Ухвала суду № 59137090, 05.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

"05" липня 2016 р. № К/800/9334/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2015та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2016у справі №804/14060/15за позовомПриватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» доСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2015 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2016, відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС від 29.07.2015 №0000515104.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

В судовому засіданні 14.06.2016 Вищий адміністративний суд України, з огляду на зміну організаційно-правової форми позивача у справі з 05.05.2016, ухвалив про заміну Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат».

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом з 15.06.2015 по 06.07.2015 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з ПДВ по здійсненим фінансово-господарським операціям з наступними підприємствами-постачальниками: ТОВ «ДНК-ХОЛДІНГ» за серпень, листопад 2014 року, ТОВ «КРИВБАСРЕМОНТ» за жовтень 2014 року, ТОВ «ТЕХНО-БІЗНЕС» за грудень 2014 року, ТОВ «ШЛЯХБУД КР» за лютий 2015 року, ТОВ «ШЛЯХПОСТАЧ КР» за лютий 2015 року, ТОВ «ТПК ПАМІР» за січень 2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 13.07.2015 №8/28-01-51-04/00191023, яким встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме:

- ст.185, пп. 186.2.1 п.186.2 ст.186, п.198.1, п.198.3, 198.4, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту у розмірі 6659847 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 6659847 грн.

За результатом розгляду заперечень позивача на акт перевірки, висновки останнього викладено в наступній редакції: ПАТ «ПІВНГЗК» порушено ст.185, п.п.186.2.1 п.186.2 ст.186, п.198.1, п.198.3, 198.4, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2. п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого ПАТ «ПІВНГЗК» завищено суму податкового кредиту у розмірі 6659847 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 6659847 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000515104 від 29.07.2015 форми «В1» (податок на додану вартість) на суму завищення бюджетного відшкодування - 6659847 грн. та застосовано штрафні санкції - 3329923,50 грн.

Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що СДПІ у м. Дніпропетровську направлялись на адресу ПАТ «ПІВНГЗК» листи-запити: від 15.06.2015 №1556/10/28-01-51-04 «Про надання документів», на які під час проведення перевірки письмових відповідей підприємством не надавалося. Листом від 15.07.2015 №3431/9 (після закінчення перевірки - акт від 13.07.2015) ПАТ «ПІВНГЗК» відмовлено в наданні пояснень та документів.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позовних вимог, дійшов висновку про обґрунтованість доводів податкового органу, які ґрунтуються на результатах перевірки фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача, оскільки позивачем без поважних причин не були надані суду станом на 05.10.2015 додаткові пояснення та відповідні документи, що спростовують такі доводи.

При цьому, апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, відмову в задоволенні позову обґрунтував тим, що, оскільки надані вже до суду апеляційної інстанції додаткові документи в обґрунтування здійснення реальності господарських операцій до перевірки не надавались, тому в силу п. 44.6 ст.44 Податкового кодексу України вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності, а тому не можуть братися до уваги.

Разом з тим, Вищий адміністративний суд України вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак таке судове рішення не є таким, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Окрім того, не враховано приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, погодився із доводами контролюючого органу щодо не підтвердження реальності здійснених позивачем господарських операцій зі спірними контрагентами, надавши оцінку лише викладеним в акті перевірки висновкам та обставинам, мотивуючи таке рішення неподанням позивачем без поважних на це причин, станом на 05.10.2015 додаткових пояснень або відповідних документів, що спростовують наведені відповідачем факти.

У той же час, суд апеляційної інстанції, відхилив як докази додаткові документи, додані позивачем до апеляційної скарги, на підтвердження реальності проведених операцій зі спірними контрагентами, посилаючись на неподання платником цих документів під час перевірки.

Втім, апеляційним судом не було враховано те, що право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не обмежено поданням виключно тих доказів, що надавалися ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та подавати докази на підтвердження таких заперечень, надається платникові як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу (на яких допускається подання учасником процесу нових доказів).

В свою чергу, апеляційним судом не досліджувались та не оцінювались, як первинні документи, які вивчались податковим органом під час проведення перевірки, так і додаткові первинні документи, що подавались позивачем до заперечень на акт перевірки та були враховані контролюючим органом при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень.

Окрім того, звертається увага, що за вимогами ч.2 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Як вбачається з апеляційної скарги, позивач обґрунтовував причини неподання суду першої інстанції витребовуваних доказів, посилаючись на неналежне повідомлення його про дату та час судового засідання, проте поза увагою апеляційного суду залишена необхідність надання належної правової оцінки доводам апеляційної скарги. Відповідно не надана юридична оцінка обставині щодо належного чи неналежного повідомлення позивача про призначене судове засідання на 05.10.2015 телефонограмою (а.с.78, т.2), внаслідок чого не встановлено чи зумовило таке повідомлення виникнення будь-яких перешкод для позивача у наданні доказів суду та для явки в судове засідання.

Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись або спростувати, як висновки податкового органу стосовно суті порушення, так і перевірити висновки судів попередніх інстанцій, оскільки недослідження та відсутність належної оцінки доказів апеляційним судом, виключає можливість перевірки касаційним судом правильності судових актів в цілому.

Поруч з цим, апеляційний суд, встановлюючи в судовому рішенні факт надсилання відповідачем позивачу запитів з вимогою надати документи для перевірки та факт відмови позивача від їх надання, не дотримав вимог щодо повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи, оскільки жодні з перелічених судом доказів в матеріалах справи відсутні.

Зокрема, позивач в поясненнях до апеляційної скарги наголошував на відсутності підтверджуючих доказів факту відмови позивача від надання документів, проте суд апеляційної інстанції вказаним доводам правової оцінки не надав, не встановив чи відповідають вони дійсності, а відтак ці обставини підлягають дослідженню при новому розгляді справи.

Окрім наведеного, поза увагою апеляційного суду залишена необхідність перевірки доводів позивача та доказів на їх підтвердження з приводу проведення відповідачем повторної документальної позапланової перевірки за період, що вже перевірявся, відповідно не надано оцінки дотриманню податковим органом вимог п. 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України, згідно яких контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судом першої та апеляційної інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2015 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2016 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

3. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.В.Сірош