Ухвала суду № 59137262, 20.07.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Щербіна А. В.

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року справа №265/11/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання - Челахової О.О., представника відповідача - Косарєвої І.В., діючої за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 квітня 2016 року у справі № 265/11/16-а за позовом ОСОБА_3 до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

05 січня 2016 року, ОСОБА_3 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про скасування постанови від 17 грудня 2015 року та зобов'язання відповідача виконати рішення суду №2а-78/11 (а.с. 1).

Ухвалою суду першої інстанції від 19 квітня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_3 залишено без розгляду в частині його вимог про зобов'язання відповідача щодо негайного виконання рішення суду № 2а-78/11 (а.с. 45).

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 квітня 2016 року у справі №265/11/16-а позовні вимоги задоволені. Скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про відмову у відкритті виконавчого провадження від 17 грудня 2015 року по виконавчому провадженню №49659451 (а.с. 46-48).

Не погодившись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в обґрунтування якої зазначив, що згідно даних Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень на примусовому виконанні у Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області перебував виконавчий лист № 2-а-78/11, виданий 24 лютого 2014 року .

07 листопада 2014 року виконавчий лист повернуто стягувачу.

У відповідності до положень ч. 5 ст. 47, п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» враховуючи можливість повторного надання виконавчого листа до виконання, виконавчий лист мав бути пред'явлений у строк до 07 листопада 2015 року.

У заявку із порушення строкової давності подання виконавчого листа до виконання, який сплинув 07 грудня 2015 року, як зазначено в постанові державного виконавця,- стягувачу ОСОБА_3 відмовлено у відкритті виконавчого провадження.

Крім того, апелянтом зазначено, що при відмові у відкритті виконавчого провадження державним виконавцем роз'яснена необхідність звернення стягувача до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Крім того, апелянт наголошує, що стягувач мав право на звернення до начальника управління для отримання обґрунтованої відповіді у відповідності до положень ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому, апелянтом зазначено, що суд першої інстанції, при прийнятті спірної постанови досліджував обставини попереднього перебування виконавчого документа на виконанні у державного виконавця, що не є предметом розгляду даної справи.

Апелянт вважає, що при відмові у відкритті виконавчого провадження державний виконавець діяв у спосіб та порядку, встановленого законом.

У зв'язку із вищевказаним апелянт просив суд скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити у повному обсязі (а.с. 55-57).

У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача,пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне залишити постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 24 лютого 2014 року Орджонікідзевським районним судом м.Маріуполя Донецької області видано виконавчий лист №2-а-78/11, відповідно до якого Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькі області зобов'язано провести перерахунок та виплату пенсії позивачу, як інваліду війни першої групи відповідно до ст.22 Закону України «Про забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком з 01 листопада 2010 року (а.с. 32).

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_3 28 березня 2014 року звернувся до ГНС Головного управління юстиції у Донецькій області з заявою про виконання виконавчого документа по справі №2-а-78/11 та долучив виконавчий лист ( а.с.37 зворот).

11 квітня 2014 року, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області прийнято постанову по виконавчому провадженні №42811422 про відкладення провадження виконавчих дій до 25 квітня 2014 року через відсутність підтвердження отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с. 34).

07 листопада 2014 року державним виконавцем відділу винесено постанову по виконавчому провадженні №42811422 про повернення виконавчого документа стягувачеві. Правовою підставою повернення стягувану виконавчого листа визначено п.9 ч.1 ст.47, ст.50 Закону України « Про виконавче провадження». Державний виконавець зазначила ,що 7 листопада 2014 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085-р було затверджено перелік населених пунктів ( зона АТО), на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. У зв'язку з чим виконавчі дії на тимчасово неконтрольованій території не проводяться. В постанові зазначено про надіслання її стягувачу.

Відповідно до листа Управління Державної виконавчої служби Головного територіального від 30 червня 2015 року № 15-938 на звернення позивача ОСОБА_3 від 17.06.2015 року, виконавче провадження по виконавчому листу від 24 лютого 2014 року закінчено на підставі вимог п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з проведенням на території м.Донецька активної фази антитерористичної операції та не можливості проведення подальших виконавчих дій. При цьому в листі позивачу не повідомлено про закриття провадження та дати надсилання до нього виконавчого листа.

Однак, управлінням запропоновано заявнику звернутися до суду першої інстанції для отримання дублікату виконавчого листа. Також, у цьому листі управління повідомило позивача про те, що воно не може надати більш детальну інформацію по виконавчому провадженню, оскільки всі архівні виконавчі провадження залишені та журнали вихідної кореспонденції залишені на території м.Донецька (а.с. 38).

25 листопада 2015 року Орджонікідзевським районним судом м.Маріуполя Донецької області видано дублікат виконавчого листа №2-а-78/11, відповідно до якого Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькі області зобов'язано провести перерахунок та виплату пенсії позивачу, як інваліду війни першої групи відповідно до ст.22 Закону України «Про забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком з 01 листопада 2010 року (а.с. 39).

01 грудня 2015 року позивачем відправлено вищезазначений виконавчий лист разом із заявою про його виконання до ГУ ГВС в Донецькій області (а.с. 3, 35).

17 грудня 2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області прийнято постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження № 49659451 по виконавчому листу №2-а-78/11, виданого Орджонікідзевським районним судом м.Маріуполя Донецької області 25 листопада 2015 року у зв'язку з пропущенням строку пред'явлення виконавчого листа до виконання (а.с. 2, 23-24, 36).

Спірним питанням у справі, є правомірність прийняття відповідачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що дії управління щодо надання пропозиції щодо отримання дублікату втраченого виконавчого листа для подальшого його пред'явлення до виконання, а в подальшому відмова у відкритті виконавчого провадження через недотримання строків його пред'явлення є неправомірними. Крім того, суд дійшов до висновку, що виконавче провадження втрачене не з вини заявника.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно із ч. 1 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 606-XIV) та Інструкцією з організації примусового виконання рішень № 512/5 від 2 квітня 2012 року (далі - Інструкція).

Так, у відповідності до Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно зі ст. 2 Закону № 606-ХІV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст. 5 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладений обов'язок по примусовому виконанню рішень.

Як вже зазначалось вище, виконавче провадження по виконавчому листу від 24 лютого 2014 року закінчено на підставі вимог п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» шляхом повернення виконавчого листа стягувачу (а.с. 38).

Відповідно до ч.1 ст.31 Закону № 606-XIV, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч.4 ст.47 та ч.3 ст.49 Закону № 606-XIV постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа та про закінчення виконавчого провадження можуть бути оскаржені, зокрема стягувачем.

З матеріалів справи не вбачається, а відповідачем не доведено, що постанова про повернення виконавчого документа та постанова державного виконавця з цього питання щодо виконавчого провадження №42811422 була направлена позивачу з урахуванням вимог ст. 31 Закону № 606-XIV.

Відповідно до повідомлення Українського державного підприємства поштового зв'язку « Укрпошта» від 20.05.2015 року № 05-01/412, у зв'язку з загостренням суспільно-політичної ситуації на території Донецької та Луганської областей, з 22.07.2014 року призупинено приймання для пересилення поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької області, зокрема м.Донецьк, тобто адресу, де на той час знаходився виконавчий орган.

В судовому засіданні представник відповідача, також не змогла довести факт повернення виконавчого документа позивачу та обізнаності його щодо неможливості проведення виконавчих дій , що позбавило його можливості скористатись правом на оскарження.

Про те, що виконавче провадження №42811422 закінчено заявник дізнався, 30 червня 2015 року з листа відповідача (а.с. 38).

Отримавши 25 листопада 2015 року дублікат виконавчого листа №2-а-78/11 за пропозицією відповідача(а.с. 39), позивач надіслав його до відповідача з заявою про виконання 01.12.2015 року (а.с. 3, 35).

17 грудня 2015 року головним державним виконавцем прийнято постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження № 49659451 по виконавчому листу №2-а-78/11, виданого Орджонікідзевським районним судом м.Маріуполя Донецької області 25 листопада 2015 року у зв'язку з пропущенням встановленого строку до пред'явлення виконавчого документа до виконання (строк сплинув 07 листопада 2015 року) (а.с. 2, 23-24, 36).

Відповідно до приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, та те, що посадовими особами відповідача не доведено факту повернення виконавчого документу позивачу, що позбавляє суд перевірки дотримання відповідачем норм законодавства,а також не надання суду доказів обізнаності позивача про повернення йому виконавчого документу, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно прийнято рішення про задоволення позовних вимог, оскільки позивач був позбавлений права бути обізнаним про рух виконання рішення суду та на оскарження дій відповідача .

Посилання апелянта по справі на роз'яснення необхідності звернення стягувача до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання при відмові у відкритті виконавчого провадження суд не приймає до уваги, оскільки виконавчий лист №2-а-78/11 та всі документи за виконавчим провадженням № 42811422 втрачено не з вини позивача.

При цьому посилання апелянта на те, що стягувач мав право на звернення до начальника управління для отримання обґрунтованої відповіді у відповідності до положень ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», як на підставу для скасування постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає недоцільним. Право на оскарження дій державних виконавців у суді чітко встановлено законодавством.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції, при прийнятті спірної постанови, досліджував обставин попереднього перебування виконавчого документа на виконанні у державного виконавця, що не є предметом розгляду даної справи також є не доцільними, оскільки предметом за виконавчими провадженнями № 42811422 та № 49659451 є один і той же виконавчий лист.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

З огляду на вищезазначене та керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 квітня 2016 року у справі № 265/11/16-а - залишити без змін.

Вступну та резолютивну частини ухвали прийнято в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 20 липня 2016 року.

Повний текст ухвали виготовлено 22 липня 2015 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі

Судді Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко

Г.М. Міронова