Постанова № 59134542, 02.07.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 липня 2016 року Справа № 810/1145/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий - суддя Волков А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "УКПОСТАЧ" до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (правонаступника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство "УКПОСТАЧ" звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, а саме:

від 13.09.2011 № 0001600700, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 42895,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 1,00 грн.;

від 13.09.2011 № 0001590700, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 90978,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 1,00 грн.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними повідомленнями-рішеннями покладено висновки посадових осіб податкового органу про неправомірне зменшення позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість та завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2011 року за рахунок господарських операцій з приводу придбання товарів (робіт, послуг) з іншими платниками податків, які не задекларували власні податкові зобов'язання за операціями з позивачем у своїй податковій звітності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на законних підставах сформував податковий кредит, визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість та заявив відповідні суми ПДВ до бюджетного відшкодування. Господарські операції, за результатом здійснення яких позивач формував податковий кредит, визначив податкові зобов'язання та заявив до бюджетного відшкодування певні суми ПДВ, мали реальний характер (їх реальність не ставиться під сумнів податковим органом), належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Позивач вважає незаконними податкові повідомлення-рішення, адже право платника податку на формування податкового кредиту та одержання бюджетного відшкодування не залежить від добросовісності поведінки контрагентів, відображення ними своїх податкових зобов'язань у податковій звітності за результатом здійснення господарських операцій та таким платником податків.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що податкові повідомлення-рішення є законними і обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.

Даний адміністративний позов перебував на розгляді в Окружному адміністративному суді Автономної Республіки Крим з листопада 2010 року. На момент надання Автономній Республіці Крим статусу тимчасово окупованої території України внаслідок збройної агресії Російської Федерації розгляд адміністративної справи не закінчено. Всупереч положенням статті 12 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" адміністративну справу Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим до Київського окружного адміністративного суду відповідно до встановленої цим Законом підсудності передано не було, у зв'язку з чим позивач самостійно звернувся до Київського окружного адміністративного суду за захистом порушеного права з наявними у нього документами і матеріалами, необхідними для розгляду і вирішення спору по суті.

Позивач також подав клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду у зв'язку з пропуском цього строку з поважних причин, що зазначені вище.

В силу приписів абзацу 10 частини першої статті 12 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", справи, що перебувають у провадженні судів, розташованих на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, та розгляд яких не закінчено, передаються судам відповідно до встановленої цим Законом підсудності, протягом десяти робочих днів з дня набрання ним чинності або з дня встановлення такої підсудності.

Цією ж статтею визначено, що у зв'язку зі зміною територіальної підсудності судових справ внаслідок неможливості здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, розгляд адміністративних справ Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим забезпечується Київським окружним адміністративним судом.

Вищий адміністративний суд України у листі від 10.11.2014 № 1543/11/10/14-14 також роз'яснив, що адміністративні справи, що перебували у провадженні судів, розташованих на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, та розгляд яких не закінчено, переданих відповідно до абзацу десятого частини першої статті 12 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" до визначених цим Законом судів, розглядаються судами першої та апеляційної інстанцій спочатку. У разі коли такі справи не передані, їх розгляд може здійснюватися судами першої інстанції, визначеними Законом, за матеріалами, наданими учасниками судового процесу.

Враховуючи викладене, суд визнав, що позивач пропустив визначений законом строк звернення до суду з поважних причин, тому поновив вказаний строк і ухвалою від 06.05.2015 відкрив провадження в адміністративній справі.

На момент прийняття Київським окружним адміністративним судом рішення про відкриття провадження в даній адміністративній справі Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (відповідача за пред'явленим позовом) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 799 "Про реорганізацію деяких територіальних органів Державної податкової служби" реорганізовано шляхом приєднання до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Державної податкової служби, яку, у свою чергу, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" реорганізовано шляхом приєднання до новоутвореної Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

У подальшому Державну податкову інспекцію у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" реорганізовано шляхом приєднання до новоутвореної Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області.

У зв'язку з цим суд ухвалою від 04.04.2016 здійснив заміну Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби її правонаступником - Генічеською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Херсонській області.

Судові засідання призначались судом на 25.04.2016, 18.05.2016, при цьому сторони про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином.

У призначений для розгляду справи день і час сторони до суду не з'явились: позивач надіслав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника; відповідач до суду не з'явився, про причини неявки представника суд не повідомив.

За таких обставин суд, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з ухвалою від 14.06.2016 постановив про розгляд справи за відсутності представників сторін у порядку письмового провадження.

Дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Приватне акціонерне товариство "УКПОСТАЧ" є юридичною особою, що зареєстрована 25.10.2001 Виконавчим комітетом Красноперекопської міської ради Автономної Республіки Крим, є правонаступником Закритого акціонерного товариства "УКПОСТАЧ" з 23.12.2010 (запис в ЄДР в № 11421050012000088). Як платник податків позивач на момент виникнення спірних правовідносин перебував на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі АР Крим, на момент розгляду справи - в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ ДФС. Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД є: виробництво промислового холодильного та вентиляційного устаткування; виробництво господарських та декоративних керамічних виробів; виробництво інших машин та устаткування загального призначення; оптова торгівля машинами та устаткуванням; оренда машин та устаткування.

У серпні 2011 року посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в банку за червень 2011 року (акт перевірки від 01.09.2011 року № 337/07-00/30169718).

За результатами перевірки посадові особи контролюючого органу дійшли висновку про те, що позивач порушив вимоги чинного податкового законодавства, а саме:

пункт 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України, що призвело завищення бюджетного відшкодування у червні 2011 року в сумі 90978,00 грн.;

пункти 198.2, 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, що призвело завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2011 року на суму 42895,54 грн.

Так, як убачається з акта перевірки від 01.09.2011 року № 337/07-00/30169718, посадові особи відповідача вважають, що позивач порушив вимоги пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за червень 2011 року у загальній сумі 42895,54 грн. за господарськими операціями з такими платниками податків: ПП "Айстермо" - на суму 4648,41 грн.; ПП "Об'єктив" - на суму 3382,56 грн.; ТОВ "ТД Агрінол" - на суму 492,00 грн.; ПП "Електропромсервіс" - на суму 16214,40 грн., ПП "Електропласт" - на суму 2556,40 грн.; ПП "Пром Текстиль Україна" - на суму 5250,00 грн.; ТОВ "Євросервіс Укрснаб" - на суму 10351,77 грн.

Оскільки за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України посадові особи відповідача встановили, що перелічені платники податків не задекларували податкові зобов'язання за операціями з позивачем у своїй податковій звітності, податковий орган дійшов висновку, що ПрАТ "УКпостач" неправомірно сформувало податковий кредит за вказаними господарськими операціями.

Крім того, при перевірці відображеного позивачем у рядку 23 декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року бюджетного відшкодування у сумі 4290700,00 грн., посадові особи контролюючого органу врахували результати перевірки ПрАТ "УКпостач" за травень 2011 року (акт перевірки від 29.07.2011 № 299/07-00/30169718), за наслідками якої дійшли висновку про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за травень 2011 року на суму 100821,97 грн. за господарськими операціями з такими платниками податків: ДП "Придніпровська залізниця" - на суму 19962,00 грн.; ТОВ "Нормаізол" - на суму 14775,34 грн.; ТОВ "Елтех" - на суму 12731,17 грн.; ТОВ "Нова пошта" - на суму 1930,90 грн., фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 - на суму 1666,67 грн.; ТОВ "Юнітон" - на суму 1633,33 грн.; НВКО "Тент" - на суму 88,16 грн.; ТОВ "Євросервіс Укрснаб" - на суму 8916,40 грн.; ПП "Електропромсервіс" - на суму 39118,00 грн.

У зв'язку з тим, що станом на кінець перевірки виявлені попередньою перевіркою розбіжності були частково усунуті посадові особи відповідача дійшли висновку про можливість поновлення позивачу права на формування податкового кредиту з ПДВ за операціями з такими контрагентами: ТОВ "Нормаізол" та ФОП ОСОБА_1, але, при цьому, врахували факти завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за травень 2011 року у загальній сумі 6597,96 грн. за операціями з такими платниками податків: ПП "Об'єктив" - на суму 4426,56 грн.; ПП "Пром Текстиль Україна" - на суму 2171,40 грн.; ТОВ "Євросервіс Укрснаб" - на суму 8916,40 грн.

Таким чином, за результатами перевірки посадові особи відповідача дійшли висновку про зменшення відображеного ПрАТ "УКпостач" у рядку 23 декларації за червень 2011 року бюджетного відшкодування на суму 90977,92 грн.

Як і щодо попереднього правопорушення, висновки посадових осіб контролюючого органу пов'язуються з результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, за наслідками якого особи відповідача встановили, що перелічені платники податків не задекларували податкові зобов'язання за операціями з позивачем у своїй податковій звітності, але нові висновки базуються на результатах попередньої перевірки за травень 2011 року, наслідки якої вплинули на показники податкової звітності позивача за червень 2011 року.

За результатами перевірки Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим прийняла два податкових повідомлення-рішення, а саме:

від 13.09.2011 № 0001600700, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 42895,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 1,00 грн.;

від 13.09.2011 № 0001590700, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 90978,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 1,00 грн.

Під час судового розгляду суд встановив, що позивач сформував податковий кредит та визначив суму бюджетного відшкодування за червень 2011 року на підставі податкових накладних, одержаних від перелічених вище контрагентів. Дані факти описані в акті перевірки і не заперечуються сторонами, тому доказуванню не потребують. Єдиною обставиною, яка призвела до висновків податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України та стала підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень є те, що перелічені вище контрагенти позивача не задекларували податкові зобов'язання за операціями з позивачем у своїй податковій звітності.

Інших недоліків при відображенні позивачем у бухгалтерському та податковому обліку сум податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування, даних про відсутність реального характеру господарських операцій тощо, податковий орган під час перевірки не виявив і не повідомив суду.

Суд також встановив, що за результатом перевірки позивача за травень 2011 року Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим прийняла два податкових повідомлення-рішення, а саме:

від 10.08.2011 № 000143070, згідно з яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на суму 29496,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 1,00 грн.;

від 10.08.2011 № 000144070, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 100822,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 1,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2015 в адміністративній справі № 810/4559/15 суд скасував вказані вище податкові повідомлення-рішення (від 10.08.2011 № 000143070 та від 10.08.2011 № 000144070), постанова набрала законної сили 14.04.2016.

Це означає, що висновки посадових осіб відповідача про порушення позивачем вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України, що призвело завищення бюджетного відшкодування у червні 2011 року в сумі 90978,00 грн., які базуються на даних акта попередньої перевірки позивача за травень 2011 року, є незаконними і цей факт встановлений судовим рішенням (постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2015 №810/4559/15), яке набрало законної сили.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У справі, що розглядалась, суд встановив, що єдиною підставою для висновку податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість та суми бюджетного відшкодування за червень 2011 року стала та обставина, що контрагенти позивача не відобразили у складі своїх податкових зобов'язань суми податку на додану вартість на підставі виданих ними ж податкових накладних та чеків, які позивач відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних та додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за червень 2011 року.

Суд при вирішенні даної справи виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

Так, доводи податкового органу про недекларування спірним контрагентом у податковій звітності відповідної суми податкових зобов'язань, що виникли за фактом виконання поставок в адресу позивача, стосуються правопорушень, допущених цими контрагентами, тобто третіми особами, а відтак не можуть розглядатися як доказ недобросовісності позивача як платника податків.

Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальником ПДВ до бюджету. Платник не несе відповідальності за дії всіх інших платників податків, що беруть участь у багатостадійному ланцюгу сплати до бюджету податку на додану вартість. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22.01.2009 ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону "Про ПДВ" стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Оскільки жодних доказів, які б свідчили про неправомірність дій позивача або про порушення ним вимог податкового законодавства податковий орган суду не представив, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Таким чином, позов є таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, підстави для присудження з державного бюджету на його користь таких витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим, а саме:

від 13.09.2011 № 0001600700, згідно з яким Приватному акціонерному товариству "УКПОСТАЧ" зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 42895,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 1,00 грн.;

від 13.09.2011 № 0001590700, згідно з яким Приватному акціонерному товариству "УКПОСТАЧ" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 90978,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 1,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.