Постанова № 59135373, 18.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 липня 2016 року № 826/24439/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дакота"

до

Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дакота» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.09.2015 №0005432208, №0005442208.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що висновок акту від 08.09.2015 №4388/26-58-22-0-17/36509625 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Торговий дім «Дакота» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014» є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами справи.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи.

В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «Дакота» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатом якої складено акт від 08.09.2015 №4388/26-58-22-0-17/36509625 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 14.1.27, пп 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, п. 135.2 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, пп. 138.2 ст 138, пп. 139.1.9 п. 19.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 87 553 грн.; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 209 485 грн., п. 2.8 гл. 2, п. 3.5 гл 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.09.2015:

№0005432208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання ТОВ «Торговий дім «Дакота» з податку на прибуток на загальну суму 131 313 грн. (за основним платежем 87 553 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 43 777 грн.),

№0005442208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 314 228 грн. (за основним платежем 209 485 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 104 743 грн.).

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень позивачем податкового законодавства слугували наступні обставини відображені в акті, а саме:

- Позивачем не відображено у складі доходів операцію з ТОВ «Альфатрейд Україна» в сумі 22 720 грн.,

- В рамках кримінального провадження від 28.11.2014 №32014040000000157 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України встановлено, що посадові особи ТОВ «КК ДС» умисно ухилялись від сплати податку на прибуток та податку на додану вартість у період з 2013 по 2014 рік.

- В рамках кримінального провадження від 05.02.2015 №12015100090001133 встановлено, що ТОВ «Таєрс Асістанс» перерахувало на адресу ТОВ «Прім – Фінкомс КС» великі суми грошових коштів з призначенням платежів «за цінні папери», «за товар», «за акції», «компенсація» «переуступка боргу» здійснювало діяльність по легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

- ТОВ «Альфатек» виписано позивачу податкові накладні від 21.10.2013 №221103 на суму 10125,87 грн. від 28.03.2014 № 36362 на суму 11882,14 грн., ТОВ ТПК «Омега Автопоставка» виписано позивачу податкові накладні від 28.03.2014 №36362 на суму 11 882,14грн, від 17.10.2014 №24090 на суму 34 519,67 грн; ТОВ «Вог Рітейл» виписало позивачу податкову накладну від 31.07.2014 №184946 на суму 111597,67 грн, які оформлено з порушенням порядку заповнення податкової накладної, що не дає право позивачу на включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки на протоколи допитів свідків та ніші докази зібрані в рамках кримінального провадження, суд зазначає, що такі матеріали є доказами виключно у кримінальному провадженні.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий орган не наділений повноваженнями щодо надання правової оцінки доказам зібраним у кримінальному провадженні, до прийняття судового рішення у кримінальному провадженні.

Правова оцінка доказам зібраним під час досудового слідства у кримінальному провадженні надається виключно судом під час судового розгляду кримінальної справи.

Доказів існування вироку у кримінальній справі, який відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України був би обов’язковий для суду під час розгляду даної адміністративної справи, відповідачем не надано.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі видаткових накладних продано ТОВ «Альфатрейд Україна» товар (цукор білий кристалічний та шини), що підтверджується копіями видаткових, товарно-транспортних та податкових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 87-91).

Як зазначено вище, податковий орган вказує, що позивачем в порушення норм п. 135.2 ст. 135, п. 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України не включено до складу доходу, дохід по контрагенту ТОВ «Альфатрейд Україна».

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п 137.1. ст. 137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

З акту перевірки вбачається, що ТОВ «Альфатрейд Україна» перерахувало позивачу кошти 12.02.2014 на суму 17 000 грн та 13.02.2014 на суму 10 264 грн. , проте не відобрзило в графі інші доходи податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік дохід в сумі 22 384 грн.

Проте, позивачем надано суду копію звітної податкової декларації з податку на прибуток підприємств за звітний (податковий) період 2014 рік, яка долучена до матеріалів справи та з якої вбачається, що позивачем відображено в рядку 03ІД (інші доходи) суму 22 384 грн.

З огляду на викладене, висновок податкового органу про порушення позивачем норм п. 135.2 ст. 135, п. 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України спростовано матеріалами справи.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з’ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції та установлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «КК ДС», ТОВ «Таєрс Асістанс», з урахуванням умов спірних договорів.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Керуюча компанія ДС» укладено договір поставки від 14.02.2013 №Т34/13 (т. 1 а.с. 129-131), предметом якого є поставка автомобільного товару.

Відповідно до умов договору доставка товару здійснюється транспортом покупця (п. 4.6 Договору).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано суду копії видаткових та податкових накладних, довіреностей на отримання товару (т. 1 а.с. 134-169, т. 2 а.с. 141-142).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Судом встановлено, що зазначені вище накладні оформлені відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Факт оплати отриманого товару не заперечується сторонами, отже не потребує додаткового дослідження.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Таєрс Асістанс» існували господарські відносини з поставки товару (шин), на підтвердження реальності яких позивачем надано суду копії видаткових та податкових накладних (т. 1 а.с. 170-220), сертифікатів відповідності та довідок до сертифікатів відповідності (т. 2 а.с. 148-158).

Також, позивачем надано суду копії подорожніх листів про доставку товару, копії яких долучено до матеріалів справи.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача зареєстровані були зареєстровані платниками ПДВ.

Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як свідчать з матеріали справи, на момент підписання первинних бухгалтерських документів юридичні особи ТОВ «КК ДС», ТОВ «Таєрс Асістанс» не були припинені.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про не обґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України спростовано матеріалами справи.

За таких обставин, недоведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість за вищевказані правопорушення як наслідок прямо впливає та вказує на невірність висновку відповідача про порушення позивачем пп. 138.2 ст 138, пп. 139.1.9 п. 19.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Щодо висновків податкового органу, що ТОВ «Альфатек» виписано позивачу податкові накладні від 21.10.2013 №221103 на суму 10125,87 грн. від 28.03.2014 № 36362 на суму 11882,14 грн., ТОВ ТПК «Омега Автопоставка» виписано позивачу податкові накладні від 28.03.2014 №36362 на суму 11 882,14грн, від 17.10.2014 №24090 на суму 34 519,67 грн; ТОВ «Вог Рітейл» виписало позивачу податкову накладну від 31.07.2014 №184946 на суму 111597,67 грн, які оформлено з порушенням порядку заповнення податкової накладної, що не дає право позивачу на включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії реєстру виданих податкових накладних зазначені вище податкові накладні зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, проте з наявністю технічних помилок (т. 2 а.с. 56-59, 67-71,95-97).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було самостійно виявлено зазначені помилки у зв’язку з чим подано до контролюючого органу уточнюючи розрахунки податкових зобов’язань з податку на додану вартість, в яких виправлено зазначені помилки (т. 2 а.с. 72-81).

Відповідно до п. 50.1. ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Враховуючи, що позивачем виправлено самостійно виявлені помилки, до початку перевірки, отже висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України спростовано наявним матеріалами справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім «Дакота» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.09.2015 №0005432208, №0005442208, прийняті Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі ГУ ДФС у м. Києві

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда