізичних осіб у розмірі 2507, 98 грн.

Згідно п. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи наявні докази в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, справа по суті вирішена правильно і підстави для скасування або зміни ухвали відсутні.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року у адміністративній справі № 805/4906/15-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя С.В.Жаботинська

Судді І.А.Васильєва

Е.Г.Казначеєв