Постанова № 59134564, 20.07.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2016 р. Справа № 809/689/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.

представника позивача Патрій Г.В.

представника відповідача Мадриги М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Інтеренергоінвест"

до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000612201 та № 0000622201 від 01.06.2016 року,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Інтеренергоінвест» (надалі - позивач, ПП «Інтеренергоінвест») звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000622201, № 0000612201 від 01.06.2016 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржені податкові повідомлення-рішення ґрунтується на висновках, зроблених в акті планової виїзної документальної перевірки № 282/09-19-14-01/34844181 від 18.05.2016 року, які не відповідають фактичним обставинам справи та нормам податкового законодавства. Зокрема, позивач посилається на те, що перевіркою зроблено необґрунтований висновок про відсутність господарських операцій між ПП «Інтеренергоінвест» та його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Про-Біз» (надалі - ТОВ «Про-Біз») у вересні 2015 року, оскільки для перевірки відповідачу надано всі необхідні первинні документи в підтвердження вказаних операцій та права позивача на формування податкового кредиту. Позивач вважає, що посилання відповідача на дані системи АС «Податковий блок» та ЄРПН, згідно яких неможливо дослідити походження товару, який був придбаний ТОВ «Про-Біз» в ТОВ «Фрі-Лайф» та надалі реалізований позивачу, є безпідставним та необґрунтованим. ПП «Інтеренергоінвест» на підтвердження реальності виконання господарських операцій з ТОВ «Про-Біз» надало контролюючому органу під час перевірки усі первинні бухгалтерські документи, які складені з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», однак відповідач протиправно не врахував їх при складанні акту перевірки № 282/09-19-14-01/34844181 від 18.05.2016 року. При цьому, позивач також зазначив, що ПП «Інтеренергоінвест» не може нести відповідальність за негативні наслідки господарської діяльності контрагентів, неналежного ведення його контрагентами податкового обліку, несплати податків до бюджету, за умови добросовісності його як платника податків. Окрім цього, позивач не погоджується з висновками акту перевірки № 282/09-19-14-01/34844181 від 18.05.2016 року щодо нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у зв'язку із встановленими відхиленнями даних перевірки з даними декларацій, зокрема завищення витрат в сумі 54250 грн., яке вплинуло на заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2015 року всього на суму 9765 грн. ПП «Інтеренергоінвест» вважає, що контролюючий орган, під час перевірки протиправно не врахував вказані позивачем в декларації з податку на прибуток за 2014 рік завищені податкові зобов'язання з податку на прибуток всього на суму 20794 грн., відповідно об'єкт оподаткування податком на прибуток повинен складати 3881 грн. з від'ємним значенням. Позивач зазначає, що вказане завищення податку на прибуток в сумі 20794 грн. за 2014 рік та його заниження у 2015 році, підтверджує безпідставність донарахування податку на прибуток в сумі не лише 9765 грн., але і решти суми податку. Таким чином, на думку ПП «Інтеренергоінвест», висновки відповідача, які вказані в акті перевірки № 282/09-19-14-01/34844181 від 18.05.2016 року, є необґрунтованими, а тому податкові повідомлення-рішення № 0000622201, № 0000612201 від 01.06.2016 року підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі. Просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, наведених в письмовому запереченні № 542/09-19-10-02/10 від 29.06.2016 року. Зокрема, відповідач посилається на те, що перевіркою ПП «Інтеренергоінвест» на підставі аналізу даних системи АС «Податковий блок» та ЄРПН встановлено неможливість реального здійснення господарських операцій з контрагентом позивача ТОВ «Про-Біз». Так, відповідач зазначив, що ТОВ «Про-Біз» у вересні 2015 року було придбано товар в ТОВ «Фрі-Лайф» на загальну суму 521679,95 грн., при цьому відсутні відомості про придбання даного товару ТОВ «Фрі-Лайф» у постачальників. Також за даними Головного управління ДФС в Івано-Франківській області у штаті ТОВ «Фрі-Лайф» в третьому кварталі 2015 року працювала одна особа. Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що один працівник не в змозі одночасно виконати придбання та реалізацію товарів у такій великій кількості, а також неможливо дослідити походження товару, який був придбаний позивачем в ТОВ «Про-Біз» у вересні 2015 року. При цьому, представник Головного управління ДФС в Івано-Франківській області зазначила, що надані для перевірки видаткові та податкові накладні, виписані для ПП «Інтеренергоінвест», не дають можливості встановити реальність передачі товару, а всі інші документи, які були пред'явлені під час перевірки контролюючому органу, відповідач не вважає первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки такі документи складені за відсутності фактичного здійснення господарської операції. Щодо зауважень позивача про неврахування завищення податку на прибуток за 2014 рік, то відповідач вказав, що проведено перевіркою підтверджено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування зазначені платником податку в сумі 5132570 грн., а в додатку № 4 інспектором допущено технічну помилку. Таким чином, представник відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно. Просила в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

Приватне підприємство «Інтеренергоінвест» зареєстроване 29.01.2007 року як юридична особа, ідентифікаційний код 34844181, місце знаходження: 76018, місто Івано-Франківськ, вулиця Джохара Дудаєва, будинок 5, квартира 45, директор - ОСОБА_3. ПП «Інтеренергоінвест» 30.01.2007 року взято на податковий облік ДПІ в м. Івано-Франківську. Вказані обставини викладені в акті перевірки позивача № 282/09-19-14-01/34844181 від 18.05.2016 року, й не заперечуються сторонами.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 15.04.2016 року № 442, № 443 (а.с. 185-186), головним держаним ревізором-інспектором відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту Головного управління ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_4 та головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок інших галузей економіки управління аудиту Головного управління ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_5, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання та наказу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № 298 від 05.04.2016 року (том 1, а.с. 184) проведена планова виїзна перевірка Приватного підприємства «Інтеренергоінвест» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року. Згідно наказу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № 406 від 27.04.2016 року термін перевірки продовжено на п'ять робочих днів з 04.05.2016 року (том 1, а.с. 187).

За наслідками проведеної перевірки складено акт за № 282/09-19-14-01/34844181 від 18.05.2016 року (том 1, а.с. 12-52), згідно висновків якого ПП «Інтеренергоінвест» допущено такі порушеня Податкового кодексу України (надалі - ПК України):

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік в сумі 86796 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, за вересень 2015 року в сумі 85590 грн.;

- п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого порушено граничний термін реєстрації податкової накладної № 323 від 16.10.2015 року на загальну суму 99086,40 грн., в т.ч. ПДВ - 16514,40 грн., складеної для ТОВ «Українські радіотелекомунікації» в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- абз. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України та порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку від 21.01.2014 року № 49, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 05.02.2014 року № 228/25005, в результаті чого у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ) за 3 квартал 2015 року не відображено суму військового збору.

На підставі вищевказаного акту перевірки, відповідачем 01.06.2016 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000622201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 85590 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 21398 грн.; № 0000612201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 86796 грн.

Позивач не погоджуючись з прийнятими Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області 01.06.2016 року податковими повідомленнями-рішеннями № 0000622201 та № 0000612201, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

ПП «Інтеренергоінвест» в позовній заяві не оспорює підстави та порядок проведення даної перевірки. Обставин порушення чинного законодавства, підстав та порядку її проведенні судом не встановлено.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував такі обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, в редакції закону на час виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абз. 2).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України, в редакції закону на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж Статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно пунктів 200.2 та 200.3 ст. 200 цього Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 цієї ж Статті, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як передбачено п. 200.6 ст. 200 ПК України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Таким чином, з огляду на зміст вказаних норм податкового закону, підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, та здійснення господарських операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності з метою досягнення господарської мети.

Як вбачається з акту перевірки № 282/09-19-14-01/34844181 від 18.05.2016 року, відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту по господарських операціях з придбання товарів в ТОВ «Про-Біз» на загальну суму 85590 грн.

Судом встановлено, що позивачем віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість (надалі - ПДВ), нараховані (сплачені) на користь ТОВ «Про-Біз» на підставі виданих останнім податкових накладних: № 18 від 22.09.2015 року на суму 112280,46 грн., в тому числі ПДВ 18713,41 грн. (том 1, а.с. 139-140); № 19 від 24.09.2015 року на суму 157759,20 грн., в тому числі ПДВ 26293,20 грн. (том 1, а.с. 141-142); № 20 від 30.09.2015 року на суму 243501,06 грн., в тому числі ПДВ 40583,51 грн. (том 1, а.с. 143), на підтвердження господарських операцій по продажу позивачу товару за договором № 01/09-15 від 01.09.2015 року (том 1, а.с. 131). Вказані вище податкові накладні підписані від ТОВ «Про-Біз» ОСОБА_6, який згідно договору № 01/09-15 від 01.09.2015 року, даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань є директором ТОВ «Про-Біз».

Відповідач в акті перевірки № 282/09-19-14-01/34844181 від 18.05.2016 року не заперечив факту внесення позивачем вказаних податкових накладених до реєстру отриманих податкових накладних за звітний період 2015 року та відображення оформлених вказаними податковим накладними господарських операцій в податковому та бухгалтерському обліку.

Окрім цього, позивач надав суду також інші документи, які підтверджують проведення господарських операцій ПП «Інтеренергоінвест» з ТОВ «Про-Біз», а саме: видаткова накладна № РН-0000008 від 22.09.2015 року (том 1, а.с. 132); видаткова накладна № РН-0000009 від 24.09.2015 року (том 1, а.с. 133); видаткова накладна № РН-0000010 від 30.09.2015 року (том 1, а.с. 134); платіжне доручення № 158 від 05.10.2015 року (том 1, а.с. 135); платіжне доручення № 165 від 08.10.2015 року (том 1, а.с. 136); платіжне доручення № 173 від 13.10.2015 року (том 1, а.с. 137); платіжне доручення № 171 від 19.10.2015 року (том 1, а.с. 138); подорожній лист № 6 від 22.09.2015 року (том 1, а.с. 144); подорожній лист № 10 від 24.09.2015 року (том 1, а.с. 145); подорожній лист № 13 від 30.09.2015 року (том 1, а.с. 146); сертифікат відповідності № UA 1.055.0075978-14 від 01.07.2015 року з додатком (том 1, а.с. 147-148); сертифікат відповідності № UA 1.094.0041607-15 від 01.07.2015 року з додатком (том 1, а.с. 149-150); сертифікат відповідності № UA 1.055.0075971-14 від 01.08.2014 року з додатком (том 1, а.с. 151-152); сертифікат відповідності № UA 1.094.0041606-15 від 01.07.2015 року (том 1, а.с. 153); висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 24.09.2012 року № 05.03.02-04/93390 (том 1, а.с. 154-155); висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 24.09.2012 року № 05.03.02-04/93389 (том 1, а.с. 156-157); сертифікат від 12.12.2012 року (том 1, а.с. 175); сертифікат по стандарту ISO 14001:2004 від 12.12.2012 року (том 1, а.с. 175); сертифікат ISO 9001:2008 від 12.12.2012 року (том 1, а.с. 176). висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи (том 1, а.с. 72-74, 158-159, том 2, а.с. 49-59). При цьому, суд не взяв до уваги подані позивачем висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи та сертифікати якості, які видані після спірного податкового періоду, як неналежні докази по справі (т. 1, а.с. 76-91). Також, з огляду на заперчення відповідача щодо відсутності в позивача документів, які підтверджують якість отриманих товарів, суд звернув увагу на на умови п. 2 договору № 01/09-15 від 01.09.2015 року, якими не передбачено такі документи як обовязкові при отриманні товару від продаця (том 1, а.с. 131).

Таким чином, вказані податкові накладні, видаткові накладні та інші надані суду документи в силу положень п. 198.2 ст. 198 ПК України є належними та допустимими доказами в підтвердження права та дати виникнення у позивача податкового кредиту на суму 85590 грн. при здійсненні оподатковуваних операцій з придбання товарів у ТОВ «Про-Біз».

Досліджуючи факти вчинення вказаних господарських операцій та їх зв'язок з фінансово-господарською діяльністю позивача, на предмет правильності їх відображення в податковому обліку позивача з податку на додану вартість, судом встановлено таке.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу (надалі - ГК) України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 цього ж Закону передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Виходячи з принципу офіційного з'ясування обставин справи, судом було досліджено обставини стосовно змісту вказаних господарських операцій.

Судом встановлено, що між ПП «Інтеренергоінвест» та ТОВ «Про-Біз» укладено договір № 01/09-15 від 01.09.2015 року, за яким ТОВ «Про-Біз» зобов'язувалося передати належний йому товар/обладнання у власність ПП «Інтеренергоінвест», а ПП «Інтеренергоінвест» зобов'язувалось прийняти товар/обладнання та розрахуватись за нього на умовах договору (том 1, а.с. 131).

Вищевказаний договір вчинений в письмовій формі, підписаний представниками ПП «Інтеренергоінвест» та ТОВ «Про-Біз», скріплений їх печатками, а, отже, є укладеним, і відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК) встановлює для сторін права та обов'язки. Будь-яких доказів підписання вищевказаного договору невстановленими особами, скріплення його підробленими печатками, чи інших даних, які б викликали сумнів в достовірності цього правочину, відповідач суду відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства (надалі - КАС) України не подав. Також суду не подано доказів визнання компетенним судом договору № 01/09-15 від 01.09.2015 року недійсним та застосування наслідків його недійсності.

В підтвердження виконання ПП «Інтеренергоінвест» договору № 01/09-15 від 01.09.2015 року позивачем подано вказані вище видаткові накладні. Вказані видаткові накладні також були подані контролюючому органу під час проведення перевірки, що й не заперечувалося представником відповідача в судовому засіданні.

Окрім цього, в судовому засіданні було допитано як свідка директора ПП «Інтеренергоінвест» ОСОБА_3, який підтвердив вчинення господарських операцій з ТОВ «Про-Біз». Також ОСОБА_3 зазначив, що особисто підписував видаткові накладні при отриманні товару на складі продавця. Вказав, що товар він отримував особисто зі складу продавця за адресою: Івано-Франківськ, село Хриплин, вулиця Пресмашівська, 3. Товар забирався автомобілем Mersedes Benz Sprinter 413-DI, державний номер НОМЕР_3, водієм якого був головний інженер ОСОБА_7 Щодо об»ємів перевезень, вказаних в поданих позивачем подорожніх листах, з огляду на знаходження складу продавця в місті Івано-Франківську, то пояснив суду про те, що товар ПП «Інтеренергоінвест» отримував не лише в ТОВ «Про-Біз», але й в інших постачальників, і з метою господарської економії витрат на транспортування, цього ж дня розвозився по об»єктах, на яких підприємство виконувало підрядні роботи, як в межах області, так і в інших областях, зокрема, на об»єкті у Волинській області, замовник ПАТ «Волиньобленерго». Щодо зауважень контролюючого органу щодо неможливості ТОВ «Про-Біз» поставити товар, який вказаний в накладних, то вказав на те, що ПП «Інтеренергоінвест» підтримувало господарські відносини з ТОВ «Про-Біз» протягом 2015 року, свої зобов»язання вказане товариство виконувало якісно, та яйому ґяк директору ПП «Інтеренергоінвест» нічого не відомого щодо постачальників товару для ТОВ «Про-Біз», та зокрема, щодо відносин ТОВ «Про-Біз» з ТОВ «Фрі-Лайф».

В підтвердження вказаних показів свідка, позивачем додаткво подано суду договір № 3 від 01.06.2015 року про використання власного автомобіля без компенсації (том 1, а.с. 240-242); подорожні листи № 6 від 22.09.2015 року, № 10 від 24.09.2015 року, № 13 від 30.09.2015 року (т. 1, а.с. 144-146); акт списання палива № СпТ-000020 від 30.09.2015 року (том 1, а.с. 243); копію наказу № 01-од від 02.01.2015 року «Про затвердження типової форми подорожнього листа» (том 1, а.с. 244); копію наказу № 02-п від 02.01.2015 року «Про використання паливо-мастильних матеріалів для автомобілів» (том 1, а.с. 245).

Також позивачем в підтвердження показів директора ПП «Інтеренергоінвест» щодо використання придбаного в ТОВ «Про-Біз» товару в господарській діяльності підприємства, зокрема, використання при проведенні будівельних робіт на об'єктах ПАТ «Волиньобленерго», подано суду копії довідок про вартість виконання будівельних робіт та витрат за вересень 2015 року та актів приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2015 року (том 2, а.с. 1-5, а.с. 13-16, а.с. 21-23, а.с. 28-30), копію підсумкової відомості ресурсів за вересень 2015 року (том 2, а.с. 6-12, а.с. 17-20, а.с. 24-27, а.с. 31-34), копію довідки про вартість виконання будівельних робіт та витрат за жовтень 2015 року та актів приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2015 року (том 2, а.с. 35-38), копію підсумкової відомості ресурсів за жовтень 2015 року (том 2, а.с. 39-42), копію довідки про вартість виконання будівельних робіт та витрат за грудень 2015 року та актів приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року (том 2, а.с. 43-46), копію підсумкової відомості ресурсів за грудень 2015 року (том 2, а.с. 47-48).

Окрім цього, позивачем в підтвердження вчинення господарських операцій з ТОВ «Про-Біз» подано докази оплати за наданий товар, а саме копії платіжних доручень, що й не заперечується відповідачем в акті перевірки за № 282/09-19-14-01/34844181 від 18.05.2016 року (том 1, а.с. 135-138).

Відповідач не заперечуючи наявність вказаних первинних документів, якими офомлено операції з придбання позивачем у вказаного конрагенту товару, однак заперечує сам факт проведення таких операцій. Зокрема відповідач посилається на дані системи АС «Податковий блок» та ЄРПН, згідно яких ТОВ «Про-Біз» у вересні 2015 року було придбано товар в ТОВ «Фрі-Лайф» на загальну суму 521679,95 грн., при цьому відсутні відомості про придбання даного товару ТОВ «Фрі-Лайф» у постачальників. Також за даними Головного управління ДФС в Івано-Франківській області у штаті ТОВ «Фрі-Лайф» в третьому кварталі 2015 року працювала одна особа. Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що один працівник не в змозі одночасно виконати придбання та реалізацію товарів у такій великій кількості, а також неможливо дослідити походження товару, який був придбаний позивачем в ТОВ «Про-Біз» у вересні 2015 року.

Суд не погоджується з наведеними доводами відповідача та ввважає, що в разі подання платником податків первинних документів контролюючому органу, спростування їх достовірності покладається саме на цього суб'єкта владних повноважень, який на підставі належним чином зафіксованих та документально підтверджених фактів повинен довести не здійснення таких операцій. Доказування суб'єктом владних повноважень таких обставин не може грунтуватися на припущеннях щодо первних обставин.

Так Головне управління ДФС в Івано-Франківській області в акті перевірки № 282/09-19-14-01/34844181 від 18.05.2016 року (а.с. 10 акту) вказало, що в ході аналізу баз даних контролюючого органу не можливо дослідити походження товару, який був придбаний ПП «Інтеренергоінвест», зокрема, походження товару проданого ТОВ «Фрі-Лайф» конрагенту позивача - ТОВ «Про-Біз».

Відповідач в акті перевірки № 282/09-19-14-01/34844181 від 18.05.2016 року та письмовому запереченні № 542/09-19-10-02/10 від 29.06.2016 року дійшов висновків про недостатність трудових ресурсів в ТОВ «Фрі-Лайф» як контрагента ТОВ «Про-Біз», відсуності в базах даних походження товару проданого ТОВ «Фрі-Лайф», не отримавши від вказаних платників документів щодо формування податкового кредиту і виникнення податкових зобов'язань, а лише на підставі відомостей, які знаходяться в базах даних ДФС, без проведення перевірок таких контрагентів.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечив факту, що контролюючим органом не проводились податкові перевірки ні конрагента позивача - ТОВ «Про-Біз», ні ТОВ «Фрі-Лайф», які давали б можливість зробити вищевказані висновки на підставі дослідження первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, зокрема щодо господарських операцій як з платниками, які перебувають на загальній системі оподаткування, так і з платниками, які перебувають на спрощеній системі оподаткування.

Щодо заперечень відповідача щодо неповноти змісту поданих позивачем документів щодо спірних операцій, тоуд зазначає про те, що відсутність окремих документів бухгалтерського обліку, недоліки їх форми та оформлення, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що відносини між учасниками попередніх ланок постачань товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, оскільки згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України відповідальність особи носить індивідуальний характер, а згідно п. 36.4 ст. 36, п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України виконання податкового обов'язку здійснюється платником самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента, і саме ці особи несуть фінансову, адміністративну та кримінальну відповідальність за вчинення протиправних діянь, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, передбачених цим Кодексом та іншим законодавством.

Такий висновок суду також відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10.

Вищевказане також узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, яка у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23 лютого 2006 року є джерелом права.

Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що:

"…суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності…".

Окрім цього, у рішенні від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", Європейський суд з прав людини вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Вказані рішення Європейського суду хоча і стосується обставин щодо безпідставності покладення на покупця обов'язку щодо повторної сплати податку на додану вартість в разі невиконання продавцем, яких знаходиться поза контролем покупця, своїх зобов'язань по декларуванню вказаного податку за умови повного виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, однак вони встановлюють загальне правило, відповідно до якого платник податку - покупець по операціях поставки товарів не повинен відповідати за невиконання продавцем зобов'язань, та бути позбавлений гарантованого Конвенцією права власності, зокрема, й в наслідок донарахування йому відповідних податкових зобов'язань до бюджету, в разі якщо він повністю виконав свої зобов'язання, за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку по цих операціях, або будь-яких вказівок на його обізнаність про порушення вчинені його контрагентом, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

Також суд, з огляду на подану відповідачем доказову базу в обґрунтування правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, змушений вказати на те, що одним з принципів податкового законодавства України відповідно до норм статті 4, пункту 56.21 статті 56 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності дій, рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання фіскальному органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено належними та допустимими доказами, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Такий підхід національного законодавства також узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції". Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вказану практику Європейського Суду з прав людини, норму частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суду не було надано доказів в підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про будь-які порушення, які допускав його контрагент - ТОВ «Про-Біз», в тому числі у відносинах з ТОВ «Фрі-Лайф», а також доказів, які б свідчити про недобросовісність позивача, зокрема, про його пряму участь у будь-яких зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість таких платників. Однак відповідачем таких доказів подано не було.

Таким чином, з огляду на оцінені судом в сукупності подані сторонами докази, суд вважає, що висновки відповідача є передчасними, оскільки фактично ґрунтуються на припущеннях контролюючого органу про неможливість здійснення контрагентом позивача операції з постачання товарів позивачу.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів в підтвердження здійснення операцій з ТОВ «Про-Біз», суд вважає, що позивачем доведено його право віднести до податкового кредиту у вересні 2015 року суму податку на додану вартість по вказаних операціях в розмірі 85590 грн.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено правовий порядок для суб'єктів владних повноважень, згідно якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 21.1 статті 21 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно встановлених в частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріїв правомірності рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень, їх посадових осіб - рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вище встановлено судом, відповідачем не подано суду належних, допустимих та достатніх доказів того, що податкове повідомлення-рішення № 0000622201 від 01.06.2016 року відповідає встановленим частиною 2 статті 19 Конституції України, пунктом 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень. Натомість позивачем відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України доведено суду дотримання ним вимог податкового закону при визначенні грошових зобов'язань з податку на додану вартість, а також наявності в нього розумної ділової мети при вчиненні господарських операцій, які вплинули на визначення об'єкту оподаткування податком на додану вартість, формування податкового кредиту в вересні 2015 року.

Таким чином, суд вважає, що відсутні передбачені п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України правові підстави для застосування до позивача оскарженим податковим повідомленням-рішенням № 0000622201 від 01.06.2016 року грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 106988 грн. (в тому числі за основним платежем в сумі 85590 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 21398 грн.).

Щодо позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000612201 від 01.06.2016 року, то суд зазначає таке.

01.06.2016 року Головне управління ДФС в Івано-Франківській області прийняло податкового повідомлення-рішення № 0000612201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 86796 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі висновків акту перевірки № 282/09-19-14-01/34844181 від 18.05.2016 року. Так, згідно зазначеного акту за 2014 рік перевіркою повноти визначення доходів та витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування, порушень не встановлено (показники Декларації з податку на прибуток за 2014 рік, поданої підприємством до ДПІ в м. Івано-Франківську, перевіркою підтверджено), про що зазначено в п. 3.1.1, п. 3.1.2 та п. 3.1.5 акта перевірки № 282/09-19-14-01/34844181 від 18.05.2016 року.

Так, в абзаці 3 пункту 3.1.1 вказаного акту № 282/09-19-14-01/34844181 від 18.05.2016 року зазначено, що перевіркою повноти визначення доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року - дохід від будь-якої діяльності за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку), за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р. не встановлено його заниження (завищення) (том 1, а.с. 14).

В абзаці 2 пункту 3.1.2 вищевказаного акту № 282/09-19-14-01/34844181 від 18.05.2016 року зазначено, що перевіркою повноти визначення витрат, що враховується при визначенні обєкта оподаткування, за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р. не встановлено їх завищення (заниження) (том 1, а.с. 16).

Натомість, в абзаці 2 пункту 3.1.5 акту № 282/09-19-14-01/34844181 від 18.05.2016 року зазначено, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 встановлено заниження податку на прибуток за 2015 рік в сумі 86796 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображені в розділі 3.1.3 акта перевірки (том 1, а.с. 26).

Вказаний розмір заниженого податку на прибуток в сумі 86796 грн. розрахований із задекларованих позивачем показників у рядку 02 «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток обо збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» встановлено їх заниження в сумі 482201 грн.

В зазначену суму 482201 грн. включено також 54250 грн. щодо яких відповідач в акті перевірки № 282/09-19-14-01/34844181 від 18.05.2016 року вказав на порушення ПП «Інтеренергоінвест» вимог п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України, яким сформовано витрати у рядку 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» форми № 2 «Звіт про фінансові результати» за 2015 рік на підставі даних, не підтверджених первинними документами, в результаті чого занижено фінансовий результат по оподаткуванню (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності за 2015 рік.

Суд погоджується з наведеними відповідачем підставами виникнення заниження витрат на суму 54250 грн., оскільки позивачем не подано суду жодних доказів (первинних документів бухгалтерського та податкового обліку) правомірності декларування в податкових декларціях за 2015 рік витрат на вказану суму, що призвело до заниження в 2015 році сум податку на прибуток на підприємств в розмірі 9765 грн. При цьому, суд як видно з пояснень позивача, його доводи грунтуються виключно на тлумаченні показників, викладених в додатку № 4 до Довідки про загальну інфомацію «Реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників витрат, що враховуються при визнеченні об»єкту оподаткування ПП «Інтеренергоінвест» за період 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, зокрема, рядка 05.1.

В судовому засіданні головний державний ревізор-інспектор відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту Головного управління ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_4, яка проводила планову виїзну перевірку позивача, пояснила причини виникнення розбіжностей, вказаних в додатку № 4 до Довідки про загальну інформацію та акту перевірки № 282/09-19-14-01/34844181 від 18.05.2016 року, а також подала письмові додаткові пояснення № 584/09-19-10-02/10 від 13.07.2016 року (а.с. 235). Згідно вказаних пояснень, в додатку № 4 до Довідки про загальну інформацію «Реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників витрат, що враховуються при визначенні обєкту оподаткування ПП «Інтеренергоінвест» за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р.» за 2014 рік помилково відображено в рядку 05.1 суму в розмірі 5251974 грн. замість 5132570 грн., та автоматично відображено суму відхилення в розмірі 119404 грн., яка відповідно до показників, відображених в акті переірки, не встановлена.

Судом встановлено, що в самому акті перевірки вказані вище суми рядка 05.1 не підтверджені, а тому суд погоджується з доводами відповідача про те, що інспектором при складанні цього додатку допущено арифметичну помилку при розрахунку.

З огляду на вказане, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № 0000612201 від 01.06.2016 року в частині нарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств на суму 9765 грн. (54250 грн. х 0,18 = 9765 грн.) є правомірним.

Щодо провомірності податкового повідомлення-рішення № 0000612201 від 01.06.2016 року в частині нарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств в решті сум, а саме 77031 грн. (86796 грн. - 9765 грн.), то суд встановив, що вказане рішення контролюючого органу в цій частині грунтується на висновках акту перевірки про завищення позивачем витрат на суму 427950 грн. по операціях з ТОВ «Про-Біз» у вересні 2015 року, реальність вчинення яких територіальний орган ДФС України не визнає.

Щодо висновків відповідача про безтоварність господарських операцій з вказаним контрагентом позивача, то їх оцінку було проведено судом при дослідженні правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення про донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Таким чином, враховуючи те, що наявними в матеріалах справи копіями первинних бухгалтерських документів, підтверджено факти здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Про-Біз», то суд вважає, що є протиправними висновки контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 77031 грн., оскільки судом не встановлено порушень платником податків норм п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 ПК України при декларуванні в 2015 році витрат в сумі 427951 грн. по вкказаних господарських операціях.

Таким чином, суд дійшов висновку визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № 0000612201 від 01.06.2016 року в частині нарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств на суму 77031 грн. та відмовити в задоволенні позову про скасування даного податкового повідомлення-рішення відповідача № 0000612201 від 01.06.2016 року в частині нарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств на суму 9765 грн.

Підсумовуючи вищевказане, позов належить частково задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви додано платіжне доручення № 420 від 07.06.2016 року про сплату судового збору в розмірі 2906,77 грн. (а.с. 117). Доказів понесення інших судових витрат позивачем не подано. Також не подано доказів понесення судових витрат відповілачем.

Таким чином, з огляду на часткове задоволення позову, позивачу належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог витрати по сплаті судового збору в розмірі 2760,29 грн.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № 0000622201 від 01.06.2016 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № 0000612201 від 01.06.2016 року в частині нарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств на суму 77031 (сімдесят сім тисяч тридцять одну) гривню.

Відмовити в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № 0000612201 від 01.06.2016 року в частині нарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств на суму 9765 (дев'ять тисяч сімсот шістдесят п'ять) гривень.

Присудити Приватному підприємству "Інтеренергоінвест" (код 34844181, місцезнаходження: вулиця Джохара Дудаєва, будинок 5, квартира 45, місто Івано-Франківськ, 76000) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код 39394463, місцезнаходження: вулиця Незалежності, будинок 20, місто Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018) - 2760 (дві тисячі сімсот шістдесят) гривень 29 копійок судових витрат по сплаті судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 22.07.2016 року.