Ухвала суду № 59136449, 19.07.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 р.Справа № 820/1119/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Городової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2016р. по справі № 820/1119/16 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Прокуратури Донецької області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд: визнати протиправними дії Прокуратури Донецької області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 15.07.2015 по 13.10.2015 включно відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру"; стягнути з Прокуратури Донецької області на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 45871 (сорок п'ять тисяч вісімсот сімдесят одна) гривня 94 копійок за період з 15.07.2015 по 13.10.2015 включно відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру"; зобов'язати Прокуратуру Донецької області відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 15000,00 грн.; стягнути з Прокуратури Донецької області моральну шкоду в розмірі 15000 грн.; стягнути з Прокуратури Донецької області несплачену ОСОБА_1 суму вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку згідно вимог ст. 43 КзпП у розмірі 10003,50 грн.; стягнути з Прокуратури Донецької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати належних позивачу сум при звільненні з 13.10.2015 по день фактичного розрахунку в сумі 65022,75 грн.; стягнути з Прокуратури Донецької області повну суму безпідставно утриманих з ОСОБА_1 заробітної плати профвнесків з 2007 року по 2015 рік у розмірі 5487,31 грн..

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2016р. було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Прокуратури Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2016р. та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Просить розглядати справи без його участі.

Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу, виклав свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2016р. без змін.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 19.07.2016 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з січня 2015 року працював у прокуратурі Донецької області на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, запобігання і протидії корупції у сфері транспорту.

Наказом Генерального прокурора України №41ш від 15.07.2015 управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, запобігання і протидії корупції у сфері транспорту прокуратури Донецької області ліквідовано.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України), а саме у зв'язку з ліквідацією органу, в якому обіймав посаду позивач, останнього 10.08.2015 попереджено про звільнення. Одночасно ОСОБА_1 запропоновано вакантні у прокуратурі посади, від яких позивач відмовився (рапорт про переведення на запропоновані посади не надав).

В матеріалах справи міститься рапорт позивача про звільнення на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" з 13.10.2015 року.

Наказом прокурора Донецької області №1680к від 13.10.2015 ОСОБА_1 звільнено з займаної посади на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру".

Зі змісту вказаного наказу прокурора Донецької області вбачається, що відділу фінансування та бухгалтерського обліку було доручено провести з ОСОБА_1 повний розрахунок відповідно до чинного законодавства України.

22.10.2015 року з позивачем було проведено повний розрахунок, включаючи премії, надбавки та компенсацію невикористаної відпустки.

23.10.2015 року позивач звернувся до прокуратури Донецької області з листом щодо проведення повного розрахунку.

03.11.2015 року за вих.№11/1035-3329вих-15 Прокуратура Донецької області надала відповідь на звернення позивача, в якій зазначила, що підстави для виплати вихідної допомоги відсутні, розрахунки проведені у повному обсязі.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що вимоги позивача є необґрунтованими та недоведеними.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Згідно зі статтею 123 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються Законом.

Організація і порядок діяльності органів прокуратури України, особливості розгляду трудових спорів регулюються спеціальними нормами законодавства України, які є пріоритетними перед нормами Кодексу законів про працю України, а саме питання проходження служби в органах прокуратури, звільнення з неї, права і обов'язки прокурорів визначено та урегульовано спеціальним Законом України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон України №1697-VII).

Тобто норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про застосування приписів трудового законодавства йдеться у спеціальному законі.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України "Про прокуратуру" в редакції закону № 1697 від 14.10.2014р., який набрав чинності 15 липня 2015р., прокурор може бути звільнений лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.

Згідно з п.9 ч.1 ст.51 цього Закону прокурор звільняється з посади зокрема у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду , або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Статтею 60 ч.1 п.1 Закону № 1697 встановлено, що прокурор звільняється з посади особою, уповноваженою цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, за поданням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, якщо зокрема прокурор не подав заяву про переведення до іншого органу прокуратури протягом п'ятнадцяти днів.

Згідно абз.3 п.1 розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року стаття 62, якою регламентовано внесення Вищою радою юстиції або Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів подання про звільнення прокурорів з посади, набирає чинності з 15 квітня 2016р., а відповідно до пп. 4 п. 5-1 Перехідних положень цього Закону до цієї дати прокурори призначаються та звільняються з посад особами, уповноваженими приймати такі рішення, без рекомендації Ради прокурорів України чи подання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Тобто зазначеними нормами передбачено тимчасове спрощення одного з етапів процедури звільнення прокурорів - отримання подання відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії і цими нормами не виключене застосування спеціального порядку звільнення за Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року.

Відповідно до приписів статті 60 Закону № 1697, попередження про звільнення є офіційним підтвердженням терміну (початку строку), з якого позивач дізнався про ліквідацію органу, в якому він працює, та з якого міг подати заяву про переведення на іншу вакантну посаду.

Тобто, таке попередження є частиною процедури звільнення за Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року і збільшення відповідачем терміну попередження про звільнення, який встановлений ст.60 ч.1 п.1 цього Закону.

Виплата вихідної допомоги при звільненні з підстав, передбачених ст.ст.36, 38-41 КЗпП визначено статтею 44 КЗпП України.

Закон України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року у тому числі ч.1 ст. 46-2, якою передбачалось звільнення прокурорів за КЗпП України втратив чинність 15.07.2015 року на підставі п.1 пп.1 п.3 Прикінцевих положень Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року, а тому на час звільнення позивача правові підстави для застосування до правовідносин, які виникли між сторонами Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року були відсутні.

Колегія судів вказує на те, що позивача обґрунтовано звільнено лише з підстав та в порядку, передбачених Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р., а тому, оскільки цим Законом не передбачено виплати вихідної допомоги при звільненні, позивач не набув права на її отримання.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказує на те, що позовна вимога про стягнення з Прокуратури Донецької області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки виплати належних позивачу сум при звільненні з 13.10.2015 по день фактичного розрахунку в сумі 65022,75 грн. є похідною від першої позовної вимоги, а тому вона також не підлягає задоволенню.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.81 Закону України "Про прокуратуру" посадовий оклад прокурора регіональної прокуратури встановлюється пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури (з 01 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат) з коефіцієнтом 1,2.

Разом з цим, ст.ст.8, 13 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, які фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

За п.4 ч.5 ст.7 Закону України "Про прокуратуру" єдність системи прокуратури України забезпечується фінансуванням прокуратури виключно з Державного бюджету України.

Крім того, п.9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет на 2015 рік" установлено, що норми і положення ст.81 Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Закон України про Державний бюджет регулює відносини у сфері формування та використання державних ресурсів на конкретний фінансовий рік. Виключно цим Законом визначаються будь-які видатки органів державної влади на власні потреби, їх розмір і цільове спрямування.

Тобто, в даному випадку необхідно застосовувати норми Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" з виплати заробітної плати, оскільки ним врегульовано порядок державного фінансування на конкретний рік.

Конституційність аналогічних положень Закону про Державний бюджет визнано Конституційним Судом України у рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011.

Таким чином, виплата прокурорам заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку у 2015 році правомірно здійснювалась у порядку та розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" визначено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури. Так, додатком №2 до Постанови посадовий оклад прокурора прокуратури області визначено у розмірі 1576 - 1688 грн.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що посадовий оклад ОСОБА_1 визначено у розмірі 1667 грн., який відповідає вищезазначеній Постанові.

Тобто відповідачем було правомірно на підставі вищевказаного окладу ОСОБА_1 нараховано і виплачено заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку.

Щодо позовних вимог про стягнення з Прокуратури Донецької області повної суми безпідставно утриманих з ОСОБА_1 заробітної плати профвнесків з 2007 року по 2015 рік у розмірі 5487,31 грн., колегія судів зазначає.

Частиною 1 статті 243 КЗпП України передбачено, що відповідно до Конституції України та Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати професійні спілки з метою представництва, здійснення і захисту своїх трудових та соціально-економічних прав та інтересів, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі професійних спілок.

Згідно з ч.1 та ч.3 ст.249 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний сприяти створенню належних умов для діяльності первинних профспілкових організацій, що діють на підприємстві, в установі, організації.

За наявності письмових заяв працівників, які є членами професійної спілки, власник або уповноважений ним орган щомісяця безоплатно утримує із заробітної плати та перераховує на рахунок професійної спілки членські профспілкові внески працівників відповідно до укладеного колективного договору чи окремої угоди в строки, визначені цим договором чи угодою. Власник або уповноважений ним орган не вправі затримувати перерахування зазначених коштів.

Як було встановлено у суді першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з липня 2007 року перебував у незалежній професійній спілці працівників прокуратури Донецької області.

На підставі заяви ОСОБА_1 з липня 2007 року з його заробітної плати щомісячно утримувалися профспілкові внески.

Як учасник профспілки, ОСОБА_1 щорічно отримував новорічні подарунки на дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1

У липні 2015 року набрав чинності Закону України "Про прокуратуру", на підставі якого створено новий орган - регіональну прокуратуру, проведено реструктуризацію та ліквідацію колишньої прокуратури, в зв'язку з чим працівникам прокуратури запропоновано заново надати заяви про утримання професійних внесків з заробітної плати.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що від ОСОБА_1 такої заяви не надходило, у зв'язку з чим з липня 2015 року утримання профспілкових внесків з його заробітної плати припинено.

Участь ОСОБА_1 у профспілці підтверджується документами щодо отримання ним профспілкових подарунків у 2015 році (після розміщення прокуратури на незахопленій території).

Крім того, протягом вказаного часу ОСОБА_1 щомісячно отримував бухгалтерські виписки про суми нарахованих та утриманих коштів заробітної плати (копії виписок надано самим позивачем). Скарг або заяв про безпідставне утримання коштів від ОСОБА_1 не надходило, тобто дії відповідача щодо відрахування профспілкових внесків із заробітної плати позивача були узгодженими та правомірними, а тому вищевказані вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції вказує на те, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від інших вимог, а позивачем не було доведено факт заподіяння моральної шкоди, її необхідний причинний зв'язок з діями відповідача.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2016р. по справі № 820/1119/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.

Повний текст ухвали виготовлений 20.07.2016 р.