Ухвала суду № 59137041, 19.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2016 року м. Київ К/800/54547/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого -Мойсюка М.І.,суддів:Ємельянової В.І.,Черпака Ю.К.,

при секретарі - Буденку В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Малиновського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, треті особи: начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області Косик Марія Михайлівна, ОСОБА_6 про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2015 року, -

у с т а н о в и л а :

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - ГУ МВС), Малиновського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - районний відділ), треті особи: начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив: визнати протиправними та скасувати накази начальника ГУ МВС від 5 червня і 1 липня 2015 року № 418 о/с і № 1957 відповідно в частині звільнення з органів внутрішніх справ за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення) старшого дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції районного відділу ОСОБА_4 (далі - спірні накази); зобов'язати ГУ МВС поновити його на посаді; стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що його звільнення здійснено за відсутності на те правових підстав, з порушенням вимог законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини і його прав, а тому ОСОБА_4 просив про задоволення позову.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано спірні накази, поновлено позивача на посаді, яку він обіймав до звільнення та стягнуто з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 5 червня 2015 року по день поновлення на роботі.

Оскаржуваною постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову про відмову у позові.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалене ним судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів дійшла висновку про відмову в її задоволенні з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові апеляційний суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що відповідач, звільняючи позивача з посади, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, судами встановлено що позивач з 1 серпня 1995 року проходив службу на посаді старшого дільничного інспектора у районному відділі міліції.

Наказом ГУ МВС від 21 травня 2014 року № 1773 призначено службове розслідування на підставі пункту 2.6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року № 230, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2013 року за № 541/23073 (далі - Інструкція).

Висновком службового розслідування, затвердженого начальником ГУ МВС 5 червня 2015 року встановлено, що позивач 16 травня 2015 року, приблизно о 19 годині 20 хвилин у м. Львові, перебуваючи за кермом автомобіля «Деу Ланос» не виконав вимогу інспектора дорожньо - патрульної служби про зупинку транспортного засобу поданої за допомогою свистка і жезла, збільшив швидкість руху та намагався зникнути у напрямку Привокзальної площі в м. Одесі у зв'язку з чим інспекторами Державної автомобільної інспекції було розпочато переслідування. Подальші вимоги про зупинку автомобіля, які подавалась за допомогою спеціальних звукових та світлових сигналів позивач проігнорував і продовжив рух під час чого порушив вимоги пунктів 2.4, 2.5, 18.1, 8.7.3 «г», 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), а саме: не виконав вимогу працівника ДАІ про зупинку транспортного засобу, не надав перевагу у русі пішохода, проігнорував вимоги жовтого та червоного сигналів світлофора.

Після зупинки працівниками ДАІ транспортного засобу під керуванням позивача у останнього спостерігались ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим, в присутності двох свідків, йому було запропоновано пройти тест на встановлення факту перебування у стані алкогольного сп'яніння за допомогою пристрою контролю «Драгер» або проїхати до медичного закладу для проведення відповідного медичного огляду від чого ОСОБА_4 відмовився в категоричній формі.

Відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення на підставі частини 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення від підпису якого ОСОБА_4 відмовився і зник у невідомому напрямку покинувши автомобіль. Спроби зв'язатися з позивачем засобами мобільного зв'язку виявились неможливими, за місцем проживання відсутній.

Надалі, автомобіль, яким керував позивач передано помічнику відповідального від керівництва райвідділу капітану міліції ОСОБА_7, який прибув на місце події.

Цим же висновком службового розслідування встановлено факти порушення позивачем статей 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Дисциплінарний статут), Присяги працівника органів внутрішніх справ України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382, пунктів 2.4, 2.5, 18.1, 8.7.3 «г», 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху, підпунктів 2.1, 2.2 розділу ІІ, підпунктів 2.1-2.4, 3.1-3.3, 4.1 розділу ІІІ, підпунктів 1.1 - 1.3 розділу ІV Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу внутрішніх справ України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 лютого 2012 року № 155, доручення ГУ МВС від 8 серпня 2013 року № 225.

Пунктом 2 резолютивної частини цього ж висновку рекомендовано звільнити позивача з органів внутрішніх справ на підставі пункту 66 Положення, як такого що скоїв вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

Так, у відповідності до частини 1 статті 18 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-XII «Про міліцію» (чинного в період спірних правовідносин, далі - Закон № 565-XII) порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут.

За визначенням статей 1, 2 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно з приписами частини 1 статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Також, згідно з положеннями частин 1, 2 статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За правилами пункту 8 статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ, яке як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу (частина 15 статті 14 Дисциплінарного статуту).

Окрім цього, згідно вимог частин 1, 4, 5, 10 статті 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, в тому числі за порушення дисципліни, вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, встановлені пунктами 63- 65 Положення.

Окремо пунктами 66 і 67 Положення передбачені підстави звільнення зі служби за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, та за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення.

Провівши системний аналіз зазначених норм матеріально права, колегія суддів дійшла висновку про те, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

В контексті встановлених судами обставин, підтверджених доказами, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про наявність у діях позивача проступку, про який іде мова у пункті 66 Положення, оскільки ОСОБА_4 грубо порушив вимоги Конституції і законів України, створив загрозу життю і здоров'ю громадян, допустив вчинення дій, які порочать авторитет органів внутрішніх справ України та честь і звання працівника міліції, підриває довіру до них, зрадив інтереси служби, проігнорував вимоги наказів керівництва, порушив Присягу працівника органів внутрішніх справ України, етичні норми і правила поведінки осіб рядового та начальницького складу внутрішніх справ України, проявив нещирість, неповагу до своїх колег і громадян України.

Ураховуючи наведене, висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є правильними, а його рішення відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги його висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.І. Мойсюк

Судді: В.І. Ємельянова

Ю.К. Черпак