Постанова № 59135946, 20.07.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Аканов О.О.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року справа №805/3521/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В.,Чебанова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015р. у справі № 805/3521/15-а (головуючий І інстанції Аканов О.О.) за позовом Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати з фізичних осіб в розмірі 8252,14 грн., єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 961,33 грн., всього 9213,47 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція головного управління ДФС у Донецькій області ( далі позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі відповідач, апелянт) про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати з фізичних осіб в розмірі 8252,14 грн., єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 961,33 грн., всього 9213,47 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року адміністративний позов Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати з фізичних осіб в розмірі 8252,14 грн., єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 961,33 грн., всього 9213,47 грн. - задоволено.

Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість в сумі 9213, 47 грн., а саме:

- зі сплати орендної плати з фізичних осіб в розмірі 8252,14 грн.

- зі сплати єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 961,33 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.59.1. ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Станом на момент звернення до суду з позовом та розгляду справи судом податкове зобов'язання не сплачене відповідачем, а отже, є податковим боргом.

Відповідачу податковим органом була направлена податкова вимога від 24.03.2015 № 1518-25, яка у встановленому закон порядку не оскаржувалась та є чинною.

Таким чином, за відповідачем обліковується заборгованість з орендної плати за землю у розмірі 8252,14 грн., з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 961,33 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що положення Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» за якими суб'єкти господарювання звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності на період АТО за наявності розташування земельної ділянки в Переліку населених пунктів, де здійснюється АТО.

Особи, які беруть участь у справі, до судового засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, у зв'язку з чим у відповідності до вимог статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів адміністративної справи, ОСОБА_2 згідно з витягом з ЄДРПОУ з 01 червня 1999 року є фізичною особою-підприємцем (арк.справи 6), відповідно до договору оренди земельної ділянки від 25 листопада 2010 року користується земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 м.Маріуполя за користування якої сплачує до бюджету орендну плату, самостійно визначену нею у деклараціях, які подаються до Маріупольської ОДПІ, на обліку у якої вона знаходиться з 16 червня 1999 року (арк. справи 6).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем обліковується податковий борг з орендної плати землю у розмірі 8252,14 грн., який виник на підставі податкової декларації з плати за землю № 9004777538 від 06.02.2014 року, якою відповідачем було визначено щомісячне податкове зобов'язання з орендної плати за землю у розмірі 1923,63 грн. з січня по листопад 2014 року, за грудень 2014 року у сумі 1923,59 грн. з урахуванням часткової сплати боргу. Крім того, за відповідачем рахується податковий борг зі сплати єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 961,33грн.

Відповідачу податковим органом була направлена податкова вимога від 24.03.2015 № 1518-25.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що останню необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом (далі - ПК) України.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але несплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку, визначає розділ XIV Податкового кодексу України

Враховуючи, що сума за сплати єдиного податку з фізичних осіб є узгодженою сумою та відсутні підстави для звільнення ОСОБА_2 зі сплати цього податку, то при таких обставинах, колегія суддів вважає, що в цій частині вимога податкового органу є правильною.

Колегія суддів також звертає увагу, що Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" в даному випадку не звільняє ОСОБА_2 від сплати єдиного податку з фізичних осіб, тому в цій частині постанова суду першої інстанції є правильним.

Щодо позовних вимог з приводу щомісячного податкового зобов'язання з орендної плати за землю у розмірі 1923,63 грн. з січня по листопад 2014 року, за грудень 2014 року у сумі 1923,59 грн. з урахуванням часткової сплати боргу, колегія суддів має зазначити наступне.

З матеріалів справи встановлено, що між Сартанською селищною радою (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки від 25.11.2010року. (а.с.15)

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець, згідно до рішення Сартанської селищної ради від «22» жовтня 2010 року № 5/46-347/1, надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться: по АДРЕСА_1

Пунктом 2.1 договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка площею: 0,8866 грн. Згідно до п. 3.1 договору, договір укладено терміном на 10 (десять років (до 22.10.2020 року). Нормативно грошова оцінка земельної ділянки на 2010 рік (з урахуванням коефіцієнту індексації за 2010 рік) становить: 46,57 грн./м2 (пункт 4.1. договору оренди земельної ділянки).

Відповідно до розрахунку ціни позову та облікової картки заборгованість відповідача з орендної плати з фізичних осіб складає 8252,14 грн.

Відповідно до положень статті 270 Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до ст.. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Статтею 285 ПК України визначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно п. 287.3ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати заземлю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, що місяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Платник податків відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, перед баченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідач не сплатив суму узгодженого податкового зобов'язання по орендній платі за землю відповідно до поданих податкових декларації за період травень - грудень 2014 р.

Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Платники плати за землю самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (пункт 286.2 статті 286 Податкового кодексу України).

Податкове зобов'язання щодо плати за землю визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України).

До того ж, пунктом 59.1. статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Оскільки апелянт звернулась до суду із апеляційною скаргою, вказавши на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги положення Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», за якими вона з 14 квітня 2014 року звільнена від сплати орендної плати за землю, то спірним питанням в даній справі є звільнення суб'єкта господарювання, який здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції від сплати за користування земельною ділянкою під час проведення АТО та, як наслідок правомірність вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за землю з фізичних осіб за період з травня 2014 року по грудень 2014 року у загальній сумі 8252 грн.14коп.

З приводу викладеного суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 270 Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Суд зазначає, що Законом України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначені тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до ст. 6 Закону України № 1669 передбачено, що під час проведення антитерористичної операції звільняються суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Статтею 7 вищезазначеного закону передбачено скасування на період проведення антитерористичної операції орендної плати за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Статтею 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено терміни, а саме: період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про не відкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції Кабінетом Міністрі в Україні затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення розпорядженням № 1053-р від 30.10.2014 р.

30 жовтня 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з яким до зазначених населених пунктів належало м. Маріуполь, на території якого (відповідно до договору оренди земельної ділянки від 25.11.2010 року) розташована земельна ділянка, за користування якої щомісяця сплачує орендну плату ОСОБА_2

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» (від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», від 05 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053»), м. Маріуполь також віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Відповідно до статті 6 Закону «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

З наведеного вбачається, що платники земельного податку, які перебувають на обліку у фіскальних органах та знаходилися на територіях, визначених переліком населених пунктів, де проводилася АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на цей період звільняються від своїх обов'язків, зокрема, щодо сплати орендної плати за землю державної або комунальної власності з 14 квітня 2014 року.

Відповідно Акту податкового органу від 11.09.2014 № 1333/372/15-1/НОМЕР_1, (арк.справи 23) граничні терміни сплати орендної плати становлять 30.06.2014 та 30.07.2014, тобто зазначені дати входять в проміжок часу дії антитерористичної операції.

Відповідно до частини 3 статті 11 ЗУ № 1669 Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що стаття 6 ЗУ № 1669 є спеціальною нормою по відношенню до статті 10 Закону України № 1669, оскільки Сертифікат ТПП є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажорні обставини для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, отже Сертифікат ТПП застосовується при вирішенні питання звільнення від нарахування штрафних санкцій та пені, тому не потрібен для даних правовідносин.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення вимог Маріупольської ОДПІ про стягнення з відповідача суми грошового зобов'язання з орендної плати за землю державної або комунальної власності за період з травня 2014 року по грудень 2014 року у загальній сумі 8252 грн.14 коп., оскільки відповідач з 14 квітня 2014 року у відповідності до вищенаведених норм статті 6 спеціального Закону «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» звільнений від такої сплати, як суб'єкт господарювання, який сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою, що розташована на території проведення антитерористичної операції.

Судом першої інстанції зазначені обставини до уваги взяті не були, що призвело до не правильного висновку по справі.

Пунктом 4 частини 1 статті 202 КАС України встановлено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

При таких обставинах рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованості зі сплати орендної плати з фізичних осіб в розмірі 8252,14 грн. В решті постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Керуючись ч.ч.1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-197, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 р. у справі № 805/3521/15-а - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 р. у справі № 805/3521/15-а - в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованості зі сплати орендної плати з фізичних осіб в розмірі 8252,14 грн. - скасувати та в цій частині позову - відмовити.

В решті постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015р. у справі № 805/3521/15-а залишити без змін

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Суддя-доповідач: О.О.Шишов

Судді: І.В.Сіваченко

О.О.Чебанов