Ухвала суду № 59136822, 19.07.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 року Справа № 876/8780/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Іщук Л.П., Кузьмича С.М.,

з участю секретаря судового засідання Бедрій Х.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Овація» до Державної податкової інспекції в Личаківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Овація» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Личаківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби, яким просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 21.12.2012 року № 0004412320/19786 та № 0004402320/19787.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що позивач надав усі необхідні первинні бухгалтерські документи на підтвердження факту придбання, отримання та оплати товарно-матеріальних цінностей у ТзОВ «Південні традиції», які відповідають вимогам до первинних документів, встановленим законодавством, і не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності. В свою чергу, відповідач не надав будь-яких доказів того, що правочини, укладені між позивачем і ТзОВ «Південні традиції», є нікчемними. А сама по собі несплата податку в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки суд неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в ході перевірки позивача було використано акт Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 18.10.2012 року про результати планової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Південні традиції», в якому зафіксовано відсутність фактів реального здійснення господарської діяльності та недостовірність даних, задекларованих у податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди. Господарські взаємовідносини між ТзОВ «Овація» та ТзОВ «Південні традиції» здійснювались з метою отримання податкової вигоди позивачем. Також позивач не надав документів на підтвердження реальності господарських операцій з ТзОВ «Південні традиції».

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану постанову слід визнати нечинною, а провадження у справі закрити з наступних підстав.

Як встановив суд, в період з 30.10.2012 року до 26.11.2012 року працівники Державної податкової служби у Львівській області та Державної податкової інспекції в Личаківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби провели планову виїзну перевірку ТзОВ «Овація» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 01.04.2011 року до 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт від 17.12.2012 року № 194/22-40/22392394.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем (в частині, що є предметом спору в даній справі) вимог п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. п. 138.2, 138.4, 138.6, 138.8 ст. 138, пп. 138.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2011 року на 470580,62 грн.; п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за квітень 2011 року на 29983,06 грн.

На підставі даного акта перевірки Державна податкова інспекція в Личаківському районі м. Львова Державної податкової служби 21.12.2012 року прийняла податкові повідомлення-рішення № 0004412320/19786, яким ТзОВ «Овація» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 29983,06 грн., в тому числі 29 983,06 грн. за основним платежем і 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0004402320/19787, яким ТзОВ «Овація» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 470580,62 грн., в частині збільшення грошового зобов'язання в сумі 34480,52 грн.

Як зазначено вище, ТзОВ «Овація» оскаржує податкове повідомлення-рішення № 0004412320/19786 вцілому, а податкове повідомлення-рішення № 0004402320/19787 - в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 34480,52 грн. (за квітень 2011 року).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

На підставі аналізу положень п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Фактичне здійснення господарських операцій ТзОВ «Овація» з ТзОВ «Південні традиції» підтверджується доказами, наданими позивачем та дослідженими судом, а саме наступними.

Як встановив суд, 04.04.2011 року ТзОВ «Овація» (покупець) уклало з ТзОВ «Південні традиції» (постачальник) договір поставки № 41/04 (з додатком № 1 від 04.04.2011 року), а 11.04.2011 року - договір купівлі-продажу № 9а, відповідно до умов яких ТзОВ «Південні традиції» зобов'язувалось поставити ТзОВ «Овація» алкогольну продукцію.

Факт реального виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором, а саме реальної передачі товарів, передбачених договорами, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових та податкових накладних, сертифікатів відповідності, товарно-транспортних накладних на переміщення алкогольних напоїв, журналом-ордером № 4 по рахунку 41 про наявність товарів на складі в період з 01.04.2011 року до 30.04.2011 року, а також копією договору оренди складських приміщень по вул. Городоцькій, 286Б в м. Львові від 11.04.2011 року № 01/11, укладеного між ТзОВ «Овація» (орендар) і ПП «Альянс-Сервіс» (орендодавець).

Факт повної оплати позивачем вартості отриманих товарів від ТзОВ «Південні традиції» підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень.

Також колегія суддів враховує, що мета придбання ТзОВ «Овація» зазначених вище товарів (алкогольних напоїв) повністю узгоджується і пов'язана з його господарською діяльністю, оскільки згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності за КВЕД позивача є: оптова торгівля напоями, оптова торгівля тютюновими виробами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, вантажний автомобільний транспорт.

Крім того, у спірному періоді в ТзОВ «Овація» була наявна ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями від 31.03.2011 року серії АГ № 558018, видана Регіональним управлінням департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України у Львівській області.

Також позивач надав суду докази використання зазначеної продукції у власній господарській діяльності, а саме її реалізація кінцевим споживачам, а саме копії фіскальних чеків, в яких зафіксовано продаж алкогольних напоїв, які за найменуванням відповідають придбаним у ТзОВ «Південні традиції».

Як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та надавались відповідачу при проведенні перевірки.

Також зазначені податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, з дня отримання податкових накладних у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з ТзОВ «Південні традиції».

Щодо посилання відповідача на акт від 18.10.2012 року № 6314/22-4/37550936 про результати перевірки ТзОВ «Південні традиції», складений Державною податковою інспекцією в Приморському районі м. Одеси, колегія судів зазначає, що даний акт є суперечливим, оскільки перевірка даного підприємства була проведена лише на підставі аналізу інформації, наявної в базах даних Державної податкової служби, і висновки перевірки зроблені без дослідження первинних документів фінансового і бухгалтерського обліку підприємства, в зв'язку з чим відомості, зафіксовані в цьому акті, не можна вважати повністю достовірними та обґрунтованими.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій з позивачем ТзОВ «Південні традиції» було зареєстроване у встановленому порядку, не було виключене з ЄДРПОУ, перебувало на обліку в органах державної податкової служби та було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального придбання ТзОВ «Овація» у ТзОВ «Південні традиції» товарів, які використовувались ним у власній господарській діяльності, підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, тому у податкового органу не було законних підстав для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення валових витрат по взаєморозрахунках з цим контрагентом в періоді, що перевірявся.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Разом з тим, під час апеляційного розгляду справи Личаківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, яка є правонаступником Державної податкової інспекції в Личаківському районі Львівської області Державної податкової служби, та ТзОВ «Овація» подали до апеляційного суду клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін шляхом досягнення податкового компромісу.

Відповідно до підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується. Сума погашеного податкового зобов'язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95 відсотків внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом. Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

Податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

Як вбачається з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2011 року, а з податку на прибуток - за ІІ квартал 2011 року, тобто спірні грошові зобов'язання виникли до 01.04.2014 року, а тому щодо них може бути застосовано податковий компроміс.

Рішенням Державної податкової інспекції в Личаківському районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 10.04.2015 року № 29 було погоджено застосування податкового компромісу щодо зазначених вище грошових зобов'язань.

Також ТзОВ «Овація» сплатило 5% даних грошових зобов'язань в розмірі 1499,00 грн. і 1724,00 грн. відповідно, що підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень від 10.04.2015 року № 414 і № 415.

Відповідно до п. 11-2 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду.

У разі примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статті 113 цього Кодексу.

Згідно з ст. 113 Кодексу адміністративного судочинства України сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову. У разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення. Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати чиї-небудь права, свободи або інтереси.

А відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 157 цього Кодексу суд закриває провадження у справі, якщо сторони досягли примирення.

Враховуючи наведені вище обставини та положення правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області і ТзОВ «Овація»про закриття провадження у справі в зв'язку з примиренням сторін підлягають задоволенню.

Водночас колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Тому, оскільки судом першої інстанції було прийнято законну та обґрунтовану постанову, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі (примирення сторін), виникли після її прийняття, відповідно до ч. 2 ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України таку постанову слід визнати нечинною та закрити провадження у справі.

Керуючись ч. 3 ст. 113, п. 3 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 160, 194, 196, п. 5 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 203, п. 5 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Овація» та Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про закриття провадження у справі задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року у справі № 813/856/13-а - визнати нечинною та закрити провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.П. Іщук

С.М. Кузьмич

Ухвала складена в повному обсязі 21.07.2016 року