Ухвала суду № 59136620, 21.07.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Шимонович Р.М.

Суддя-доповідач:Шидловський В.Б.

УХВАЛА

іменем України

"21" липня 2016 р. Справа № 806/532/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Євпак В.В.

Капустинського М.М.,

за участю секретаря судового засідання Гунько Л.В.,

представника позивача: ОСОБА_3

представника відповідача: Зотова А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "18" травня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на його користь компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 23 932,53 грн. та стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на його користь 10 000,00 грн. моральної шкоди.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем несвоєчасно проведено розрахунок при звільненні, а саме: одноразова грошова допомога при звільненні виплачена лише 16.05.2016 року, у той час, як він звільнений із органів поліції з 31.12.2015 року. На переконання позивача, відповідач несе відповідальність за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу, передбачену статтями 116, 117 Кодексу законів про працю України. Також, стверджує, що непроведення вчасних виплат завдало йому моральної шкоди на суму 10 000,00 грн.

Також, позивач зазначає, що не проведення вчасних виплат завдало йому моральної шкоди, оскільки дії відповідача стосовно невиконання ним свого обов'язку щодо повного розрахунку належних коштів призводить до втрати нормальних життєвих зв'язків, моральних страждань, додаткових зусиль для організації життя, неможливості пройти лікування, необхідності запозичувати кошти у рідних, що спричиняє позивачу втрату душевного спокою та рівноваги.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 04.01.2016 року по день фактичного розрахунку - 16.05.2016 року у сумі 29 270,96 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Головне управління Національної поліції в Житомирській області не погодилось з постановою суду першої інстанції, в апеляційній скарзі посилаються на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати вказану постанову суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 04.01.2016 року по день фактичного розрахунку - 16.05.2016 року у сумі 29 270,96 грн. Зазначає, що на момент звільнення позивача з посади поліцейського не існувало правового механізму нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з органів поліції, оскільки лише 02.03.2016 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №154, якою було передбачено виплату одноразової грошової допомоги поліцейським при звільненні їх зі служби в поліції. Після прийняття вказаної Постанови ГУНП в Житомирській області було нараховано позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні та зроблено заявку до Національної поліції України для фінансування коштів на виплату зазначеної допомоги. Крім того, відповідач вважає, що на спірні правовідносини не поширюються приписи ст.117 Кодексу законів про працю України, а тому вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є безпідставною.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судами встановлено, що у період з 24.01.2005 року по 31.12.2015 року ОСОБА_5 проходив службу в органах внутрішніх справ та поліції України на різних посадах, останньою з яких була - старший сержант поліції батальйону патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області (а.с. 8 - 9).

Наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 30.12.2015 року № 72 о/с, позивач звільнений за пунктом 2 частини першої статті 77 (через хворобу) Закону України "Про Національну поліцію", вислуга років на день звільнення складає 12 років 4 місяців 15 днів, у пільговому обчисленні - 15 років 11 місяців 1 день (а.с. 10).

При цьому, виплата одноразової грошової допомоги при звільненні відповідачем не була проведена у день звільнення ОСОБА_5, що підтверджується його неодноразовими зверненнями до відповідача (а.с. 11, 13).

За результатами розгляду заяв позивача, Головне управління Національної поліції в Житомирській області повідомило, що не має правових підстав для виплати одноразової грошової допомоги, оскільки Кабінетом Міністрів України не прийнято рішення щодо порядку нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з органів поліції (а.с. 12, 14).

Колегія суддів погоджується судом першої інстанції, який дійшов правильного висновку щодо наявності у позивача права на отримання компенсації за затримку розрахунку при звільненні в сумі 23 932,53 грн. та зазначає наступне.

Статтею 19 Закону України «Про міліцію» передбачено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Закон України «Про міліцію» втратив чинність на підставі Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII ( 580-19 ) від 02.07.2015 року, ВВР, 2015, № 40-41, ст.379.

Частиною 1, 2 та 3 ст.94 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. За поліцейськими, які тимчасово проходять службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення врегульовано Законом України від 09.04.1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", Інструкцією «Про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» № 114.

Зазначені норми є нормами спеціального законодавства і підлягають до застосування при визначенні структури, порядку та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та у випадку виникнення спорів з цього приводу.

Наведений висновок суду узгоджується і з положеннями, що містяться у п.2 ч.2 Постанови Пленуму Верхового Суду України "Про практику застосування судами законодавства про працю" від 24 грудня 1999 року №13, якими визначено, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюється на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ, тощо).

Верховний Суд України при тлумаченні положень ст.3 Кодексу законів про працю України, ст.18 Закону України «Про міліцію» вказав, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальну законі в (постанова від 17.02.2015 року у справі № 21-8а15).

Зазначеними вище нормативними актами не врегульовано порядок відшкодування середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільнення працівника органів внутрішніх справ.

Лише в пункті 1.18 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896, зазначено, що у разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу, включно.

В той же час такий порядок визначений Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП).

Приписами ст.116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про

розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до приписів ч.1 ст.117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналізуючи вище згадані норм матеріального права, Верховний Суд України у постанові від 15 вересня 2015 року (справа № 21-1765а15) прийшов до висновку, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст.116 КЗпП, при цього визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, зазначає Верховний Суд України, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП, тобто виплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати належних працівникові при звільненні сум.

Дана позиція також зазначена у рішенні Вищого адміністративного суду України від 27 квітня 2016 року у справі № К/800/28525/15.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області № 72 о/с від 30.12.2015 року відповідно до ЗУ "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції за п.2 ч.1 ст.77 (через хворобу) старшого сержанта поліції ОСОБА_5 з 31.12.2015 року (а.с.10).

Відповідно до матеріалів справи при звільненні позивача йому не була виплачена одноразова грошова допомога при звільненні.

Судом встановлено, що вказану грошову допомогу ОСОБА_5 було виплачено 16 травня 2016 року, кошти зараховані на картковий рахунок позивача.

Таким чином, остаточний розрахунок з позивачем був здійснений першим відповідачем саме 16 травня 2016 року.

Тобто, беручи до уваги приписи ст.117 КЗпП України, колегія суддів погоджується з вимогами позовної заяви щодо стягнення на користь позивача за затримку розрахунку при звільненні суми середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за період з 04.01.2016 року по 16.05.2016 року (включно).

Середній заробіток працівника згідно з ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

Згідно з п.1 Порядку обчислення середньої заробітної плати цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати (підпункт «л»).

Відповідно до п.2 вказаного Порядку обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках збереження середньої заробітної плати (крім обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Як визначено п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З довідки про заробітну плату, виданої ОСОБА_5, вбачається, що останній за листопад 2015 року складає 5 273,66 грн. та за грудень 2015 року складає 4 337,50 грн.

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача за цей період складає 218,44 грн. ( 9 611,16 грн. : 44 календарні дні).

Період затримки розрахунку при звільненні позивача склав 134 днів (з 04.01.2016 року по 16.05.2016 року (включно)).

Таким чином, за затримку розрахунку при звільненні на користь позивача підлягає стягненню з відповідача сума у розмірі 29 270,96 грн. (218,44 грн. х 134 днів затримки).

Посилання представника відповідача на відсутність на момент звільнення позивача механізму нарахування та виплати допомоги, а також відсутність бюджетних асигнувань на такі витрати, колегія суддів до уваги не бере, оскільки відповідно практики Європейського Суду з прав людини, зокрема рішення від 10 березня 2011 року у справі "Сук проти України" заява № 10972/05, відсутність коштів не може бути підставою для недотримання своїх зобов'язань. Відмова у проведенні відповідних виплат розцінюється Європейським Судом з прав людини як свавільна, така, що не ґрунтується на законі, та порушує ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Доводи апелянта щодо того, що спеціальним законодавством не передбачено стягнення відшкодування за затримку розрахунку при звільненні колегія суддів відхиляє.

З урахуванням того, що відповідач затримав розрахунок позивача на 134 день суд першої інстанції визначив суму середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка становить 29 270,96 грн. і ніким не оспорюється.

В іншій частині судове рішення не оскаржується.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального та права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "18" травня 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.Б. Шидловський

судді: В.В. Євпак

М.М. Капустинський

Повний текст cудового рішення виготовлено "21" липня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_5 АДРЕСА_1,10001

представник позивача: ОСОБА_3 АДРЕСА_2, 10001

3- відповідачу/відповідачам: Головне управління Національної поліції в Житомирській області Старий Бульвар,5/37,м.Житомир,10014

- ,